ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _________________________________________________________________________________________ |
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"26" жовтня 2006 р. | Справа № 15/229/06 |
На підставі Розпорядження заступника голови Одеського апеляційного господарського суду Л.І. Бандури №130 від 24.10.06 р. про заміну складу колегії суддів:
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді : Жукової А. М.
суддів : Величко Т.А.
Бойко Л.І.
при секретарі : Храмшиній І.Г.
за участю представників сторін:
від позивача –Шинкаренко Ю.В.
від відповідача –не зявився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва
на постанову господарського суду Миколаївської області від 27.06.2006р.
у справі № 15/229/06
за позовом Одеської залізниці
до Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва
про визнання нечинним рішення №384 від 11.01.06 р.
встановив:
Постановою господарського суду Миколаївської області від 27.07.06 р. (суддя Середа О.Ф) позов задоволено, визнано нечинним рішення №384 від 11.01.06 р. про застосування фінансових санкцій за донарахування сум своєчасно не обчислених та несплачених страхових внесків в сумі 6404,88 грн., стягнуто із державного бюджету на користь позивача 85 грн. судових витрат.
УПФУ в Заводському р-ні м. Миколаєва не погодившись із цією постановою звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить цю постанову скасувати, в позові відмовити, обґрунтовуючи свої доводи невідповідністю висновків господарського суду матеріалам, обставинам справи, нормам матеріального права, зокрема, ЗУ „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” №1058-ІV від 9.07.03 р.(ст.19); ЗУ „Про оподаткування прибутку підприємств” та пояснюючи, що органи Пенсійного Фонду керуються нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до ЗУ „Про оплату праці”.
Законність віднесення витрат на безоплатний проїзд працівників залізничного транспорту до складової заробітної плати підтверджується „Інструкцією зі статистики заробітної плати” затв. Держкомстатом України наказом №5 від 13.01.04 р., зареєстр. МЮУ 27.01.04 р. за №114/8713. Застосування цієї Інструкції підтверджено Постановою КМУ №1023 від 31.08.96 р. „Про заходи щодо додаткового залучення коштів до Пенсійного фонду” якою встановлено, що нарахування страхових внесків проводиться на всі види витрат на оплату праці, визначених Міністерством статистики відповідно до ЗУ „Про оплату праці” та листом ПФУ №1982/04 від 2.03.04 р. Постанова КМУ №160 від 21.02.01 р. в частині, яка виключає витрати на безоплатний проїзд працівників залізничного транспорту зі складу валових витрат суперечить п.5.11 ст.5 ЗУ „Про оподаткування прибутку підприємств” , яким не дозволяється установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому законі.
Представник Одеської залізниці заперечуючи доводи апеляційної скарги з підстав, наведених у позовній заяві, просить залишити постанову місцевого суду без змін.
Заслухавши пояснення, розглянувши матеріали справи, судовою колегією встановлено таке.
Відповідно до ЗУ „Про здійснення контролю за сплатою збору на обов'язкове державне пенсійне страхування” №700-ІV від 21.05.99 р., ЗУ „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” №1058-ІV від 9.07.03 р УПФУ в Заводському р-ні м. Миколаєва здійснено перевірку структурного підрозділу Одеської залізниці –станції Миколаїв - вантажний достовірності повноти нарахування сум страхових внесків та зобов"язань на обов'язкове державне пенсійне страхування та своєчасності сплати авансових платежів за період з 1.08.2003 р. по 19.12.2005 р. в результаті якої встановлено заниження ФОП на 31603,74грн. на які нараховуються страхові внески за ставкою 32%; 32,3%. Зокрема, за звітом підприємства визначено ФОП–4 032059,34 грн. за перевіркою - 4 000 455,57 грн.
На ФОП підприємство згідно звітів за 2003/2005 р.р. нарахувало страхові внески у розмірі 32%; 32,3% в сумі 1 289 813,85 грн., а за перевіркою сума склала –1 283 760,99 грн. внаслідок чого підприємством переплачено страхових внесків на 6 052,86 грн.
Загальна сума виплат, з яких утримуються внески у розмірі 1-2% підприємством збільшена на 39512,27 грн.внаслідок чого утримано обов'язкового збору з громадян за звітами 2003-2005 р.р. 80 485,56 грн., а при перевірці підлягало утриманню 80110,25 грн. Переплата склала 375,31 грн.
Відповідно до п.9 акту УПФ виявлено заниження зобов"язань по сплаті внесків у 2004 році на 2192 грн. За результатами перевірки складено акт №226 від 19.12.05 р. на підставі якого УПФУ в Заводському р-ні складено вимогу №ю-14970/04 від 28.12.05 р. про сплату боргу в сумі 2192 грн. (а.с.26) та прийнято рішення №384/04 від 11.01.06 р. „про застосування фінансвоих санкцій за донарахування сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків” яким підприємству донараховано 4817,59 грн. та застосовано фінансові санкції –1587,29 грн. (а.с.20)
Одеська залізниця не погоджуючись із рішенням УПФУ №384/04 від 11.01.06 р.звернулась із позовом, підписаним начальником Херсонської дирекції залізничних перевезень, про визнання цього рішення нечинним.На обґрунтування позовних вимог, позивач послався на положення ЗУ „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (ст.19), ЗУ „Про податок з доходів фізичних осіб”, ЗУ „Про оплату праці” , ЗУ „Про залізничний транспорт”, п.8.3 Інструкції „Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до ПФУ” та зазначив, що „Тимчасовим порядком обліку виданих безкоштовних квитків на залізничному транспорті для особистих потреб” затв. Наказом Укрзалізниці від 13.04.04 р. за №86-Ц встановлено, що при отриманні працівником залізничного транспорту додаткового блага у вигляді вартості безкоштовного проїзду залізничним транспортом за разовими квитками для особистих потреб та приміськими квитками, утримується податок з доходів (заробітної плати) такого працівника. При цьому вартість такого безкоштовного проїзду не включається до складу фонду заробітної плати і не є базою для нарахування та утримання внесків до фондів обов'язкового соціального страхування.
Підпунктом 4.4.1 ЗУ „Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” –у разі коли норма закону чи іншого нормативного акту, виданого на підставі закону, або коли норма різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платника податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь платника податків так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Заперечуючи позовні вимоги, УПФУ у письмових запереченнях зазначило, що відповідно до ЗУ „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (ст.19) нарахування страхових внесків для роботодавця здійснюється на суми фактичних витрат на оплату праці, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат у т.ч. у натуральній формі, які визначаються згідно нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до ЗУ „Про оплату праці”, виплату винагород фізичним особам за виконання робіт(послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших 5-ти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності. Відповідно до п.4.4. ст.4 ЗУ „Про податок з доходів фізичних осіб” об'єктом для нарахування збору до ПФУ є заробітна плата. Відповідно до ЗУ „Про залізничний транспорт” працівники залізничного транспорту користуються безкоштовним проїздом. Витрати, пов'язані з наданням безкоштовного проїзду працівникам залізничного транспорту є складовою фонду додаткової заробітної плати відповідно до п.п.2.2.10 п.2.2 „Інструкції зі статистики заробітної плати” затв. Держкомстатом України наказом №5 від 13.01.04 р., зареєстр. МЮУ 27.01.04 р. за №114/8713 і на ці витрати нараховуються внески до ПФУ. Посилання позивача на п.4.4.1 п.4.4. ст.4 ЗУ №2181-ІІІ від 21.12.00 р. є безпідставним, оскільки нарахування страхових внесків здійснюється на підставі спеціального закону, який регулює відносини між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Місцевий суд задовольняючи позовні вимоги, вмотивував постанову посиланням на ЗУ „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”(ст.19) , ЗУ „Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування”(ст.2 п.1) , ЗУ „ Про податок з доходів фізичних осіб”( ст.4 п.4.4), ЗУ „Про оплату праці”(ст.1), ЗУ „Про оподаткування прибутку підприємств” (п.5.6), ЗУ „Про залізничний транспорт” (ст.16) та зазначив, що працівники залізничного транспорту загального користування та члени їх сімей(утриманці) користуються правом на безоплатний проїзд залізничним транспортом. Порядок та умови надання цих та інших пільг встановлюються КМУ, колективними договорами. Постановою КМУ „Про реалізацію частини другої та третьої ст.16 ЗУ„Про залізничний транспорт” встановлено, що витрати підприємств залізничного транспорту, пов'язані з безоплатним проїздом зазначених осіб не включаються до складу валових витрат цих підприємств. Отже, право працівників залізничного транспорту на безоплатний проїзд є соціальним захистом, право яких зберігається також за працівниками залізничного транспорту, які вийшли на пенсію по інвалідності чи за віком, або були переведені на іншу роботу в цій галузі, внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання. Отже, за висновками місцевого суду, відповідно до чинного законодавства, внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням не нараховуються на соціальні пільги, право на користування якими надано працівникам залізничного транспорту.
Судова колегія не погоджується з доводами апеляційної скарги з огляду на наступне.
Матеріалами перевірки не підтверджено обставини для нарахування підприємству страхових внесків в сумі 4817,59 грн. та фінансових санкцій в сумі 1587,29 грн., що є порушенням Порядку оформлення результатів документальних перевірок з дотримання чинного законодавства платниками внесків на державне пенсійне страхування.
Доводи скаржника про порушення господарським судом норм матеріального права не заслуговують на увагу.
Відповідно до ч.1 ст.19 страхові внески до солідарної системи нараховуються: для роботодавця –на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до ЗУ „Про оплату праці”, виплату винагород фізичним особам за виконання робіт(послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших 5-ти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності. Витрати, пов'язані із наданням безкоштовного проїзду працівникам підприємства можуть бути базою нарахування страхових внесків на пенсійне страхування лише у разі, якщо вони відповідають ознакам витрат на оплату праці.
ЗУ „Про оплату праці” (ст.1,2) визначено, що заробітна плата –це винагорода, обчислена у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за використану ним роботу. До структури заробітної плати входить основна та додаткова заробітна плата. Додаткова заробітна плата це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій, та інші заохочувальні та компенсаційні виплати.
Відповідно до вимог ЗУ „Про оподаткування прибутку підприємств” (ст.5 п.п.5.6.1) до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи із тарифних ставок у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг) згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати у грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін, крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами закону, що регулює питання доходів фізичних осіб.
Статтею 16 (ч.2.3) ЗУ „Про залізничний транспорт” передбачено, що працівники залізничного транспорту загального користування та члени їх сімей (утриманці) користуються правом на безоплатний проїзд залізничним транспортом. Порядок та умови надання цих та інших пільг встановлюється КМУ, колективними договорами та угодами. Постановою КМУ №160 від 21.02.01 р.„Про реалізацію частини другої та третьої ст.16 ЗУ„Про залізничний транспорт” встановлено, що витрати підприємств залізничного транспорту, пов'язані з безоплатним проїздом зазначених осіб не включаються до складу валових витрат цих підприємств. Тоб-то, право безкоштовного проїзду залізничним транспортом є пільгою, пов'язаною із перебуванням осіб у трудових відносинах із підприємством залізничного транспорту і не має ознак фактичних витрат на оплату праці, а є додатковим благом в розумінні п.1.1. ст.1; п.п.4.2.9 ст.4 ЗУ „Про податок з доходів фізичних осіб”. Додаткове благо в якості соціальної пільги не є додатковою заробітною платою і не відноситься до фактичних витрат на оплату праці.
„Інструкція зі статистики заробітної плати” затв. Держкомстатом України наказом №5 від 13.01.04 р., зареєстр. МЮУ 27.01.04 р. за №114/8713 (яка розроблена відповідно до ЗУ „Про оплату праці”) у п.2.2.10 передбачає, що до фонду додаткової заробітної плати включаються витрати, пов'язані з наданням безкоштовного проїзду працівникам залізничного, авіаційного, морського, річкового, автомобільного та міського електротранспорту. Проте, згідно п.п.1.1. цієї Інструкції встановлено, що вона не застосовується для визначення фонду оплати праці як бази (об'єкта) для нарахування внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Статтею 4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, пенсійне страхування є одним із видів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Разом з тим, судова колегія вважає безпідставним висновок місцевого суду у мотивувальній частині постанови щодо внесків на загальнообов'язкове державне „пенсійне” страхування у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, які не нараховуються на соціальні пільги, оскільки предметом спору є нарахування страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на суму фактичних витрат на оплату праці, а не нарахування страхових внесків у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням.
З огляду на викладене,
Керуючись ст. ст. 160,198,200,205,206,212,254 КАС України, суд
ухвалив:
Постанову господарського суду Миколаївської області від 27.06.06 р. у справі №15/229/06 –залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
Ухвала апеляційного господарського суду набирає чинності моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя А.М. Жукова
Суддя Т.А. Величко
Суддя Л.І. Бойко