Справа №2-326/11   

46

2/902/30/12

                                                      Р І Ш Е Н Н Я

                                          І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

24 січня 2012 року                                      м. Болехів                                                                               Болехівський  міський суд Івано-Франківської області в складі:

                    головуючого - судді                               Поляниця М.М.

                    секретаря судового засідання          Ганчар Л.В.

з участю:          позивача                                         ОСОБА_1

                  відповідачки                                         ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 “Про розірвання  шлюбу”,-

                                                                 ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідачки в обґрунтуванні своїх вимог зазначає, що з 13 травня 1997 року перебуває у зареєстрованому  шлюбі ОСОБА_2 Від даного шлюбу у подружжя народилося двоє дітей: дочка ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2. Сімейне життя в них не склалося  оскільки  в сторін різні погляди на життя. Останній рік сторони разом не проживають, позивач проживає з іншою жінкою  з якою має намір  одружитися, збереження сім’ї є не можливим. Просить постановити рішення, яким розірвати шлюб укладений між ним  та відповідачкою  який зареєстровано  13 травня 1997 року  про, що в книзі  реєстрації актів про укладення шлюбу проведено запис  №3. Неповнолітніх дітей залишити на проживанні з відповідачкою.

В судовому  засіданні позивач  позовні вимоги підтримав та додатково пояснив, що  він створив  сім'ю з іншою жінкою, з якою має намір  одружитись. Вони чекають народження дитини. В сім'ю повертатись не бажає. Заради дітей проживав з дружиною на протязі 14 років. Вважає, що краще розлучитись, чим  постійно скандалити. Просить розірвати шлюб, неповнолітніх дітей залишити на проживанні з відповідачкою.

Відповідачка  в судовому засіданні  позовні вимоги не визнала та пояснила, що причин для розірвання шлюбу немає. З липня 2011 року вони проживають окремо. На розірвання шлюбу не згідна. Просить дати термін на примирення. В разі постановлення  судом рішення, яким буде  розірвано шлюб між ними, просить залишити неповнолітніх  дітей на проживанні з позивачем оскільки у неї не має свого житла.

В  судовому засіданні  заслухана думка  неповнолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які допитувались в присутності педагога  ОСОБА_7 Зокрема ОСОБА_5 зазначила, що вона є дочкою сторін, в даний час  проживає з мамою та братом. З ким бажає залишитись  проживати з батьків не може сказати. Хоче жити разом з мамою і татом. Неповнолітній  ОСОБА_6 судовому засіданні вказав, що проживає з мамою та висловив бажання проживати з нею

Суд, вислухавши пояснення сторін, думку неповнолітніх дітей  проаналізувавши письмові докази в справі, вважає, що позов підлягає  задоволенню з наступних підстав.

Свідоцтвом про шлюб підтверджено укладення 13 травня 1997 року шлюбу між сторонами. Вказаний шлюб зареєстрованийвиконавчим комітетом Гузіївської сільської ради, Болехівської міської ради, Івано-Франківської області про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу зроблено запис за №3 (а.с.4) Від даного шлюбу у сторін народились діти: дочка ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 та син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, що підтверджується копіями свідоцтво про їх народження. (а.с.25-26)

Ст.112 Сімейного кодексу передбачено, що шлюб розривається, якщо судом буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Згідно ч.1 ст. 24 СК шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Відповідно до ст. 55 цього ж Кодексу дружина та чоловік зобов’язані спільно піклуватись про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім’ї на почуттях взаємної поваги, любові, дружби, взаємодопомоги. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім’ї за свою поведінку в ній.

Нормами ч.ч.3, 4 ст. 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушення прав дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки,  встановлені законом.

    Пленум Верховного Суду України в п. 24 постанови від 12 червня 1998 року N 16 "Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім’ю України", вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо (в тому числі в одній квартирі), про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, суд виходячи із рівності прав та обов’язків батька й матері щодо своїх дітей повинен постановити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітніх. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей

Статтею 160  СК України передбачено, що місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини, а після чотирнадцяти років, визначається  самою дитиною.

Щодо визначення  місця проживання з батьками неповнолітня ОСОБА_1 не змогла визначитись, а ОСОБА_6 зазначив, що хоче проживати з матір'ю, а тому суд вважає, що інтересам неповнолітніх  дітей  буде відповідати залишення їх на проживанні з матір'ю - відповідачкою по справі.

Статтею 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов’язків, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Нормами ст.157 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справу протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі.

Позивач звернувся з позовом до суду 28 листопада 2011 року.

Враховуючи те, що зі слів позивача він фактично проживає у фактичних шлюбних відносинах з іншою жінкою, їх намір створити сім'ю, суд визнає, що надання терміну на примирення не доцільним, оскілки воно не призведе до примирення сторін та збереження сім'ї. Суд враховує, що сторони при досягненні примирення не позбавлені права повторно зареєструвати свій шлюб.  

При таких обставинах, враховуючи  категоричність дій позивача та його заперечення можливості примирення,  суд, враховуючи інтереси кожного з подружжя,  неповнолітніх дітей, приходить до висновку, що сім’я розпалася остаточно, а тому шлюб слід розірвати,  неповнолітніх дітей   залишити на проживанні з матір’ю.

Судові витрати по розгляді справи в суді суд залишає за позивачем, оскільки про це він заявив у судовому засіданні.

На підставі наведеного, ст.51 Конституції України, ст.ст.24,55,56,110-112,160 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст. 10,11,60,88,130,157,174,209,212, 214-215,218  ЦПК України, суд,-

                                                                     В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 “Про розірвання  шлюбу”- задоволити.

Шлюб, зареєстрований  13 травня 1997 року виконавчим комітетом Гузіївської сільської ради, Болехівської міської ради, Івано-Франківської області про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу зроблено запис за №3 між ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_6  - розірвати.

Неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 та  ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4, залишити на проживання з позивачкою  ОСОБА_2.

Рішення суду після набрання чинності надіслати до відділу реєстрації актів цивільного стану Болехівського міського управління юстиції в Івано-Франківській області для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Івано-Франківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                                                   М.М. Поляниця