Справа № 11-102/12 02.02.2012 02.02.2012 10.02.2012
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-102/2012 Головуючий суду І інстанції
Категорія: ч. 1 ст. 309 КК України суддя Семерей М.Ф.
Доповідач апеляційної інстанції
Чебанова-Губарєва Н.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 лютого 2012 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі
головуючого судді: Дзюби Ф.С.
суддів: Кваши С.В., Чебанової-Губарєвої Н.В.,
за участю прокурора Якименка О.П.,
засудженого ОСОБА_2,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_2 на вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 05 грудня 2011 року, яким
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Миколаєва, громадянин України, який мешкає в АДРЕСА_1, раніше судимий
- 16.05.2011 р. Ленінським районним судом м. Миколаєва за ч. 2 ст. 187 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від покарання з іспитовим строком 3 роки,
засуджений за ч. 1 ст. 309 КК України до 1 року позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано не відбуте покарання за вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16.05.2011 р. і остаточно призначено покарання у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі.
За вироком суду ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за те, що 01.09.2011 р. приблизно о 16.00 годині, він, знаходячись в стані алкогольного сп’яніння біля магазину «Україночка» на вул. Китобоїв в м. Миколаєві, у невстановленої слідством особи, незаконно придбав для особистого вживання без мети збуту особливо небезпечний наркотичний засіб – ацитильований опій, маса якого в перерахунку на суху речовини складає 0,016г.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить вирок суду змінити та призначити покарання не пов’язане з позбавленням свободи. Щиро кається у скоєному, жалкує про те що сталося, просить врахувати його сімейний стан – із родичів у нього залишились тільки дві бабці, які за станом свого здоров’я потребують постійного догляду, який він їм надає.
Заслухавши доповідача, думку прокурора про залишення вироку без зміни, засудженого, який підтримав доводи своєї апеляції, вивчивши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з таких підстав.
Фактичні обставини злочину, викладені у вироку, кваліфікація дій засудженого за ч. 1 ст. 309 КК України судом встановлена правильно на підставі досліджених в судовому засіданні доказів і апелянтом не оспорюється.
Як вбачається із матеріалів справи, достатніх підстав для призначення ОСОБА_2 який вчинив злочин середньої тяжкості в період іспитового строку, більш м’якого покарання немає.
Призначаючи покарання, суд відповідно до вимог ст. ст. 65, 71 КК України врахував як характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним злочину та обставини його вчинення, так і дані про особу засудженого, який вчинив злочин середньої тяжкості в період іспитового строку, характеризується посередньо. Також судом враховано визнання вини та щире каяття засудженого.
Підстав вважати призначене засудженому покарання таким, що не відповідає вимогам кримінального законодавства, колегія суддів не вбачає. Немає підстав і для пом'якшення покарання ОСОБА_2 оскільки наведені ним у своїй апеляції обставини в достатній мірі враховані судом під час призначення конкретного строку покарання. А тому призначене засудженому покарання є справедливим і достатнім для його виправлення.
Таким чином, підстав для скасування вироку, як того просить ОСОБА_2 не має.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 05 грудня 2011 року у відношенні ОСОБА_2 – без зміни.
Головуючий:
Судді: