2-179/12

                                                          РІШЕННЯ                                                                   

                                       ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

             27.01.2012   року Голосіївський районний суд м. Києва

в складі: головуючого  -  судді Горбань Н.І. при секретарі Анісімовій М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування рішення про приватизацію та визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло,-

                                              В С Т А Н О В И В:

            У листопаді 2010р. представник позивачки звернувся до суду з позовом до відповідача Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання недійсним та скасування розпорядження від 06.10.1995р. за № 10882 органу приватизації Московської районної державної адміністрації м. Києва про приватизацію квартири АДРЕСА_1 на ОСОБА_5 та ОСОБА_1; визнати недійсним свідоцтво про право власності на житло, видане згідно розпорядження (наказу) від 06 жовтня 1995р. № 10882 виконкомом Московської районної ради народних депутатів м. Києва на квартиру АДРЕСА_1 на ОСОБА_5 та ОСОБА_1; визнати недійсним запис у реєстровій книзі № 1706 від 27.10.1995р. Київського БТІ про право власності на вказану квартиру.

             Зазначив, що квартира АДРЕСА_1 згідно свідоцтва про право власності на житло від 06.10.1995р. № 10882 належить на праві приватної спільної власності ОСОБА_5, чоловіку позивачки, та ОСОБА_1, в якій вони спільно проживали. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 В процесі збору документів для оформлення спадщини позивачка вивчила особисті документи померлого ОСОБА_5, до яких раніше не мала доступу, та з’ясувала, що квартира АДРЕСА_1 була протизаконно приватизована ним у 1995р.

            Чоловік позивачки не дозволяв їй втручатися у його особисті справи, питання приватизації з нею не обговорював, згоди на приватизацію не питав та діяв на свій власний розсуд. Серед документів вона виявила приватизаційні платіжні доручення № 15997 на ім’я ОСОБА_5 та № 15998 на ім’я ОСОБА_1, написані однією рукою, при цьому підпис від імені ОСОБА_1 було підроблено. Вона згадала, що не давала згоди на приватизацію житла  та ніяких документів з цього приводу не підписувала. Якщо в матеріалах приватизаційної справи існують заяви про приватизацію зазначеної квартири, написані та підписані від її імені, то вони є підробленими.

            Виготовлення підроблених документів від імені ОСОБА_1 порушило та обмежило її права на вільне волевиявлення. Крім того, з державного житлового фонду протизаконно вибуло майно у особливо великому розмірі. Проведення приватизації та оформлення права власності закріплені в ст. 8 Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду”, з положень якої випливає, що приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Відповідно до ч. 2 вказаної статті передача займаних квартир (будинків) здійснюється у спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім’ї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов’язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку). На момент здійснення приватизації квартири її порядок визначався Положенням про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, затвердженого наказом № 56 від 15.09.1992р. Державного комітету України по житлово-комунальному господарству. Відповідно до п. 5 Положення передача займаних квартир (будинків) здійснюється в приватну та у спільну (сумісну або часткову) власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім’ї з обов’язковим визначенням уповноваженого власника квартири.

            Згідно п. 18 Положення громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім’ї на умовах найму квартиру звертається в орган приватизації або до створеного ним підприємства по оформленню документів, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію. Згода тимчасово відсутніх членів сім’ї наймача на приватизацію квартири підтверджується письмово.

            Враховуючи наявність порушень закону, що мали місце під час приватизації квартири АДРЕСА_1, вважає, що приватизація підлягає скасуванню.  

             В грудні 2010р. представник позивачки уточнив позовні вимоги та просить суд визнати незаконним та скасувати розпорядження (наказ) від 06.10.1995р. за № 10882 органу приватизації Московської районної державної адміністрації м. Києва про приватизацію квартири АДРЕСА_1 на ОСОБА_5 та ОСОБА_1. Визнати недійсним свідоцтво про право власності на житло, видане згідно з розпорядженням (наказом) від 06.10.1995р. № 10882 виконавчим комітетом Московської районної ради народних депутатів м. Києва на квартиру АДРЕСА_1 на ОСОБА_5 та ОСОБА_1 (а. с. № № 67-74).

            В судовому засіданні позивачка та її представник підтримали позов та просять суд його задовольнити. Пояснили, що приватизація житла позивачки відбулася за підробленими документами та без її згоди та відома, що розцінюється, як кримінальний злочин, тому що з державного житлового фонду України шахрайським способом протизаконно вибуло майно у особливо великому розмірі. Обгрунтованість позову підтверджується висновком судової почеркознавчої експертизи, яким встановлено, що підпис ОСОБА_1 на заяві від 14.09.1995р. про приватизацію квартири не належить ОСОБА_1 та є підробленим. Текст заяви також виконаний не ОСОБА_1 На приватизаційному банківському платіжному дорученні № 15998 підпис ОСОБА_1 також підроблений та сам текст доручення написаний не її рукою. У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимоги, що випливають з порушення особистих немайнових прав. Крім того, в провадженні суду знаходиться справа № 2-933/10 за позовом ОСОБА_1 про зменшення частки у спадщині та виділення обов’язкової частки у спадщині після померлого ОСОБА_5, тому відсутні підстави для відмови у позові через пропущений строк позовної давності. Твердження відповідача, що він не є правонаступником райдержадміністрації Московського району м. Києва також є надуманим. До того ж термін «реприватизація»існує, що підтверджується визначенням Київського апеляційного адміністративного суду. Судові витрати компенсувати за рахунок держави.

           Представник відповідача Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації в судовому засіданні позов не визнала. Пояснила, що існує порядок приватизації, який було дотримано у відповідності до Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду”. Крім того, позивачкою було пропущено строк позовної давності. В задоволенні позову просить відмовити.

Представник третьої особи ОСОБА_4 позов не підтримав. Пояснив, що позивачка звернулася до суду з пропуском строку позовної давності. Поведінка позивачки викликає в нього сумнів щодо не прийняття нею участі в приватизації квартири, внаслідок якої вона стала власником половини квартири. Крім того, вважає, що висновок судової почеркознавчої експертизи, складений 07.09.2011р. Київським НДІ судових експертиз, не буде належним доказом з наступних підстав. Експерт використав для дослідження та порівняння оригінали підписів на приватизаційному платіжному дорученні № 15988 від 02.11.1995р. та на заяві про оформлення у приватну власність квартири від 14.09.1995р., вільні зразки підписів ОСОБА_1, умовно-вільні зображення в електрофотокопіях. Два підписи в оригіналі на договорі-замовленні № 1.22103.3 та рахунку-квитанції від 19.05.2009р., які були надані за клопотанням експерта, не використовувалися експертом. Відповідно до методики досліджувані документи за 1995р. потрібно співставляти за часом виконання, тобто за 1995р. Експерт використав фотокопії зразків підпису позивачки за 2009-2010р.р. та інші з невстановленою датою виконання та зразки 2011р. Крім того, експерт використав мало зразків для обґрунтування висновку та проявив вибірковість. Висновок експерта є категоричним, а не ймовірним. Просить суд відмовити в задоволенні позову.     

Третя особа: ОСОБА_3 в судове засідання не з’явилася повторно, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи,  тому суд вважає за можливе відповідно до ст. 169 ЦПК України розглянути справу у її відсутність (а. с. № № 163, 167).

Суд, заслухавши пояснення сторін, їх представників, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

            Встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 перебували в шлюбі з 01.10.1975р. (а. с. № 10).

           ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. № 9).

           Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 06.10.1995р., виданого виконавчим комітетом Московської районної ради народних депутатів, квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної спільної власності ОСОБА_5 та ОСОБА_1 в рівних долях відповідно з розпорядженням (наказом) від 06.10.1995р. № 10882 (а. с. № 12).

           В матеріалах приватизаційної справи містяться спільна заява ОСОБА_5 та ОСОБА_1 від 14.09.1995р. про оформлення передачі квартири у приватну власність; приватизаційні платіжні доручення № 15997 на ім’я ОСОБА_5 та № 15998 на ім’я ОСОБА_1 вбачається, що вони отримані позивачкою та її чоловіком 06.10.1995р.; розрахунок площі квартири;  довідка ф. № 4 по квартирі АДРЕСА_1, розпорядження органу приватизації від 06.10.1995р. № 10882 (а. с. № № 18, 19, 59, 60, 61, 62).

            Відповідно до висновку № 4284/11-11 судово-почеркознавчої експертизи, складеного 07.09.2011р. Київським НДІ судових експертиз, підпис від імені ОСОБА_1 справа від рукописного запису «ОСОБА_1»у графі «Особистий підпис платника»у приватизаційному платіжному дорученні № 15998 від 02.11.1995р. виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою з деяким наслідуванням підпису ОСОБА_1, а отже із деякою зміною виконавцем ознак власного почерку при нанесенні підпису від імені іншої особи.

            Підпис від імені ОСОБА_1 у графі «Підписи наймача та повнолітніх членів сім’ї»зліва від запису «дружина ОСОБА_1»у заяві від 14.09.1995р. від імені ОСОБА_5 про оформлення передачі в приватну власність квартири виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою з деяким наслідуванням підпису ОСОБА_1, а отже із деякою зміною виконавцем ознак власного почерку при нанесенні підпису від імені іншої особи.

            Рукописний текст у графах приватизаційного платіжного доручення № 15998 від 02.11.1995р. виконаний особою жіночої статі, допустима помилка 0,001.

            Рукописний текст у графах заяви від 14.09.1995р. від імені ОСОБА_5 про оформлення передачі в приватну власність квартири  виконаний особою чоловічої статі, допустима помилка 0,005 (а. с. № № 148а-156).

            Таким чином, аналізуючи всі зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає з огляду на пропуск позивачкою строку позовної давності без поважних причин, оскільки з моменту приватизації строк позовної давності сплинув. Навіть, якщо взяти до уваги, що позивачка дізналася про приватизацію квартири в день складання заповіту, тобто 03.08.2007р., то строк позовної давності сплинув 03.08.2010р., а звернення її до суду відбулося 17.11.2010р. (а. с. № 111). Крім того, в позовній заяві зазначено, що позивачка дізналася про приватизацію квартири своїм чоловіком після його смерті, яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_1, в процесі збору документів для оформлення спадщини, тоді як на той час вже існував заповіт позивачки на належну їй на праві приватної власності частину квартири АДРЕСА_1 на ім’я її сина.    

Крім того, суд критично оцінює висновок судової почеркознавчої експертизи № 4284/11-11, складений 07.09.2011р. Київським НДІ судових експертиз, оскільки експериментальні зразки не були відібрані експертом на таких самих бланках або на папері, що розграфлений, як бланк, а на восьми чистих аркушах паперу. Умовно-вільні зразки почерку особистих записів позивачки, виконані на трьох аркушах (два в лінійку, а один в клітинку), невідомо, коли нею написані та є короткими. Вільні зразки за часом виконання досліджувалися не в межах одного року, а значно більшому інтервалі: 2001р., 2007р., 2009р. та 2010р. Зразків за часом виконання підписів, наближених до дати приватизації 1995р., експертом не було досліджено.                 

             Твердження представника позивачки ОСОБА_6, що на позовні вимоги позивачки не поширюється позовна давність у відповідності з п. 1 ч. 1 ст. 268 ЦК України, то вони спростовуються змістом ст. 270 ЦК України, яка містить їх перелік, що не є вичерпним, а висновок судової почеркознавчої експертизи не спростовується доводами відповідача та третіми особами, не заслуговують на увагу, так як позивачка  у викладеному тексті позовної заяви та наданих поясненнях в судовому засіданні була непослідовною.

           На підставі викладеного,  ст. 9 ЖК України, ст. ст. 202, 203, 215, 256, 257, 267 ЦК України, ст. ст. 2, 8 Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду”, керуючись ст. ст. 10, 11, 57, 60, 81, 88, 212-215, 218 ч. 1 ЦПК України, суд, -

                                               В И Р І Ш И В:

          В задоволенні позову ОСОБА_1 до Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування рішення про приватизацію та визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло - відмовити.

           Судові витрати компенсувати за рахунок держави.

           Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: