Справа №2-16/11  

                             Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

                                                      І М Е Н Е М  У К Р АЇ Н И     

 05.12.2011  року  Рахівський районний суд Закарпатської області   у складі:

               головуючого - судді Тулик І.І.

               при секретарі - Шемота М.І.

з участю             позивача - ОСОБА_1

                           представника позивача - ОСОБА_2

                           представника відповідача - ОСОБА_3

                           представників відповідачів - ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рахів цивільну  справу за позовом   ОСОБА_1   до Рахівської міської ради, ОСОБА_7, міськрайонного управління Держкомзему в місті Рахів і Рахівському районі , третя особа з самостійними вимогами: ОСОБА_8  про скасування рішень органу місцевого самоврядування та скасування Державного акту на право власності на земельну ділянку за за зустрічним позовом ОСОБА_7 до Рахівської міської ради, ОСОБА_1, ОСОБА_8 про скасування рішення органу місцевого самоврядування

                                                            В С Т А Н О В И В  :

           ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Рахівської міської ради, ОСОБА_7, міськрайонного управління Держкомзему в місті Рахів і Рахівському районі, позовні вимоги якого, в ході розгляду справи неодноразово збільшувала,  про скасування рішень органу місцевого самоврядування, та визнання Державного акту на право власності на земельну ділянку  недійсним.

            В обгрунтування позовних та збільшених позовних вимог вказувала, що відповідно до договору дарування, укладеного 02.12.1994 року між нею та її чоловіком ОСОБА_9 та ОСОБА_10, вона являється співвласником житлового будинку АДРЕСА_1. Даний житловий будинок розташований на земельній ділянці розміром 824 м2, яка відповідно до рішення виконкому Рахівської міської ради Закарпатської області №33 від 23.04.1996 року виділена їм у постійне користування для обслуговування житлового будинку. У листопаді  2008 року вона випадково дізналася, що ОСОБА_7, якийц на даний час являється забудовником житлового будинку, проводиться збір технічної документації із землеустрою щодо посвідчення права власності на земельну ділянку, на якій  цей будинок розташований. Основною підставою для оформлення ОСОБА_7 правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку являється рішення 20 сесії 5 скликання Рахівської міської ради Закарпатської області №283 від 03.09.2007 р. "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки, відміну та внесення змін у рішення", за яким останньому надано дозвіл на виготовлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_2. Іншим рішенням № 551 від 24.10.2008 р. 35 сесії 5  скликання Рахівської міської ради Рахівського району Закарпатської області "Про затвердження протоколів №11, 12 засідання узгоджувальної комісії Рахівської міської ради від 15.09.2008 року та 23.10.2008 року про надання дозволу на виготовлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки" затверджено протокол №12 від 23.10.2008 р. узгоджувальної комісії Рахівської міської ради про погодження межі суміжних земельних ділянок ОСОБА_7 та її без її погодження.  Вважає, що прийнятими в результаті незаконних дій рішеннями, порушуються її права на вільне та безперешкодне використання, володіння та розпорядження присадибною земельною ділянкою за її цільовим призначенням.  Орган місцевого самоврядування не надав їй будь-якого документу, який би підтверджував факт належного та законного вилучення від неї, як землекористувача, частини земельної ділянки для передачі  її забудовнику, ОСОБА_7, що підтверджує незаконність дій, порушення земельного законодавства та порушення її права посадовими особами органу місцевого самоврядування. Узгоджувальною  комісією органу місцевого самоврядування при вирішенні земельного спору порушено норми статті 159 ЗК України, оскільки земельний спір розглянуто без її участі так як про час та місце розгляду спору її належним та законним способом повідомлено не було, а рішення спору їй, як зацікавленій стороні, передано не було.Під час розгляду справи у суді першої інстанції, предметом спору якої являється дана земельна ділянка, відповідачем, Рахівською міською радою 12 березня 2009 року за № 655 прийнято рішення про затвердження технічної документації із землеустрою ОСОБА_7, та передачі йому у приватну власність земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Рахівська міська рада та відділ Держкомзему України у Рахівському районі підготували технічну документацію із землеустрою щодо посвідчення права власності на земельну ділянку та видали Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку відповідачу ОСОБА_7, встановивши та погодивши межі суміжних земельних ділянок без її згоди, як суміжного землекористувача, на підставі рішення постійної комісії №580 від 26.11.2008 р. про затвердження протоколу засідання постійної комісії з питань регулювання земельних відносин, охорони навколишнього середовища, будівництва, рекреації та туризму від 26.11.2008 року. На час підготовки технічної документації із землеустрою щодо посвідчення права власності на земельну ділянку ОСОБА_7 в останнього, чи попереднього власника, рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі чи виділення, відведення в натуру земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку АДРЕСА_2 не було і не має. Вважає, що відповідачами при підготовці технічної документації із землеустрою щодо посвідчення права вланості на земельну ділянку та видачі Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку було порушено норми цивільного та земельного законодавства України, у зв"язку із чим останні підлягають скасуванню. Крім того, Рахівська міська рада Закарпатської області своїм рішенням №126 від 18.04.2011 року "Про внесення змін в рішення" внесла у рішення виконкому Рахівської міської ради Закарпатської області №33 від 23.04.1996 року "Про виділення земельних ділянок для сінокосіння, ведення особистого селянського господарства, обслуговування житлових будинків, а також про надання земельних ділянок при переході права на житловий будинок" зміни, за яким підпункт 1 пункту 1.7 "площа - 824 кв.м." замінено словами "площею в межах існуючого землекористування". Згідно тлумачень  Конституційного Суду України, викладених в рішенні від 16 квітня 2009 року у справі про скасування актів органів місцевого самоврядування, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов"язані з реалізацією певних суб"єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб"єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.  Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання. Враховуючи те, що рішенням виконавчого комітету Рахівської міської ради №33 від 23.04.1996 року, в яке було внесено зміни, є виконаним, оскільки земельну ділянку їй було відведено в натурі, нею вона користується за цільовим призначенням, внесення будь-яких змін до нього, які б погіршували її становище, в тому числі, землекористувача, є незаконним та безпідставним. З цих підстав дане рішення підлягає скасуванню. У зв"язку з наведеним просила рішення 20 сесії 5 скликання Рахівської міської ради Закарпатської області №283 від 03.09.2007 р. "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із  землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки, відміну та внесення змін у рішення", в частині надання дозволу ОСОБА_7 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_2 скасувати; рішення 35 сесії 5 скликання Рахівської міської ради №551 від 24.10.2008 року "Про затвердження протоколів №11,12 засідання узгоджувальної комісії Рахівської міської ради від 15.09.2008 року та 23.10.2008 року про надання дозволу на виготовлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки" в частині затвердження протоколу №12 засідання узгоджувальної комісії Рахівської міської ради від 23.10.2008 р. по погодженню межі земельної ділянки згідно технічної документації щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, господарських споруд і будівель площею 0,0274 га (274 м2) по АДРЕСА_2 та надання дозволу на виготовлення правовстановлюючих документів на землю без погодження із сусідньою землекористувачем ОСОБА_1, скасувати;  рішення 36 сесії 5 скликання Рахівської міської ради №580 від 26.11.2008 року "Про затвердження протоколу постійної комісії з питань регулювання земельних відносин, охорони навколишнього середовища, рекреації та туризму" в частині затвердження протоколу засідання постійної комісії з питань регулювання земельних відносин, охорони навколишнього середовища, будівництва, рекреації та туризму від 26.11.2008 року скасувати;  рішення  40 сесії 5 скликання Рахівської міської ради №655 від 12.03.2009 року "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право вланості на земельні ділянки та передачу їх у власність громадянам" в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документівв, що посвідчують право власності на земельні ділянки та передачі ОСОБА_7 земельної ділянки розміром 0,0264 для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд,скасувати; Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №431715 від 02.04.2009 року, виданий на ім"я ОСОБА_7, для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд визнати недійсним; рішення 9 сесії 6 скликання Рахівської міської ради №126 від 18.04.2001 року "Про внесення змін в рішення" в частині внесення  зміни в рішення виконкому №33 від 23.04.1996 року "Про виділення земельних ділянок для сінокосіння, ведення особистого селянського господарства, обслуговування житлових будинків, а також про надання земельних ділянок при переході права на житловий будинок", за яким у підпункті 1 пункту 1.7 "площа - 824 кв.м." замінено словами "площею в межах існуючого землекористування" скасувати, як незаконне та таке, що не відповідає вимогам чинного законодавства та стягнути із відповідача ОСОБА_7 судові витрати.  

          В свою чергу із зустрічним позовом в суд звернувся ОСОБА_7 до Рахівської міської ради,ОСОБА_1, ОСОБА_8 про скасування рішення органу місцевого самоврядування, мотивуючи тим, що рішенням Рахівської міської ради від 04.10.1994 року №51 його матері ОСОБА_12 було надано дозвіл на будівництво житлового будинку по АДРЕСА_2 на зареєстрованій земельній ділянці площею 0,03 га на місці старого будинку.  Це будівництво проведено відповідно до будівельного паспорту та за наявності дозволу головного архітектора району на проведення будівельних робіт і в березні 2006 року, на підставі рішення виконкому Рахівської міської  ради №35 від 24.03.2006 року Рахівським РБТІ проведено реєстрацію права власності із видачею свідоцтва про реєстрацію. 5 липня 2006 року його мати ОСОБА_12 подарувала йому будинок НОМЕР_3 по вул. Довженка в м. Рахів і договір дарування був посвідчений державним нотаріусом, зареєстрований в реєстрі за №2216. при оформленні ним технічної документації на земельну ділянку, на якій знаходиться подарований йому будинок, неодноразово звертався до сестри - сусідки ОСОБА_1 щодо погодження меж їхніх земельних ділянок. Однак вона категорично відмовляється, а тому у відповідності до  чинного законодавства цей спір було вирішено рішенням узгоджувальної комісії Рахівської міської ради, яке було затверджено рішенням №551 35 сесії 5 скликання Рахівської міської ради від 24 жовтня 2008 року. Безпідставність позовних вимог позивача за первісним позовом ОСОБА_1 вважає, що полягає у тому, що на своє ім"я право власності чи право користування земельною ділянкою вона жодним чином не оформляла. Рішенням виконкому Рахівської міської ради №33 від 23 квітня 1996 року було виділено у постійне користування для обслуговування житлового будинку ОСОБА_8, мешканцю АДРЕСА_1, а не ОСОБА_1, хоч і ОСОБА_8 ніколи не був мешканцем будинкуНОМЕР_1, а постійно проживав і проживає у будинку НОМЕР_2. Відповідно до чинного у 1996 році земельного законодавства повноваження розпоряджатися землею належали радам народних депутатів, а не виконкомам. Також  відповідно до ст. 23 Земельного кодексу право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів, але чомусь ОСОБА_1 державного акту не бажає виготовляти, бо у такому разі необхідно оформляти пакет документів, робити фактичні обміри земельної ділянки, погоджувати межі із сусідами і було би зразу виявлено, що такої площі земельної ділянки як 824,0 м2 за набутим по договору дарування будинком ніколи не було в наявності. Із доданого до позовної заяви договору дарування вбачається, що на підставі договору дарування ОСОБА_8 та ОСОБА_1 набули право власності на житловий будинок по 1/2 частині кожний, а рішенням виконкому загальну площу земельної ділянки лише одному набувачу права власності на житловий будинок. На підставі наведеного просив визнати недійсним та скасувати рішення виконкому Рахівської міської ради №33 від 23 квітня 1996 року, яким виділено у постійне користування для обслуговування житлового будинку земельну ділянку площею 824,0 м2 по АДРЕСА_1 ОСОБА_8.

      Ухвалою суду від 25 грудня 2008 року до участі у справі залучено ОСОБА_8 в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

        Третя особа з самостійними вимогами ОСОБА_9, подану до суду позовну заяву, пред"явлену до Рахівської міської ради, ОСОБА_7 про скасування рішень органу місцевого самоврядування, мотивував тим, що позивачка ОСОБА_1 з певних об"єктивних причин ( його перебування на сезонних роботах) не залучила його до розгляду даної справи як особу, права якої порушено  незаконними рішеннями органу місцевого самоврядування. Вважає, що прийнятими в рузультаті незаконних дій рішеннями, якими надано дозвіл ОСОБА_7 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки, порушуються його права на вільне та безперешкодне використання, володіння та розпорядження присадибною земельною ділянкою за її цільовим призначенням. Відповідно до договору дарування, укладеного 02.12.1994 року між ним , його дружиною ОСОБА_1  та ОСОБА_10 він являється співвласником житлового будинку АДРЕСА_1. Даний житловий будинок розташований на земельній ділянці розміром 824 м2, яка відповідно до рішення виконкому Рахівської міської ради Закарпатської області області №33 від 23.04.1996 року,  виділена йому з дружиною у постійне користування для обслуговування житлового будинку. Рішеннями органу місцевого самоврядування, що є предметом оскарження, порушується його право вільного, безпершкодного та постійного користування земельною ділянкою, яка відповідно до чинного законодавства, виділена йому для обслуговування нерухомого майна. Враховуючи наведене, просив рішення 20 сесії 5 скликання Рахівської міської ради Закарпатської області №283 від 03.09.2007 р. "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки, відміну та внесення змін у рішення", в частині надання дозволу ОСОБА_7 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання  документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для обслуговування житлового будинку НОМЕР_3, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 скасувати;  рішення 35 сесії 5 скликання Рахівської міської ради  №551 від 24.10.2008 р. "Про затвердження протоколів №11, 12 засідання узгоджувальної комісії Рахівської міської ради від 15.09.2008 року та 23.10.2008 року про надання дозволу на виготовлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки" в частині затвердження протоколу №12 засідання узгоджувальної комісії Рахівської міської ради від 23.10.2008 р. по погодженню межі земельної ділянки згідно технічної документації щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, господарських споруд і будівель площею 0,0274 га (272 м2) по АДРЕСА_2 та надання дозволу на виготовлення правовстановлюючих документів на землю без погодження із сусідньою землекористувачкою ОСОБА_1 скасувати.

            Ухвалою суду від 10 липня 2009 року до участі в справі в якості співвідповідача залучено відділ Держкомзему України в  м. Рахів.

         Позивачка за первісним позовом ОСОБА_1, яка водночас представляє інтереси третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_8 та її представник ОСОБА_2 в судовому засіданні свої позовні вимоги підтримали з підстав наведених в позовній заяві та збільшених позовних заявах. Просять всі позовні вимоги задовольнити. Зустрічні позовні вимоги не визнали, пояснили, що рішення  виконкому Рахівської міської ради №33 від 23.04.1996 року щодо виділення ОСОБА_8 земельної ділянки розміром 824 м2 у постійне користування для обслуговування житлового будинку, є законним та обгрунтованим. Відповідно до ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства не мають зворотної дії в часі, їх дія поширюється на відносинах, які виникли раніше, лише у випадках, коли вони пом"якшують або скасовують цивільну  відповідальність особи. Проте пункт 6 Перехідних положень діючого Земельного Кодексу України зобов"язує громадян та юридичних осіб переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на земельні ділянки. При оформленні права постійного користування у довогострокову оренду її строк визначається "відповідно до закону", що є неконкретним у зв"язку з невизначеністю цього закону, як і закону, який встановив би порядок переоформлення. Коституційний Суд України вважає, що встановлення обов"язку громадян переоформити земельні ділянки, які знаходяться у постійному користуванні, на право власності або право оренди до 1 січня 2008 року потребує врегулювання чітким механізмом порядку реалізації цього права відповідно до вимог ч.2 ст. 14, ч.2 ст. 41 Конституції України. У зв"язку з відсутністю визначеного у законодавстів відповідного механізму переоформлення громадяни не в змозі виконати вимоги пункту 6 Перехідних положень Кодексу у встановлений строк, про що свідчить неодноразове продовження ВРУ цього строку. Отже, порядок переоформлення права користування земельною ділянкою має бути врегульований у чинному Кодексі або інших законах шляхом визначення об"єктів, суб"єктів та основних стадій набуття прав на земельні ділянки. Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт. Чинний ЗК України серед підстав набуття права на землю громадянами та юридичними особами не називає оформлення чи переоформлення прав на земельні ділянки. Виходячи з наведеного Конституційний Суд України своїм рішенням від 22 вересня 2005 року у справі про постійне користування земельними ділянками) визнав таким, що не відповідає Конституції України положення пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України щодо зобов"язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди. У зв"язку з чим спростовуються  доводи позивача за зустрічним позовом щодо  правової необхідності переоформлення їх права постійного користування земельною ділянкою на право вланості або право оренди. Договір дарування було укладено 02.12.1994 року у зв"язку із чим дані правовідносини врегульовувалися  положеннями ч.1 ст. 30 ЗК України ( в ред. 1990 р.), за якими при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об"єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни  її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. Крім того, Рахівська міська рада надала дозвіл на можливе  дарування незакінчено будівництва житлового будинку племінниці ОСОБА_14 з 1973 року народження, а не ОСОБА_15. Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_7 зазначає, ща на місці старого будинку, надано будівництво його матері, однак в рішенні міськради №51 від 04.10.1994 р. цього не вказано, більше того на місці старого будинку було збудовано інший будинок саме ОСОБА_14. ОСОБА_7 також зазначає, що вона на своє ім"я  право вланості чи право користування земельною ділянкою жодним чином не оформляла, та не проводила обмірів, бо тоді б видно, що немає такої площі, однак вони не змішені та не зобов"язані  переоформляти на право власності чи право користування, це особиста воля кожного громадянина оформляти чи ні якісь документи. А площі такої  не було б по одній простій причині, тому що будинок ОСОБА_7 був збудований на земельній ділянці, яка була закріплена за дворогосподарством АДРЕСА_1, а не на земельній ділянці, яка була закріплена за дворогосподарством НОМЕР_3, чим було самовільно захвачено належну їм земельну ділянку, та змушено їх використовувати меншу площу земельної ділянки, ніж їм належить. За договором дарування їй та ОСОБА_8 перейшла вся земельна ділянка, яка була під житловим будинком за АДРЕСА_1, та земельна ділянка, необхідна для його обслуговування, в тому числі і та земельна ділянка, що знаходиться під житловим будинком ОСОБА_7,, оскільки він був збудований на земельній ділянці, яка була закріплена за будинком АДРЕСА_1. Якби його мама почала будівництво будинку на земельній ділянці, закріпленній за дворогосподарством АДРЕСА_2, а не самовільно захопила частину земельної ділянки закріплену за дворогосподарством АДРЕСА_1, то зараз і не було б цього спору. Вважає, що позивач за зустрічним позовом не довів суду обставини, на які він посилається, як на доказ своїх позовних вимог, дана зустрічна позовна заява є безпідставною та такою, що не грунтується на нормах закону, та порушує її права та права ОСОБА_8 ., у зв"язку з чим просить відмовити в задоволенні зустрічного позову.

        Представник відповідача за первісним позов та позивача за зустрічним позовом  ОСОБА_7 - ОСОБА_3 в судовому засіданні первісні  позовні вимоги не визнав. Зазначив, що позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_8 вважає безпідставними, а у форматі  із збільшеними позовними вимогами позов явно суперечить і діючому законодавству. Оспорюваними рішенннями аж ніяк не порушуються права позивачів. Останні не реалізували своє право на земельну ділянку, яке могли використати на підставі рішення виконокому Рахівської міської ради №33 від 23 квітня 1996 року, яким  виділено ОСОБА_8 у постійне користування для обслуговування житлового будинку земельну ділянку площею 824,0 м2 по АДРЕСА_1, а відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав. Крім того, ОСОБА_1 взагалі не має ніякого документу на земельну ділянку, а лише має право на майно, земельна ділянка виділялась лише ОСОБА_8, який ніколи не був мешканцем будинку НОМЕР_1, а постійно проживав і проживає у будинку НОМЕР_2. За таких обставин не  виникло ніяких правовідносин, про які йдеться у рішенні Конституційного суду від 16 квітня 2009 року, а тому орган місцевого самоврядування вправі змінити чи відмінити своє попереднє рішення, оскільки державного акту на земельну ділянку позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_8 не виготовили і по сьогоднішній день. Відповідно до вимог ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цих прав. Так, його довіритель набув право власності на спірну земельну ділянку на законних підставах, тому просить відмовити у задоволенні первісного позову. Зустрічні позовні вимоги підтримує, посилаючись на обставини, викладені в зустрічному позові та просить такі задовольнити в повному обсязі.

          В  судовому засіданні представник відповідача - Рахівської міської ради, ОСОБА_4 позовні вимоги як за перівсним позовом так і зустрічним не визнала. Вважає що всі рішення прийняті Рахівською міською радою, як органом місцевого самоврядування  є законними. Просить відмивити в задоволенні позовів.

        Представник відповідача - Міськрайонного управління Держкомзему в місті Рахів і Рахівському районі, ОСОБА_5 жодні позовні вимоги не визнала, зазначивши, що у ОСОБА_8 є лише дозвільні документи. Для того щоб узаконити, зареєструвавши земельну ділянку необхідно звернутися в міську раду із заявою про надання дозволу на виготовлення  технічної документації Наразі дане рішення не може бути зареєстроване. Крім того, питання з приводу надання земельних ділянок громадянам здійснюється виключно органом місцевого самоврядування, в даному випадку Рахівською міською радою. Таким чином, вважає, що всі оскаржувані рішення ради прийняті нею в межах компетенції та на законних підставах та з урахуванням всіх обставин. Просить в задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 відмовити.

          Заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши, в їх сукупності, всі зібрані докази, приходить до наступного висновку.

У відповідності  до положень ст.ст.10,11,58,60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які брали участь у розгляді справи, а кожна сторона зобов'язана  довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень,  крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, а саме доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до положень частин 1-2 статті 59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини  справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

   Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на    всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (стаття 212 ЦПК України).

             Судом встановлено, що на підставі договору дарування, укладеного 2 грудня 1994 року між ОСОБА_1, ОСОБА_8, з одного боку, як "Обдарованими", та ОСОБА_10, як "Даруватилем", та посвідченого нотаріусом Рахівської державної нотаріальної контори, позивач за первісним позовом та третя особа з самостійними вимогами являються  співласниками житлового будинку АДРЕСА_1.

                Відповідно до рішення виконкому Рахівської міської ради Закарпатської області №33 від 23.04.1996 року ОСОБА_8 виділено земельну ділянку площею 824,0 м2 по АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку в постійне користування.     

            Рішенням  20 сесії 5 скликання Рахівської міської ради  від 3 вересня 2007 року №283 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки громадянам, відміну та внесення змін в рішення »надано дозвіл ОСОБА_7 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку.  

             Рішенням 40 сесії 5 скликання Рахівської міської ради №655 від 13 березня 2009 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки та передачу їх у власність громадянам»прийнято рішення про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку та передано ОСОБА_7  її у власність  для обслуговування житлового будинку, господарських споруд і будівель по АДРЕСА_2, площею 0,0274 га.

           На підставі вказаного вище рішення відповідач за первісним позовом ОСОБА_7 отримав державний акт на право власності  серіїі ЯЕ №431715 від 2 квітня 2009 року.

        Позивач за первісним позовом ОСОБА_1 та третя особа з самостійними вимогами ОСОБА_8 звертаючись до суду вказують на порушення їхніх прав на вільне та безперешкодне використання, володіння та розпорядження присадибною земельною ділянкою за її цільовим призначенням, оскільки відповідачем ОСОБА_7 виготовлено право власності на земельну ділянку, яка згідно рішення органу місцевого самоврядування надана їм для постійного користування.

             Відповідно до ст. 9 ЗК України ( в редакції  1990 р. на період виникнення спірних правовідносин - передача позивачу земельної ділянки в постійне користування),  до відання  сільських,  селищних   і    міських    районного підпорядкування  Рад  народних  депутатів  у  галузі   регулювання земельних відносин на їх території належить: передача земельних  ділянок  у  власність,  надання  їх  у  користування,  в  тому  числі  на  умовах  оренди,   у    порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу. Статтею 19 цього Кодексу встановлено, що  сільські, селищні Ради народних  депутатів  надають  земельні ділянки у користування для всіх потреб із  земель  сіл,  селищ,  а також за їх межами для  будівництва  шкіл,  лікарень,  підприємств торгівлі та інших об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням населення (сфера  послуг),  сільськогосподарського  використання,    ведення селянського  (фермерського) господарства,  особистого   підсобного господарства,  індивідуального  житлового,  дачного  і   гаражного будівництва,  індивідуального    і    колективного    садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, традиційних  народних промислів.

            Відповідно до ст.ст. 22, 23 ЗК ( в ред.1990 р.),   право власності  на  землю  або  право  користування  наданою земельною  ділянкою  виникає  після  встановлення  землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в  натурі  (на  місцевості)  і одержання документа, що посвідчує це право.  Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення  меж  цієї  ділянки  в  натурі  (на місцевості) і одержання документа, що  посвідчує  право  власності або право користування землею, забороняється.   Право власності  або  право  постійного  користування  землею посвідчується державними  актами,  які  видаються  і  реєструються сільськими,  селищними,  міськими,  районними   Радами   народних депутатів.      

     В судовому засіданні встановлено, що всупереч цим вимогам, позивачами Державний акт на право постійного користування землею не виготовлявся. Межі земельної ділянки в натурі не встановлювалися.

         Отже, згідно положень земельного законодавства, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин,   виникнення права постійного користування земельною ділянкою  пов’язується з наявністю трьох різних за змістом і проявом у часі юридичних фактів:  одержання державного акта на право постійного користування земельною ділянкою; державна реєстрація цього документа  ; встановлення меж земельної ділянки у натурі (на місцевості).  

      Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом свої порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи  інтересів.

       Відповідно до ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

           Позивачами за первісним позовом  не надано доказів про те, що у них виникло право власності чи користування  на земельну ділянку площею 0,0274 га по АДРЕСА_2, яка зареєстрована на відповідача ОСОБА_7,  та вказана земельна ділянка за розміром та конфігурацією  є частиною  земельної ділянки площею 824,0 м2   в АДРЕСА_1, яка виділена позивачам  в постійне користування  для обслуговування житлового будинку.     

          Між тим, суд критично оцінює посилання позивачів за первісним позовом на ст. 30 ЗК України ( в ред. 1990 р.), за якою при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об"єктами переходить  у розмірах, передбачених статтею 67 цього кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди, оскільки право користування спірної земельної ділянки не набувалося в такому порядку, а була надана шляхом прийняття органом  місцевого самоврядування, в даному випадку Рахівською міською радою, відповідного рішення.

         Крім того слід зазначити, що згідно технічного паспорту  на житловий будинок, подарованого позивачам, за попереднім власником ОСОБА_10 значилася зареєстрованою у фактичному користуванні земельна ділянка розміром 635 кв.м., в тому числі 91,5 кв. м забудовано під будовами.

             Також не заслуговують на увагу посилання позивачів за первісним позовом на те, що на час підготовки технічної документації із землеустрою щодо посвідчення права власності на земельну ділянку ОСОБА_7 в останнього, чи попереднього власника, рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі чи виділення, відведення в натуру земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку АДРЕСА_2 не було і не має, поскільки право власності на земельну ділянку відповідач набув на підставі ст. 118 ЗК України ( в ред. станом на 2009 р.) за наявності технічної документації ( будівельного паспорту на забудову земельної ділянки) на житловий будинок, зареєстрованої в органах БТІ та договору дарування від 5 липня 2006 року.

             Стосовно позовних вимог про скасування рішення 35 сесії 5 скликання Рахівської міської ради №551 від 24.10.2008 року "Про затвердження протоколів №11, 12 засідання узгоджувальної комісії Рахівської міської ради від 15.09.2008 року та 23.10.2008 року про надання дозволу на виготовлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки в частині затвердження протоколу №12 засідання узгоджувально комісії Рахівської міської ради від 23.10.2008 року по погодженню межі земельної ділянки згідно технічної документації щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, господарських споруд і будівель площею 0,0274 га по АДРЕСА_2 та надання дозволу на виготовлення правовстановлюючих документів на землю без погодження із сусідньою землекористувачкою ОСОБА_1, мешканкою АДРЕСА_1, через те, що узгоджувальною комісією органу місцевого самоврядування при вирішенні земельного спору порушено норми ст. 159 ЗК України, оскільки земельний спір розглянуто без ОСОБА_1 так як про час та місце розгляду спору її належним та законним способом повідомлено  не було, суд зазначає наступне.

           В чинному законодавстві, що регулює земельні відносини, відсутній обов'язок землекористувача з надання згоди по встановленню меж суміжних земельних ділянок, й, зокрема, обов'язок надання такої згоди в примусовому порядку.   

            Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ст.19 Конституції України).   

         Непогодження позивачем меж земельної ділянки є лише формою реалізації ним свого права.   

         Відповідне погодження меж земельної ділянки з суміжним землекористувачем повинно бути прийнято і враховано органами місцевого самоврядування при підготовці технічної документації із землеустрою щодо складання документу, який посвідчує право на земельну ділянку відповідача та при розгляді питання щодо надання спірної земельної ділянки у власність останньому, а відсутність погодження не може бути само собою підставою для відмови в отриманні ділянки у власність.   

          Відповідно до п. 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин  вирішуються на пленарному засіданні ради —сесії з винесенням рішення.   

          Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у міста.

          Як видно з матеріалів справи, Рахівською міською радою вирішено спір щодо встановлення межі земельної ділянки відповідача ОСОБА_7 без погодження із сусідньою землекористувачкою ОСОБА_1   

          Зокрема, протоколом №12 засідання  узгоджувальної комісії Рахівської міської ради від 23 жовтня 2008 року, який затверджено рішенням 35 сесії 5 скликання Рахівської міської ради від 24 жовтня 2008 року,  погоджено межі земельної ділянки для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_2 ОСОБА_7, оскільки ОСОБА_1 відмовлялася погодити межі земельної ділянки, мотивуючи тим, що мати ОСОБА_12 самовільно побудувала житловий будинок та самовільно зайняла земельну ділянку у померлої тітки ОСОБА_10

          Таким чином, судом встановлено, що відповідачем за зустрічним позовом ОСОБА_7  дотримано порядку отримання узгодження меж між ним і користувачами суміжної земельної ділянки ОСОБА_1, ОСОБА_8, а  посилання позивачів на протилежне не грунтується на правовому обґрунтуванні.

        В матеріалах справи відсутні документально підтверджені відомості, які б свідчили про невідповідність розміру та розташування переданої у власність земельної ділянки відповідачеві, та які б підтверджували порушення прав позивачів за первісним позовом, а відтак і  відсутні докази щодо наявності підстав для скасування рішень міської ради.   

         Стосовно зустрічних позовних вимог, суд виходить зі ст. 9 ЗК України ( в редакції 1990 року) де вказано, що до  відання  сільських,  селищних   і    міських    районного підпорядкування  Рад  народних  депутатів  у  галузі   регулювання земельних відносин на їх території належить: передача земельних  ділянок  у  власність,  надання  їх  у користування,  в  тому  числі  на  умовах  оренди,   у    порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу.

          Як вже зазначалося Рахівська міська рада народних депутатів, в межах своєї компетенції, рішенням від 23 квітня 1996 року № 33 надала у постійне користування земельну ділянку ОСОБА_8 для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1, площею 824,0 м2. Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою позивачами не виготовлявся, межі земельної ділянки в натурі не встановлювалися.

          Між тим, рішенням Рахівської міської ради народних депутатів № 51 від 4 жовтня 1994 року ОСОБА_15 надано дозвіл на забудову  земельної ділянки площею 0,03 га по АДРЕСА_2, що у часі є ранішим, ніж передача у постійне користування земельної ділянки ОСОБА_8 в розмірі  824,0 м2.

           Суд вважає, що спірна земельна  ситуація склалася внаслідок прийняття поспішних рішень міською радою по закріпленню  земельної ділянки за суміжним землекористувачем ОСОБА_8, при переході права на житловий будинок, без фактичного її обміру. Тим більше, в технічному паспорті на житловий будинок АДРЕСА_1 від 10 грудня 1994 року, який позивачами набутий на підставі договору дарування, чітко зазначено в  частині «експлуатація земельної ділянки»площу земельної ділянки, яку фактично використовувала попередній власник будинку, яка становила 635 кв.м, в тому числі 91,5 кв.м забудовано під будовами.

         Відповідно до ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

             Однак, суд враховує, що Рахівська міська рада при виникненні земельного спору між сторонами, з метою його розв’язання прийняла рішення, з урахуванням своїх повноважень, передбачених ЗУ «Про місцеве самоврядування», про внесення змін в оскаржуване, позивачем за зустрічним позовом, рішення. Зокрема рішенням 9 сесії Рахівської міської ради 6 скликання  № 126 від 18 квітня 2011 року внесено зміни в рішення виконкому №33 від 23.04.1996 року «Про виділення земельних ділянок для сінокосіння, ведення особистого селянського господарства, обслуговування житлових будинків, а також про надання земельних ділянок при переході права на житловий будинок», які полягають в тому, що площу –824 кв.м замінено  словами «площею в межах існуючого землекористування. Таким чином наразі  за позивачами значиться земельна ділянка для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 площею в межах існуючого землекористування.

       Суд визнає, що відповідно до п.5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року №7-рп/2009, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов’язані з реалізацією певних суб’єктних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб’єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.  Це є гарантією стабільності суспільних відносин між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

         Рішення про надання земельної ділянки є актом індивідуальної дії, має разовий характер та вичерпується його виконанням, тобто наданням державного акту на право власності на земельну ділянку.

         Проте, як встановлено судом  позивачі за первісним позовом Державного акту на право постійного користування чи право власності на земельну ділянку згідно рішення Рахівської міської ради №33 від 23 квітня 1996 року не виготовляли, земельна ділянка не зареєстрована із присвоєнням їй земельного кадастрового номеру. З огяду на ці обставини суд вважає, що відповідач Рахівська міська рада вправі була вносити зміни в рішення, яке не було і на даний час не є  виконаним.

      Доводи позивачів за первісним позовом, що рішення виконавчого комітету Рахівської міської ради №33 від 23.04.1996 року, в яке було внесено зміни, є виконаним, оскільки земельну ділянку їм було відведено в натурі, нею вони користуються за цільовим призначенням є голослівними та базуються на припущеннях і спростовуються матеріалами справи.

     За змістом ст. 79 ЗК України, земельна ділянка може існувати в юридичному розумінні тільки за умови визначення щодо неї прав.

      Відповідно до ст. 78 ЗК України, змістом права власності на землю є право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

        Згідно ст.ст. 125, 126 ЗК України  право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом  на право постійного користування земельною ділянкою.

       В даному випадку законом прописана чітка процедура набуття позивачами права  користування або права власності спірної земельної ділянки, однак позивачі цю процедуру не виконали, і бажають, всупереч вимогам закону її уникнути шляхом цивільного судочинства.    

           Поряд з цим слід зазначити, що способи захисту права встановлені ст. 16 ЦК України, положення якої встановлюють, що право може бути захищено також іншими способами, передбаченими законом.

     Способи захисту права на землю передбачені ст. 152 ЗК України, одним з яких є визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування

      Жодною із цих статтей  не передбачений такий спосіб захисту права як визнання державного акту на право власності на землю недійсним. Крім того, державний акт не є правочином, а є документом, що підтверджує право власності на земельну ділянку.

        Позивачами за первісним позовом не надано жодного доказу щодо порушення їх суб’єктивних  прав користування чи права власності відповідачами, відносно володіння та користування земельною ділянкою площею 824,0 м2  по АДРЕСА_1, так як вказане право у них не виникло у відповідності до вимог Закону. Тому, як наслідок не доведено перед судом своїх позовних вимог та право на звернення до суду з даним позовом.

        Виходячи з наведеного, та з результатів встановлених обставин  з відповідності чи не відповідності оспорюваних дій  та рішень відповідачів законам, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні  первісних позовних вимог у повному обсязі.

        Також суд вважає безпідставними та необгрунтованими зустрічні позовні вимоги, оскільки позивачем не доведено в чому порушуються його права оскаржуваним рішенням органу місцевого самоврядування.

        Враховуючи, що по справі були вжиті заходи збезпеченя позову, згідно ухвал Рахівського районного суду від 2 вересня 2009 року та від 1 грудня 2009 року, то їх в силу ст. 154 ЦПК України слід скасувати.       

         Керуючись ст.ст. 3, 5, 6, 10, 11,  58, 60, 88, 154, 209, 212–215, 223 ЦПК України, суд,

                                                              В И Р І Ш И В :

      У задоволенні зміненого позову ОСОБА_1 до Рахівської міської ради, ОСОБА_7, міськрайонного управління Держкомзему в місті Рахів і Рахівському районі, третя особа з самостійними вимогами: ОСОБА_8  про скасування рішень органу місцевого самоврядування та скасування Державного акту на право власності на земельну ділянку відмовити в цілому.

        У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7 до Рахівської міської ради, ОСОБА_1, ОСОБА_8 про скасування рішення органу місцевого самоврядування  відмовити в цілому.  

         Заходи забезпечення позову вжиті  ухвалами суду від 2 вересня 2009 року та від 1 грудня 2009 року скасувати. 

    Рішення може бути оскаржено у судову палату з цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області через Рахівський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.                          

                      Суддя:  Тулик І.І.

З оригіналом вірно,

Суддя Рахівського районного суду:                                                   Тулик І.І.