В И Р О К

І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И

Справа № 1-18/11 року

07 лютого 2012 року                                                                                     

                                                                                        Богородчанський районний суд

                             Івано-Франківської області   

в складі :   головуючого –судді                                   Шишка О.А.

з участю :  секретаря                                                     Сіщук Г.Б.

                прокурора                                                    Соломчака Ю.О.

                  захисника                                                    ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани справу про обвинувачення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Кадобна Калуського району Івано-Франківської області, жителя АДРЕСА_1, приватного підприємця, з вищою освітою, на час порушення справи - вдівця, на час розгляду справи - одруженого, раніше не судимого, громадянина України,

за ст.190 ч.4 КК України,

в с т а н о в и в :

          ОСОБА_2 вчинив шахрайство, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, в особливо великих розмірах.

          Злочин вчинено за таких обставин.

          ОСОБА_2, будучи знайомим з ОСОБА_3 та ОСОБА_4, в 2006 році зичив у них 29000 доларів США та зобов’язувався повернути їх з відсотками за користування позикою в загальній сумі 33000 доларів США. У 2007 році ОСОБА_2 знову звернувся до подружжя ОСОБА_4 з проханням позичити йому грошей для потреб фірми. ОСОБА_3 знав ОСОБА_2 як директора ТзОВ „Європа-Вікно", яке займається якісним виготовленням віконних та дверних блоків, в чому він особисто пересвідчився, придбавши на фірмі дверний та віконні блоки. 01 липня 2007 року ОСОБА_3, як фізична особа, уклав з ОСОБА_2, як директором ТзОВ"Європа-вікно" та для потреб фірми письмову угоду про позику останнім 30 450 доларів США (з яких 29000 доларів США - сума фактично переданих коштів та 1450 доларів США неповернутих відсотків за попереднім договором позики), терміном до 01 вересня 2007 року. В цей момент у ОСОБА_2 з корисливих мотивів виник умисел на заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах, шляхом обману. З метою реалізації злочинного наміру ОСОБА_2 увійшов у довіру до ОСОБА_3, який на той момент ніде не працював, є пенсіонером, вирішив шляхом обману та зловживання довірою останнього та його дружини ОСОБА_4, збагатитися їхніми грошима в особливо великих розмірах. А тому, умови вищевказаного договору ОСОБА_2 не виконав - гроші у  визначений строк ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не повернув, а запропонував оформити нову угоду терміном на 4 місяці, при цьому повідомив їм неправдиву інформацію про те, що їздив у Китай та придбав там обладнання по виготовленню газобетонних блоків і що нібито у найкоротший термін відкриває завод по виготовленню газобетонних блоків. Запевнив, що отримані від реалізації продукції гроші у короткий термін поверне їм. Будучи введеними в оману, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 знову погодилися на пропозицію ОСОБА_2 та 01 вересня 2007 року уклали з ним нову письмову угоду про позику грошей у сумі 31 400 доларів США (з урахуванням основної суми боргу 29000 дол.США та відсотків за користування позикою), які пообіцяв повернути до 31 грудня 2007 року. Надалі, позичені гроші ОСОБА_2 не повернув, тобто реально заволодів коштами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на суму 29000 доларів США, що по курсу Національного Банку України станом на 01.07.2007 року становило 146450 грн., яка більш як в 600 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.

          В судовому засіданні свою вину у вчиненому злочині підсудний не визнав та дав показання про те, що  в жовтні 2006 року він за порадою свого знайомого ОСОБА_5 звернувся за позикою грошей до родини ОСОБА_4, одержавши від них кошти 25000 доларів США, однак написавши розписку про отримання 29000 доларів США. Різницю між фактично отриманими коштами та сумою позики, вказаною у розписці, становили відсотки, які він повинен був сплатити за користування грішми.  З листопада 2006 року по червень 2007 року він повернув 4000 доларів США, сплачуючи по 500 доларів США щомісячно. В червні 2007 року він повідомив потерпілих, що має фінансові труднощі, не може вчасно повернути борг, тому просив продовжити термін повернення позики. Після цього ОСОБА_3 підготував договір позики про отримання ним як директором ТзОВ ,,Європа вікно” коштів у сумі 30450 доларів США. У вересні 2007 року ОСОБА_3 підготував ще один договір позики на суму 31400 доларів США, які він повинен був повернути до кінця 2007 року. Разом з тим, вказані договори були тільки продовженням договору позики, укладеного у 2006 році, й кошти за цими договорами йому не передавалися. Протягом 2007 –2008 років він особисто, а також через ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 повернув потерпілим 15000 доларів США. Останнє повернення грошей відбулося восени 2008 року. При поверненні грошей потерпілим він у більшості випадків не вимагав написання ними росписок. На даний час він ще винен потерпілим 10000 доларів США, які зобов’язується повернути. Вказав, що жодного умислу на заволодіння та неповернення грошей потерпілим у нього не було, а вчасне неповернення позики трапилося внаслідок тривалої хвороби та подальшої смерті його дружини та виниклими проблемами у його бізнесі. Вважає неправдивими твердження потерпілих про те, що в листопаді 2007 року він частково за їхні кошти придбав два автомобілі ,,Акура” та ,,Субару”, оскільки він отримував кредит у банку на придбання цих автомобілів, а також продав перед тим свої автомобілі ,,Тойота Кемрі” та ,,Тойота Рав-4 “. Він намагався повернути позичені кошти, однак квартира, яку він пропонував ОСОБА_3, була у заставі і він не був її власником, апарат УЗД був зламаним, не працювали датчики. Він хотів продати виробничі приміщення ТзОВ ,,Європа вікно”, однак вони були в поганому стані. В 2008 році він позичив гроші в сумі 25000 долларів США його знайомому на прізвище Бойчук.Не важає себе винним у інкримінованому йому злочині та просить його виправдати.

          Незважаючи на невизнання підсудним вини у вчиненому злочині, його вина повністю доводиться дослідженими в ході судового слідства доказами, зокрема:

- показаннями потерпілого ОСОБА_3 про те, що восени 2006 року ОСОБА_5 познайомив його дружину з ОСОБА_2, при цьому повідомив, що ОСОБА_2 є діловою людиною, підприємцем, депутатом Калуської міської ради. В свою чергу ОСОБА_2 розповів про те, що його фірма "Європа вікно" має потреби у фінансах, оскільки стоїть питання у розширенні сфери діяльності і просив його дружину ОСОБА_4 здійснити позику грошей в сумі до 50 000 доларів США під незначні відсотки для вирішення проблем фірми, зокрема, вирішити питання придбання кар'єру. В жовтні 2006 року ОСОБА_4 попросила його укласти договір з ОСОБА_2, як з директором фірми "Європа вікно", про позику для потреб фірми 33 000 дол. США терміном на 8 місяців. Не зумівши переконати дружину в протилежному, так як він не хотів зичити таку велику суму грошей одній людині, він підготував договір, в якому передбачив щомісячне погашення заборгованості невеликими сумами, приблизно по 500 дол. США. Це було зроблено для того, щоб щомісячно спілкуватись з позичальником, отримувати кошти, які могли бути необхідними для повсякденного життя. Коли договір був підготовлений, вони зустрілися з ОСОБА_2 в офісному приміщення на вул. Південний бульвар, 28, в м. Івано-Франківську. Угода була складена на 33 000 доларів США, однак ОСОБА_2 на руки отримував 29 тис. дол. США та щомісячно повинен був виплачувати їм відсотки за користування грошима в сумі еквівалентній 500 дол. США (тобто в межах банківських відсотків ) на протязі 8 місяців та по завершенні договору повернути їм позичену суму. Обумовивши суму позики, мету їх використання, обставини та час повернення коштів, підписавши договір та отримавши від ОСОБА_2 письмову розписку, він в присутності ОСОБА_6 вручив ОСОБА_2 29 000 дол. США. Про день, час, місце та суму позики ОСОБА_2 знав і ОСОБА_5 Повернення коштів відбувалось наступним чином. Його дружина телефонувала ОСОБА_2 і той вказував на час і місце повернення коштів. Здебільшого це відбувалось в офісному приміщення «Європа Вікно». Кошти повертав сам ОСОБА_2, а також його родич ОСОБА_6 або співвласник фірми «Європа вікно»- ОСОБА_8. Коли вони отримали всі відсотки, термін договору підійшов до завершення і залишилось повернути основну суму боргу - 29000 доларів США, ОСОБА_2 зник, на телефонні дзвінки не відповідав. Через деякий час йому вдалося знайти ОСОБА_2, який повідомив, що може повернути їм суму боргу 29000 дол. США, однак знову попросив його надати у позику ці гроші. 01 липня 2007 року ОСОБА_2 у приміщенні фірми «Європа Вікно»показав заборговану суму 29000 дол. США, й він за згодою дружини, попередньо підготувавши новий договір позики, підписав його з ОСОБА_2, як з директором фірми «Європа Вікно», вказавши суму позики 30 450 дол. США. терміном на два місяці. В угоді від 01 липня 2007 року врахована основна сума позики 29000 дол.США та відсотки, які той мав виплатити за користування коштами. При підписанні договору він на прохання ОСОБА_2 повернув йому перший екземпляр договору за 2006 рік та розписку. Після закінчення терміну повернення коштів за договором від 01 липня 2007 року, ОСОБА_2 особисто переконав його дружину здійснити йому позику грошей ще на чотири місяці на тих же умовах. Вони погодилися й 01 вересня 2007 року уклали з ОСОБА_2 новий договір позики на суму 31400 дол. США з терміном повернення до 31 грудня 2007 року. Як і в попередніх договорах, у цьому договорі були враховані суми, які той фактично не повернув, а також відсотки за користування грошима. За цим договором ОСОБА_2 своєчасно повернув відсотки за користування грошима –2400 доларів США (по 600 доларів США протягом вересня-грудня 2007 року). Також протягом 2008 року останній повернув ще 3000 дол. США. Крім того визнав, що кошти у сумі 4795 грн. за виготовлення вікон у будинку батьків у м.Яремче, ОСОБА_2 включено у рахунок погашення боргу за його позикою. Залишок  суми позики 26 000 дол. США (за мінусом суми виготовлених вікон) ОСОБА_2 не повернув до цього часу. На неодноразові звернення про повернення коштів ОСОБА_2 ніяким чином  не реагував. Розмови про гроші фактично обмежувались проектами ОСОБА_2 на реалізацію якогось майна. Незважаючи на наявність боргу, ОСОБА_2 в листопаді 2007 року придбав дві легкові автомашини „Субару" та „Акура" вартістю від 45 до 70 тис. дол. кожна, виступив поручителем при придбанні автомашини „Мазда", вартістю понад 50000 дол. для своєї теперішньої дружини. Крім того, ОСОБА_2 мав гроші для повернення заборгованості, здавши під заставу офісне приміщення на вул. Південний Бульвар, 28, площею понад 100 м.кв., продавши 24 вересня 2008 року майновий комплекс, загальною площею 1041 кв. м. в АДРЕСА_3. В жовтні 2009 року він разом з ОСОБА_2 та їх спільним знайомим ОСОБА_5 зустрічалися у кафе в м. Івано-Франківську, де ОСОБА_2 визнавав борг та зобов’язувався його погасити до 01 листопада 2009 року. Вважає, що позичені кошти повинні були бути використані на потреби фірми «Європа Вікно», однак ОСОБА_2 використав їх для власних потреб. Просить його позовну заяву задовольнити в повному обсязі та обрати відносно ОСОБА_2 суворе покарання.

- аналогічними показаннями потерпілої ОСОБА_4 ОСОБА_4 просить заявлений у справі цивільний позов задовольнити в повному обсязі та обрати відносно    ОСОБА_2 суворе покарання.

- показаннями свідка ОСОБА_5 про те, що він тривалий час був знайомий з сім’єю ОСОБА_4 та йому відомо, що в 2004 та 2005 роках вони продали квартиру АДРЕСА_2, а також земельну ділянку в         с. Крихівці Івано-Франківської міської ради. Виручені кошти вони якийсь час тримали на депозитних рахунках банків, однак при спілкуванні вони розповідали, що вагаються куди вкласти гроші близько 30000 доларів США. На початку жовтня 2006 року до нього в черговий раз з проханням позичити грошей звернувся ОСОБА_2, який попередньо декілька разів зичив у нього гроші та вчасно і в повному обсязі повертав. Знаючи ОСОБА_2 як власника фірми «Європа-Вікно», серйозного підприємця, він познайомив ОСОБА_4 з останнім та повідомив йому, що ОСОБА_4 давня його знайома, яка має заощадження, які може позичити. Коли ОСОБА_4 були в нього в гостях, він з дружиною показували їм вікна, виготовлені фірмою «Європа вікно», якою керував ОСОБА_2

В жовтні 2006 року він заходив до ОСОБА_4 та знав, що ті готують кошти у доларах США для позики ОСОБА_2 Він мав ще телефонну розмову з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в якій ті повідомили, що знаходяться в офісі ОСОБА_2 на вул. Південний Бульвар в м. Івано-Франківську і між ними відбулась угода щодо позики коштів на суму 33 тис. дол. США, підписано договір та складена розписка. В середині 2007 року він від ОСОБА_4 довідався, що ОСОБА_2 не виконує умови договору, не відповідає на телефонні дзвінки, а в кінці 2007 року переконав її продовжити договір до кінця року, запевнюючи її що борг погасить в повному обсязі. 07 червня 2009 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 повідомили йому, що ОСОБА_2, уникаючи з ними зустрічей та розмов про повернення позичених грошей, декілька разів змінював номери мобільних телефонів, протягом 2008 року віддав їм тільки 3000 дол. США. В жовтні 2009 року він був присутнім при зустрічі ОСОБА_3 з ОСОБА_2 в кафе готелю «Формула 1».В розмові ОСОБА_2 підтвердив свою заборгованість перед ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на суму 26 000 дол. США та запевняв, що в найкоротший термін поверне гроші, оскільки має реалізувати якусь нерухомість. Тоді ОСОБА_3 дав ОСОБА_2 термін розрахунку до 01 листопада 2009 року, попередивши його, що у разі неповернення коштів буде звертатися у правоохоронні органи. ОСОБА_2 погодився і запевнив, що йому достатньо часу, оскільки є покупці для його майна.

- показаннями свідка ОСОБА_9 про те, що на початку літа 2008 року він разом з ОСОБА_3 на його автомобілі „АУДІ А6" їздили в м. Стрий й на зворотній дорозі заїжджали в цех по виготовленню пластикових вікон і дверей "Європа вікно". В розмові ОСОБА_3 розповів, що директор цієї фірми ОСОБА_2 позичив їхні сімейні заощадження, близько 33000 дол. США, повернув незначну суму. 20 червня 2008 року він знаходився на відкритій площадці кафе "Слован", що на перехресті вул. Незалежності - Комарова в м. Івано-Франківську, де побачив ОСОБА_3 який повідомив, що має зустріч з ОСОБА_2 з приводу боргу. Через декілька хвилин під’їхала автомашина "Тойота Кемрі", чорного кольору, ОСОБА_3 сів на переднє сидіння і знаходився в салоні до 5-ти хвилин. Вийшовши з машини, ОСОБА_3 підсів за його столик, сказав, що ОСОБА_2 не було, приїхав його родич ОСОБА_5, який від імені ОСОБА_2 повернув 10 000 грн. Влітку 2009 рорку він спільно з ОСОБА_3 був поблизу магазину „Сільпо" в м. Івано-Франківську, куди на автомобілі „Мазда", червоного кольору під'їхав ОСОБА_2 На площадці перед магазином ОСОБА_3 познайомив його з ОСОБА_2, вони двоє сіли в автомобіль „Мазда", де розмовляли приблизно 10 хв. Після цього ОСОБА_3 вийшов з автомобіля, підійшов до нього і сказав, що ОСОБА_10 вкотре гроші йому не повернув, а сказав, що гроші вклав у придбання обладнання по виготовленню газоблоків і що нібито те обладнання знаходиться в смт. Бурштин.

- оголошеними в судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_11 про те, що ОСОБА_3 як його давній товариш на початку літа 2008 року розповів, що разом з дружиною позичили ОСОБА_2, як директору ТОВ "Європа вікно" гроші на розвиток фірми, уклавши відповідний договір та отримавши розписку. Сказав, що має з ним проблему з приводу повернення боргу, оскільки ОСОБА_2 уникає зустрічей, на телефонні дзвінки не реагує. В кінці вересня чи на початку жовтня 2008 року він на вул. Тичини в м. Івано-Франківську мав зустріч з ОСОБА_12 До них в цей час підійшов ОСОБА_3 та попросив ОСОБА_12 підвезти його на станцію вулканізації, що на початку с. Крихівці. Він разом з ними поїхав туди, де  побачив джип "Акура", д.н.НОМЕР_1. Двері водія відкрились і з машини виглянув ОСОБА_2 ОСОБА_3 сів у автомобіль, повернувся за кілька хвилин та повідомив, що ОСОБА_2 "спромігся" повернути йому тільки 300 дол. США. Наприкінці жовтня 2008 року він зайшов в гості до ОСОБА_3 й в цей на мобільний телефон подзвонив ОСОБА_2, який просив підійти до кафе "Челінтано". Він разом з ОСОБА_3 пішли туди й зупинились поблизу приміщення "Плюс банку". В цей час під'їхала автомашина "Тойота кемрі", світлого кольору, яка зупинилась навпроти кафе "Челінтано". З місця пасажира вийшов хлопець віком 10-12 років, а з місця водія ОСОБА_2 До них підійшов ОСОБА_3 Під час розмови ОСОБА_2 передав ОСОБА_3 300 доларів США. Він в той момент знаходився на відстані приблизно до 5 метрів від них і чув їхню розмову. Він чув як ОСОБА_3 сказав ОСОБА_2, що той повернув незначну суму, на що ОСОБА_13 відповів, що питання з боргом буде вирішено найближчим часом. Через деякий час він знову зайшов до квартири ОСОБА_3, де ОСОБА_3 розповів, що всі свої заощадження, а це більше 30 000 дол. США позичили ОСОБА_2 Йому відомо, що ОСОБА_2 до цього часу не повернув гроші ОСОБА_3, тому він звернувся в прокуратуру із заявою щодо шахрайських дій ОСОБА_2

- показаннями свідка ОСОБА_6 про те, що на прохання ОСОБА_2, який є його дядьком, він декілька раз в кінці 2007 року передавав кошти ОСОБА_3, якому він був винен за договором позики. Яку саме суму грошей ОСОБА_2 зичив у ОСОБА_3 йому не відомо. Перший раз він передавав 500 долларів США, на що ОСОБА_3 надав розписку, другий раз –10 тис. грн., які віддав без розписки, та третій раз –600 доларів США. Він також їздив в м. Яремче до батьків ОСОБА_3, де встановлював 5 євровікон на загальну суму 4795 грн. Ці кошти йшли в рахунок погашення боргу ОСОБА_2, як вказував ОСОБА_3 Йому також відомо, що 01.11.2007 року ОСОБА_2 взяв кредит близько 60 тис. доларів США для придбання земельної ділянки в с. Гута Богородчанського району. Він виступав поручителем по вказаному кредиту. Однак кредит ОСОБА_2 не оплатив, тому є відповідне рішення суду про звернення стягнення на цю земельну ділянку.

- показаннями свідка ОСОБА_7 про те, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 існували договірні відносини щодо позики грошей.

- висновком судової почеркознавчої експертизи від 25.05.2010 року № 1697, відповідно до якої підписи від імені ОСОБА_2, що містяться на договорі від 01.07.2007 року, укладеному між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, договорі від 01.09.2007 року, укладеному між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і ОСОБА_4, розписці від 01.09.2007 року, наданій ОСОБА_2 на ім’я ОСОБА_3 –виконані однією особою, а саме громадянином ОСОБА_2 (т.1 а.с. 205-209);

- довідкою від 19.11.2008 року № 418, виданою виконавчим директором ТзОВ „Європа-вікно" про те, що з громадянином ОСОБА_3 не укладався договір від 01.09.2007 року та відповідно не отримувалися кошти, вказані у договорі (т.1 а.с. 67);

- скаргами ОСОБА_2 на постанову прокурора Івано-Франківської області від 31.03.2010 року про порушення кримінальної справи відносно нього, поданими до Івано-Франківського та Калуського міських судів, в яких ОСОБА_2 підтверджує факт вчинення ним в 2007 році позики грошей в ОСОБА_3.(т.1 а.с. 9-10).

          Досудовим слідством ОСОБА_2 обвинувачується у заволодінні грошовими коштами потерпілих у сумі 31400 доларів США, однак з показань потерпілих вбачається, що фактично підсудному передані кошти у сумі 29000 доларів США 01.07.2007 року. За таких обставин з обвинувачення ОСОБА_2 слід виключити заволодіння коштами потерпілих у сумі 2400 доларів США, тобто різницю між сумою, вказаною у договорі позики з урахуванням відсотків за користування позикою –31400 доларів США, та сумою фактично переданих потерпілими коштів –29000 доларів США. Крім того, ОСОБА_2 обвинувачується у заволодіння коштами потерпілих 01.09.2007 року, однак, як встановлено в ході судового слідства, фактична передача коштів у сумі 29000 доларів США ОСОБА_2 ОСОБА_3 відбулася 01.07.2007 року, а угода про позику грошей від 01.09.2007 року була способом продовження шахрайських дій підсудного.  

          Суд не бере до уваги показання підсудного ОСОБА_2 про те, що між ним та потерпілим ОСОБА_3 були виключно цивільно-правові стосунки, оскільки з показань потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вбачається, що угоди про позику грошей, які підписав підсудний, були способом ввійти в довіру до потерпілих та обманним шляхом заволодіти їх коштами. Також суд приходить до переконання про відсутність у підсудного наміру повертати позичені кошти, оскільки встановлено, що він, на час підписання договорів позики мав фінансові труднощі через грошові зобов»язання перед банківськими установами.  Також суд не бере до уваги показання підсудного про часткове повернення потерпілому ОСОБА_3 коштів на загальну суму 15000 доларів США, оскільки такі показання жодними доказами не підтверджуються, а спростовуються послідовними показаннями обох потерпілих, які узгоджуються з іншими дослідженими доказами у справі –показаннями свідків та письмовими доказами в їх сукупності.

          Суд не бере до уваги показання свідка ОСОБА_7 про те, що на початку 2009 року він на прохання ОСОБА_2 передавав потерпілому ОСОБА_3 двічі по 600 доларів США, попередньо телефонувавши потерпілому, домовляючись про зустріч, оскільки ці показання спростовуються показаннями потерпілого ОСОБА_3, відсутністю будь-яких письмових документів, розписок зі сторони потерпілого та інформацією від Івано-Франківської філії ПрАТ «МТС Україна»про відсутність з’єднань між цими абонентами.

          Беручи до уваги сукупність досліджених в ході судового слідства доказів суд вважає вину підсудного доведеною, а тому його дії слід кваліфікувати за ч.4 ст.190 КК України як шахрайство, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, вчинене в особливо великих розмірах.

          При призначенні покарання підсудному суд, відповідно до вимог ст.65 КК України, враховує тяжкість вчиненого злочину, особу винного, а також обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.

          Обставинами, що пом’якшують покарання суд визнає наявність на утриманні неповнолітньої дитини.

          Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

          Суд враховує, що підсудний вчинив злочин вперше, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, позитивно характеризується за місцем проживання, має на утриманні неповнолітню дитину, яку виховує самостійно.

Крім цього, враховуючи тяжкість злочину, особу підсудного, обставини справи, суд приходить до висновку про можливість його виправлення без відбування покарання, а тому йому слід призначити покарання у виді позбавлення волі із звільненням від відбування призначеного покарання на підставі ст.75 КК України. Відповідно до ст.77 КК України суд не застосовує конфіскацію майна

          При вирішенні цивільного позову потерпілих в частині відшкодування матеріальної шкоди суд враховує наявність в матеріалах справи даних про часткове відшкодування шкоди, яке виявилось в частковому поверненні потерпілим коштів в сумі 47939,38 грн. (5400 доларів США за курсом НБУ на день постановлення вироку та 4795 грн. за виготовлення вікон; офіційний курс долара США –7,9897 грн.), а тому суд приходить до переконання, що цивільний позов стосовно відшкодування матеріальної шкоди підлягає до задоволення частково, на суму 183761,92 грн.

Вирішуючи цивільний позов в частині відшкодування моральної шкоди, суд враховує глибину моральних страждань потерпілих, погіршення стану здоров’я внаслідок вчиненого злочину, зміни звичного способу життя, незручності, та, виходячи з принципу розумності і справедливості, суд вважає, що цивільний позов у цій частині також слід задовольнити частково та стягнути з підсудного на користь кожного з потерпілих по 10000 грн. моральної шкоди.

          Питання про речові докази суд вирішує відповідно до ст.81 КПК України.

          Керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд,

з а с у д и в:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.190 ч.4 КК України та призначити покарання у виді 5 (п’яти) років позбавлення волі, без конфіскації майна.

На підставі ст.75 КК України від відбування покарання ОСОБА_2 звільнити з випробуванням, з іспитовим строком 1 (один) рік.

Відповідно до ст.76 КК України зобов’язати ОСОБА_2 не виїзджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти ці органи про зміну місця проживання та роботи; періодично з’являтися туди для  реєстрації.

Запобіжний захід ОСОБА_2 –підписку про невиїзд, до набрання вироком законної сили  залишити без зміни.

Цивільний позов задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 183761,92 грн. матеріальної шкоди та по 10000 грн. моральної шкоди на користь кожного з них.

Речові докази залишити при матеріалах кримінальної справи.

Вирок може бути оскаржений учасниками процесу до апеляційного суду Івано-Франківської області протягом 15 діб з моменту проголошення.

Головуючий                                                                                            О. А. Шишко