Справа № 22-6444/07 Головуючий у 1 інстанції: Троян Н.М.
Доповідач: Кадєтова О.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 липня 2007 року Колегія суддів Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Кадєтової О.В.,
суддів: Коротуна В.М. , Олійник А.С.
при секретарі: Зражевській А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 11 травня 2007 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа: Відділ по паспортній та міграційній роботі Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві про визнання такими, що втратили право користування жилим приміщенням, та зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: Відділ паспортної та міграційної роботи Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві, Київське міське управління юстиції, БТІ м. Києва про усунення перешкод в користування житловими приміщеннями та визнання недійсним договору дарування,
встановила: У квітні 2004 р. ОСОБА_3 звернулась з позовними вимогами відповідачів ОСОБА_1. та ОСОБА_2 про визнання такими, що втратили право користування жилим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1. Посилалась на те, що спірна квартира належить їй на праві власності згідно договору дарування від 11.08.2003 р. Відповідачі ОСОБА_1. та ОСОБА_2. зареєстровані в спірній квартирі відповідно з 1995 та 1996 р. зі згоді попереднього її власника ОСОБА_4., проте не вселялись у вказану квартиру, ніколи в ній не проживали, не несли витрат по сплаті за комунальні послуги. Добровільно знятись з реєстраційного обліку відповідачі не бажають, а тому просить на підставі ст. ст. 71, 72 ЖК України визнати їх такими, що втратили право користування спірним жилим приміщенням, та зобов'язати Відділ по паспортній і міграційній роботі Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві зняти їх з реєстраційного обліку.
У червні 2004 р. відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2. звернулись до ОСОБА_3 з зустрічним позовом про усунення перешкод в користуванні спірним жилим приміщенням. Посилаються на те, що зі згоди попереднього власника жилого приміщення ОСОБА_4. вони були зареєстровані в ньому, а в подальшому в спірну квартиру з їх згоди та власника жилого приміщення вселилась ОСОБА_3 ОСОБА_3 не надає належного догляду пристарілій ОСОБА_4., не несе витрат по утриманню жилого приміщення та сплаті комунальних послуг. З літа 2003 р. відповідачка під час свого знаходження в спірній квартирі не впускала їх та їх родичів до неї з метою унеможливлення спілкування зі ОСОБА_4. У подальшому їм стало відомо, що в серпні 2003 р. ОСОБА_4. подарувала відповідачці спірну квартиру.
У жовтні 2004 р. ОСОБА_1 та ОСОБА_2. звернулись до ОСОБА_3. з уточненим зустрічним позовом про визнання недійсним договору дарування спірної квартири. Обґрунтовують свої вимоги тим, що оспорюваний договір укладений сторонами з порушенням закону. Вважають, що зазначена в договорі вартість квартири не відповідає дійсній і це призвело до неповної сплати на користь держави
2
мита. Також зазначають, що дарителька ОСОБА_4. уклала договір дарування під психологічним тиском ОСОБА_3 і на момент укладення угоди за наявною хворобою та станом здоров'я не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 11 травня 2007 р. відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1., ОСОБА_2., 3-я особа: Відділ паспортної та міграційної роботи Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві про визнання такими, що втратили право користування житловим приміщенням та відмовлено у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1. та ОСОБА_2. до ОСОБА_3, 3-я особа: Відділ паспортної та міграційної роботи Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві, Київське міське управління юстиції та БТІ м. Києва про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням та про визнання договору дарування квартири недійсним.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 та ОСОБА_2. подано апеляційну скаргу, в якій вони просять частково скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення їх позовних вимог до ОСОБА_3 Посилаються на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неналежну оцінку доказів та невідповідність висновків суду обставинам справи.
У апеляційній інстанції ОСОБА_1, ОСОБА_2. та їх представник підтримали апеляційну скаргу та просять її задовольнити.
ОСОБА_3 просить відхилити подану апеляційну скаргу, а рішення суду залишити без змін.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, осіб, що з'явилися в судове засідання, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга задоволення не підлягає за наступних обставин.
Судом встановлено, що 11 серпня 2003 р. між ОСОБА_4. та ОСОБА_3 був укладений договір за умовами якого ОСОБА_4. подарувала, а ОСОБА_3 прийняла в дар квартиру АДРЕСА_1 Вказаний договір підписаний сторонами та посвідчений державним нотаріусом Дванадцятої київської державної нотаріальної контори за місцем проживання ОСОБА_4. у зв'язку з її хворобою.
На момент укладання договору дарування в спірній квартирі були зареєстровані проживаючими ОСОБА_4. і ОСОБА_3 та відповідачки за основним позовом ОСОБА_1 і ОСОБА_2.
ІНФОРМАЦІЯ_1. ОСОБА_4. померла.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. і ОСОБА_2., суд правильно виходив з положень ст.48, 49 Закону України 1963 р. та відповідно до встановлених обставин, давши належну оцінку доказам по справі, дійшов висновку про відсутність правових підстав визнання недійсним договору дарування спірної квартири ОСОБА_4.
Допитані судом свідки ОСОБА_5., ОСОБА_6, які є лікарями та в силу службових обов'язків спілкувались з ОСОБА_4. на час укладання угоди пояснили, що остання в силу похилого віку та за станом здоров'я мала 1 групу інвалідності, проте відсутні підстави вважати, що вона не розуміє значення своїх дій та не може керувати ними. Свідок ОСОБА_5. також пояснив, що медичний огляд ОСОБА_4. був проведений ним у зв'язку з її наміром подарувати свою квартиру ОСОБА_3 За результатами огляду видана довідка про відсутність у ОСОБА_4 протипоказань для відчуження квартири.
Свідок ОСОБА_7., ' яка є державним нотаріусом Дванадцятої київської державної нотаріальної контори, підтвердила суду, що, посвідчуючи договір
3
дарування між ОСОБА_4. і ОСОБА_8., вона роз'яснила ОСОБА_4 правові наслідки відчуження власності. ОСОБА_4. хвилювалась, що договір дарування після її смерті може бути оспорений дочкою і тому за її порадою перед укладанням договору дарування ОСОБА_4 було оглянуто лікарем-психіатром, який відав відповідну довідку.
Наміри ОСОБА_4. подарувати свою квартиру ОСОБА_8., яка є її онукою, постійно проживала разом з нею та здійснювала необхідний догляд підтвердили свідки ОСОБА_9., ОСОБА_10., ОСОБА_11., ОСОБА_12. , ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15
Суду не доведено, що на момент укладання ОСОБА_4. та ОСОБА_3 договору дарування спірної квартири дарителька не усвідомлювала значення своїх дій тане могла керувати ними, також не доведені доводи щодо вчинення з боку ОСОБА_3 тиску на ОСОБА_4
Є безпідставними посилання апелянтів на неналежну оцінку судом висновку фахівця судово-психіатричного експерта ОСОБА_16. від 10.12.2004 р. та висновку амбулаторної посмертної судово-психіатричної експертизи від 09.11.2006 p., згідно яких ОСОБА_4. страждала органічним ураженням головного мозку судинного генезу з помірним інтелектуально-мнестичним зниженням та емоційно-вольовими порушеннями й ступінь вказаних розладів психічної діяльності суттєво вплинула на здатність ОСОБА_4. усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Дані висновки не мають наперед встановленої сили та переваги над іншими джерелами доказів. Суд першої інстанції дав належну оцінку вказаним висновкам з урахуванням встановлених обставин справи та досліджених доказів в їх сукупності.
Висновок суду про відсутність підстав визнання недійсним оспорюваного договору дарування грунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді справи. Доводи апеляційної скарги висновку суду не спростовують.
Законно й обґрунтовано суд відмовив ОСОБА_1. та ОСОБА_2. й в задоволенні позовних вимог в частині усунення ОСОБА_3 перешкод в користуванні спірним жилим приміщенням.
Зважаючи на те, що ОСОБА_1. та ОСОБА_2. не визначають певний спосіб захисту свого права, питання про вселення в спірну квартиру ОСОБА_1. та ОСОБА_2. не порушують, суд розглянув позов в цій частині в межах заявлених вимог, відповідно до положень ст.11 ЦПК України.
Рішення суду постановлено у відповідності до вимог діючого законодавства України, відповідає зібраним доказам, обставинам справи, а тому немає підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 11 травня 2007 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.