Справа №8873 Головуючий у 1 інстанції Стиран В.В.
Категорія 21 Доповідач Лук'янова С.В.
РІШЕННЯ Іменем України
19 вересня 2006 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Зубової Л.М. суддів Лук'янової С.В., Прокопчук Л.М.
при секретарі Баклановій Ю.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Центрально-Міському районі міста Горлівки на рішення Калінінського районного суду міста Горлівки Донецької області від 9 червня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Центрально-Міському районі міста Горлівки про відшкодування моральної шкоди.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд
встановив:
12 травня 2006 року позивач звернувся до відповідача з вказаним позовом, в обґрунтування якого вказав, що з 1980 по 1993 рік працював на шахті „Кочегарка" на різних посадах. У травні 2003 року йому вперше була встановлена стійка втрата професійної працездатності у зв'язку з професійними захворюваннями: вібраційна хвороба і пневмоконіоз у розмірі 50%. Внаслідок значного погіршення здоров"я йому була спричинена моральна шкода, яка полягає в тому, що він не може працювати за своєю професією; він вимушений проходити курси лікування. Все це призвело до того, що порушено звичний спосіб його життя, необхідні додаткові зусилля для організації життя. Внаслідок професійних захворювань у нього з"явилися інші захворювання; він перебуває на обліку у терапевта і невропатолога. На підставі Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" він просив стягнути з відповідача у відшкодування моральної шкоди 66400 грн. (а.с.2-3).
Рішенням Калінінського районного суду міста Горлівки від 9 червня 2006 року частково задоволено вказаний позов і з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди стягнуто 22 тисячі гривень. Цим рішенням встановлено, що позивач працював у підземних умовах; праця у шкідливих умовах призвела до виникнення у позивача професійних захворювань. 15 травня 2003 року МСЕК встановила позивачу втрату 60% професійної працездатності, із яких 55% вперше у зв'язку з професійними захворюваннями. Пошкодження здоров"я призвело до фізичних і моральних страждань позивача; втрата працездатності призвела до обмеження можливостей позивача вести активний спосіб життя, що вимагає від нього прикладати додаткові зусилля для організації свого життя. Визначаючи суму у відшкодування моральної шкоди, суд врахував ступінь втрати позивачем професійної працездатності (55% безстроково) (а.с.26-27).
В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення Калінінського районного суду міста Горлівки від 9 червня 2006 року і ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову через порушення судом норм матеріального і процесуального права. 1 січня 2006 року набрав чинності Закон України .,Про Державний бюджет України на 2006 рік", п.27 ст.77 якого зупинив норму Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"' в частині відшкодування моральної шкоди. Тому на теперішній час відсутні правові підстави для стягнення сум у відшкодування моральної шкоди. Позивач не надав достовірних доказів у підтвердження і обґрунтування своїх позовних вимог. Суд дав невірну оцінку доказам: кожного окремо і в сукупності (а.с.31).
В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача повністю підтримав доводи апеляційної скарги; позивач не з"явився в судове засідання апеляційного суду, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджує розписка позивача про отримання повістки на 19 вересня 2006 року.
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про відмову у задоволенні позову через наступне.
Відповідно п.1, п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неповне з"ясування судом обставин, що мають значення для справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.
Трудова книжка позивача підтверджує, що з 1980 року по червень 1993 року позивач працював на шахті „Кочегарка" на підземних роботах (а.с.4-7). 19 травня 1993 року, 12 травня 1997 року МСЕК встановлювала позивачу втрату професійної працездатності у розмірі 60% за сукупністю: трудового каліцтва 1986 року - 5% та професійних захворювань: пневмоконіоз і вібраційна хвороба - 55% (а.с.39-40). Згідно наданій позивачем довідці, МСЕК 15 травня 2003 року встановила позивачу стійку втрату професійної працездатності у розмірі 60% за сукупністю вказаного трудового каліцтва і двох вказаних професійних захворювань безстроково, а не вперше (а.с.8). Таким чином, право позивача на відшкодування моральної шкоди внаслідок професійних захворювань пневмоконіоз і вібраційна хвороба виникло у 1993 році, коли МСЕК встановила позивачу внаслідок цих професійних захворювань втрату 55% професійної працездатності.
Ні Закон України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", ні ст.ст.23, 1167 ЦК України в редакції 2003 року, на які послався позивач у своїй позовній заяві, а суд першої інстанції - в рішенні від 9 червня 2006 року, не підлягають застосування до правовідносин, що виникли в 1993 року між позивачем і підприємством, на якому позивач працював. Вказані закони у даному випадку не мають зворотної сили і не підлягають застосуванню для вирішення позову про відшкодування позивачу відповідачем моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров"я позивача професійними захворюваннями: пневмоконіоз і вібраційна хвороба. На правовідносини, що виникли до набрання чинності вказаними нормативними актами, дія цих актів не поширюється і в тих випадках, коли й після набрання ними чинності позивач ще зазнає моральних чи фізичних страждань від раніше отриманого ушкодження здоров'я.
Оскільки суд першої інстанції не встановив коли позивачу вперше спричинено ушкодження здоров"я внаслідок професійних захворювань: пневмоконіоза і вібраційної хвороби (1993 рік), внаслідок цього неправильно застосував матеріальний закон і застосував Закон, який не підлягав застосуванню, рішення суду першої інстанції від 9 червня 2006 року підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Враховуючи викладене у сукупності, апеляційний суд вважає, що позов про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягає. Оскільки судом першої інстанції рішення від 9 червня 2006 року ухвалено з порушенням норм матеріального права внаслідок неповного з"ясування судом обставин, що мають значення для справи, і неправильного застосування норм матеріального права, то на підставі п.1, п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України вказане рішення суду підлягає скасуванню з ухвалення по справі нового рішення про відмову у задоволенні вказаного позову.
Керуючись ст.ст.303, 304, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.1, п.4, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу відповідача відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Центрально-Міському районі міста Горлівки задовольнити частково.
Рішення Калінінського районного суду міста Горлівки Донецької області від 9 червня 2006 року скасувати.
Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Центрально-Міському районі міста Горлівки про відшкодування моральної шкоди.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку шляхом подання скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.