Справа 22-1591ас/2006р.                Головуючий у 1 інстанції Савкевич К.М.

Категорія 12                               Доповідач Солодовник О.Ф.

УХВАЛА ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

18 вересня 2006 року                                                 м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Денисенко Л.Л., судців Солодовник О.Ф., Лоленко А.В.,

при секретарі Проляпа О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Красноармійського міського   управління   праці   та   соціального   захисту   населення   про   видачу посвідчення „Ветеран праці" та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 02 серпня 2006 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Красноармійського міського управління праці та соціального захисту населення про видачу посвідчення „Ветеран праці" та стягнення моральної шкоди відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову суду скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог, посилаючись на те, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального права.

Представник відповідача заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач має стаж роботи 39 років 4 місяця 3 дні (а.с.8-11,35).

Заслухавши суддю-доповідача, позивача ОСОБА_1, представника відповідача Шаповалову В.В., дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст.6 Закону України „Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" ветеранами праці визнаються громадяни, які працювали на підприємствах, в установах, організаціях, об'єднаннях громадян, фізичних осіб, мають стаж роботи 40 років - для чоловіків і 35 років - для жінок і вийшли на пенсію.

Відповідно з п.п.2,б ч.1 ст.З Закону України „Про пенсійне забезпечення" право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів (далі іменуються - підприємства та організації, якщо не обумовлено інше), - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України; особи, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності фізичної особи та виключно її праці, - за умови сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України;

Згідно з ч.1, п.а ч.2 ст. 56 Закону України „Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач має стаж роботи 39 років 4 місяця 3 дні, в стаж роботи правильно не зараховано час, коли позивач займався підприємницькою діяльністю, але не сплачував страхові внески.

Тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що позивач не має встановленого ст.6 Закону України „Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" стажу роботи для визнання його ветераном праці.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги необгрутовані і не спростовують висновків суду.

У відповідності до ст.200 КАС України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.196,198,200,205,206 КАС України, апеляційний суд

УХВАЛ ИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 02 серпня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана до Вищого адміністративного суду України на протязі одного місяця після набрання законної сили цією ухвалою.