РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 2-0107/408/2012
"02" лютого 2012 р. року м. Сімферополь
Залізничний районний суд м. Сімферополя у складі:
головуючого судді - Шильнова М.О.
при секретарі - Потєтнькіної Є.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сімферополя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», в особі Кримського регіонального управління ПАТ КБ «Приватбанк», про захист прав споживача та стягнення моральної шкоди, -
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», в особі Кримського регіонального управління ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання невідповідними вимогам п.1 ч.2 ст. 11, п.2-д ч.2 ст. 11, п.3 ч.3
ст. 11, п.7 ч.11 ст.11, п.3 ч.5 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» дій відповідача, який пред'являє необумовлені в кредитово-заставному договорі грошові вимоги; про визнання невідповідними вимогам п.1. ч. 1 ст.5 та ч. 1 ст.9 Закону
України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» дій відповідача, який надав до Товариства з Обмеженою Відповідальністю «Українське бюро кредитних історій» інформацію відносно нього без його письмової згоди; про зобов’язання відповідача відкликати з ТОВ «Українське бюро кредитних історій» інформацію відносно нього; стягнути з ПАТ Комерційний банк «Приватбанк»,
в особі Кримського регіонального управління ПАТ КБ «Приватбанк», моральну шкоду 24 281,24 грн. та стягнути судові витрати.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 08.12.2005 року він уклав з відповідачем кредитно-заставний договір на придбання мобільного телефону Siemens CF75, вартістю 869 грн. Згідно умов договору кредит був наданий строком на 12 місяців до 08.12.2006 року під 2,09% на місяць за користування кредитними коштами. На підставі вказаного договору провів авансовий платіж за телефон у сумі 174 грн. Відповідач за придбаний телефон повинен був сплатити магазину, у якому телефон купувався суму у розмірі 695 грн. 08.12.2005 року у магазині «ДП «Юнітрейд-Світ» за актом приймання-передачі товару отримав мобільний телефон Siemens CF75, вартістю 869 грн. 23.01.2006 року та 23.02.2006 року згідно квитанцій за кредитним договором було сплачено суми у розмірі 84 грн. та 600 грн. відповідно. У березні 2006 року йому стало відомо, що за ним рахується заборгованість у розмірі 229,57 грн. У зв’язку з тим, що відповідач не зміг надати належним чином проведений розрахунок заборгованості. 15.03.2006 року він сповістив відповідача про те, що він сплатив заборгованість за власним розрахунком та вважає зобов’язання за кредитним договором виконаними. Після чого на його адресу від відповідача стали надходити листи, у яких він просив сплатити прострочену заборгованість за кредитним договором. У серпні 2011 року у нього виникла необхідність в оформленні кредиту у розмірі 8000 грн., однак відповіддю від 05.09.2011 року у оформленні кредиту йому було відмовлено через погану кредитну історію. Вважає, що вказаними діями йому була заподіяна значна моральна шкода.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги визнав та просив їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд, вислухавши пояснення сторін, перевіривши наявні у матеріалах справи докази, прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову, з наступних підстав.
Згідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема визнання права.
Судом встановлено, що 08.12.2005 року ОСОБА_1 оформив кредитний договір на суму 861 грн. 80 коп. на строк 12 місяців по 08.12.2006 року включно, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,09% у місяць (а.с.9).
08.12.2005 року ОСОБА_1 вніс на рахунок «ДП «Юнітрейд-Світ» авансовий платіж у розмірі 174 грн.
Відповідно до умов договору банк перерахував на поточний рахунок підприємства торговельно-сервісної мережі «ДП «Юнітрейд-Світ» 695 грн. за придбання ОСОБА_1 мобільного телефону Siemens CF75.
Згідно з актом приймання-передачі від 08.12.2005 року ОСОБА_1 отримав від «ДП «Юнітрейд-Світ» мобільний телефон Siemens CF75 (а.с. 10).
Як вбачається з наявних у матеріалах справи квитанцій 23.01.2006 року ОСОБА_1 сплатив у рахунок погашення заборгованості 84 грн., 23.02.2006 року ОСОБА_1 сплатив у рахунок погашення заборгованості 600 грн., 14.03.2006 року ОСОБА_1 сплатив у рахунок погашення заборгованості 46,46 грн. (а.с. 11-12).
Згідно з ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У статті 57 ЦПК України зазначено, що доказами є будь-які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, інших представників допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Як на докази порушення своїх прав позивач посилається на те, що він звертався до відповідачей з заявами про надання йому суми кінцевого платежу.
Однак у матеріалах справи наявний тільки електронний лист, завірений консультантом Алімовою, однак з нього не вбачається на чию адресу він надісланий та чи був він отриманий адресатом (а.с. 13).
Крім того, у матеріалах справи наявний лист відповідача № 197 від 29.03.2006 року, згідно якого відповідач сповістив ОСОБА_1, що за ним рахується заборгованість у розмірі 183,40 грн. (а.с. 16).
Також в обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на Закон України «Про захист прав споживачів», однак суд не може прийняти до уваги вказані посилання, оскільки застосування Закону України «Про захист прав споживачів» до спорів, які виникають з кредитних правовідносин, можливе в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови отримання кредиту, типи процентної ставки, валютні ризики, процедура виконання договору тощо, які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають кредитні правовідносини, тому до спорів щодо виконання цього договору зазначений Закон не може застосовуватись, а застосуванню підлягає спеціальне законодавство, що регулює кредитні правовідносини.
У зв’язку з чим суд вважає, що в даному випадку спосіб захисту прав у виді визнання невідповідними вимогам п.1 ч.2 ст. 11, п.2-д ч.2 ст. 11, п.3 ч.3
ст. 11, п.7 ч.11 ст.11, п.3 ч.5 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» дій відповідача, який пред'являє необумовлені в кредитово-заставному договорі грошові вимоги є таким, що не ґрунтуються на законі.
На підставі наведеного, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог про визнання невідповідними вимогам п.1 ч.2 ст. 11, п.2-д ч.2 ст. 11, п.3 ч.3
ст. 11, п.7 ч.11 ст.11, п.3 ч.5 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» дій відповідача, який пред'являє необумовлені в кредитово-заставному договорі грошові, слід відмовити у зв’язку з тим, що вони не засновані на законі.
Що ж стосується позовних вимог про визнання невідповідними вимогам п.1. ч. 1 ст.5 та ч. 1 ст.9 Закону
України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» дій відповідача, який надав до Товариства з Обмеженою Відповідальністю «Українське бюро кредитних історій» інформацію відносно нього без його письмової згоди та про зобов’язання Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», в особі Кримського регіонального управління ПАТ КБ «Приватбанк», відкликати з ТОВ «Українське бюро кредитних історій» інформацію відносно нього, то вони також не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до п.1. ч. 1 ст.5 Закону
України «Про організацію формування та обігу кредитних історій», джерелами формування кредитних історій є: відомості, що надаються Користувачем до Бюро за письмовою згодою суб'єкта кредитної історії відповідно до цього Закону.
Відповідно до ч. 1 ст.9 Закону
України «Про організацію формування та обігу кредитних історій», інформація для формування кредитної історії надається Користувачем до Бюро лише в разі наявності письмової згоди юридичної або фізичної особи, яка уклала кредитний правочин з Користувачем.
З п.п. 3.3.9 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам вбачається, що банк має право доводити до відома третіх осіб інформацію про заборгованість Позичальника за цим договором, а також про наявність (відсутність) і стан майна, переданого в забезпечення виконання зобов’язань, у випадку порушення Позичальником зобов’язань за договором.
При оформленні кредиту позивач був ознайомлений з умовами надання споживчого кредиту фізичним особам, а отже підписуючи кредитний договір від 08.12.2005 року він надав згоду на доведення до відома третіх осіб інформації про заборгованість.
Також не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь моральної шкоди, у зв’язку з наступним.
Спеціальне законодавство, яке регулює кредитні правовідносини (ст. ст.1046 - 1057 ЦК України), не передбачає відшкодування моральної шкоди.
Що стосується вимог Закону України «Про захист прав споживачів» то відповідно до п. 5 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі мають право на відшкодування моральної шкоди у разі заподіяння такої, небезпечною для життя і здоров’я продукцією у випадках, передбачених законом.
Враховуючи встановлені по справі обставини, відсутні підстави для застосування п. 5 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» до даного спору.
У зв’язку з тим, що у задоволенні позовних вимог було відмовлено, суд не знаходить підстав, для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат.
На підставі Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій», ст.ст. 10, 11, 60, 208-209, 212-215, 218 ЦПК України, суд,
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», в особі Кримського регіонального управління ПАТ КБ «Приватбанк», про визнання невідповідними вимогам п.1 ч.2 ст. 11, п.2-д ч.2 ст. 11, п.3 ч.3
ст. 11, п.7 ч.11 ст.11, п.3 ч.5 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» дій Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», в особі Кримського регіонального управління ПАТ КБ «Приватбанк», який пред'являє необумовлені в кредитово-заставному договорі грошові вимоги; про визнання невідповідними вимогам п.1. ч. 1 ст.5 та ч. 1 ст.9 Закону
України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» дій Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», в особі Кримського регіонального управління ПАТ КБ «Приватбанк», який надав до Товариства з Обмеженою Відповідальністю «Українське бюро кредитних історій» інформацію відносно ОСОБА_1 без його письмової згоди; про зобов’язання Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», в особі Кримського регіонального управління ПАТ КБ «Приватбанк», відкликати з ТОВ «Українське бюро кредитних історій» інформацію відносно нього; про стягнення з ПАТ Комерційний банк «Приватбанк»,
в особі Кримського регіонального управління ПАТ КБ «Приватбанк», моральної шкоди 24 281,24 грн. та судових витрат - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через Залізничний районний суд м. Сімферополя шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.
Повний текст судового рішення складено 06.02.2012 року.
Суддя: