ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"02" лютого 2012 р. Справа № 50/364-б
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоЗаріцької А.О.,
Міщенка П.К.,
суддівПоліщука В.Ю.
розглянувши
касаційну скаргу державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва
на постанову
та ухвалуКиївського апеляційного господарського суду
від 19 жовтня 2011 року
господарського суду міста Києва від 12 серпня 2011 року
у справі
господарського суду № 50/364-б
міста Києва
за заявоютовариства з обмеженою відповідальністю "АРТА ТРЕЙД УКРАЇНА"
про
ліквідаторвизнання банкрутом
Авілов С.В.
за участю представників: не з'явилися,
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду міста Києва від 11 червня 2010 року порушено провадження у справі № 50/364-б про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "АРТА ТРЕЙД УКРАЇНА" (далі - ТОВ "АРТА ТРЕЙД УКРАЇНА") у порядку ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі –Закон).
Постановою господарського суду міста Києва від 9 липня 2010 року товариство визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора банкрута та зобов'язано його вчинити певні дії.
Ухвалою господарського суду від 12 серпня 2011 року (суддя Головатюк Л.Д.) затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, ліквідовано банкрута та припинено провадження у справі.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19 жовтня 2011 року (колегія суддів: Пантелієнко В.О. –головуючий, Верховець А.А., Гарник Л.Л.) вказану ухвалу залишено без змін.
Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, ДПІ у Печерському районі м. Києва звернулася до Вищого господарського суду країни із касаційною скаргою, в який просить їх скасувати, а справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду.
Касаційна скарга мотивована порушенням та неправильним застосуванням господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права: ст. 51 Закону, ст.ст. 34, 81 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України), ст. 60 Господарського кодексу України (далі –ГК України). Скаржник зазначає, що при здійсненні провадження у даній справі про банкрутство не було проведено заходів щодо виявлення кредиторів боржника, обсягу заборгованості та майна боржника.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права дійшла висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 51 Закону якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом.
Відповідне правило передбачено ч. 3 ст. 110 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України), яка містить загальні положення про ліквідацію юридичної особи.
Дослідивши обставини здійснення ліквідаційної процедури, господарський суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про наявність підстав для затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу та ліквідації боржника.
Місцевим господарським судом було заслухано звіт ліквідатора, досліджено ліквідаційний баланс і встановлено, що вимоги кредиторів залишились не задоволені, у процесі ліквідаційної процедури не виявлено майнових активів (майна та майнових прав) банкрута з метою включення їх до складу ліквідаційної маси. На підставі вказаного суд дійшов висновку про те, що ліквідатор при реалізації своїх прав та обов’язків діяв сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів, його звіт повно відображає обставини, що мають значення для справи (ліквідатор вчинив належні дії по виявленню активів та пасивів боржника шляхом запитів до відповідних органів, у тому числі державної виконавчої служби, банківських установ, БТІ, реєстраційних відділень МВС України).
В обгрунтування ухвали господарський суд першої інстанції зазначив, що ліквідатор належно провів всі заходи ліквідаційної процедури, повно вчинив дії по виявленню кредиторів та активів боржника, реально довів неможливість платоспроможності боржника і задоволення вимог кредиторів.
Матеріали справи містять звіт ліквідатора, копії запитів до державних органів з метою виявлення майна банкрута, докази проведення інвентаризації майна, копію оголошення про визнання боржника банкрутом, реєстр вимог кредиторів (т. 2 а.с. 49, 50, 52-59, 60-88).
Спрощена процедура банкрутства, яка передбачена ст. 51 Закону (банкрутство боржника, що ліквідується власником), випливає з процедури добровільної ліквідації юридичної особи, тобто ліквідації юридичної особи за рішенням її учасників (власників) або органу, уповноваженого на це установчими документами. У зв'язку з цим необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника в порядку ст. 51 Закону є дотримання вимог цивільного та господарського законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи.
Згідно ухвали місцевого господарського суду від 1 квітня 2011 року розгляд справи було відкладено з метою проведення органом державної податкової служби перевірки боржника, зобов'язати ліквідатора надати ДПІ у Печерському районі м. Києва всі необхідні фінансові документи банкрута для проведення перевірки (т. 2 а.с. 33).
Касаційна скарга органу державної податкової служби не містить відомостей про неможливість проведення перевірки.
Якщо державна податкова служба вважає, що боржник неналежним чином виконував свої зобов'язання щодо сплати податків, - вона не позбавлена можливості здійснити позапланову перевірку банкрута в місячний термін з моменту відповідної публікації в офіційному друкованому органі.
Як вбачається з матеріалів справи, в газеті Голос України від 13 серпня 2010 року № 150 (4900) опубліковане оголошення про визнання ТОВ "АРТА ТРЕЙД УКРАЇНА" банкрутом (т. 2 а.с. 50).
Матеріали справи містять запит ліквідатора до органу державної податкової служби від 5 серпня 2010 року № 7-44 (т. 2 а.с. 62).
Крім того, матеріали справи містять докази опублікування оголошення про ліквідацію товариства до порушення провадження у справі про його банкрутство, а також проміжний ліквідаційний баланс боржника, докази створення ліквідаційної комісії, відомості про кредиторську заборгованість, витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 27 травня та 8 липня 2010 року з інформацією про перебування товариства в стані припинення підприємницької діяльності та внесення рішення засновників про припинення юридичної особи, а також аудиторський висновок майнового стану товариства (т. 1 а.с. 7-9, 21, 23, 44, 48, 51).
Вказані обставини встановлені місцевим господарським судом в постанові про визнаня товариства банкрутом від 9 липня 2010 року (т. 1 а.с. 58).
Відповідно до приписів ст. 105 ЦК України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію. Комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї, який не може становити менше двох місяців з дня публікації такого повідомлення.
Так, як вже було вказано вище до заяви про порушення справи про банкрутство боржником додано копію публікації оголошення про припинення юридичної особи в газеті Урядовий кур'єр від 23 березня 2010 року № 53 (т. 1 а.с.9), в тексті якого вказано двохмісячний строк та порядок заявлення вимог кредиторами, як цього вимагають ст. 105 ЦК України та ст. 60 ГК України.
Зазначене свідчить про те, що пасив боржника повністю сформований, тому є підстави вважати, що його чіткий розмір вказано ліквідатором боржника в звіті та доданому до звіту реєстрі вимог кредиторів.
Крім того, боржником до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство долучений проміжний ліквідаційний баланс, як цього вимагає ст. 111 ЦК України.
До заяви про порушення провадження у справі про банкрутство за правилами ст. 51 Закону додані документи, які повинні бути подані на момент звернення із такою заявою та не можуть бути витребувані судом після порушення справи про банкрутство.
Таким чином, судами встановлено, що ліквідаційною комісією боржника було дотримано порядку добровільної ліквідації.
Враховуючи зазначене вище в сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції за наявності достатніх правових підстав порушено справу про банкрутство боржника за процедурою, передбаченою ст. 51 Закону, визнано боржника банкрутом та проведено його ліквідацію.
Статтею 1119 ГПК України, яка визначає повноваження касаційної інстанції, передбачено право суду касаційної інстанції залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваних судових рішень прийнятих з дотриманням норм матеріального та процесуального права і вважає, що доводи касаційної скарги висновків господарських судів не спростовують.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19 жовтня 2011 року та ухвалу господарського суду міста Києва від 12 серпня 2011 року у справі № 50/364-б залишити без змін.
Головуючий А. Заріцька Судді П. Міщенко В. Поліщук