Справа № 2-2456/11/0121
Справа №2-2456/11/0121
РІШЕННЯ
Іменем України
26 серпня 2011 року Феодосійський міський суд АРК у складі:
головуючого судді Терентьєва А.М.
при секретарі Копосовой Н.І.,
за участю прокурора Пановой А.Ю.,
представника УПФ м.Феодосія Груша І.І.,
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Феодосії цивільну справу за позовом заступника прокурора м. Феодосії в інтересах державі в особі Управління Пенсійного фонду України в м.Феодосія до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, завданої злочином, -
ВСТАНОВИВ:
Заступник прокурора м. Феодосії звернувся в суд з позовом в інтересах державі в особі Управління Пенсійного фонду України в м.Феодосія до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої злочином у сумі 26127грн., посилаючись на те, що ОСОБА_2 рішеннями Виконавчого комітету Феодосійської міської Ради №№558,559,560 від 09.06.2003 р. була призначена опікуном над неповнолітніми ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_4 Підставою для цього послужило те, що мати дітей ОСОБА_3 була позбавлена батьківських прав відносно дітей за рішенням Феодосійського міського суду від 26.02.2004 р., а батько-ОСОБА_12 рішенням Феодосійського міського суду від 19.02.2003 р. визнаний без вісті відсутнім. За заявою ОСОБА_2, Управління праці та соціального захисту населення виконкому з 01.02.2004 р. призначило державну допомогу на дітей. Які знаходяться під опікою, крім того, за заявою ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м.Феодосія їй з 12.09.2003 р. призначена пенсія по втраті годувальника. У листопаді 2005 р. ОСОБА_2, достовірно стало відомо, що її син ОСОБА_6, визнаний безвісті зниклим, з'явився у м.Феодосія. однак. ОСОБА_2, маючи намір на заволодіння чужим майном шляхом обману, будучі зобов’язаною повідомити Управління Пенсійного фонду України та УПСЗН Феодосійської міської Ради, про обставини, що впливають на виплату пенсії, з 2005 р. по 2009 р. не повідомила вказані установи, приховавши цей факт та шляхом обману незаконно одержала пенсію у зв’язку із втратою годувальника на суму 26127 грн. спричинення шкоди державі на вказану суму підтверджується матеріалами кримінальної справи №1-621/10. Постановою Феодосійського міського суду АРК від 24.11.2010 р. ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст.7 КПК України, а закриття кримінальної справи з вказаних підстав не звільняє особу від обов’язку відшкодувати у встановленому порядку матеріальні збитки, завдані нею державним, громадським організаціям та громадянам.
У судовому засіданні прокурор просить суд позов задовольнити, пояснив, що ОСОБА_2 спричинила шкоду державі у вигляді незаконно отриманої пенсії з втратою годувальника на суму 26127грн., яку зобов’язана повернути, оскільки її вина підтверджена матеріалами кримінальної справи-зокрема постановою про закриття провадження у справі з нереабілітуючих підстав, що є доказом у цивільній справі відповідно до ст..61 ЦПК України, згідно якої вирок у кримінальній справі, який набрав законної сили, обов’язковий для суду, який розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи. Вважає, що вина відповідача не може підтверджуватися у цивільному процесі відповідно до вимог ст.1166 ЦК України.
Представник УПФ в м.Феодосія позов прокурора підтримав, просить суд його задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні з позовом не погодилася, пояснила, що вона не мала умислу на незаконно отримання грошей, у 2005 р. бачила сина у місті, але він не давав їй гроші на утримання дітей, вона не знала, що має повідомити про цю обставину пенсійний фонд, наміру обманювати та умислу на незаконне отримання грошей не мала, вину свою протягом розгляду кримінальної справи не визнала, отримані гроші витрачала на догляд дітей, після того, як її позбавили пенсії та опікунства, опікуном дітей призначили її чоловіка, вони разом з ним виховують дітей. Просить суд у позові відмовити.
Суд, вислухав пояснення сторін, дослідив представлені докази, матеріали кримінальної справи, та знаходить встановленим наступні факти.
Суд встановив, що ОСОБА_2 рішенням Виконавчого комітету Феодосійської міської Ради від 09.06.2003 р. №560 була призначена піклувальником неповнолітнього ОСОБА_7, вона ж, рішенням Виконавчого комітету Феодосійської міської Ради від 09.06.2003 р. №559 була призначена піклувальником неповнолітньої ОСОБА_5, та рішенням Виконавчого комітету Феодосійської міської Ради від 09.06.2003 р. №558 ОСОБА_2 .була призначена піклувальником неповнолітнього ОСОБА_8.(а.с.18-20). Та УПФ в м.Феодосія ОСОБА_2 була призначена пенсії по втраті годувальника на трьох утриманців відповідно до ст..37 Закону України «Про пенсійне забезпечення»від 05.11.1991 р., як вказано у письмових поясненнях УПФ в м.Феодосія. (а.с.15). Рішенням УПФ в м.Феодосія від 03.02.2010 р. виплата пенсії була зупинена відповідно до повідомлення Служби у справах дітей Феодосійської міської Ради. (а.с.21-22)
Суд встановив, що батько дітей ОСОБА_9 рішенням Феодосійського міського суду від 19.02.2003 р. був визнаний безвісті відсутньою особою з 01 жовтня 1999 р. (а.с.16) Мати дітей ОСОБА_8 позбавлена відносно дітей батьківських прав рішенням Феодосійського міського суду від 26.02.2003 р. (а.с.17).
ОСОБА_10, рішенням Виконавчого комітету Феодосійської міської Ради від 27.05.2010 р. №477 та №476 було звільнено від обов'язків піклувальника відносно малолітніх дітей, та дітей було передано батьку ОСОБА_9 (а.с.23-24).
Суд встановив, що фактично діти батькові не передавалися, дітей продовжувала та продовжує виховувати ОСОБА_2 та її чоловік.
Звільнення відповідача від обов’язків піклувальника мало місце на підставі того, що Служба у справах дітей Виконавчого комітету Феодосійської міської Ради листом вих..№8-05/050 02.02.2010 р. повідомила начальника УПФ в м.Феодосія про те, що ОСОБА_9, визнаний безвісті відсутнім, проживає у м.Феодосія з 2005 р.
Однак, Феодосійський міський суд лише 26 квітня 2010 р. виніс рішення 19.03.2003 р. про скасування рішення про визнання ОСОБА_9 безвісті відсутнім. При цьому, як було встановлено судом у судовому засіданні з пояснень ОСОБА_9, він у 2005 р. дійсно повернувся до Феодосії, проживав у місті два тижні та виїхав до м.Москва, де продовжував проживати до осені 2009 р., коли повернувся в Феодосію.
З змісту ст.45 ЦК України вбачається, що суд, який постановив рішення про визнання цієї особи безвісно відсутньою скасовує рішення про визнання особи без вісті відсутньою за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи, якщо фізична особа, яка була визнана безвісно відсутньою, з’явилася або якщо одержано відомості про місце її перебування. Отже, особа не вважається без вісті відсутньою за рішенням суду, та її статус змінюється, у разі набрання законної сили рішенням суду про скасування попереднього рішення та вимоги про стягнення шкоди не можуть бути заявлені до скасування рішення про визнання особи без вісті відсутньою.
Крім того, як встановив суд з пояснень ОСОБА_9 у 2010 р., він у 2005 р. дійсно повернувся до Феодосії, проживав у місті два тижні та виїхав до м.Москва, де продовжував проживати до осені 2009 р., коли повернувся в Феодосію, тобто статус у вказаний період дітей не мінявся, ОСОБА_9 як не утримував дітей, так і не утримує їх.
Доказів того, що ОСОБА_2, витрачала гроші на інші цілі, ніж на ті, для яких була призначена пенсія- утримання дітей, суду не надано доказів незаконності її отримання.
Постановою Феодосійського міського суду від 24.11.2010 р. ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за ст.190 ч.1 КК України на підставах ст.7 КПК України у зв’язку із зміною обставин. З вказаної постанови вбачається, що ОСОБА_2 вину у скоєнні злочину що їй інкримінується, не визнала, та показала, що дійсно, отримувала на трьох дітей батьком яких є її син, пенсію по втраті годувальника, про те, що зобов'язана повідомити про те, що її син повернувся у місто пенсійний фонд, не знала, оскільки це ніяк не впливало на її матеріальний стан. Син приїхав та відразу поїхав у невідомому напрямку, допомоги дітям не надавав, повернувся у Феодосію тільки 2010 р.
Відповідно до ст..28 КПК України, закриття справи з підстав, зазначених у ст.ст.7,7-1 КПК України, зокрема із зміною обстановки, не звільняє особу, від обов’язків відшкодувати в установленому законом порядку матеріальні збитки, завдані нею державним, громадським організаціям або громадянам.
За положеннями ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до положень ч.4 ст.61 ЦПК України, не підлягають доказуванню факти, встановлені вироком у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постановою суду у справі про адміністративне правопорушення.
Тобто, при вирішенні спорів про відшкодування шкоди за вказаними нормами права підлягають доказуванню факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв'язок між протиправною дією і негативними наслідками.
Відповідно до вимог ст.ст.57,212 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд, дослідив матеріали кримінальної справи №1-621/2010 р. за обвинуваченням ОСОБА_2 за ст.190 ч.1 КК України, вважає, що шахрайство з суб’єктивної сторони характеризується тільки прямим умислом, тобто особа має усвідомлювати, що вона посягає на чуже майно, на яке не має ніякого права, передбачає спричинення матеріальної шкоди у визначеному розмірі, та бажає спричинити таку шкоду. Крім того, обов’язковою суб’єктивною ознакою шахрайства є корисний мотив-спонукання до незаконного збагачення за рахунок чужого майна та корисна мета- збагатитися самому або незаконно збагатити інших осіб, долею яких зацікавлений винний.
На підставі викладеного суд вважає, що вина ОСОБА_2 у отриманні грошей –пенсії по втраті годувальника на утримання неповнолітніх дітей, батьком яких є ОСОБА_9, матеріалами кримінальної справи не встановлена, протягом судового засідання ОСОБА_2 вину не визнавала, також, не підтверджена її вина і у цьому судовому засіданні, тобто, суд вважає, що у діях ОСОБА_11 відсутній прямий умисел на спричинення шкоди, вона не бажала спричинити таку шкоду, не мала корисного мотиву, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст.10,11,60,88,212,213,215 ЦПК України, на підставі ст.ст.1166, 1167 ЦК України, ст.ст.7,28 КПК України, ст..48 КК України, суд, -
ВИРІШИВ:
У задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення набуває чинності протягом 10 днів після його оголошення, якщо протягом зазначеного строку не буде подана апеляційна скарга.
Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд АРК через Феодосійський міський суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10 денний строк з дня проголошення рішення.
Суддя (підпис)
Копія вірна. Суддя Секретар