КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.01.2012                                                                                           № 31/332

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Іваненко  Я.Л.

суддів:            Остапенка  О.М.

          Скрипка І.М.

за участю представ- ників сторін:          

від позивача:          ОСОБА_1, дов. № 1 від 10.01.2012 року

від відповідача :          ОСОБА_2, дов. № 314/1 від 09.08.2011 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу           

Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Гарант-Система”

на рішення

Господарського суду          

міста Києва

від          06.10.2011 року

у справі          № 31/332 (суддя: Качан Н.І.)

за позовом          Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Гарант-Система”

до          Відкритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Нова”

про          відшкодування майнової шкоди 5 818, 69 грн.

В судовому засіданні 18.01.2012 року відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.10.2011 року у справі № 31/332 позов Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Гарант-Система” (далі-позивач) до Відкритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Нова” (далі – відповідач) про відшкодування майнової шкоди 5 818, 69 грн. задоволено частково. З відповідача на користь позивача стягнуто грошові кошти у розмірі 4 733, 57 грн., 102 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2011 року та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю. В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає, що рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з підстав порушення норм матеріального права. Апелянт вважає, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні вимог щодо стягнення з відповідача пені, інфляційних, 3% річних та витрат на проведення автотоварознавчого дослідження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2011 року вказану апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 06.12.2011 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2011 року продовжено строк розгляду апеляційної скарги, що подана у справі №31/332, відкладено розгляд справи на 18.01.2012 року та повторно зобов’язано відповідача надати відзив на апеляційну скаргу.

В судове засідання 18.01.2012 року з'явились представники сторін. Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі, а представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечив, посилаючись на їх необґрунтованість.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

Позивач звернувся до місцевого господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 5 818,69 грн., з яких: 4 733, 57 грн. страхове відшкодування, 350 грн. витрат на проведення автотоварознавчого дослідження, 315, 14 грн. інфляційних, 325, 97 грн. пені та 94, 01 грн. 3% річних.

Судом першої інстанції встановлено, що 24.02.2010 року між позивачем, як страховиком, та ОСОБА_3, як страхувальником, було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 05-16/000210 (далі - Договір страхування), відповідно до умов якого предметом страхування є автомобіль Citroen С3 1.4, д/н НОМЕР_1, 2006 р.в.; застраховані ризики: дорожньо-транспортна пригода, пошкодження скла, стихійне лихо, падіння дерев, напад тварин, пожежа, вибух, протиправні дії третіх осіб (за винятком викрадення), викрадення транспортного засобу.

10.07.2010 року приблизно о 17 год. 10 хв. ОСОБА_4 в с. Горенка на території бази відпочинку Києво-Святошинського району Київської області, керуючи автомобілем Ssang Young, д.н.з. НОМЕР_2, рухаючись заднім ходом, не вибрав безпечний боковий інтервал, допустив наїзд на стоячий автомобіль Citroen С3, д.н.з. НОМЕР_1.

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області у справі № 3-3401/10 від 20.07.2010 року ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та призначене адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Згідно зі звітом про оцінку автомобіля № 328 від 22.07.2010 року, складеного ТОВ Український експертний центр “Експерт-Сервіс Авто”, вартість відновлювального ремонту автомобіля Citroen С3 1.4, д/н НОМЕР_1, пошкодженого в результаті ДТП, складає 5 794,50 грн.

Відповідно до звіту про розслідування події із засобом наземного транспорту від 26.07.2010 року вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Citroen С3 1.4, д/н НОМЕР_1 в результаті його пошкодження в ДТП, становить 4 733,57 грн.

26.07.2010 року вигодонабувачем ОСОБА_3 подано заяву позивачу на виплату страхового відшкодування відповідно до укладеного договору добровільного  страхування наземного транспорту.

Страховим актом № 05-17/315 від 26.07.2010 року випадок визнано страховим та на підставі звіту про розслідування події із засобом наземного транспорту від 26.07.2010 року позивачем було перераховане страхове відшкодування в розмірі 4 733,57 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням № 1307 від 06.08.2010 року.

03.09.2010 року позивач звернувся до відповідача із заявою вих. №05/1092 від 03.09.2010 року про виплату страхового відшкодування, в якій просив перерахувати страхове відшкодування в сумі - 5 083,57 грн. (4 733,57 грн. - вартість ремонтно-відновлювальних робіт з урахуванням фізичного зносу складових частин; 350 - сума витрат на проведення автотоварознавчого дослідження).

Вказана вимога була отримана відповідачем 09.09.2010 року, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення № 3662/660, та залишена відповідачем без відповіді і належного реагування.

На підставі зазначених обставин справи суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача страхового відшкодування в розмірі 4 733,57 грн. та відмови у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача 350 грн. витрат на проведення автотоварознавчого дослідження, 315, 14 грн. інфляційних, 325, 97 грн. пені та 94, 01 грн. 3% річних.

Статтею 27 Закону України “Про страхування” та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними діями майну особи відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з пунктом 2 статті 1187 Цивільного кодексу України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, якщо вона завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно з до ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Цивільно-правову відповідальність винуватця дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 було застраховано у відповідача на підставі полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/8082733 зі строком дії з 29.08.2009 року по 28.08.2010 року.

Враховуючи те, що на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність особи, винної у заподіянні збитків, була застрахована у відповідача, на думку колегії суддів, відповідач відповідно до статті 22 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” повинен відшкодувати нанесену його страхувальником шкоду у межах встановленого полісом страхового ліміту.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон), обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно із п. 22.1. ст. 22 Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не здійснив виплату страхового відшкодування у строки, передбачені ст. 37 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”.

Відповідно до ст. 12.1 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Договором (полісом) обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/8082733 передбачено нульову франшизу.

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 4 733,57 грн. є обґрунтованою, підтвердженою належними доказами та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 325, 97 грн. пені колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до ст. 992 Цивільного кодексу України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати, страховик зобов’язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача в порядку регресу на підставі ст.27 Закону України “Про страхування” та ст. 993 Цивільного кодексу України виплаченого страхового відшкодування, отже, між сторонами у справі відсутні як договірні зобов’язання, так і грошові зобов’язання.

При цьому, згідно з п. 37.2 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів", на який позивач посилається в обґрунтування вимог щодо стягнення з відповідача пені, за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Таким чином, зазначена стаття передбачає право на нарахування та сплату пені саме особі, що має право на отримання страхового відшкодування, а не особі, яка має право регресного позову до страховика.

Отже, положення п. 37.2 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів", на які посилається позивач, регулюють відповідальність за невиконання зобов'язань, що виникли на підставі відповідного договору (правочину), тоді як регресні вимоги по суті є лише відшкодуванням безпосередніх затрат з виплати страхового відшкодування і в даному, випадку виплата коштів в порядку регресу не забезпечується неустойкою (пенею).

Оскільки спеціальними законами, які застосовуються до даних правовідносин – Закон України “Про страхування” та Закон України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, не передбачено розмір неустойки (пені) у разі звернення страхової компанії з регресним позовом до страхової компанії, відповідальної за шкоду, заподіяну винуватцем ДТП, а договірних відносин між сторонами немає, відповідно відсутні і правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача пені.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 325, 97 грн. пені є необґрунтованими та безпідставними.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 350 грн. витрат на проведення автотоварознавчого дослідження є нормативно необґрунтованими. При цьому, колегія суддів відзначає, що зазначені витрати є витратами, понесеними позивачем в процесі його господарської діяльності.

В той же час, на думку колегії суддів, місцевий господарський суд безпідставно відмовив в задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача 315, 14 грн. інфляційних та 94, 01 грн. 3% річних з огляду на наступне.

Відповідно ст.509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, зокрема, із завдання майнової шкоди.

Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно зі ст.1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Таким чином, способи відшкодування шкоди обирає потерпілий.

У даному випадку відшкодування позивачу в порядку регресу 4 733,57 грн. виплаченого страхового відшкодування має здійснюватися в грошовому виразі, оскільки позивач обрав грошовий спосіб відшкодування шкоди.

При цьому, грошове зобов’язання у деліктних (регресних) правовідносинах не є окремим видом зобов’язання, а є способом виконання зобов'язання по відшкодуванню шкоди.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем нараховано за прострочення виконання грошового зобов’язання за період з 10.10.2010 року по 10.04.2011 року 315, 14 грн. інфляційних та 3% річних в розмірі 94, 01 грн.

Проте, колегія суддів не може погодитись з таким розрахунком, оскільки інфляційні та 3% річних нараховані позивачем на суму заборгованості в розмірі 5 083, 57 грн., тоді як, на думку колегії суддів, прострочена заборгованість становить 4 733,57 грн.

Таким чином, за перерахунком апеляційного господарського суду з відповідача на користь позивача за період з 10.10.2010 року по 10.04.2011 року підлягає стягненню 3% річних в розмірі 71, 20 грн. (3 / 365 х 4 733, 57 х 183 / 100 = 71, 20). та інфляційні в розмірі 293, 49 грн.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме, в частині стягнення з відповідача 4 733,57 грн. страхового відшкодування, 71, 20 грн. 3% річних та 301, 16 грн. інфляційних витрат.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Таким чином, з огляду на викладене вище, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, частково спростовують висновки господарського суду першої інстанції, а тому оскаржуване рішення в частині відмови у стягненні 3% річних та інфляційних підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині нового рішення.

З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Гарант-Система” на рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2011 року у справі № 31/332 задовольнити частково.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2011 року у справі № 31/332 скасувати в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

„Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Страхова компанія “НОВА” (02660, м. Київ, вул. М. Раскової, 11, код ЄДРПОУ 31241449) на користь Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Гарант-Система” (04070, м. Київ, вул. П.Сагайдачного/Ігорівська 10/5, літера А, код ЄДРПОУ 31725819) страхове відшкодування у розмірі – 4 733 (чотири тисячі сімсот тридцять три) грн. 57 коп., 3% річних в розмірі 71 (сімдесят одна) грн. 20 коп., 293 (двісті дев’яносто три) грн. 49 коп. інфляційних, 89, 37 грн. державного мита та 206, 78 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити.”

3.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Страхова компанія “НОВА” (02660, м. Київ, вул. М. Раскової, 11, код ЄДРПОУ 31241449) на користь Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Гарант-Система” (04070, м. Київ, вул. П.Сагайдачного/Ігорівська 10/5, літера А, код ЄДРПОУ 31725819) 17, 14 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

4.Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідні накази із зазначенням реквізитів сторін.

5.Матеріали справи № 31/332 направити до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      Іваненко  Я.Л.

Судді                                                                                          Остапенко  О.М.

                                                                                          Скрипка І.М.