Справа № 22 Ц-2422 / 2007 р. Головуючий у 1-й інстанції Шинкар А.О.
Категорія Доповідач Березовенко Р.В..
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 серпня 2007 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:
Головуючого - Приходька К.П.
Суддів Березовенко Р.В., Назарчука Р.А.
При секретарі - Бобко О.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Броварського районного суду Київської області від 23 травня 2007 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи Гоголівська сільська Рада, ВГІРФО Броварського РВ ГУ МВС в Київськй області про визнання таким, що втратив право користування жилим приміщенням та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні квартирою та вселення.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів , -
встановила:
В січні 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування жилим приміщенням квартири АДРЕСА_1.
Свої позовні вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що в період з 1990 року по 2000 рік перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем, від якого мають двох неповнолітніх доньок, 1990 та 1997 pp. народження. Подружнє життя не склалося і в 1998 році відповідач добровільно залишив сім»ю і пішов проживати до іншої жінки, з якою в послідуючому зареєстрував шлюб і має неповнолітню дитину. Хоча фактично шлюб розпався, його розірвання відбулося пізніше і 12.04.2000 року позивачка отримала свідоцтво про розлучення. З часу, як відповідач залишив сім»ю квартирою він не користується, оплату послуг не проводить, що змушена робити позивачка, а тому просила визнати його таким, що втратив право користування жилим примішенням квартири АДРЕСА_1.
В березні 2007 року відповідач ОСОБА_2 Звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні квартирою та вселення, мотивуючи тим, що квартиру він добровільно не залишав, позивачка його вигнала , а потім усіляко перешкоджала йому користуватися квартирою, вчиняла сварки, скандали, потім змінила замки у вхідних дверях, хоча до цього часу в квартирі є частина меблів та побутової техніки, що йому належать, а тому вважає його непрживання в квартирі обумовлено поважними причинами.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 травня 2007 р. в позові ОСОБА_1 відмовлено, а зустрічний позов ОСОБА_2 Задоволено.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, посилаючись на його незаконність, та постановити нове рішення, яким її вимоги задовольнити.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що в період з 1990 року по 2000 рік сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, від якого мають двох неповнолітніх доньок, 1990 та 1997 pp. народження. В 1991 році їх сім»ї з чотирьох чоловік, була надана двохкімнатна квартира АДРЕСА_1, ордер на яку був виданий 26 лютого 2004 року
2
Гоголівської сільрадою Броварського району. Подружнє життя не склалося і в 1998 році відповідач добровільно залишив сім»ю і пішов проживати до іншої жінки, з якою в послідуючому зареєстрував шлюб і має неповнолітню дитину, і де проживає до цього часу. Хоча фактично шлюб розпався в 1998 році, його розірвання відбулося пізніше і 12.04.2000 року позивачка отримала свідоцтво про розлучення. З часу, як відповідач залишив сім»ю квартирою він не користується, добровільно оплату послуг не проводить, що змушена робити позивачка.
Відмовляючи в позові ОСОБА_1 та задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач залишив квартиру в 1998 році і став проживати з іншою жінкою через погіршення стосунків з позивачкою. Після цього остання змінила замки в дверях, а пізніше сдала спірну квартиру в піднайм, і тому відповідач непроживає в квартирі з поважних причин.
Однак з такими висновками суду погодитись не можна.
Відповідно до ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сімї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Згідно ст. 72 ЖК України порядок визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку. При цьому, якщо громадянин був відсутній понад шість місяців, він повинен посилатися на поважні причини, зокрема на змушеність непроживання у зв»язку з неможливістю вселення, або на другі перепони, які заважали проживать в одному жилому приміщенні.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач був відсутній близько дев»яти років, протягом цього часу ні до яких державних або правоохоронних органів з заявами про неправомірну поведінку ОСОБА_1 , щодо створення нею перешкод в користуванні спірною квартирою / зміну замків, вчинення сварок/ або неможливістю його вселення не звертався, своє бажання проживати в спірній квартирі ніяким чином не виказував, і звернувся з даним позовом лише після звернення до суду позивачки з позовом про визнання таким, що втратив право користування жилим приміщенням, а тому не можна погодитися з висновком суду першої інстанції, що відповідачем було доведено поважність причин непроживання в ксвартирі понад встановлені законом строки.
Крім того неможна також погодитися з висновками суду, про те що відповідач не втратив інтересу до вкартири оскільки проводив оплату за комунальні послуги, зокрема 297, 18 грн. за теплову енергію у грудні 2002 року, так як вказана проплата була здійснена ним не добровільно, а у примусовому порядку на виконання рішення суду від 24.10.2002 року.
Також судом не можуть бути прийняті до уваги доводи відповідача, що він не втратив право користування жилим приміщенням в спірній квартирі, оскільки до цього час в ній знаходиться частина меблів та побутової техніки, що йому належить, оскльки докази цього в матеріалах справи відсутні, а так як шлюб між сторонами було розірвано в 2000 році, з того часу, відповідач з позовами про поділ майна або витребування майна з чужого незаконного володіння до суду не звертався, квартиру не відвідував, що на думку суду також говорить про те, що він не мав бажання там проживати.
Відповідно до ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є недоведенність обставин справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими та невідповідність висновків суду обставинам справи.
Відповідно до ч. 1 та 5 статті 88 ЦПК України - стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
2
Згідно статті 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Враховуючи, що відповідно до постанови КМУ від 27.04.2006 року № 590 граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних справ не повинен перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що особі виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи, колегія судців приходить до висновку, що витрати на правову допомогу підлягають стягненню в розмірі 1720 грн., також стягненню підлягають і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 15 грн. А всього стягненню на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 Підлягають судові витрати в розмірі 1735 грн.
Керуючись ст. ст. 79, 81, 84, 88, 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, ст. ст. 71, 72 ЖК України, колегія суддів -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 квітня 2007 р. - скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково..
Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування жилим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі - інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 15 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 1720 грн., а всього 1735 грн.
В іншій частині позову відмовити.
В зустрічному позові ОСОБА_2 відмовити.
Рішення може бути оскаржено протягом двох місяців до Верховного Суду України в касаційному порядку.