донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
07.02.2012 р. справа №10/54пд
Донецький апеляційний господарський суд, у складі колегії суддів –головуючого судді-доповідача Мєзєнцева Є.І., членів колегії Мартюхіної Н.О. та Татенка В.М., при секретарі Косенко Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Восток Плюс» на рішення господарського суду Донецької області від 22.11.11 року у справі №10/54пд (головуючий суддя Гончаров С.А., судді Курило Г.Є., Сковородіна О.М.) за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Восток Плюс» (представник ОСОБА_2, довіреність б/н від 01.02.10) до приватного акціонерного товариства «Унікомбанк»(представник ОСОБА_3, довіреність б/н від 16.01.12; представник ОСОБА_4, довіреність б/н від 16.01.12), за участю третьої особи 1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_5 (представник до судового засідання не з’явився) та за участю третьої особи 2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача відділу Державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку (представник до судового засідання не з’явився) про:
ь визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис за реєстровим №2225, вчинений 15 грудня 2010 року, на договорі іпотеки нерухомого майна від 12 листопада 2007 року за реєстровим номером №3693 приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_5;
ь визнати відсутнім у публічного акціонерного товариства «Унікомбанк»права на звернення стягнення на нерухоме майно: приміщення площею 643,1 кв.м. під адміністративні та виставочні приміщення у підвалі, на 1-му та на 2-му поверху прибудованої будівлі літ. А`-2 до житлового будинку літ. А-10, розташованого за адресою: Донецька область, м. Донецьк, пр. Ленінський, буд. 140, переданого товариством з обмеженою відповідальністю «Восток Плюс»в іпотеку публічному акціонерному товариству «Унікомбанк»за договором іпотеки нерухомого майна, посвідченого 12.11.2007 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим №3693, –
ВСТАНОВИВ:
Господарським судом Донецької області 22.11.11 року прийнято рішення у справі №10/54пд, згідно якого вирішено відмовити у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальності «Восток Плюс»(далі – Товариство) до публічного акціонерного товариства «Унікомбанк» (далі –Банк) про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис за реєстровим №2225, вчинений 15 грудня 2010 року, на договорі іпотеки нерухомого майна від 12 листопада 2007 року за реєстровим номером №3693 приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_5; визнання відсутнім у публічного акціонерного товариства «Унікомбанк»права на звернення стягнення на нерухоме майно: приміщення площею 643,1 кв.м. під адміністративні та виставочні приміщення у підвалі, на 1-му та на 2-му поверху прибудованої будівлі літ. А`-2 до житлового будинку літ. А-10, розташованого за адресою: Донецька область, м. Донецьк, пр. Ленінський, буд. 140, переданого товариством з обмеженою відповідальністю «Восток Плюс»в іпотеку публічному акціонерному товариству «Унікомбанк»за договором іпотеки нерухомого майна, посвідченого 12.11.2007 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим №3693.
Повний текст рішення суду першої інстанції підписаний 28.11.11 року.
Рішення суду мотивовано статтею 16 Цивільного кодексу України, статтями 35, 88 Закону України «Про нотаріат», пунктами 283, 284, 286 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 року №20/5 та Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 року №1172, зокрема тим, що Банком було подано нотаріусу документи, які є достатніми для вчинення спірного виконавчого напису. Відмову у задоволенні вимог Товариства в частині визнання відсутнім у Банку права на звернення стягнення на нерухоме майно, суд першої інстанції обґрунтував тим, що законодавством або будь-яким укладеним між сторонами договором не передбачено застосування такого способу захисту цивільних прав та інтересів, як визнання відсутнім будь-якого права.
Не погоджуючись з правовою оцінкою, наданою господарським судом Донецької області у справі №10/54пд, заперечуючи висновки, встановлені рішенням суду, вважаючи, що судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права, Товариство звернувся з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Донецької області від 22.11.2011 року у справі №10/54пд, обґрунтовуючи її тим, що суд помилково дійшов висновку, що за умовами договору КЛ-0014/2007 від 12.11.2007 року строк нарахування пені є таким, що не обмежений, чим порушив ч.6 ст.232 ГК України.
Скаржник зауважив, що у відповідності до ч.1 ст.88 Закону України «Про нотаріат», п.п.284, 286 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 року №20/5, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості. Однак оскільки розрахунок пені був здійснений з порушеннями ч.6 ст.232 ГК України, він відповідно є помилковим та спірним.
Також апелянт зазначив, що спірний виконавчий напис всупереч вимог ч.1 ст.89 Закону України «Про нотаріат»не містить строк, за який провадиться стягнення та розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника.
У відзиві на апеляційну скаргу Банк проти доводів апеляційної скарги заперечив, просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення господарського суду Донецької області від 22.11.2011 року залишити без змін.
Суд перебував у нарадчій кімнаті 07.01.12 року з 1010 до 1015 години.
Статтею 99 ГПК України унормовано, апеляційний господарський суд, переглядаючи справу в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення присутніх в засіданні учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дослідивши правильність судових висновків, повноту встановлення судом обставин справи та їх правову оцінку, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно наявного в матеріалах справи кредитного договору №КЛ-0014/2007 від 12.11.2007 року (т.1 а.с.а.с.13-16) (далі –Кредитний договір) укладеного між Банком та Товариством, відповідач відкрив позивачу кредитну лінію на період з 12.11.2007 року по 05.11.2010 року з встановленням ліміту кредитування у розмірі 3 000 000, 00 грн., а позивач зобов’язався використати кредитні кошти на поповнення обігових засобів, в тому числі на придбання меблів та обладнання, та повернути одержані за рахунок кредитної лінії грошові кошти не пізніше 05.11.2010 року та сплатити за користування кредитними коштами проценти у розмірі 18% річних.
В подальшому задля забезпечення грошових зобов’язань Товариства за Кредитним договором, між Банком та Товариством було укладено договір іпотеки нерухомого майна від 12.11.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим №3693 (т.1 а.с.а.с.17-20) (далі – Іпотечний договір), на підставі якого в іпотеку було передано нерухоме майно, а саме приміщення площею 643,1 кв.м. під адміністративні та виставочні приміщення у підвалі, на 1-му та на 2-му поверху прибудованої будівлі літ. А`-2 до житлового будинку літ. А-10, розташованого за адресою: Донецька область, м. Донецьк, пр. Ленінський, буд. 140 (далі –Предмет іпотеки).
За змістом ст.35 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов’язання або умов Іпотечного договору Банк надсилає Товариству письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов’язань, вимога про виконання порушеного зобов’язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на Предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога Банку залишається без задоволення, Банк вправі розпочати звернення стягнення на Предмет іпотеки.
Так, у зв’язку із неналежним виконанням Товариством основного зобов’язання, станом на 05.11.2010 року у позивача утворилась заборгованість по кредитній лінії в сумі 3000000, 00 грн. та заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом у розмірі 470 712, 33 грн. Крім того, згідно п.5.1. договору за порушення строків повернення кредиту та уплати процентів за його користування Товариству було нараховано пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу і яка на 05.11.2010 року становить 19 653, 08 грн. про що Банком складено відповідний розрахунок (т.1 а.с.78).
10 листопада 2010 року Банком направлено на адресу Товариства вимогу (т.1 а.с.а.с.77-78), згідно якої позивача було повідомлено про необхідність протягом тридцяти днів з моменту отримання означеної вимоги сплатити суму заборгованості по основному боргу, процентів та пені. Товариство також було попереджено, що у випадку, якщо в цей строк порушення не будуть усунуті, Банк розпочне процедуру звернення стягнення на Предмет іпотеки, в порядку передбаченому Законом України «Про іпотеку». Вказану вимогу було отримано позивачем 26.11.2010 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 10.11.2010 року (т.2 а.с.44).
Оскільки вимоги Банку визначені у вищевказаному повідомленні Товариством виконані не були, 15 грудня 2010 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_5 вчинено виконавчий напис №2225 (т.1 а.с.12), яким звернено стягнення на Предмет іпотеки, в рахунок погашення заборгованості Товариства перед Банком за Кредитним договором.
Виконавчий напис, зокрема, визначає, що за рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна, задовольняються вимоги Банку в розмірі 3000000,00 грн., заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом у сумі 542 547, 95 грн. та пені за порушення строків повернення кредиту та уплати процентів за його користування, в розмірі 27 541, 97 грн.
Означений виконавчий напис, в силу ст.90 Закону України «Про нотаріат»та ст.3 Закону України «Про виконавче провадження»має статус виконавчого документа та підлягає примусовому виконанню у відповідності до порядку, визначеного Законом України «Про виконавче провадження». Спірний напис вчинений в порядку п.288 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Мінюсту України від 03.03.2004 року №20/5.
За приписами ст.87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» унормовано, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями –не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Зазначене також передбачено п.284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Мінюсту України від 03.03.2004 року №20/5 (далі – Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій).
Згідно п.283 вказаної Інструкції, вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов’язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодаця, письмової вимоги про усунення порушень.
Частинами 1, 2 пункту 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій, також передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
В свою чергу, п.1 ч.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 року №1172 передбачає, що для одержання виконавчого напису подаються:
ь оригінал нотаріально посвідченої угоди;
ь документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов’язань.
В світлі п.286 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій, при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів.
Вочевидь, виконавчий напис на іпотечному договорі, що передбачає задоволення вимоги іпотекодержателя за основним зобов’язанням, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами основного зобов’язання, повинен вчинятися нотаріусом за умови подання іпотекодержателем документів, достатніх для встановлення безспірності заборгованості та прострочення виконання зобов’язання.
З огляду на викладене, апеляційна інстанція зазначає, що для вчинення нотаріусом виконавчого напису, заборгованість боржника або інша його відповідальність має бути безспірною і такою, що не потребує додаткового доказування.
Проте, дослідивши наявну в матеріалах справи заяву від 14.12.2010 року №555 (т.1 а.с.а.с.74-75), якою Банк звернувся до третьої особи 1 для вчинення спірного виконавчого напису, судова колегія дійшла висновку про надання відповідачем для вчинення оспорюваної нотаріальної дії документів, які не є достатніми для встановлення безспірності заборгованості та прострочення виконання зобов’язання, враховуючи наступне.
Як вбачається, до заяви про вчинення виконавчого напису, в якості обґрунтування свого безспірного права звернення стягнення на Предмет іпотеки, Банк надав Іпотечний договір на 4 арк., розрахунок заборгованості на 1 арк., виписки по балансовим рахункам на 19 арк., вимогу про усунення порушень основного зобов’язання на 1 арк., а також поштове повідомлення про вручення поштового відправлення на 1 арк.
При цьому суд звертає увагу на те, що згідно переліку додатків зазначеного у заяві Банку, відповідачем не було надано третій особі 1 копію Кредитного договору та додаткових угод до нього, незважаючи на те, що заборгованість Товариства виникла у зв’язку із невиконанням зобов’язання, яке випливає саме з Кредитного договору.
Неможливо також погодитись і з висновком попередньої інстанції щодо дотримання відповідачем та третьою особою 1 під час вчинення спірного виконавчого напису вимог ч.1 ст.35 Закону України «Про іпотеку»та абз.4 п.283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій, з огляду на таке.
За приписами ч.1 ст.35 Закону України «Про іпотеку», яка по суті кореспондує із змістом абз.4 п.283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій, у разі порушення основного зобов’язання та/або умов іпотечного договору іпотеко держатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов’язань, вимога про виконання порушеного зобов’язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.
Як вбачається з матеріалів справи (т.2 а.с.а.с.44, 51, 53-54) та зазначено самим місцевим господарським судом, письмову вимогу Банку було вручено уповноваженій на отримання поштової кореспонденції особі 26.11.2010 року. Водночас, спірний виконавчий напис датовано 15.12.2010 року, тобто звернення стягнення на Предмет іпотеки було фактично здійснено на дев’ятнадцятий день після отримання позивачем вимоги про усунення порушень зобов’язань за Кредитним договором, а тому є таким, що суперечить вимогам чинного законодавства.
Окрім того, апеляційна інстанція вважає хибним висновок місцевого господарського суду, що за умовами Кредитного договору строк нарахування пені є необмеженим, з наступних міркувань.
В світлі ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.
Тобто, вказана норма диспозитивно надає право сторонам господарського договору самим визначити строк протягом якого можуть нараховуватися штрафні санкції за невиконання зобов’язання, у іншому ж випадку, вони можуть нараховуватися виключно в межах шестимісячного строку від дня, коли таке зобов’язання мало бути виконано. При цьому, колегія звертає увагу, що формулювання п.5.1. Кредитного договору не встановлює іншого строку нарахування штрафних санкцій, а лише визначає умови такого нарахування.
Таким чином, за висновком апеляційної інстанції, оскільки зміст договору не встановлює іншого строку нарахування штрафних санкцій ніж встановлено ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, п.5.1. Кредитного договору передбачає сплату пені за кожен день прострочення виконання зобов’язання зі сплати процентів за користування кредитом протягом шести місяців.
Одночасно, здійснивши аналіз розрахунку заборгованості (т.1 а.с.76), доданого Банком до заяви про вчинення виконавчого напису, колегія вбачає порушення приписів ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, оскільки до загальної суми заборгованості відповідачем було включено заборгованість по пені за березень та квітень 2010 року, нараховану вже після спливу шестимісячного строку від дня, коли у Товариства виникло зобов’язання сплатити проценти за користування кредитом.
В свою чергу, наявність факту порушення відповідачем встановлених законом строків нарахування штрафних санкцій, від чого безпосередньо залежить загальна сума заборгованості, що підлягає стягненню з Товариства за спірним виконавчим написом, виключає можливість стверджувати про безспірність суми заборгованості позивача.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов до висновку, що приватний нотаріус при вчиненні виконавчого напису не пересвідчився у безспірності заборгованості позивача за основним зобов’язанням, внаслідок чого вчинив нотаріальний напис з порушенням норм чинного законодавства.
Апеляційний суд також не погоджується з висновком господарського суду Донецької області, що визнання відсутнім у Банку права на звернення стягнення на нерухоме майно, не є засобом захисту права, передбаченого ст.16 Цивільного кодексу України, з огляду на таке.
За загальним правилом, способи захисту прав та інтересів визначені у ст.16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України. При цьому вищевказаний перелік способів захисту прав не є вичерпним і як наголошується в абз.2 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Одночасно це знаходить своє відображення в п.1 листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007р. №01-8/973 де зазначається, що виходячи із принципу диспозитивності у господарському судочинстві позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права або інтересу.
Так, згідно ч.2 ст.20 Господарського кодексу України, кожний суб’єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб’єктів захищаються, в тому числі і шляхом визнання наявності або відсутності прав.
Враховуючи викладене, вимога Товариства щодо визнання відсутнім у Банку права на звернення стягнення на Предмет іпотеки є такою, що відповідає способам захисту встановлених чинним законодавством.
В той же час, змістом ст.204 Цивільного кодексу України унормовано, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Колегія суддів наголошує, що право Банку звернути стягнення на спірне нерухоме майно передбачено, як приписами ч.1 ст.33 та ч.1 ст.35 Закону України «Про іпотеку», так і положеннями пунктів 2.2, 2.3, 3.3.1, 3.3.2 Іпотечного договору, а тому позовні вимоги Товариства щодо визнання відсутнім у публічного акціонерного товариства «Унікомбанк»права на звернення стягнення на нерухоме майно: приміщення площею 643,1 кв.м. під адміністративні та виставочні приміщення у підвалі, на 1-му та на 2-му поверху прибудованої будівлі літ. А`-2 до житлового будинку літ. А-10, розташованого за адресою: Донецька область, м. Донецьк, пр. Ленінський, буд. 140, переданого товариством з обмеженою відповідальністю «Восток Плюс»в іпотеку публічному акціонерному товариству «Унікомбанк»за договором іпотеки нерухомого майна, посвідченого 12.11.2007 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим №3693, задоволенню не підлягають, оскільки правочин, на якому це право ґрунтується, є дійсним та не спростованим у судовому порядку.
За таких обставин у суду апеляційної інстанції є всі підстави не погодитись з правовою позицією суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису за реєстровим №2225, вчинений 15 грудня 2010 року, на договорі іпотеки нерухомого майна від 12 листопада 2007 року за реєстровим номером №3693 приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_5, внаслідок чого рішення господарського суду Донецької області від 22.11.11 року у справі №10/54пд в цій частині підлягає скасуванню.
В порядку статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 32, 43, 101, пунктом 1 частини 1 статті 103, а також статтею 105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд, –
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Восток Плюс» на рішення господарського суду Донецької області від 22.11.11 року у справі №10/54пд задовольнити частково.
Рішення господарського суду Донецької області від 22.11.11 року у справі №10/54пд –скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Восток Плюс»про визнання виконавчого напису за реєстровим №2225, вчиненого 15 грудня 2010 року, на договорі іпотеки нерухомого майна від 12 листопада 2007 року за реєстровим номером №3693 приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_5, таким, що не підлягає виконанню.
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Восток Плюс»в частині визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис за реєстровим №2225, вчинений 15 грудня 2010 року, на договорі іпотеки нерухомого майна від 12 листопада 2007 року за реєстровим номером №3693 приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_5 –задовольнити.
Визнати виконавчий напис за реєстровим №2225, вчинений 15 грудня 2010 року, на договорі іпотеки нерухомого майна від 12 листопада 2007 року за реєстровим номером №3693 приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_5, таким, що не підлягає виконанню.
В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 22.11.11 року у справі №10/54пд залишити без змін.
Стягнути з публічного акціонерного товариства «Унікомбанк»(83048, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 202-а, код ЄДРПОУ 26287625) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Восток Плюс» (83055, м. Донецьк, вул. Горького, 159, код ЄДРПОУ 33454269) витрати по сплаті державного мита в сумі 42,50 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. та витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 235,25 грн.
Зобов’язати господарський суд Донецької області видати відповідні накази.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена через Донецький апеляційний господарський суд в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий суддя Є.Мєзєнцев
Суддя Н.Мартюхіна
Суддя В.Татенко