11-а-1461/2007
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 серпня 2007 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ
Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого - судді Дембовського С. Г.,
суддів: Скавроніка В. М., Лук'янець Л. ф.,
прокурора Решетняк Н. О.,
засудженого ОСОБА_1.,
розглянувши кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1. на
вирок .Дніпровського районного суду м. Києва від 21.05.2007 року,
встановила:
Цим вироком
ОСОБА_1, • ІНФОРМАЦІЯ_1, який не має постійного місця проживання, раніше не судимий в силу ст. 89 КК України,
визнаний винним і засуджений за ч. 1 ст. 115 КК України на сім років позбавлення волі.
Строк відбуття покарання йому обчислено з 15 листопада 2002 року, тобто з моменту затримання.
Утримується під вартою в Київському СІЗО № 13 м. Києва.
Як вказано у вироку, ОСОБА_1, 15.11.2002 року, приблизно о 17 год. 00 хв., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння в підвальному приміщенні будинку АДРЕСА_1, на ґрунті неприязних стосунків, з метою умисного вбивства наніс куском шиферу та ногами і руками численні удари в голову та інші частини тіла не встановленої особи, завдавши їй тілесні ушкодження у виді черепно-мозкової травми з переломом кісток зводу і основи черепу, крововиливів під оболонки і шлуночки головного мозку та інші, від яких вона померла на місці.
В апеляції засуджений просить вирок суду скасувати, кримінальну справу направити на новий судовий розгляд, оскільки він не вчиняв інкримінований злочин, а визнати себе винним в ньому на досудовому слідстві його примусили працівники міліції, котрі застосовували до нього недозволен! методи слідства.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого, який підтримав свою апеляцію та прокурора, що заперечувала проти неї, провівши судові дебати та надавши останнє слово засудженому, обговоривши доводи апеляції та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення апеляції без задоволення, а вироку - без зміни, з наступних підстав.
Вина засудженого в інкримінованому злочині повністю доведена і підтверджується дослідженими судом і викладеними у вироку доказами в їх сукупності.
Так, ОСОБА_1. в своїх поясненнях від 19.11.2002 року (а.с. 18-22 т. 1), повідомив, що 15.11.2002 року приблизно о 21 год. Об хв. він знаходився в парадному по АДРЕСА_1, де зустрів чоловіка, в якого попросив цигарку. Чоловік, давши ОСОБА_1 цигарку, раптово вдарив його кулаком в щелепу, на що ОСОБА_1 відповів ударом по голові. Потім ОСОБА_1 пішов на зупинку трамвая по вул. Азербайджанська, де придбав п'ять сигарет і повернувся до підвалу вказаного будинку. Спустившись сходами до підвалу, ОСОБА_1. наступив на чоловіка, з яким він нещодавно побився, і знову почав бити його руками і ногами в різні частини тіла, в тому числі і в голову. Після нанесення ударів, ОСОБА_1. взяв кусок шифера, який лежав неподалік від нього та наніс декілька ударів по обличчю та голові чоловіка. Після цього ОСОБА_1. відчув себе втомленим та ліг відпочити поруч з чоловіком. Через деякий час він вирішив покурити. ОСОБА_1. встромив руку в одежу чоловіка, який лежав без ознак життя та побачив, що вона вся в крові. Через декілька хвилин одежа чоловіка почала горіти, тому він вирішив бігти.
Згідно даних, що містяться в протоколі допиту підозрюваного від 20.11.2002 року (а.с. 36-38 т. 1), ОСОБА_1. не заперечував факту нанесення шифером ударів по голові чоловіка. Він стверджував, що після нанесення ударів шифером, чоловік перестав кричати, а він запалив цигарку, яку кинув на труп чоловіка та ліг спати. Також ОСОБА_1. написав власноруч про те, що фізичного та психічного впливу зі сторони працівників міліції на нього не було.
21.11.2002 року в протоколі додаткового допиту підозрюваного (а.с.39-41 т> і)5 ОСОБА_1. уточнив, що чоловіка він зустрів не в підвалі, а біля будинку АДРЕСА_1. Засуджений показав, що придбав пляшку горілки та пішов розпивати її у парк, після чого, повертаючись до підвалу зустрів чоловіка, в якого попросив цигарки. Після цього чоловік вдарив його, він відповів також ударом, а пізніше, розлютившись на чоловіка, вдарив декілька разів шифером по голові та обличчю. ОСОБА_1. в вищезазначеному протоколі, вказав про те, що він замислився над тим, навіщо він вбив людину.
Під час допиту у якості обвинуваченого 28.11.2002 року (а.с. 44-47 т. 1) та в процесі додаткового допиту обвинуваченого 20.01.2003 року (а.с. 48-49 т. 1) ОСОБА_1. повністю підтвердив свої показання, які давав раніше, та акцентував увагу слідчого на тому, що 15.11.2002 року під час вчинення інкримінованого йому злочину він знаходився в стані сильного алкогольного сп'яніння.
Дані про характер і механізм заподіяння та ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, що призвели до смерті невстановленої досудовим слідством особи, які містяться в наведених показаннях засудженого ОСОБА_1. повністю узгоджуються з висновками судово-медичних експертиз.
Так, з висновку судово-медичного експерта № 216/3040/2 від 23.02.2003 року (а.с. 66-70 т. 1), акту судово-медичного дослідження трупу № 3040/2 від 13.01.2003 року (а.с. 68-70), акту судово-медичного дослідження № 1838 від 21.11.2002 року (а.с. 71 т. 1), акту судово-медичного дослідження № 2621 від 21.11.2002 року (а.с. 72 т. 1), акту судово-медичного дослідження № 154 від 25.11.2002 року (а.с.73 т.1), акту судово-медичного дослідження № 34/377-МК від 16.01.2003 року (а.с. 74-80 т. 1), акту судово-медичного дослідження № 2694 від 09.12.2002 року (а.с. 81т. 1), невстановленій досудовим слідством особі були заподіяні тілесні ушкодження у виді черепно-мозкової травми з переломом кісток зводу і основи черепу, крововиливів під оболонки і шлуночки головного мозку та інші, від яких вона померла на місці.
Між відкритою черепно-мозковою травмою та смертю вбачається прямий причинний зв'язок.
Втім, вже в ході допиту обвинуваченого 19.02.2003 року (а.с. 56-57 т.1) ОСОБА_1. різко змінив свої покази та вказав, що свою вину в скоєному злочині не визнає.
Але доведеність вини засудженого ОСОБА_1. у вчиненому злочині не викликає у колегії суддів жодних сумнівів, оскільки повністю підтверджується доказами, що викладені у вироку.
Доводи апеляції ОСОБА_1. стосовно тиску на нього з боку працівників міліції також спростовуються даними, викладеними в показаннях свідка ОСОБА_2., в судовому засіданні, який показав, що в ході досудового слідства підсудний ОСОБА_1., давав свої покази добровільно, ніякого тиску на нього не було та жодних скарг на дії працівників міліції від засудженого не надходило.
ОСОБА_1. в судовому засіданні суду першої інстанції підтвердив показання свідка ОСОБА_2.
Свідок у справі ОСОБА_3 показав, що 15.11.2002 року, в підвалі будинку АДРЕСА_1 після пожежі було затримано ОСОБА_1., який перебував в стані алкогольного сп'яніння, і що інших підозрюваних осіб в підвалі зазначеного будинку працівники міліції не затримали.
Крім того, свідок ОСОБА_4. в судовому засіданні показав, що 15.11.2002 року приблизно о 19 год. 15 хвилин зі своєю дружиною ОСОБА_5. знаходились на подвір'ї будинку № АДРЕСА_1, де сиділи на лавці і палили цигарки. ОСОБА_4. побачив, що в підвалі горить вогонь, підійшовши до входу в підвал, зустрів ОСОБА_1., який намагався залишити підвал. Через деякий час ОСОБА_1. був затриманий працівниками міліції.
Покази ОСОБА_4. підтвердила його дружина ОСОБА_5. (а.с. 23, т 1).
Згідно даних протоколу відтворення обстановки та обставин подій (а.с. 58-61 т 1) та протоколу перегляду відеозапису, відтворення обстановки та обставин подій за участю ОСОБА_1. (а.с. 62 т 1), будь-якого тиску з боку працівників міліції на обвинуваченого не було, навпаки ОСОБА_1. повністю визнав себе винним, добровільно показав та розказав про обставини, час та місце скоєння ним злочину.
Так, допитаний в судовому засіданні, свідок ОСОБА_6 показав, що був присутній в якості понятого при відтворенні обстановки та обставин події та відеозапису слідчої дії і стверджує, що ніякого тиску з боку працівників міліції на ОСОБА_1. не було вчинено.
Отже, суд першої інстанції, даючи юридичну оцінку зібраним у справі доказам, прийшов до обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1. своїми умисними діями скоїв умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині і правильно кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 115 КК України.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції призначив ОСОБА_1. покарання у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, правильно врахувавши характер і ступінь тяжкості скоєного ним злочину, особу винного і обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
На підставі викладеного, колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляції засудженого ОСОБА_1. щодо скасування вироку суду першої інстанції та направлення справи на новий судовий розгляд в той же суд як безпідставні.
Таким чином, колегія суддів не вбачає жодних підстав для скасування чи зміни вироку.
Керуючись ст. ст. 365,366 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 21.05.2007 року стосовно нього - без зміни.