Справа № 22-ц-3334/11 27.12.2011 27.12.2011 14.02.2012
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц - 3334/11. Головуючий у 1 інстанції Головко Л.І.
Категорія - 27. Доповідач апеляційного суду Лисенко П.П.
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
27 грудня 2011 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого – Лисенка П.П.,
суддів: Локтіонової О.В. та Ямкової О.О.,
із секретарем судового засідання Колосовою О.М.,
з участю:
позивача – ОСОБА_2,
переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою тимчасового адміністратора публічного акціонерного товариства “Банк Столиця” – Куно Євгенія Геннадійовича заочне рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 вересня 2011 року, ухвалене за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства “Банк Столиця” про повернення вкладу за договором депозиту, стягнення нарахованих за користування ним відсотків, відшкодування матеріальної і моральної шкоди, заподіяних неналежним виконанням грошового зобов’язання, -
у с т а н о в и л а :
30 травня 2011 року ОСОБА_2 пред’явила зазначений позов, який обґрунтувала наступним.
3 грудня 2010 року вона у простій письмовій формі уклала з публічним акціонерним товариством “Банк Столиця” (надалі Банк) строком на один рік договір банківського вкладу “Відновлення” за № 25-98/10, за умовами якого в той же день передала Банку 13 400 евро.
Банк зобов’язувався повернути вклад через рік і виплачувати їй щомісячно проценти за користування ним, виходячи із розрахунку 9,5 % річних, проте свого слова не дотримався.
Посилаючись на зазначені обставини та відмову Банку виплатити нараховані у січні – травні 2011 року проценти, просила стягнути їх за судовим рішенням, крім того – стягнути передані нею за договором банківського вкладу грошові кошти, а також завдані такими діями Банку збитки і відшкодування моральної шкоди.
У подальшому, пославшись на повернення відповідачем у серпні 2011 року вкладу, вона декілька разів уточнювала свої вимоги, кінцево ж просила:
· стягнути 9 949 гривень 28 копійок несплачених у грудні – серпні 2011 року процентів за користування вкладом;
· 11 000 гривень у відшкодування моральної шкоди і 240 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судової справи.
В письмових запереченнях Банк позов не визнав, вважає, що у нього немає боргу перед позивачем, а тому у заявлених вимогах слід відмовити за недоведеністю.
Заочним рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 вересня 2011 року позов задоволено частково, з публічного акціонерного товариства “Банк Столиця” на користь ОСОБА_2 стягнуто 9 949 гривень 28 копійок несплачених у грудні – серпні 2011 року процентів за користування вкладом, 5 000 гривень у відшкодування моральної шкоди, 240 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судової справи, а також 149 гривень 49 копійок судового збору на користь держави.
Тимчасовий адміністратор публічного акціонерного товариства “Банк Столиця” – Куно Є.Г. подав на це рішення апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати і ухвалити нове – про відмову у позові.
Скаргу обґрунтував невідповідністю висновків суду обставинам справи та чинному цивільному законодавству.
Апеляційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржене рішення суду І інстанції в частині вирішення вимог позивача про стягнення процентів за користування вкладом та стягнення відшкодування моральних страждань скасувати, оскільки воно постановлено без додержання норм матеріального й процесуального права, і ухвалити по ним нове рішення – про часткове задоволення першої вимоги і про відмову в задоволенні другої.
В іншій частині рішення залишити без зміни.
Вирішуючи спір таким чином, як викладено в оскаржуваному рішенні, місцевий суд виходив з того, що ОСОБА_2 належними та допустимими доказами довела, що за договором депозиту передала Банку на умовах платності, строковості та забезпеченості грошові кошти у розмірі 13 400 євро, проте, обумовлену сторонами плату за користування ними від того не отримувала, а тому, відповідно до ст. ст. 526, 610, 1058 – 1065 ЦК України, Банк повинен сплатити заборгованість до 19 серпня 2011 року у розмірі 9 949 гривень, а також відшкодувати моральні страждання вкладника, достатнім розміром якого, як на думку суду, є грошова сума у розмірі 5 000 гривень.
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області погоджується з обставинами та правовідносинами, встановленими судом І інстанції, в той же час, його висновки щодо них та результату вирішення справи, вважає помилковими, необґрунтованими і незаконними.
Так, за ст. ст. 11, 14-15, 22, 203-205, 526, 610-611, 615, 622, 1058-1065 ЦК України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дій осіб, що не передбачені названими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки, зокрема підставами виникнення цивільних прав та обов’язків (зобов’язань), є договори та інші правочини, зміст яких не повинен суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; волевиявлення його учасників має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; він має бути вчиненим у формі встановленій законом і спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Договір вважається правомірним якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Правомірний (дійсний) договір породжує для сторін цивільні обов’язки, які повинні виконуватися належним чином у межах та на умовах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Одностороння відмова від зобов’язання недопустима, якщо інше не передбачено умовами договору чи Законом.
Кожна особа має право на захист, в тому числі і судовий, свого цивільного права чи інтересу у разі його порушення, у спосіб визначений цивільним кодексом України, або в інший, встановлений договором або законом, спосіб.
У разі порушення зобов’язання однією стороною інша сторона має право на відшкодування завданої їй майнової шкоди, при цьому, таке відшкодування не звільняє боржника від обов’язку виконати зобов’язання в натурі.
Виписане вище у повній мірі стосується і договору банківського вкладу.
По даній справі позивач належними та допустимими засобами довела, що за договором депозиту передала відповідачеві 13 400 евро, які той брався повернути через рік і, крім того, виплачувати щомісячно у валюті вкладу проценти за користування ними із розрахунку 9,5%, а у разі повернення вкладу достроково – із розрахунку 0,1 % річних.
Позивач взятий на себе обов’язок виконав належним чином, в той час як відповідач такого не дотримався і не виплачував проценти за користування вкладом.
У зв’язку з цим, вклад було повернуто достроково 19 серпня 2011 року.
За такого, відповідно до п.п. 2.2., 3.4. договору депозиту, відповідач повинен був сплатити позивачеві проценти за користування вкладом із розрахунку 0,1 % річних і в валюті договору, а всього 9,5 евро (13 400 евро х 0,1 % : 365 днів у році х 259 днів строк дії договору = 9,5 евро).
Оскільки він такого не вчинив, то названу суму повинен був стягнути суд 1 інстанції.
Усупереч виписаному, районний суд провів стягнення за завищеними відсотками та ще й у валюті України, а тому стягнення у названому розмірі та валюті слід провести рішенням апеляційної інстанції.
Крім того, суд 1 інстанції допустився помилки і при вирішенні вимоги позивача про стягнення з відповідача на її користь відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до ст. 4 Закону України “Про захист прав споживачів”, в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством.
В матеріалах справи відсутні докази тому, що надана відповідачем банківська послуга була небезпечною для життя і здоров'я позивача, і що цим їй заподіяна моральна (немайнова) шкода, а тому за названою нормою її вимога про стягнення компенсації за моральну шкоду не могла бути задоволена.
Не могла вона бути задоволена і за нормами ЦК України, оскільки інститути щодо договорів купівлі-продажу та виконання договірних зобов’язань не містять, норм, які б передбачали стягнення відшкодування моральної шкоди за наведеної спірної ситуації, як не передбачено стягнення моральної шкоди і договором банківського вкладу, що є у справі.
Оскільки місцевий суд був іншої думки і частково задовольнив названу вимогу, то у цій частині рішення слід скасувати і ухвалити нове - про відмову у зазначеній вимозі.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу тимчасового адміністратора публічного акціонерного товариства “Банк Столиця” – Куно Євгенія Геннадійовича задовольнити частково.
Заочне рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 вересня 2011 року в частині вирішення вимог позивача про стягнення процентів за користування вкладом та стягнення відшкодування моральних страждань скасувати, і в цій частині ухвалити нове рішення, яким першу вимогу задовольнити частково, стягнути з публічного акціонерного товариства “Банк Столиця” на користь ОСОБА_2 9,5 євро належних до сплати процентів за користування вкладом, у вимозі ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства “Банк Столиця” про стягнення 11 000 гривень на відшкодування моральної шкоди відмовити - за її недоведеністю.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з дня його проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий Судді