Справа № 22Ц - 2133/2007 Головуючий у І інстанції Іванова І.В.
Категорія 33 Доповідач у II інстанції Олійник В.І.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 липня 2007 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого судді Мазурка В.А.,
суддів : Олійника В.І., Даценко Л.М. ,
при секретарі Зозулі Н.С. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 4 травня 2007 року в справі за позовом прокуратури Києво-Святошинського району Київської області в інтересах держави в особі Віта-Поштової сільської Ради Києво-Святошинського району до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2, про визнання недійсними Державних актів на право приватної власності на землю та договору дарування земельної ділянки, -
встановила:
У червні 2006 року прокуратура Києво-Святошинського району в інтересах держави в особі Віта-Поштової сільської Ради звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсними Державних актів на право приватної власності на землю та договору дарування земельної ділянки, посилаючись на те, що прокуратурою району було проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства у Віта-Поштовій сільській Раді, якою встановлено, що ОСОБА_3 10 серпня 2003 року отримано Державний акт на право приватної власності на землю розміром 0, 1097 га, яка розташована в селі Юрівка по вулиці Луговій, 2-а на підставі рішення 19 сесії 23 скликання Віта-Поштової сільської Ради від 28 березня 2002 року.
Перевіркою було встановлено, що зазначена спірна земельна ділянка не перебувала у користуванні ОСОБА_3 і рішення сесії сільської Ради від 22 лютого 2002 року про надання дозволу на складання проекту відводу спірної земельної ділянки на пленарному засіданні не розглядалось і не приймалось. Також 28 березня 2002 року не розглядалось на сесії і не приймалось рішення про затвердження технічної документації по складанню проекту відведення спірної земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_3
Прокуратура посилалась на те, що наявні на папері рішення не відповідають вимогам законодавства і це свідчить про те, що ОСОБА_3 не набув права власності на земельну ділянку, а тому з цих підстав відповідно до вимог Земельного кодексу України просила визнати недійсними Державний акт на
2
право приватної власності на землю на ім'я ОСОБА_3 та укладений в подальшому договір дарування спірної земельної ділянки між ОСОБА_2 та ОСОБА_1
У судовому засіданні позивачем було доповнено позовні вимоги тим, що на вищезазначені рішення сільської Ради від 2 лютого 2002 року та від 28 березня 2002 року були внесені протести і сільська Рада рішенням від 21 квітня 2005 року задовольнила їх і скасувала свої рішення, але на виконання постанови колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області від 27 березня 2006 року, якою було визнано незаконним рішення від 21 квітня 2005 року в частині відміни та визнання незаконними рішень від 22 лютого 2002 року про надання дозволу на складання проекту відводу земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель ОСОБА_3 та від 28 березня 2002 року про затвердження технічної
документації сільською радою було скасоване її рішення від 4 травня 2007 року.
З урахуванням того, що зазначені рішення сільської Ради від 22 лютого 2002 року та від 28 березня 2003 року не відповідають вимогам законодавства і з цього приводу прокуратурою Київської області у березні 2006 року була порушена кримінальна справа за фактом службового підроблення службовими особами Віта-Поштової сільської Ради за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, по якій триває досудове слідство, представник позивача просив визнати також недійсним отриманий відповідачем ОСОБА_1 на підставі оскаржуваного договору дарування Державний акт на право приватної власності на спірну земельну ділянку на його ім'я.
Представник Віта-Поштової сільської Ради у судовому засіданні повністю підтримав позовні вимоги і пояснив, що у протоколі 19 сесії 23 скликання Віта-Поштової сільської Ради від 28 березня 2002 року відсутнє рішення про передачу у приватну власність ОСОБА_3 визначеної земельної ділянки, але безпосередньо це рішення сільської Ради стало підставою для приватизації спірної земельної ділянки та видачі Державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_3
Представник третьої особи ОСОБА_2 пояснив, що в порушення вимог ст.198 Земельного кодексу України не здійснювалось погодження меж земельної ділянки із суміжними землекористувачами, в тому числі із ОСОБА_2 і тому під час виготовлення технічної документації на видачу Державного акту ОСОБА_4 фактично не були прийняті до уваги всі наявні і чинні на той час документи на її земельну ділянку, що у свою чергу призвело до включення у Державний акт ОСОБА_3 частини земельної ділянки ОСОБА_2 площею 0, 0342 га, яка не використовувалась ОСОБА_2, не використовується ОСОБА_1 і відбулося звуження земельної ділянки.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 4 травня 2007 року позовні вимоги прокуратури Києво-Святошинського району в інтересах Віта-Поштової сільської Ради Києво-Святошинського району Київської області задоволено.
3
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення і ухвалення нового, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.
Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, виходячи з наступних підстав.
Задовольняючи позов прокуратури, суд першої інстанції виходив з того, що спірна земельна ділянка була виділена ОСОБА_3 незаконно.
Відповідно до ч.4 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Судом встановлено, що первісне право власності на спірну земельну ділянку виникло у батька відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_3, який передав своє право власності на цю земельну ділянку за договором дарування від 18 жовтня 2003 року своєму сину на підставі рішень 13 сесії сільської Ради 23 скликання від 22 лютого 2002 року „Про надання дозволу на складання проекту відводу земель для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель ОСОБА_3" та 19 сесії 23 скликання від 28 березня 2002 року „Про затвердження технічної документації по складанню проекту відведення земельної . ділянки у приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель в селі Юрівка".
Як видно з постанови колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області від 27 березня 2006 року, нею скасовано постанову Києво-Святошинського районного суду від 29 листопада 2005 року і прийнято нову постанову, якою задоволено позов ОСОБА_1, ОСОБА_3 до Віта-Поштової сільської Ради про визнання незаконним рішення сесії Віта-Поштової сільської Ради від 21 квітня 2005 року в частині відміни та визнання нечинними рішень від 22 лютого та від 28 березня 2002 року.
Цією постановою визнано незаконним рішення сесії сільської Ради від 21 квітня 2005 року в частині відміни та визнання незаконними зазначених рішень.
Рішенням 3 сесії 5 скликання від 20 липня 2006 року сільська Рада скасувала своє рішення від 21 квітня 2005 року.
Таким чином, рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого виникло право власності на спірну земельну ділянку, є чинним, а тому колегія суддів вважає, що воно підлягало врахуванню.
Як видно з позовної заяви, прокуратура звернулася з позовною заявою на підставі ст.48 ЦК Української РСР та ст. ст.118, 158 Земельного кодексу України.
Згідно з п.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Суд же, всупереч диспозитивності цивільного судочинства, вийшов за межі позовних вимог, пославшись на ст. ст.12, 116 та 125 Земельного кодексу України, як на підстави недійсності Державних актів, які на вказувались у позовній
4
заяві, в той час, коли у позовній заяві позивач посилався на ст. ст.118, 158 ЗК України, які не передбачають правових підстав для визнання угод недійсними.
У рішенні суд послався на ст. ст.203, 215 ЦК України, які регулюють визнання правочину недійсним.
Проте, суд не звернув уваги на те, що позивач у своїй позовній заяві не посилався на зазначені норми ЦК України і з підстав, передбачених цими нормами, не просив визнати правочин недійсним.
Як вбачається з позовної заяви та рішення, то ні позивачем у позовній заяві, ні судом у рішенні не зазначено, яким саме нормам та якого закону не відповідає договір дарування.
Крім того, судом першої інстанції не прийнято до уваги рішення Києво-Святошинського районного суду від 5 листопада 2004 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1, Віта-Поштової сільської Ради про визнання недійсним Державного акту на право власності на землю та договору дарування земельної ділянки, яким відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні позову. Дане рішення не оскаржувалось і вступило у законну силу.
За цим рішенням суд не вбачав будь-яких порушень з боку ОСОБА_3 при приватизації та даруванні ним земельної ділянки. Суд вважав, що той факт, що в матеріалах сільської Ради не виявлено рішення про надання ОСОБА_3 земельної ділянки, не є підставою для визнання недійсним правовстановлюючих документів відповідача, оскільки такі документи надані відділом земельних ресурсів і у передбаченому законом порядку не встановлено, що ці документи є наслідком кримінально-карних дій з боку відповідача чи відповідних посадових осіб сільської Ради. Також у рішенні зазначено, що, як вбачається з рішення Віта-Поштової сільської Ради від 25 лютого 2003 року, вона залишила без змін попередні рішення від 22 лютого та 28 березня 2002 року про надання та приватизацію земельної ділянки відповідачу ОСОБА_3
Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
За відсутності факту доведеності неправомірних дій відповідача щодо захвату земельної ділянки та, оскільки в матеріалах справи немає плану земельної ділянки, яка виділялась ОСОБА_2, з прив'язкою до місцевості то суд першої інстанції не мав підстав вважати, що звуження земельної ділянки у останньої сталось саме з вини відповідача.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про необхідність визнання недійсними Державних актів та договору дарування земельної ділянки, а тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового, яким слід відмовити у задоволенні позову прокуратури Києво-Святошинського району.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст.303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія судців, -
вирішила:
5
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 4 травня 2007 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову прокуратури Києво-Святошинського району Київської області в інтересах держави в особі Віта-Поштової сільської Ради Києво-Святошинського району до ОСОБА_1 про визнання недійсними Державних актів на право приватної власності на землю та договору дарування земельної ділянки.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.