Справа № 22ц-50/2007р.                                                       Головуючий по 1-й ін-т.

Васильева Л.М. Суддя-доповідач: Абрамов П.С.

   УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2007 року.                                                                                      м. Полтава

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді:  Абрамова П.С.

Суддів :   Прядкіної О.В. Дряниці Ю.В.

При секретарі:   Адамській О.В.

Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві   цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Київського районного суду м. Полтави від 24 жовтня 2006 року у справі за

позовом ОСОБА_3в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист цивільного права у вигляді припинення проживання та виселення без надання житлового приміщення,

зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3про встановлення факту постійного проживання, визнання осіб такими, що втратили право на користування жилим приміщенням, визнання договору найму житлового приміщення розірваним, зняття з реєстраційного обліку, fa укладення договору найму житлового приміщення ,-

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді- доповідача Апеляційного суду

ВСТАНОВИЛА :

В грудні 2005 року  ОСОБА_3. звернулася до суду з вказаним позовом, зазначала, що  згідно з ордером № 53 від 25 жовтня 1999 року вона поселена в   кімнату АДРЕСА_1

17 липня 2004 року уклала договір позики з ОСОБА_4. 12 000 доларів США. та змушена була звільнити кімнату в гуртожитку., куди вселилася ОСОБА_1.

Неодноразово з 2005 року вимагала , щоб відповідачка звільнила кімнати в гуртожитку, на що остання відмовляла.

На підставі ст. 116 ч.3 ЖК України прохала   виселити без надання іншого жилого приміщення ОСОБА_1. з квартири АДРЕСА_1

В  лютому 2006 року ОСОБА_1. звернулася до суду з зустрічним позовом про встановлення факту її постійного проживання в м. АДРЕСА_1, визнання ОСОБА_3. таОСОБА_2 такими, що втратили право на користування приміщенням, визнання договору  найму жилого приміщення розірваним, та зобов'язання ЖЕП « Будівельник» укласти з нею договір найму кімАДРЕСА_1

Вказувала, що 178.06.2004 року вона за домовленістю з відповідачкою вселилася в спірну кімнату в гуртожитку, за що сплатила 12 тис. доларів США.

ОСОБА_3. зі своєї власної ініціативи добровільно виселилася з кімнати та забрала всі свої речі   і  до 29.11.2005 року взагалі не цікавилася цим житлом.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 24 жовтня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_3. задоволено. Виселено ОСОБА_1. з кв. АДРЕСА_2 без надання іншого жилого приміщення.

В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1. відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1. прохала рішення суду скасувати, справу направити на новий судовий розгляд, вказуючи на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції колегія суддів приходить до висновку про відхилення скарги.

Згідно з вимогами ст. 308 ЦП К України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу , якщо встановить що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та   встановлено судом першої інстанції ОСОБА_1. вселилася в спірні кімнати № 202 в гуртожитку по АДРЕСА_1всупереч установленого законом порядку вселення в гуртожитки, без виділення і установленому порядку їй кімнати та видачі спеціального ордеру.

Також ОСОБА_1 не перебувала в трудових відносинах з власником гуртожитку, та не є особою яка має право на проживання в ньому.

Вірно встановивши цей факт суд першої інстанції правильно зробив висновок про необхідність   виселення ОСОБА_1 із незаконно зайнятого жилого приміщення.

Відповідає фактичним обставинам справи і висновки суду про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.

Власник (уповноважена особа) спірної кімнати в гуртожитку ЖЕП «Будівельник»    не оспорює та не ставить питання про визнання

ОСОБА_3 такою, що втратила право користування кімнатою в гуртожитку , а в подальшому  квартирою , а в  ОСОБА_1 не  виникло право на користування спірною кімнатою та в зв'язку з цим і права визнавати інших осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням.

Доводи апеляційної скарги, про наявність в провадженні Київського РВПМУ України в Полтавській області кримінальної справи за ч.2 счт.190 КК України за фактом заволодіння майном ОСОБА_4. та ОСОБА_1. не є підставою для зупинення провадження у даній цивільній справі.

Керуючись ст. 303, 308, 315 ЦПК України колегія суддів , -

УХВАЛИЛА:

 Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити. Рішення Київського районного суду м. Полтави від 24 жовтня 2006

року залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного

Суду України в двохмісячний строк.