Справа № 11-98/12 02.02.2012 02.02.2012 10.02.2012
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-98/2012 Головуючий суду І інстанції
Категорія: ч. 2 ст.121 КК України суддя Дробинський О.Е.
Доповідач апеляційної інстанції
Чебанова-Губарєва Н.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 лютого 2012 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого: Дзюби Ф.С.,
суддів: Пісного І.М., Чебанової-Губарєвої Н.В.,
за участю прокурора: Якименка О.П.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 листопада 2011 року, яким
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Ізобільне Нижнєгірського району Автономної Республіки Крим, громадянин України, який зареєстрований АДРЕСА_1, мешкає в АДРЕСА_2, раніше судимий
- 17.12.1990 р. Вознесенським районним судом Миколаївської області за ч. 2 ст. 215-3 КК України 1960 року до 2 років позбавлення волі із застосуванням ст. 46-1 КК України з відстрочкою виконання вироку на 2 роки;
- 03.07.1992 р. Вознесенським районним судом Миколаївської області за ч. 3 ст. 81, ч. 3 ст. 140, 42, 43 КК України 1960 року до 4 років позбавлення волі;
- 29.11.1996 р. Южноукраїнським міським судом Миколаївської області за ст. 17 ч. 2 ст. 141, ч. 2 ст.215-2 КК України 1960 року до 5 років позбавлення волі, за постановою Голопристанського районного суду Херсонської області від 06.04.2000 р. звільнений 08.04.2000 р. умовно-достроково на 1 рік 5 місяців 2 дні;
- 06.03.2002 р. Братським районним судом Миколаївської області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 186, ч. 2 ст.15 ч. 2 ст. 185 КК України до 4 років 5 місяців 2 днів позбавлення волі;
- 10.04.2002 р. Братським районним судом Миколаївської області за ч. 2 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі, за постановою Казанського районного суду Миколаївської області від 10.02.2006 р. звільнений 21.02.2006 р. умовно-достроково на 1 рік 11 днів,
засуджений за ч. 1 ст. 121 КК України на 7 років позбавлення волі.
За вироком суду ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за те, що 11.07.2011 р., близько 22.00 години, він в селі Трикрати Вознесенського району Миколаївської області, знаходячись в домоволодінні АДРЕСА_2, під час сварки, що виникла на ґрунті неприязних стосунків між засудженим та його братом ОСОБА_3, виник конфлікт, який перейшов у бійку, під час якої ОСОБА_3 наніс декілька ударів кулаками в область обличчя засудженого ОСОБА_2 Останній, маючи намір на спричинення тілесного ушкодження, взяв зі столу кухонний ніж і умисно наніс удар ножем в область підключичної ділянки верхньої частини лівого боку грудної клітини ОСОБА_3, в результаті чого заподіяв останньому тілесне ушкодження у виді колото-різаної рани грудної клітини та шиї, з пораненням та пошкодженням підлежачих м’язів, пристіночної плеври зліва, магістральних кровоносних судин, тобто підключичної артерії та плечеголової вени, пристіночної плеври зліва, в результаті чого виникла гостра крововтрата, в наслідок якої настала смерть. По ступеню тяжкості дані тілесні ушкодження відносяться до тяжких за ознакою небезпеки для життя.
В апеляції засуджений ОСОБА_2 просить вирок суду скасувати та направити справу на новий розгляд. Вважає, що вбивство ОСОБА_3 він вчинив з необережності, перевищуючи межі необхідної оборони. Зазначає, що слідчий ОСОБА_6. чинив відносно нього моральний тиск, чим змушував його підписувати документи, навіть не ознайомившись з матеріалами справи. До того ж вважає, що суд не взяв до уваги показання потерпілої та наявність у нього туберкулезу.
Заслухавши доповідача, думку прокурора про залишення вироку без зміни, вивчивши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з таких підстав.
Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_2 в умисному нанесені тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені дослідженими в судовому засіданні та детально викладеними у вироку доказами і є обґрунтованими.
В судовому засіданні засуджений ОСОБА_2 визнав себе винним в скоєнні злочину частково та пояснив, що під час сварки, яка виникла на ґрунті побутових факторів, між ним та його рідним братом ОСОБА_3, останній почав наносити йому удари кулаками в область обличчя. Перед бійкою він, починаючи вечеряти, різав хліб, а тому у нього в руках був кухонний ніж. В ході бійки він з братом перемістився з приміщення будинку на поріг перед вхідними дверми в будинок. На порозі брат схопив його руками за шию та почав душити. Він (ОСОБА_2) упав з порога на поверхню двору перед порогом будинку. Падав він на спину, лицем вгору, брат впав на нього лицем вниз, так як тримав шию руками. Внаслідок того, що лікоть правої руки, в якій він тримав кухонний ніж вдарився о землю, лезо ножа зіткнулося з областю підключичної ділянки верхньої частини лівого боку грудної клітини ОСОБА_3 Бійка продовжувалася, брат душив його за шию. Коли бійка закінчилася, був викликаний автомобіль швидкої допомоги, який доставив брата в лікарню, де він помер. Вважав, що спричинив тяжкі тілесні ушкодження своєму рідному брату ОСОБА_3 не навмисно, а в наслідок падіння. Чому ці показання відрізняються від тих, які він давав під час досудового слідства, пояснити не міг.
Між тим, засуджений на досудовому слідстві давав інші пояснення щодо вчинення злочину – при допиті в якості підозрюваного ОСОБА_2 детально пояснив, яким чином після того, як ОСОБА_3 ударив його декілька раз кулаком в обличчя, він встав з-за столу та взяв кухонний ніж, який лежав на столі, ОСОБА_3 схопив його двома руками за шию та одночасно штовхав у напрямку виходу з будинку і вони таким чином опинились на порозі будинку, де він, тримаючи ніж в правій руці, наніс один удар ножем в лівий бік грудної клітини ОСОБА_3, після чого вони вдвох упали з порогу на подвір’я. Потім він піднявся та пішов з двору (а. с. 30, 31).
Допитаний в судовому засіданні експерт судово-медичної експертизи ОСОБА_4 пояснив, що ОСОБА_3 був нанесений удар колючо-ріжучим предметом, вірогідніше всього ножем, з направлення руху клинка зверху в низ в область підключичної ділянки верхньої частини лівого боку грудної клітини,внаслідок чого ОСОБА_3 було заподіяне тілесне ушкодження у виді колото-різаної рани грудної клітини та шиї, з пораненням та пошкодженням під лежачих м’язів, пристіночної плеври зліва, магістральних кровоносних судин, тобто підключичної артерії та плечеголової вени, в результаті чого виникла гостра крововтрата, в результаті чого настала смерть. Отримати дане тілесне ушкодження при падінні неможливо, так як направлення каналу рани у ОСОБА_3 направлено зверху вниз в області підключичної ділянки верхньої частини лівого боку грудної клітини. При досліджені судом першої інстанції матеріалів кримінальної справи, експерт ОСОБА_4 звернув увагу на те, що в протоколі відтворення обстановки та обставин події, ОСОБА_2 невірно вказує (фото № 4 а. с. 35), як саме він тримав ніж, та як саме наносив удари в тулуб ОСОБА_3, невірно вказує саму локалізацію колото-різаної рани, вона знаходилась не в тому місці на тілі ОСОБА_3, на яке під час відтворення обстановки та обставин події показав засуджений.
Ці показання експерта та потерпілої знаходяться у повній відповідності з іншими доказами, які суд дослідив в судовому засіданні. Зокрема, протоколом огляду місця події, з якого вбачається, що по АДРЕСА_2, у дворі даного домоволодіння на землі виявлені плями бурого кольору, схожі на кров, вилучено простирадло з плямами бурого кольору, схожими на кров (а.с. 4-5).
З протоколу особистого обшуку затриманого ОСОБА_2 та огляду речей, які знаходились при ньому, вбачається, що у ОСОБА_2 вилучена футболка та джинсові штани з плямами бурого кольору, схожі на кров (а. с. 27).
Відповідно до висновків судово-імунологічної експертизи № 209 від 12.08.2011 р., на тенісці та штанах, наданих на експертизу виявлена кров, походження якої не виключається від ОСОБА_3, ОСОБА_2 (а. с. 72-75).
Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_5 пояснила, що перед початком бійки, ОСОБА_2 розпочав вечеряти, тому у нього в руках був кухонний ніж, яким від різав хліб. Між її синами виникла бійка, під час якої ОСОБА_5 став наносити ОСОБА_2 удари. Під час бійки сини перемістилися з приміщення будинку до порогу будинку, де ОСОБА_3 схопив ОСОБА_2 руками за шию, та почав душити. Вони упали з порогу на поверхню двору перед порогом будинку. Після їх падіння бійка продовжувалася. Після закінчення бійки вона побачила, що ОСОБА_3 поранений. Вона зрозуміла, що він був поранений ножем, який тримав в руках під час бійки ОСОБА_2, але як сталося саме поранення вона не бачила.
Мотивуючи висновки про винність ОСОБА_2 у вчинені інкримінованого йому злочину, суд обґрунтовано визнав не спроможними доводи засудженого, про те, що він ненавмисно, а в наслідок падіння з необережності спричинив тяжке тілесне ушкодження у виді колото-різаної рани ОСОБА_3, оскільки його показання в цій частині повністю спростовуються показаннями судово-медичного експерта ОСОБА_4, допитаного в судовому засіданні, щодо механізму спричинення та локалізації тілесних ушкоджень у ОСОБА_3, які є логічними і не суперечливими.
Зазначеним доказам щодо характеру дій засудженого, обстановки в момент події злочину, способу нанесення тілесного ушкодження, кількості, характеру, локалізації та механізму утворення виявлених у ОСОБА_3 поранень суд дав належну оцінку і дійшов правильного висновку, що дії ОСОБА_2 були спрямовані на умисне тілесне ушкодження. Підстав вважати, що засуджений спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_3 з необережності, як про це зазначає ОСОБА_2 в апеляційній скарзі, немає.
Стосовно посилань засудженого на застосування до нього недозволених методів ведення слідства та фальсифікації слідчим ОСОБА_6. документів щодо проведення процесуальних дій, то вони були предметом детальної перевірки під час розгляду судом справи і спростовані наведеними у вироку доводами. Вознесенською міжрайонною прокуратурою Миколаївської області проводилась дослідча перевірка, за результатами якої постановою від 22.11.2011 р. в порушенні кримінальної справи відносно слідчого СВ Вознесенського МВ УМВС ОСОБА_6 за відсутністю в його діях ознак злочину передбаченого ч.3 ст. 364, ч.1 ст. 366 КК України – відмовлено (а. с. 130, 131).
Призначаючи покарання, суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, врахував вчинення ОСОБА_2 тяжкого злочину, дані про особу засудженого, який є раніше судимим, задовільно характеризується за місцем мешкання, умови життя засудженого, його стан здоров’я, соціальне та матеріальне становище і призначив покарання у виді 7 років позбавлення волі – в межах санкції ч. 2 ст. 121 КК України, яке є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Таким чином, підстав для скасування вироку, про що йдеться в апеляції, колегія суддів не вбачає, а наведені з зазначеного приводу у апеляції доводи, не підтверджені матеріалами справи.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 листопада 2011 року у відношенні ОСОБА_2, залишити без зміни.
Головуючий:
Судді: