07.11.2011

  Справа № 2-322/11

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

07 листопада 2011 року Нахімовський районний суд м. Севастополя у складі:

головуючого судді –Щербакова С.О.,

при секретарі     –Стрекоченковій І.Л.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Нахімовської районної державної адміністрації міста Севастополя,  ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним розпорядження та державного акту,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5, Нахімовської районної державної адміністрації міста Севастополя про визнання недійсним розпорядження Нахімовської РДА м.Севастополя  № 1636 від 09.10.1998 та державного акту на земельну ділянку площею 0,0827 га., виданого на ім’я ОСОБА_5

Ухвалою від 22.06.2010 провадження у справі було зупинено у зв’язку з необхідністю визначення кола правонаступників  після ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1

Ухвалою від  01 вересня 2010 р. провадження у справі поновлено, залучено до участі у справі правонаступників відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4.

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що вона є власником Ѕ частки домоволодіння по АДРЕСА_1, яке вона отримала в якості спадкоємиці після смерті батька ОСОБА_6 та бабусі ОСОБА_7 При оформленні прав власності на майно їй стало відомо, що земля під домоволодінням зареєстрована за ОСОБА_5 на підставі розпорядження Нахімовської РДА м.Севастополя № 1636 від 09.10.1998 та державного акту на землю від 16.12.08. Позивач вважає, що вказаними документами порушені її права, як власника нерухомості.

У судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 у судове засідання не з’явились, були повідомлені належним чином.

Відповідач Нахімовська РДА м.Севастополя у судове засідання не з’явилась, сповіщена належним чином.  

Враховуючи вимоги ст. 224 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути дану цивільну справу за відсутності відповідачів, визнаючи достатніми для розгляду спору по суті наявні в матеріалах справи письмові докази, та постановити заочне рішення.

Суд, вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку, що позов ОСОБА_1 обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником частки домоволодіння по АДРЕСА_1 на підставі свідоцтв про спадщину за законом.

Відповідно до рішення Виконкому Севастопольської ради народних депутатів № 4/328 від 21.01.92 ОСОБА_5 надано земельну ділянку площею 0,06 га для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 80 кв.м. по АДРЕСА_2 у зв’язку з тим, що вона знаходиться на квартирному обліку, потребує поліпшення житлових умов. Згідно п.31 Рішення ОСОБА_5 зобов’язано проводити будівництво будинку відповідно з проектом забудівлі, затвердженому у встановленому порядку.

На підставі розпорядження Нахімовської районної державної адміністрації м.Севастополя № 1636 від 09.10.98 ОСОБА_5 виданий державний акт на право приватної власності на землю, який зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю 16.12.1998 за № 1479.

Як слідує з плану зовнішніх меж земельної ділянки до державного акту, межею земельної ділянки, яка була надана ОСОБА_5 у власність, від літери „В” до літери „Г” вказано землі домоволодіння по АДРЕСА_2.  

Відповідно до ситуаційного плану місця розташування меж земельної ділянки поруч з земельною ділянкою по АДРЕСА_1 розташована земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2.

На момент звернення ОСОБА_5 у грудні 1997 року до Нахімовської РДА м.Севастополя з заявою по надання у приватну власність земельної ділянки, яка розташована по АДРЕСА_1, власниками цього домоволодіння окрім ОСОБА_5 були ОСОБА_6, ОСОБА_7.  

Відповідно до ст.42 Земельного кодексу України 1990 року, громадяни,  яким жилий будинок, господарські  будівлі та споруди і земельна ділянка належать на праві спільної сумісної власності, використовують і  розпоряджаються  земельною  ділянкою спільно. Використання  і  розпорядження  земельною  ділянкою, що належить  громадянам на праві спільної часткової власності, визначаються співвласниками цих об'єктів і земельної ділянки пропорційно розміру часток у спільній власності на даний будинок, будівлю, споруду.       

Згідно до частини 1 ст.30 Земельного кодексу України 1990 року, при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового  призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та  споруди.

Відповідно до ст.67 Земельного кодексу України земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків, господарських будівель, гаражів і дач передаються громадянам у власність  або  надаються  у користування за  рішенням сільської, селищної, міської Ради народних  депутатів та посвідчується  Радами  народних депутатів відповідно до вимог статті 23 цього Кодексу.        

Відповідно до ст.22 Земельного кодексу України 1990 року, право власності на землю та право користування земельною ділянкою виникає після встановлення землевпоряджувальними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та отримання документа, який засвідчує це право.

Згідно з п.1.7 Інструкції про порядок складення, видачі, реєстрації та зберігання державних актів на право власності на землю та право постійного користування землю, договорів на право временного користування землею (у том числі на умовах оренди), яка затверджена Наказом Держкомзему №28 від 15.04.1993, на земельні ділянки, якими користується громадяни, підприємства, установи, організації та садівницькі товариства, державні акти виготовляються після визначення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) і складення плану земельної ділянки.

Згідно з п.п.1,3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про приватизацію земельних ділянок” від 26.12.1992  №15-92 приватизація земельних ділянок здійснюється громадянам, яким ці земельні ділянки були передані в користування для ведення особистого підсобного господарства, будівництва  і  обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва,  дачного  і  гаражного  будівництва, у  межах  норм, установлених Земельним кодексом України.

Відповідно до частини 5 статті 17 Земельного кодексу України, передача у власність земельної ділянки, що була раніше надана громадянину, для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва, проводиться сільськими, селищними, міськими  Радами народних депутатів за місцем розташування цієї ділянки у розмірах згідно із статтями 57 і 67 цього Кодексу та у порядку, визначеному у статті 17 цього Кодексу.

Відповідно до статті 6 Земельного кодексу України громадяни України  мають  право  на  одержання  у  власність земельних ділянок у тому числі для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка). При цьому громадяни набувають право власності  на  земельні  ділянки: при одержанні їх у спадщину, при  одержанні частки землі у спільному майні подружжя, за угодами купівлі-продажу, дарування та обміну, а також безоплатно або за плату через місцеві Ради народних депутатів за плату або безплатно. Безплатно земельні ділянки передаються у  власність  громадян у тому числі  для будівництва та обслуговування будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), в тому числі земельні ділянки, що були раніше надані у встановленому порядку громадянам для цієї мети, у межах граничного розміру, визначеного  статтею 67 цього Кодексу.

З аналізу матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 земельна ділянка по АДРЕСА_1 не надавалась. Як видно з виписки Виконкому Севастопольської міської Ради народних депутатів №4/328 від 21.01.92, ОСОБА_5 була надана земельна ділянка по АДРЕСА_2 площею 0,06 га для будівництва нового житлового будинку. У той час, як вбачається з технічного паспорту на домоволодіння по АДРЕСА_1, воно існує з 1922 року та розташоване на земельної ділянці загальною площею 0.1381 га.

За таких обставин суд дійшов до висновку, що у 1992 році ОСОБА_5 була передана вільна від будівель земельна ділянка за адресою АДРЕСА_2 в м.Севастополі, а не земля під домоволодінням по АДРЕСА_1, тому розпорядження Нахімовської районної державної адміністрації міста Севастополя № 1636 від 09.10.1998 року та державний акт на земельну ділянку площею 0,0827 га., виданий на ім’я ОСОБА_5 є незаконними та повинні бути визнані недійсними.

На підставі вищезазначеного, керуючись ст.ст. 10,60,61,79,88,159,212-215, 224-226 ЦПК України, суд,

 В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним розпорядження Нахімовської районної державної адміністрації міста Севастополя № 1636 від 09.10.1998 року.

Визнати недійсним державний акт на земельну ділянку площею 0,0827 га., виданий на ім’я ОСОБА_5, зареєстрований у книзі записів державних актів на право приватної власності на землю 16.12.1998 року.

Заочне рішення може бути переглянуте Нахімовським районним судом  м. Севастополя за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя                                                   /підпис/

З оригіналом згідно:

Суддя Нахімовського районного

суду м. Севастополя                                              С.О. Щербаков