ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2011 року м. Київ
Верховний Суд України у складі:
головуючого Глоса Л.Ф.,
суддів: Балюка М.І., Барбари В.П., Берднік І.С., Вус С.М., Гошовської Т.В., Григор'євої Л.І., Гриціва М.І., Ґуля В.С., Гуменюка В.І., Гусака М.Б., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., Заголдного В.В., Канигіної Г.В., Кліменко М.Р., Ковтюк Є.І., Короткевича М.Є., Коротких О.А., Косарєва В.І., Кривенка В.В., Кузьменко О.Т., Лященко Н.П., Маринченка В.Л., Охрімчук Л.І., Панталієнка П.В., Пивовара В.Ф., Потильчака О.І., Прокопенка О.Б., Редьки А.І., Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л., Скотаря А.М., Таран Т.С., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., Шаповалової О.А., Шицького І.Б., Школярова В.Ф., Яреми А.Г.,
за участю заступника Генерального прокурора України Ударцова Ю.В.,
розглянувши кримінальну справу щодо ОСОБА_34 за заявою заступника Генерального прокурора України про перегляд винесеної в цій справі ухвали колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 січня 2011 року,
ВСТАНОВИВ:
Вироком Ленінського районного суду м. Донецька від 23 квітня 2010 року
ОСОБА_34 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Донецька, громадянина України, не судимого, засуджено:
за ч. 1 ст. 263 КК України на 1 (один) рік і 6 (шість) місяців позбавлення волі;
за ч. 2 ст. 15 і ч. 1 ст. 263 КК України на 1 (один) рік і 6 (шість) місяців позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів визначено остаточне покарання - 2 (два) роки позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_34 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки та покладено обов’язки, передбачені п. п. 3-4 ч. 1 ст. 76 КК України.
ОСОБА_34 визнано винуватим у вчиненні таких злочинів.
29 січня 2010 року близько 09 год. ОСОБА_34, поблизу оптової бази, розташованої по вул. Горлівській в Ленінському районі м. Донецька, знайшов 58 патронів, які є бойовими припасами, переніс їх до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1, де став незаконно їх зберігати без передбаченого законом дозволу.
Крім того, 30 січня 2010 року близько 08 год. 30 хв. ОСОБА_34 з метою збуту цих бойових припасів взяв їх та пішов на ринок "Боссе", розташований по вул. Пухова у Ленінському районі м. Донецька, де близько 09 год. спробував продати зазначені патрони раніше незнайомого йому ОСОБА_35, проте свій умисел не зміг довести до кінця з незалежних від нього причин, оскільки був затриманий працівниками міліції.
В апеляційному порядку вирок щодо ОСОБА_34 не переглядався.
Оскаржуючи рішення у касаційному порядку, прокурор у касаційній скарзі стверджував про неправильне застосування кримінального закону у зв'язку з призначенням засудженому покарання, яке не було передбачено санкцією частини 1 статті 263 Кримінального кодексу України.
У судовому засіданні суду касаційної інстанції прокурор, частково підтримавши доводи касаційної скарги, зазначав про необхідність зміни вироку шляхом застосування до ОСОБА_34 ст. 69 КК України та виключення, як зайвої, кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 15 і ч. 1 ст. 263 КК України, а відтак й рішення суду про застосування ч. 1 ст. 70 КК України.
Ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 січня 2011 року касаційну скаргу прокурора задоволено частково, вирок змінено та прийнято рішення вважати ОСОБА_34 засудженим за ч. 1 ст. 263 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на один рік і шість місяців позбавлення волі, за ч. 2 ст. 15 і ч. 1 ст. 263 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на один рік шість місяців позбавлення волі та за сукупністю цих злочинів на підставі ст. 70 КК України на два роки позбавлення волі зі звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки та покладенням обов’язків, визначених судом.
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 квітня 2011 року допущено до провадження Верховного Суду України кримінальну справу щодо ОСОБА_34 за заявою заступника Генерального прокурора України про перегляд винесеної у цій справі ухвали колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 січня 2011 року.
У заяві заступник Генерального прокурора України зазначає, що кваліфікація дій ОСОБА_34 за ч. 2 ст. 15 і ч. 1 ст. 263 КК України є зайвою, оскільки злочин, передбачений ч. 1 ст. 263 КК України, вважається закінченим з моменту, коли повністю виконане хоча б одне з альтернативних діянь, передбачених диспозицією цієї статті Кримінального кодексу України, а отже дії, спрямовані ще й на збут цього предмету додаткової кваліфікації як замах на злочин не потребували.
На обґрунтування заяви ним надано копію ухвали колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 18 березня 2008 року щодо ОСОБА_36, засудженого вироком Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 13 лютого 2007 року за ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 15 і ч. 1 ст. 263 КК України, якою суд касаційної інстанції виключив із вироку кваліфікацію дій засудженого за ч. 3 ст. 15 і ч. 1 ст. 263 КК України. Ухвалюючи таке рішення суд касаційної інстанції послався на те, що, як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_36 незаконно придбав, зберігав і носив при собі вибухову речовину промислового виробництва без передбаченого законом дозволу, яку намагався збути, тобто його дії охоплювались ч.1 ст. 263 КК України і додаткової кваліфікації як замах на її збут не потребували.
Заступник Генерального прокурора України у своїй заяві наполягає на тому, що об’єктивна сторона злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, полягає у носінні, зберіганні, придбанні, виготовленні, ремонті, передачі чи збуті вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв, без передбаченого законом дозволу, тобто диспозиція статті містить у собі кілька різних за змістом альтернативних діянь. Такий злочин є закінченим тоді, коли повністю виконане хоча б одне з альтернативних діянь. Розділивши дії об’єктивної сторони складу злочину і засудивши ОСОБА_34 за ч.2 ст. І5 і ч.1 і ст. 263 та ч.1 ст.263 КК України, суд штучно створив сукупність злочинів, за які призначив покарання на підставі ст.70 КК України, чим суттєво погіршив становище засудженого. Він просить скасувати ухвалу колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 січня 2011 року щодо ОСОБА_34, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, заступника Генерального прокурора України, який підтримав доводи заяви про перегляд винесеної в справі щодо ОСОБА_34 ухвали колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 січня 2011 року, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи заяви, Верховний Суд України вважає, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.
Частина 1 статті 263 КК України передбачає кримінальну відповідальність за вчинення альтернативних суспільно-небезпечних діянь щодо незаконного поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами, а саме за: носіння, зберігання, придбання, виготовлення, ремонт, передачу чи збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.
Тобто, диспозиція цієї норми закону про кримінальну відповідальність перелічує (називає) в альтернативі декілька діянь, кожне з яких як самостійно, а так само і в їх сукупності, причому у будь-якій кількості і будь-якому поєднанні, становлять один (єдиний) одиничний злочин.
На це звернуто увагу і в постанові № 7 Пленуму Верховного Суду України від 4 червня 2010 року “Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки”, у пункті 5 якої зазначено: “ Якщо в одній статті (частині статті) Особливої частини КК України передбачені різні за своїм змістом діяння (статті 263, 307, 309 КК України тощо), їх вчинення в різний час не утворює повторності злочинів у випадках, коли такі діяння охоплювались єдиним умислом особи. У цих випадках вчинені особою діяння стають елементами одного злочину (наприклад, незаконне виготовлення, придбання наркотичних засобів і наступне їх зберігання та перевезення; незаконне придбання вогнепальної зброї та бойових припасів і наступне їх зберігання та носіння)”.
Також згідно з роз’ясненнями, які містяться в абзаці 11 пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 26 квітня 2002 року “Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів” (зі змінами, внесеними постановою Пленуму №11 від 18 грудня 2009 року), злочини, передбачені статтями 307, 309 або 311 КК України, визнаються закінченими з моменту вчинення однієї із зазначених у диспозиціях цих статей альтернативних дій. У випадках, коли винна особа вчинила одну або декілька зазначених дій, але не встигла вчинити іншу дію із тих, які охоплювались її умислом, скоєне слід розглядати як закінчений злочин за виконаними діями, а незавершена дія окремої кваліфікації як готування до злочину або як замах на злочин не потребує.
З огляду на викладене визначальним для правильної кримінально-правової оцінки послідовного вчинення діянь, альтернативно вказаних у кримінально-правовій нормі (зокрема, у ст. 263 КК України), є з’ясування змісту суб’єктивного ставлення винної особи до вчинених нею діянь.
Якщо у даної особи був єдиний умисел щодо придбання, носіння, зберігання та збуту бойових припасів чи вибухових речовин, вчинені нею діяння щодо одного й того ж предмета злочину, без значного розриву у часі, належить розглядати як єдиний (одиничний) злочин; при цьому незавершеність останнього діяння на визнання злочину закінченим не впливає, і він має кваліфікуватися за ч. 1 ст.263 КК України.
Вчинення ж особою не одного, а кількох діянь (у тому числі незакінчених), альтернативно вказаних у певній кримінально-правовій нормі, підлягає врахуванню у межах такої загальної засади призначення покарання, як призначення покарання з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину (п. 3 ч. 1 ст. 65 КК України).
Як встановлено судами, і ОСОБА_36, і ОСОБА_34 учинили незаконне придбання, носіння й зберігання (перший – вибухових речовин, а другий – бойових припасів), які намагалися збути без передбаченого законом дозволу.
Касаційний суд при розгляді справи щодо ОСОБА_36, ухвалюючи рішення про виключення із вироку суду першої інстанції кваліфікацію дій засудженого за ч. 3 ст. 15 і ч. 1 ст. 263 КК України, послався на те, що він незаконно придбав, зберігав і носив при собі вибухову речовину промислового виробництва без передбаченого законом дозволу, яку намагався збути, тобто його дії охоплювались ч.1 ст. 263 КК України і додаткової кваліфікації як замах на її збут не потребували.
Щодо ОСОБА_34 касаційним судом було прийнято протилежне рішення - суд визнав, що дії засудженого, пов’язані з придбанням та зберіганням бойових припасів, є елементами одного закінченого складу злочину, а дії, спрямовані на їх збут, що не були доведені до кінця з незалежних від волі винного причин, становлять собою замах на злочин, передбачений ч. 1 ст. 263 КК України.
Таким чином, суд касаційної інстанції в різних справах неоднаково застосував кримінальний закон, у результаті чого було ухвалено різні за змістом судові рішення щодо подібних суспільно небезпечних діянь.
Верховний Суд України, виходячи з викладеного, вважає, що касаційним судом правильно було вирішено справу щодо ОСОБА_36
Що стосується кримінальної справи відносно ОСОБА_34, то з її матеріалів видно, що ОСОБА_34 під час його допитів як підозрюваного, обвинуваченого та підсудного послідовно стверджував, що знайдений пакет з патронами він залишив собі з метою їх продажу (а.с. 20, 58, 90). Ці показання визнані судом достовірними, оскільки, формулюючи обвинувачення, визнане доведеним, суд у вироку зазначив, що патрони ОСОБА_34 незаконно придбав, носив і зберігав з метою збуту без передбаченого законом дозволу.
Тим самим суд визнав, що намір продати (збути) бойові припаси виник у ОСОБА_34 в момент їх придбання, що давало підстави дійти висновку, що придбання, носіння, зберігання та спроба збуту одного й того ж предмету злочину, вчинених без значного розриву в часі, охоплювались єдиним умислом винного. Отже, його дії являли собою один (одиничний) злочин, який підлягав кваліфікації за ч.1 ст.263 КК України, а окрема кваліфікація спроби збуту цих же бойових припасів ще й за ч.2 ст. 15 і ч.1 ст. 263 КК України є помилковою.
Таким чином, у справі щодо ОСОБА_34 касаційний суд ухвалив помилкове рішення. У зв’язку з цим ухвалу колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 січня 2011 року щодо ОСОБА_34 на підставі пункту першого частини першої статті 400-12 КПК України належить скасувати, а справу направити на новий касаційний розгляд.
Новий касаційний розгляд справи належить здійснити у відповідності з чинним законодавством.
На підставі викладеного, керуючись статтями 40020, 40021, 40022 КПК України Верховний Суд України
ПОСТАНОВИВ:
заяву заступника Генерального прокурора України задовольнити.
Ухвалу колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 січня 2011 року щодо ОСОБА_34 скасувати, справу направити на новий розгляд до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Постанова є остаточною і не може бути оскарженою, крім як на підставі, передбаченій пунктом другим частини першої статті 40012 КПК України.
Головуючий Л.Ф. Глос
Судді:
М.І. Балюк О.Т. Кузьменко
В.П. Барбара Н.П. Ляшенко
І.С. Берднік В.Л. Маринченко
С.М. Вус Л.І. Охрімчук
Т.В. Гошовська П.В. Панталієнко
Л.І. Григор'єва В.Ф. Пивовар
М.І. Гриців О.І. Потильчак
В.С. Ґуль О.Б. Прокопенко
В.І. Гуменюк А.І. Редька
М.Б. Гусак Я.М. Романюк
А.А. Ємець Ю.Л. Сенін
Т.Є. Жайворонок А.М. Скотарь
В.В. Заголдний Т.С. Таран
Г.В. Канигіна О.О. Терлецький
М.Р. Кліменко Ю.Г. Тітов
Є.І. Ковтюк О.А. Шаповалова
М.Є. Короткевич І.Б. Шицький
О.А. Коротких В.Ф. Школяров
В.І. Косарєв А.Г. Ярема
В.В. Кривенко