Справа №:755/6910/25

Провадження №: 2-н/755/157/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" травня 2025 р. місто Київ

Суддя Дніпровського районного суду міста Києва Савлук Т.В., вивчивши матеріали заяви ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів з боржника ОСОБА_2 на утримання неповнолітніх дітей,

в с т а н о в и в:

До Дніпровського районного суду міста Києва надійшла заява ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів з боржника ОСОБА_2 на користьОСОБА_1 на утримання неповнолітніх дітей - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочкиОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки від всіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 10 квітня 2025 року та до досягнення дітьми повноліття.

Вивчивши матеріали заяви ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів з боржника ОСОБА_2 на утримання неповнолітніх дітей на предмет дотримання вимог статей 160-164 Цивільного процесуального кодексу України, суддя дійшов наступних висновків.

Виходячи з положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 160 Цивільного процесуального кодексу України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.

Частиною 5 статті 183 Сімейного кодексу України визначено, що той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Пунктом 4 частини 1 статті 161 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.

Тобто, даною нормою обмежено максимально можливий розмір стягуваних аліментів, мінімальний же розмір належних до стягнення у такому випадку аліментів закріплений відповідною нормою матеріального права, на якій має ґрунтуватися судовий наказ.

Так, відповідно до частини 2 статті 182 Сімейного кодексу України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Вказане положення закону є безспірною, встановленою державою правовою гарантією для неповнолітніх осіб, права яких не можуть бути обмежені внаслідок застосування того чи іншого виду судового провадження при вирішенні питання їх належного матеріального утримання. Мінімальне матеріальне забезпечення неповнолітніх дітей у вказаному розмірі є законним обов`язком боржника.

Розмір аліментів встановлений матеріальним законом - Сімейним кодексом України. Цивільним процесуальним кодексом України визначено процесуальний порядок розгляду цивільних справ, та процесуальний закон не змінює мінімального розміру аліментів, визначеного Сімейним кодексом України.

Відповідно до ч. 2 ст. 163 Цивільного процесуального кодексу України у заяві повинно бути зазначено: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), а також інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження; 4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; 5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Відповідно до ч. 1. ст. 121 Сімейного кодексу України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1. ст. 122 Сімейного кодексу України дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини.

Відповідно до ч. 1. ст. 135 Сімейного кодексу України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Державна реєстрація - це публічно-правове засвідчення актів цивільного стану, акт забезпечує загальне (як у приватних, так і в публічно-правових відносинах) визнання правосуб`єктності особи. Таким чином, у процесі реєстрації актів цивільного стану людина (фізична особа) вступає у публічно-правові відносини з державою в особі державного органу, уповноваженого здійснювати державну реєстрацію актів цивільного стану.

Звертаючись до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів, заявник посилається, що з 26 жовтня 2007 року сторони перебували у шлюбі, однак до заяви не долучено докази, які мають достовірно підтвердити факт розірвання шлюбу між сторонами, відмову батька надавати матеріальну допомогу на утримання дітей та його спроможність сплачувати аліменти, що унеможливлює з`ясувати наявність підстав для видачі судового наказу з урахуванням вимог п.п. 4,5 ч. 1 ст. 161 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 8 статті 95 Цивільного процесуального кодексу України іноземний офіційний документ, що підлягає дипломатичній або консульській легалізації, може бути письмовим доказом, якщо він легалізований у встановленому порядку. Іноземні офіційні документи визнаються письмовими доказами без їх легалізації у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Заявником надано до суду переклад документів, які додані до заяви, іноземною мовою, проте цей переклад належним чином не засвідчено у встановленому законом порядку.

Крім того, відповідно до статті 189 Сімейного кодексу України батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати. Умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені цим Кодексом. Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується. У разі невиконання одним із батьків свого обов`язку за договором аліменти з нього можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 165 Цивільного процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу. Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

За таких обставин, враховуючи те, що заява про видачу судового наказу подана з порушенням вимог статті 163 Цивільного процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу.

Відповідно до ч. 1 ст. 166 Цивільного процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 2-1, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 160, 163, 165, 166, 260, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суддя -

п о с т а н о в и в:

Відмовити у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів з боржника ОСОБА_2 на утримання неповнолітніх дітей.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручено у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцять днів з дня вручення йому повної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя: