13.07.2011

  Справа № 2-470/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

13 липня 2011 року Нахімовський районний суд м. Севастополя у складі:

головуючого судді –Щербакова С.О.,

при секретарі     –Стрекоченковій І.Л.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради про визнання приватизації недійсною та визнання угод недійсними,

 В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 звернулась із позовом до відповідачів, в якому просить суд визнати недійсною приватизацію квартири АДРЕСА_1, здійснену на підставі розпорядження Управління з питань комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації за №1542/41 від 28.09.2005 року, зобов’язати Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради оформити недійсність приватизації зазначеної квартири, визнати недійсними угоди купівлі-продажу зазначеної квартири від 05.10.2005 року, 11.10.2005 року, 14.12.2009 року, 24.12.2009 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що приватизація квартири АДРЕСА_1 відбулась із порушенням чинного законодавства, без врахування інтересів позивачки, оскільки останню було визнано такою що втратила право користування житловим приміщенням за рішенням суду, яке було скасоване Апеляційним судом м.Севастополя. Також позивачка вважає, що оскільки приватизація квартири недійсна, то і всі наступні право чини щодо купівлі-продажу даної квартири є недійсними.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити з підстав, зазначених у позові.

Відповідач ОСОБА_5 в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала, вказуючи, що є добросовісним набувачем.

Інші відповідачі в судове засідання не з’явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, від представника Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, інші відповідачі про причини неявки суд не повідомили.

Вислухавши пояснення представника позивача та відповідача ОСОБА_5, дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі розпорядження №1542/41 від 28.09.2005 року Управлінням з питань комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації відповідачу ОСОБА_2 було видане свідоцтво  про право власності на житло –квартиру АДРЕСА_1.

У подальшому зазначена квартира неодноразово була предметом договорів купівлі-продажу від 05.10.2005 року, 11.10.2005 року, 14.12.2009 року, 24.12.2009 року, які укладались між відповідачами.

Зазначене свідоцтво про право власності було видано на підставі заяви відповідача ОСОБА_2 та довідки ДКП «РЕП №11»про склад сім’ї та прописку, згідно якої у зазначеній квартирі зареєстрований лише відповідач ОСОБА_2

Вказана довідка була видана з урахуванням рішення Нахімовського районного суду м.Севастополя від 25.08.2005 року у справі №2-5391/2005, яким позивача ОСОБА_1 було визнано такою, що втратила право користування житловою площею у квартирі АДРЕСА_1.

Ухвалою Апеляційного суду м.Севастополя від 22.04.2010 року зазначене рішення Нахімовського районного суду м.Севастополя в частині визнання ОСОБА_1 такою, що втратила право користування житловою площею у квартирі було скасовано, та провадження у цій частині закрито.

Також з матеріалів справи вбачається, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 27.04.2011 року вказана ухвала Апеляційного суду м.Севастополя від 22.04.2010 року була скасована, а справа №2-5391/2005 направлена на новий апеляційний розгляд.

При новому апеляційному розгляді ухвалою Апеляційного суду м.Севастополя від 02.06.2011 року рішення Нахімовського районного суду м.Севастополя від 25.08.2005 року у справі №2-5391/2005 було залишено без змін.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд виходить з наступного.

У статті 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника  правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Позивач обґрунтовує свої вимоги щодо визнання недійсною приватизації квартири та подальших угод її купівлі-продажу тим, що під час приватизації було порушено вимоги ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», ст.65-1 ЖК України, ст.177 СК України, оскільки позивачка була неправомірно визнана такою що втратила право користування квартирою, а отже не брала участь у її приватизації та її права були порушені. Крім цього, позивачка зазначає, що відповідач ОСОБА_2 фактично відмовився від її майнових прав без дозволу відповідного органу опіки та піклування, у той час як вона була неповнолітньою.     

При цьому, в обґрунтування своїх позовних вимог позивачка посилається на ухвалу Апеляційного суду м.Севастополя від 22.04.2010 року, якою рішення Нахімовського районного суду м.Севастополя в частині визнання позивачки такою, що втратила право користування житловою площею у квартирі було скасовано, та провадження у цій частині закрито.

Проте, враховуючи що зазначена ухвала була скасована ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 27.04.2011 року та при новому апеляційному розгляді ухвалою Апеляційного суду м.Севастополя від 02.06.2011 року рішення Нахімовського районного суду м.Севастополя, яким позивачку визнано такою, що втратила право користування житловою площею у вищевказаній квартирі було залишено без змін, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання недійсною приватизації.

Не підлягають задоволенню і вимоги щодо визнання недійсними угод купівлі-продажу зазначеної квартири, оскільки вони є похідними від вимог про визнання недійсною приватизації у задоволенні яких судом відмовлено.

За таких обставин у задоволенні позову необхідно відмовити у повному обсязі.   

На підставі вищезазначеного, керуючись ст.203,215 ЦК України, ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», ст.ст. 10,60,61,79,88,159,212-215 ЦПК України, суд,

 В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради про визнання приватизації недійсною та визнання угод недійсними –відмовити у повному обсязі.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Севастополя шляхом подачі апеляційної скарги в Нахімовський районний суд м.Севастополя протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                                                   /підпис/

З оригіналом згідно:

Суддя Нахімовського районного

суду м. Севастополя                                              С.О. Щербаков