АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 10/1690/47/2012
Головуючий по 1-й інстанції Тесленко Т.В.
Суддя-доповідач: Давиденко Е. В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 лютого 2012 року м.Полтава
колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого – судді Давиденка Е.В.
суддів Корсун О.М., Юренко Л.А.
з участю прокурора Кривоноса Р.Є.
слідчого Потапенко Р.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтава справу за апеляцією прокурора Титаренка С.О., який приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, на постанову Кобеляцького районного суду Полтавської області від 23 січня 2012 року, –
В С Т А Н О В И Л А:
Цією постановою щодо підозрюваного за ч.2 ст.307 КК України
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Бутенки Кобеляцького району Полтавської області, українця, громадянина України, , який має повну загальну середню освіту, неодружений, не працює, мешкає за адресою АДРЕСА_1, раніше судимий:
- 06.12.2010 року Кобеляцьким районним судом Полтавської області за ч.2 ст.309 КК України до 3 років позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням на іспитовий строку 2 роки, –
відмовлено в задоволенні подання слідчого СВ Кобеляцького РВ УМВС України в Полтавській області про обрання запобіжного заходу взяття під варту.
Згідно з поданням слідчого СВ Кобеляцького РВ УМВС України в Полтавській області, погодженим з прокурором Кобеляцького району Полтавської області, було встановлено, що ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України. ОСОБА_2 є особою, яка має судимість за злочин в сфері незаконного обігу наркотичних засобів, та в період іспитового строку вчинив новий тяжкий злочин. З огляду на наведене, перебуваючи на волі, ОСОБА_2, може продовжити злочинну діяльність, ухилитися від слідства і суду. А тому слідчий просив обрати щодо ОСОБА_2 запобіжний захід взяття під варту.
Постановою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 23.01.2012 року, відмовлено в задоволенні подання слідчого про обрання запобіжного заходу взяття під варту. В обґрунтування такого рішення суд зазначив, що в поданні слідчого не було наведено обґрунтованих підстав вважати, що ОСОБА_2 має намір ухилитися від слідства і суду, перешкодити встановленню істини у справі, або продовжити злочинну діяльність. Разом з тим, ОСОБА_2 має тяжкий стан здоров'я у зв'язку із захворюванням на відкриту форму туберкульозу і потребує стаціонарного лікування. Менш суворий запобіжний захід може забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_2
Не погодившись з таким рішенням суду, прокурор Титаренко С.О., який приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, подав апеляцію, в якій вказував, що ОСОБА_2 скоїв тяжкий злочин під час звільнення від відбування покарання з випробуванням на іспитовий строк за попереднім вироком суду, а тому перебуваючи на волі може продовжити свою злочинну діяльність. А тому прокурор просив скасувати постанову суду, якою відмовлено в обранні запобіжного заходу взяття під варту щодо ОСОБА_2, а матеріали подання направити на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідача, прокурора Кривоноса Р.Є., який підтримав подану апеляцію та просив постанову суду скасувати, а матеріали подання направити на новий судовий розгляд, перевіривши доводи апеляції і матеріали справи, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.
Право на свободу й особисту недоторканість є одним із найбільш з значущих прав людини. Частиною 2 статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Відповідно до ст.148 КПК України запобіжні заходи застосовуються до підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого з метою запобігти спробам ухилитися від дізнання, слідства, суду, перешкодити встановленню істини у кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень.
Згідно зі ст. 150 КПК України, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу крім обставин, зазначених у статті 148 цього Кодексу, враховуються тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа, її вік, стан здоров'я, сімейний і матеріальний стан, вид діяльності, місце проживання та інші обставини, що її характеризують.
Відповідно до роз'яснень п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 25.04.2003 року «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під вату та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом. Обов’язковою умовою взяття під варту має бути обґрунтована впевненість судді в тому, що більш м’які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні тяжких злочинів, передбачених ч.2 ст.307 КК України, вчинених 10 та 20 січня 2012 року (санкція частини статті містить покарання до 10 років позбавлення волі).
21.01.2012 року ОСОБА_2 був затриманий на підставі ст.115 КПК України за підозрою в скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст. 307 КК України.
Слідчий СВ Кобеляцького РВ УМВС України в Полтавській області звернувся до суду з поданням про обрання запобіжного заходу взяття під варту. Проте в поданні не наведено обґрунтованих підстав вважати, що ОСОБА_2 має намір ухилитися від дізнання, слідства або суду, перешкодити встановленню істини у кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність.
Суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.150 КПК України, правильно визнав, що тяжкість злочину, пред'явленого в обвинуваченні, повинна враховуватися в сукупності, разом з іншими обставинами.
Так, ОСОБА_2 має постійне місце проживання, проживає разом із матір'ю похилого віку, органами досудового слідства ОСОБА_2 допитаний, слідчі дії з ним проведені, свідки по справі на даний час також допитані.
Крім того, слідчим по справі щодо ОСОБА_2 вже було обрано запобіжний захід підписку про невиїзд.
ОСОБА_2 виконував умови запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд: своєчасно з'являвся на виклики в слідчі органи, не залишав місця проживання без дозволу слідчих органів та суду.
Разом з тим, згідно з медичним висновком та консультативним висновком лікаря-фтізіатра поліклінічного віділення Кобеляцької ЦРЛ ОСОБА_3 у ОСОБА_2 виявлено ВДТБ легень (дисеміноганий ) Дестр + МБТо Мо Ко Рцо Гісіо кат. І ког. І та визначено, що хворий потребує стаціонарного лікування по І кат.
З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно визнав, що не має підстав вважати, що ОСОБА_2 ухилиться від слідства і суду, або буде перешкоджати встановленню істини у справі шляхом впливу на свідків.
Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне вказати на те, що відповідно до ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком.
Колегія суддів вважає безпідставними доводи подання слідчого та апеляції прокурора про те, що ОСОБА_2 перебуваючи на волі може продовжити злочинну діяльність, оскільки вчинив даний злочин під час звільнення від відбування покарання з випробуванням на іспитовий строк за попереднім вироком Кобеляцького районного суду Полтавської області від 06.12.2010 року, яким він був засуджений за ч.2 ст. 309 КК України. Таким чином, слідчим та прокурором порушується передбачена ст.62 Конституції України презумпція невинуватості особи.
З огляду на наведене, постанова Кобеляцького районного суду від 23.01.2012 року, якою відмовлено в задоволенні подання слідчого про обрання запобіжного заходу взяття під варту щодо обвинуваченого ОСОБА_2, – відповідає вимогам ст. 148, ст. 150 КПК України.
А тому апеляція прокурора задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів, –
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію прокурора Титаренка С.О., який приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, залишити без задоволення.
Постанову Кобеляцького районного суду Полтавської області від 23 січня 2012 року, якою відмовлено в задоволенні подання слідчого СВ Кобеляцького РВ УМВС України в Полтавській області про обрання запобіжного заходу взяття під варту щодо підозрюваного ОСОБА_2 – без зміни.
Головуючий: Е. В. Давиденко
Судді:
Копія