Справа № 22ц - 56/ 2007року                                       Головуючий по 1 -й інстанції:

Нечволод В. В. Суддя-доповідач: Обідіна О.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

2007 року січня місяця 15 дня                                                           м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого: Обідіної О.І.

Суддів:               Макарчука М.А., Дорош А.І.

при секретарі: Рибак О.О.

з участю

адвоката               ОСОБА_1

позивача               ОСОБА_2

відповідача       ОСОБА_3

представника відповідача      ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргоюОСОБА_3

рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 13 березня 2006 року

по справі за позовом ОСОБА_2 доОСОБА_3 про розподіл майна подружжя, визнання права власності на частину будинку, його реальний розподіл, визнання недійсним свідоцтва про право особистої власності на будинок, визнання права власності на 1/2 частину земельної ділянки та їх розподіл

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду Полтавської області Обідіної О.І., -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 13 березня 2006 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано недійсним свідоцтво № 81 про право особистої власності на домоволодіння, видане виконкомом Полтавської районної ради народних депутатів

 

06.12.1982 року ОСОБА_3 на домоволодіння в с. АДРЕСА_1.

Визнано недійсним Свідоцтво про право приватної власності на нерухоме майно серії АА № 916672 видане на підставі рішення виконкому Тростянецької сільської ради № 30 від 04.04.2003 року ОСОБА_3 на домоволодіння в с АДРЕСА_1.

Визнано недійсними Державні Акти на право власності на земельні ділянки для будівництва, обслуговування житлового будинку та господарських споруд:

·        серії ПЛ № 059549 пл. 0.1451 га виданий на ім'яОСОБА_3;

·        серії ПЛ № 059552 пл. 0.1540 га виданий на ім'яОСОБА_3,

що розташовані в с АДРЕСА_1.

Визнано за ОСОБА_2право власності на:

·    29/50 частин житлового будинку А-1 в с АДРЕСА_1, що складається з кімнат 1-5 пл. 25.6 кв. м.; 1-4 пл. 10.6 кв. м.; частину коридору 1-2 розміром 1.65*2.22 м. пл.. 3.7 кв. м. загальною власністю - 20788 грн. згідно варіанту № 4 висновку судової будівельно-технічної експертизи № 665/666/667 від 29.11.2005 р. зазначену синім кольором як кв. № 2 ;

·    господарські будівлі і споруди: сарай «В», сарай «Г», сарай «Д»; 1/2 колодязя №1; вбиральня «З»; вхідний погріб «Е» загальною вартістю 33935 грн..

Визнано за ОСОБА_2право власності на частину присадибної ділянки площею 2465 кв. м. в с АДРЕСА_1 згідно варіанту № 4 висновку судової будівельно-технічної експертизи № 665/666/667 від 29.11.2005 р. зазначену синім кольором.

Визнано за ОСОБА_2право власності на частину спільно нажитого майна: гарнітур «Жила кімната» 1978 р. в. вартістю 1000 грн., кольоровий телевізор «Електрон» 1987 р. в. - 100 грн.; пральну машинку «Волга» 1980 р. в. - 20 грн.; пилосос «Урал» 1980 р. в. - 70 грн.; столовий стіл з 4 стільцями 1990р.в. - 60 грн.; 2 настінні годинники - 30 грн.; килимове покриття для підлоги 1998 р. в. - 600 грн. магнітофон «Карпати» 1978 р. в. - 30 грн.; 2 праски електричні 1990 р. в. - 40 грн.; стелаж для посуду 1977 р в. - 30 грн.; 1 каструлю 40 л. 1980 р.в. - 40 грн., каструлі 3-6 л. З шт. 1980 р. в. - 15 грн.; каструлю 10 л. 1шт. 1982 р. в. - 5 грн.; 1 бідон 40 л. 1982 р. в. - 30 грн.; велосипед 1 шт. 1978 р. в. - 50 грн.; 4 пари лиж 1980 р. в. - 80 грн.; 2 коляски для мотоцикла 1978 р. в. - 150 грн.; побутовий оприскувач для отрутохімікатів 1995 р. в. - 80 грн.; верстак слюсарний 1 шт. 1978 р. в. - 70 грн. ; візок господарський 1 шт. 1980 р. в. - 80 грн.; раковину 1 шт. лужену 1998 р. в. - 20 грн.; колонку газову 1 шт. 1995 р. в. - 50 грн.; колонка механічна для викачування води 1 шт. 1978 р. в. - 20 грн., яке знаходиться уОСОБА_3

Зобов'язаноОСОБА_3 передати ОСОБА_2 вищезазначене майно.

Визнано заОСОБА_3 право власності на решту спільно нажитого майна.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на:

-   21/50 частин житлового будинкуАДРЕСА_1, що складається з кімнат 1-1 пл. 2.3

кв. м.; 1-3 пл. 5.7 кв. м.; та частину коридору 1-2 розміром 1.65*3.5 м. пл. 5.6 кв. м.;

1-6 пл. 16.3 кв. м.; 1-7 пл. 1.87 кв. м.; 1-8 пл. 3.6 кв. м. загальною власністю - 17870

 

грн. згідно варіанту № 4 висновку судової будівельно-технічної експертизи № 665/666/667 від 29.11.2005 р. зазначену червоним кольором як кв. № 1.

- господарські будівлі і споруди: ґанок «а1», літню кухню «Б»; гараж «Ж»; 1/2 колодязя № 1; вигрібна яма № 2, огорожа № 3 - загальною вартістю 33344 грн.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на частину присадибної ділянки площею 2465 кв. м. в с. АДРЕСА_1 7 згідно варіанту № 4 висновку судової будівельно-технічної експертизи № 665/666/667 від 29.11.2005 р. зазначену червоним кольором.

Земельну ділянку пл. 61 кв. м. зазначену жовтим кольором згідно варіанту №4 висновку судової будівельно-технічної експертизи № 665/666/667 від 29.11.2005 р. залишено у спільній власності.

Стягнуто зОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 3070 грн. (1/2 вартості спільно нажитої ВРХ).

Стягнуто зОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1777 грн. різниці у вартості часток будівель та споруд на які мають сторони право.

Витрати на обладнання перегородки в кімнаті 1-2, закладення дверей в кімнату 1-2, виготовлення проектно дозвільної документації для обладнання газо та електропостачання в кв. № 2 покладено на позивача ОСОБА_2

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто зОСОБА_3 на користь держави 1/2 частину судового збору в сумі 315.30 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 1/2 частину судового збору в сумі 315.30 грн..

Фактично погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині розподілу речей побутового призначення , відповідач в апеляційній скарзі просить його скасувати з підстав невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, неправильного застосування норм процесуального та матеріального права в частині реального розподілу домоволодіння , визнання права власності на нього та скасування свідоцтв про право власності на земельну ділянку .Зокрема вважає, що при розгляді даного спору суд повинен був керуватись нормами , що регулюють власність колгоспного двору , а не відповідними нормами Кодексу про шлюб та сім»ю.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

По справі місцевим судом вірно встановлено та не оспорюється сторонами, що в 1975 р. ОСОБА_2 таОСОБА_3 зареєстрували шлюб, від якого мають сина ОСОБА_5, 1977 року народження.

До одруження , позивачем на території домоволодіння його батьків в с В. Тростянець , Полтавського району було побудовано будинок ,який складався з кімнат 1-5, площею 25,9 кв.м, 1- 4 пл. 4,2 м.кв., 1-1 пл. 4.7 м.кв. та обладнаний водяним опаленням.

В 1982 р. відповідач на своє ім.»я оформила зазначене домоволодіння, отримавши на підставі рішення виконкому Полтавської районної ради народних депутатів № 481 від 23.11.1982 р. про отримання згоди на індивідуальну забудову,

 

свідоцтво на право особистої власності на нього , не поставивши до відома про свої дії позивача та його батьків.

Сторони проживали в зазначеному будинку з 1975 р. до 1982 р. , а наприкінці 1982 р. виїхали на постійне місце проживання до м. Саяногорськ, де проживали до 1992 р.

В 1983 р. подружжя Репало свій шлюб розірвали, не реєструючи його у відповідності до ст. 180 КпШС в органах РАГС, фактично продовжуючи проживати однією сім»єю, з веденням спільного господарства .В лютому 2003 сторони припинили спільне проживання, а 20.03.2003 р. відповідач зареєструвала в органах РАГС розірвання шлюбу на підставі рішення суду.

Протягом 1992 р. - .1995 р сторони спільними зусиллями та коштами здійснили добудову до зазначеного будинку , побудували господарські приміщення та будівлі.

Оскільки зібраними по справі доказами встановлено та фактично не заперечується відповідачем те, що до спільної сумісної власності подружжя не відноситься побудований до 1975 р. позивачем будинок , розміром 7 х7 , суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про визнання недійсним свідоцтва № 81 від 06.12.1982 р. про право особистої власності на домоволодіння, розташоване по вул.АДРЕСА_1 видане на ім.»яОСОБА_3

Вірно враховуючи частину дошлюбного майна та обсяг спільно нажитого, виходячи з рівності часток подружжя та висновку судової будівельно технічної експертизи від 29.11.2005 р., місцевий суд прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність визнання за позивачем права власності на 29/50 частин спірного домоволодіння, а за відповідачем - 21/50 його частин.

Не ґрунтується на матеріалах справи посилання апелянта на те, що поділ майна подружжя Репало необхідно здійснювати за правилами колгоспного двору. Так, позивач, проживаючи в сільській місцевості, фактично являвся працівником військової частини, тому його майно не може бути віднесене до майна колгоспного двору і він як працівник військової частини не був ч.1еном колгоспного двору, а обставина , пов»язана зі вступом відповідачаОСОБА_3 у вересні 1982 р. до місцевого колгоспу , не дає підстави вважати спірний будинок майном колгоспного двору.

Крім того , враховуючи, що сторонами частка колгоспного двору не виділялась , наприкінці 1982 р. сім»я Репало виїхала на постійне місце проживання в Красноярський край, а після повернення в 1993 p., тобто на час дії Закону України «Про власність» фактично здійснена ними добудова та реконструкція домоволодіння являється об»єктом спільної сумісної власності подружжя , що і становить обсяг спільно нажитого подружжям майна, судом першої інстанції вірно застосовані норми матеріального права , які регламентують порядок вирішення спору про поділ майна подружжя.

Не ґрунтується на вимогах закону посилання апелянта про скасування рішення суду першої інстанції з підстав незалучення до розгляду справи про поділ майна подружжя повнолітнього сина сторін - ОСОБА_5 Зазначена особа протягом розгляду справи не реалізувала своє право на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав чи інтересів.

Доводи апелянта про те, що суд своїм рішенням вирішив питання про права та обов»язки  їх повнолітнього сина, спростовуються матеріалами справи.

 

Встановивши зазначені     обставини,  суд першої інстанції     постановив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не містять нових фактів чи засобів доказування, які б спростували висновок місцевого суду.

Керуючись ст. 303,308,315,317  ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргуОСОБА_3 - відхилити, а рішення Полтавського районного суду, Полтавської області від 13 березня 2006 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги.