ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _________________________________________________________________________________________ |
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"26" жовтня 2006 р. | Справа № 15/230/06 |
На підставі Розпорядження заступника голови Одеського апеляційного господарського суду Л.І. Бандури №130 від 24.10.06 р. про заміну складу колегії суддів:
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді : Жукової А. М.
суддів : Величко Т.А.
Бойко Л.І.
при секретарі : Храмшиній І.Г.
за участю представників сторін:
від позивача –Шинкаренко Ю.В.
від відповідача –Стрекалова А.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва
на постанову господарського суду Миколаївської області від 27.06.2006р.
у справі № 15/230/06
за позовом Одеської залізниці
до Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва
про визнання нечинною вимоги №ю-14977/04 від 28.12.05 р.
встановив:
Постановою господарського суду Миколаївської області від 27.07.06 р. (суддя Середа О.Ф) позов задоволено.
УПФУ в Заводському р-ні м. Миколаєва не погодившись із цією постановою звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить цю постанову скасувати, в позові відмовити,обґрунтовуючи свої доводи невідповідністю висновків господарського суду матеріалам, обставинам справи, нормам матеріального права, зокрема, ЗУ „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” №1058-ІV від 9.07.03 р.(ст.19); ЗУ „Про оподаткування прибутку підприємств” та пояснюючи, що органи Пенсійного Фонду керуються нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до ЗУ „Про оплату праці”. Законність віднесення витрат на безоплатний проїзд працівників залізничного транспорту до складової заробітної плати підтверджується „Інструкцією зі статистики заробітної плати” затв. Держкомстатом України наказом №5 від 13.01.04 р., зареєстр. МЮУ 27.01.04 р. за №114/8713. Правомірність використання цієї Інструкції підтверджено Постановою КМУ №1023 від 31.08.96 р. „Про заходи щодо додаткового залучення коштів до Пенсійного фонду” якою встановлено, що нарахування страхових внесків проводиться на всі види витрат на оплату праці, визначених Міністерством статистики відповідно до ЗУ „Про оплату праці” та листом ПФУ №1982/04 від 2.03.04 р. Постанова КМУ №160 від 21.02.01 р. в частині, яка виключає витрати на безоплатний проїзд працівників залізничного транспорту зі складу валових витрат суперечить п.5.11 ст.5 ЗУ „Про оподаткування прибутку підприємств” , яким не дозволяється установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому законі.
Представник Одеської залізниці заперечуючи доводи апеляційної скарги з підстав, наведених у позовній заяві, просить залишити постанову місцевого суду без змін.
Заслухавши пояснення, розглянувши матеріали справи, судовою колегією встановлено таке.
Відповідно до ЗУ „Про здійснення контролю за сплатою збору на обов'язкове державне пенсійне страхування” №700-ІV від 21.05.99 р., ЗУ „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” №1058-ІV від 9.07.03 р УПФУ в Заводському р-ні м. Миколаєва здійснило перевірку структурного підрозділу Одеської залізниці –Миколаївської Дистанції Колії щодо достовірності повноти нарахування сум страхових внесків та зобов"язань на обов'язкове державне пенсійне страхування, своєчасності сплати авансових платежів за період з 1.06.03 р. по 20.12.05 р. в результаті якої встановлено заниження ФОП на 69709,82 грн. на які нараховуються страхові внески за ставкою 32%,32,3% внаслідок чого занижено зобов'язання зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне страхування в сумі 19586,37 грн. та 1294,98 грн. - за ставкою 1-2%. Заниження ФОП виникло внаслідок невключення витрат, що пов'язані з наданням безкоштовного проїзду працівникам залізничного транспорту. За результатами перевірки складено акт №224 від 21.12.05 р. (а.с.9-13) та сформовано вимогу №ю-14977/04 про сплату недоїмки в сумі 20881,35 грн.
Вважаючи, що УПФУ порушило права та охоронювані законом інтереси суб'єкта підприємницької діяльності, Одеська залізниця звернулась із позовом, підписаним начальником Херсонської дирекції залізничних перевезень, про визнання нечинною вимоги №ю-14977/04 від 28.12.05 р. На обґрунтування позовних вимог, позивач послався на положення ЗУ „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (ст.19), ЗУ „Про податок з доходів фізичних осіб” (ст.4 п.4.4), ЗУ „Про оплату праці” (ст.2), ЗУ „Про залізничний транспорт” (ст.16) та зазначив, що працівники та члени їх сімей (утриманці) користуються правом на безоплатний проїзд залізничним транспортом, порядок та умови надання цих та інших пільг встановлюється Кабінетом Міністрів України, колективним договором та угодами. „Тимчасовим порядком обліку виданих безкоштовних квитків на залізничному транспорті для особистих потреб” затв. Наказом Укрзалізниці від 13.04.04 р. за №86-Ц встановлено, що при отриманні працівником залізничного транспорту додаткового блага у вигляді вартості безкоштовного проїзду залізничним транспортом за разовими квитками для особистих потреб та приміськими квитками, утримується податок з доходів (заробітної плати) такого працівника. При цьому вартість такого безкоштовного проїзду не включається до складу фонду заробітної плати і не є базою для нарахування та утримання внесків до фондів обов'язкового соціального страхування. Ці витрати не є фактичними витратами на оплату праці та згідно ЗУ „Про оподаткування доходів фізичних осіб” підпадають під визначення „додаткового блага” і, відповідно, вартість безкоштовного проїзду в бухгалтерському обліку не відображається на субрахунку 661 „розрахунки за заробітною платою”.
Місцевий суд задовольняючи позовні вимоги, вмотивував постанову посиланням на норми матеріального права, зокрема ЗУ „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” , ЗУ „Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” , ЗУ „ Про податок з доходів фізичних осіб”, ЗУ „Про оплату праці”, ЗУ „Про залізничний транспорт” та зазначив, що соціальний захист працівників залізничного транспорту загального користування здійснюється в установленому порядку згідно з чинним законодавством України. Працівники залізничного транспорту загального користування та члени їх сімей(утриманці) користуються правом на безоплатний проїзд залізничним транспортом. Постановою КМУ „Про реалізацію частини другої та третьої ст.16 ЗУ„Про залізничний транспорт” встановлено, що витрати підприємств залізничного транспорту, пов'язані з безоплатним проїздом зазначених осіб не включаються до складу валових витрат цих підприємств. Отже, право працівників залізничного транспорту на безоплатний проїзд є соціальним захистом, право яких зберігається також за працівниками залізничного транспорту, які вийшли на пенсію по інвалідності чи за віком, або були переведені на іншу роботу в цій галузі, внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання. За висновками місцевого суду,внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням не нараховуються на соціальні пільги, право на користування якими надано працівникам залізничного транспорту.
Судова колегія не погоджується з доводами апеляційної скарги з огляду на наступне.
Відповідно до ст.14 ЗУ „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” Миколаївська дистанція колії є страхувальником та набуло статусу платника страхових зборів з 14.03.01 р. Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство. Відповідно до ст.18 ЗУ „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” - законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення їх від сплати. Статтею 19 цього закону встановлено, що страхові внески до солідарної системи нараховуються: для роботодавця –на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до ЗУ „Про оплату праці”. Позивачем не оспорюється факт надання квитків на безоплатний проїзд у перевіряємому періоді. Проте, витрати, пов'язані із наданням безкоштовного проїзду працівникам підприємства можуть бути базою нарахування страхових внесків на пенсійне страхування лише у разі, якщо вони відповідають ознакам витрат на оплату праці.
Відповідно до ЗУ „Про оплату праці” (ст.1,2) визначено поняття „заробітна плата” та її складових частин. Зокрема, заробітна плата –це винагорода, обчислена у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. До структури заробітної плати входить основна та додаткова заробітна плата, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій, та інші заохочувальні та компенсаційні виплати. Відповідно до вимог ЗУ „Про оподаткування прибутку підприємств” (ст.5 п.п.5.6.1) до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи із тарифних ставок у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг) згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати у грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін, крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами закону, що регулює питання доходів фізичних осіб. ЗУ „Про залізничний транспорт” (ст.16 ч.2,3) передбачено, що працівники залізничного транспорту загального користування та члени їх сімей (утриманці) користуються правом на безоплатний проїзд залізничним транспортом. Порядок та умови надання цих та інших пільг встановлюється КМУ, колективними договорами та угодами. Так, колективним договором, укладеним між адміністрацією і дорожнім КП Одеської залізниці (п.7.8) передбачено надання безкоштовного проїзду робітникам залізниці.
Постановою КМУ №160 від 21.02.01 р. „Про реалізацію частин 2,3 ст.16 ЗУ „Про залізничний транспорт” –витрати підприємства залізничного транспорту, пов'язані з безоплатним проїздом –не включаються до складу валових витрат цих підприємств. Отже, Миколаївською Дистанцією Колії правомірно не віднесено вартість безкоштовного проїзду (квитків) до сум витрат на оплату праці, оскільки право на безкоштовний проїзд залізничним транспортом фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з позивачем є соціальною пільгою (додатковим благом в розумінні п.1.1. ст.1; п.4.2.9 ст.4 ЗУ „Про податок з доходів фізичних осіб”.
Не заслуговують на увагу доводи скаржника щодо застосування „Інструкції зі статистики заробітної плати” затв. Держкомстатом України наказом №5 від 13.01.04 р., зареєстр. МЮУ 27.01.04 р. за №114/8713 ( яка розроблена відповідно до ЗУ „Про оплату праці”) якою визначено фонд основної і додаткової заробітної плати, оскільки п.п.1.1 цієї Інструкції зазначено, що вона не застосовується для визначення фонду оплати праці як бази (об'єкта) для нарахування внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. А відповідно до ст.4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, пенсійне страхування є одним із видів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Разом з тим, судова колегія вважає безпідставним висновок місцевого суду у мотивувальній частині постанови щодо внесків на загальнообов'язкове державне „пенсійне” страхування у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, які не нараховуються на соціальні пільги, оскільки предметом спору є нарахування страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на суму фактичних витрат на оплату праці, а не нарахування страхових внесків у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням.
З огляду на викладене,
Керуючись ст. ст. 160,198,200,205,206,212,254 КАС України, суд
ухвалив:
Постанову господарського суду Миколаївської області від 27.06.06 р. у справі №15/230/06 –залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
Ухвала апеляційного господарського суду набирає чинності моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя А.М. Жукова
Суддя Т.А. Величко
Суддя Л.І. Бойко