Справа: НОМЕР_12-1409/06 Головуючий у 1 -ій інстанції: Домніцький В.В.
Категорія: Доповідач: Готра Т.Ю.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 вересня 2006 року М.Ужгород
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:
головуючої: Готри Т.Ю.,
суддів: Леска В.В., Мацунича М.В.,
при секретарі: Боклах Г.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 03 липня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, з участю третіх осіб ТОВ «Єврофудс» і Ужгородської міської ради, про усунення перешкод у користуванні нежилими приміщеннями,-
встановила:
У грудні 2004 року позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися в суд з даним позовом.
Свої вимоги обґрунтовували тим, що згідно договорів купівлі-продажу квартир, що зареєстровані в Ужгородському міжрайонному бюро технічної інвентаризації, та свідоцтв про право власності на житло, вони є власниками, відповідно, квартир ІНФОРМАЦІЯ_1 будинку АДРЕСА_1, а також підвальних приміщень, що розташовані в цьому будинку.
Посилаючись на те, що відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5 (які взагалі проживають в іншому будинку, а саме у квартирі НОМЕР_1 будинку АДРЕСА_2, а відповідачі ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у квартирі НОМЕР_2 цього ж будинку АДРЕСА_2, безпідставно та незаконно використовують належні їм на праві спільної сумісної власності підвальні приміщення загальною площею 41,0 кв.м, та 19,8 кв.м., відповідно, що розташовані під квартирою НОМЕР_3 будинку АДРЕСА_1, чим створюють їм перешкоди у користуванні такими, і в добровільному порядку ці приміщення звільнити відмовляються, просили суд постановити рішення, яким зобов'язати відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 усунути перешкоди у користуванні підвальним приміщенням загальною площею 41,0 кв.м., розташованого в будинку АДРЕСА_1, а відповідачів ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 усунути перешкоди у користуванні підвальним приміщенням загальною площею 19,8 кв.м., що розташоване в цьому ж будинку - шляхом їх звільнення, а також стягнути з відповідачів на їх користь 5500 грн. витрат оплачених на правову допомогу та 9 грн. за сплачене державне мито.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 03 липня 2006 року позов задоволено частково.
Зобов'язано відповідачів ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 усунути перешкоди ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у користуванні нежилим підвальним приміщенням площею 19,8 кв.м, в будинку АДРЕСА_1 - шляхом його звільнення.
Стягнуто з відповідачів ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 в користь позивачів 9 грн. сплаченого державного мита, 2750 грн. витрат за надання правової допомоги та ЗО грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на користь держави.
У решті позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4, ОСОБА_5 щодо звільнення ними підвального приміщення площею 41,0 кв.м., розташованого в будинку АДРЕСА_1, позивачі подали апеляційну скаргу в якій просили скасувати рішення суду в цій частині, як незаконне та необгрунтоване, й ухвалити нове, яким задовольнити їхні позовні вимоги до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні підвальним приміщенням.
У судовому засіданні представник апелянтів - позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та 3-ї особи ТОВ «Єврофудс» - Дідо A.M. апеляційну скаргу підтримав, вимоги викладені в ній просив задовольнити.
Відповідачка ОСОБА_5 та прокурор Роман М.С. апеляційну скаргу не визнали, просили таку відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, та представник Ужгородської міської ради в судове засідання не з»явилися, хоча про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Заслухавши доповідача, пояснення представника апелянтів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та 3-ї особи ТОВ «Єврофудс» - Дідо А.М., відповідачку ОСОБА_5, прокурора Роман М.С, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Так, відмовляючи позивачам ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у позовних вимогах до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про усунення перешкод шляхом звільнення підвального приміщення загальною площею 41,0 кв.м., що розташоване в будинку АДРЕСА_1, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачі таким користуються на законних підставах.
Проте, колегія суддів із висновком суду першої інстанції погодитись не може, оскільки суд такого дійшов з порушенням норм матеріального права за таких обставин.
Як убачається з матеріалів справи, то позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, відповідно, є власниками квартир ІНФОРМАЦІЯ_1 в будинку АДРЕСА_1. Дана обставина стверджується долученими до матеріалів справи копіями договорів купівлі-продажу квартир, а саме від 08.05.2003 року, укладеного між ОСОБА_9 та ОСОБА_1; від 20.11.2002 року, укладеного між ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_2 та від 29.11.2002 року, укладеного між ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_3, які посвідчені приватним нотаріусом ОСОБА_16, відповідно за реєстровими номерами ІНФОРМАЦІЯ_2, згідно яких ОСОБА_1 є власником квартири НОМЕР_2, ОСОБА_2 власником квартири НОМЕР_1, а ОСОБА_3 власником квартири НОМЕР_3 в будинку АДРЕСА_1. Також право власності позивачів на вказані квартири стверджується реєстраційними посвідченнями та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно.
В цьому ж будинку, а саме АДРЕСА_1, в якому проживають позивачі, знаходяться підвальні приміщення, в тому числі і спірне підвальне приміщення площею 41,0 кв.м., яке в даний час використовується відповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які проживають в будинку АДРЕСА_2, а раніше використовувалися власниками квартир будинку АДРЕСА_1, а ще раніше наймачами квартир цього будинку, що стверджується договором найму жилого приміщення укладеного з громадянкою ОСОБА_17 - наймачем квартири НОМЕР_3 будинку АДРЕСА_1 та договором найму жилого приміщення укладеного з громадянином ОСОБА_10 наймачем квартири НОМЕР_1 цього ж будинку, які згодом ними були приватизовані і відчужені разом з квартирою.
Так, у відповідності до вимог ч.1 ст.1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та Рішення Конституційного Суду України» від 02.03.04 справа №2-2/2004 (№4-рп/2004) - приватизація державного житлового фонду полягає у відчуженні на користь громадян України, а отже, у їхню власність як квартир (будинків), де мешкають два і більше наймачів, так і належних до них господарських споруд і приміщень, зокрема підвалів.
Згідно ч.2 ст.10 цього ж Закону та вищезгаданого Рішення Конституційного Суду України» власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками, зокрема допоміжних приміщень будинку. Дані приміщення, а саме підвали, є об'єктом спільного майна співвласників багатоквартирного будинку з часу приватизації громадянами квартир, що засвідчується єдиним документом - свідоцтвом про право власності на квартиру.
Відповідно до ч.2 ст. З82 ЦК України власникам квартири у дво- або багатоквартирного житлового будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування.
Для підтвердження такого права на допоміжні приміщення, зокрема підвали, особі, що є власником квартири в багатоквартирному будинку, не потрібно вчинювати будь-які інші додаткові юридичні дії щодо оформлення таких приміщень.
При продажі квартири, до її набувача (нового власника), переходять, зокрема всі права попереднього власника щодо співвласності відповідних нежитлових приміщень.
Таким чином колегія суддів вважає, що саме позивачі, які є власниками квартир будинку АДРЕСА_1, а не відповідачі, й є автоматичними співвласниками, з часу набуття ними права власності на квартиру, спірного підвального приміщення загальною площею 41,0 кв.м., що розташоване в даному будинку, оскільки відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проживають в іншому будинку, і по іншій вулиці, а саме АДРЕСА_2, а не АДРЕСА_1, які є окремими будівлями, що виключає наявність у них яких-небудь прав власності на спірне підвальне приміщення.
Та обставина, що будинки з поштовими адресами АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 є окремими будівлями стверджується листом головного архітектора м. Ужгорода НОМЕР_4 (а.с.33), згідно якого вказані будинки є самостійними спорудами, зведеними окремо одна від одної, про що свідчить характер конструкцій даху, висота цоколю та відмінне архітектурне вирішення фасадів. З довідки, виданої Комунальним підприємством Ужгородського міжрегіонального бюро технічної інвентаризації НОМЕР_5 (а.с.34) також слідує, що вищевказані будинки рахуються як дві окремі будівлі, а згідно довідки цього ж підприємства НОМЕР_5, то житловий будинок АДРЕСА_1 є окремою будівлею загальною площею 294,7 кв.м., в тому числі підвалом площею 102,8 кв.м., що розташований під квартирами ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.73).
З урахуванням наведеного, а також того, що позивачі безумовними власниками спірного підвального приміщення стали з часу оформлення (реєстрації) договорів купівлі-продажу квартири, і це їх право власності не повинно додатково посвідчуватись жодним документом, аніж було винесено рішення Ужгородського міського місцевого суду від 09.02.2004 року, що набрало законної сили, яким зобов»язано виконком Ужгородської міської Ради усунути перешкоди в здійсненні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 права володіння та користування підвальними приміщеннями загальною площею 41,0 кв.м., розташованих в будинковолодінні АДРЕСА_1/кут АДРЕСА_2 шляхом визнання недійсним рішення виконкому Ужгородської міської Ради НОМЕР_6 «Про відміну пункту рішення виконкому від 25.12.2002 року НОМЕР_7», яке не встановлює права власності відповідачів на спірне підвальне приміщення й одночасно не позбавляє такого в позивачів, які і до сьогоднішнього часу в установленому законом порядку не позбавлені свого права власності на ці підвальні приміщення, тому це їх право власності є непорушним згідно ст.41 Конституції України, забезпечується державою і захищається судом (ст.55 Конституції України).
У відповідності до ч.2 ст.48 Закону України «Про власність» власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків.
За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції, у відповідності до вимог ст.309 ЦПК України слід змінити, а саме скасувати його в частині відмови позивачам у вимогах до ОСОБА_4, ОСОБА_5 щодо звільнення ними підвального приміщення площею 41,0 кв.м., що розташоване в будинку АДРЕСА_1, як постановлене з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цій частині, і ухвалити нове рішення, яким зобов»язати ОСОБА_4 та ОСОБА_5 усунути перешкоди позивачам в користуванні нежилим підвальним приміщенням площею 41,0 кв.м, в будинку АДРЕСА_1, шляхом його звільнення, а апеляційну скаргу позивачів задовольнити.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316, 319 ЦПК України, ч.2 ст.382 ЦК України, ч.2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», Законом України «Про власність», колегія суддів,-
рішила:
Апеляційну скаргу позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - задовольнити.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 3 липня 2006 року - змінити, скасувавши таке в частині відмови позивачам у решті вимог.
Ухвалити в цій частині нове рішення, яким зобов»язати ОСОБА_4 та ОСОБА_5 усунути перешкоди ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в користуванні нежилим підвальним приміщенням площею 41,0 кв.м, в будинку АДРЕСА_1, шляхом його звільнення.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги до суду касаційної інстанції.