донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
06.02.2012 р. справа №3/5009/7243/11
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
суддівДонця О.Є.
Приходько І.В., Скакуна О.А.
при секретарі судового засідання Ісаковій А.В.
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_5 –за довіреністю №б/н від 03.02.2012 р.
від відповідача:ОСОБА_6 –приватний підприємець –паспорт серії НОМЕР_1
ОСОБА_7 –за довіреністю №5087 від 19.11.11р.
від третьої особи:не з»явився
розглянувши у відкритому
судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «ТЕП Транско», Черкаська область, с. Геронимівка
на рішення господарського судуЗапорізької області
від07.12.2011 р.
по справі№ 3/5009/7243/11 (суддя Соловйов В.М.)
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ТЕП Транско», Черкаська область, с. Геронимівка
до Приватного підприємця ОСОБА_6, м. Бердянськ
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаЗапорізька митниця, м. Запоріжжя
простягнення збитків в сумі 67 000, 00 грн.
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕП Транско», Черкаська область, с. Геронимівка, звернулось до господарського суду Запорізької області із позовом до Приватного підприємця ОСОБА_6, м. Бердянськ, про стягнення збитків в сумі 67 000, 00 грн.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 07.12.2011 р. по справі № 3/5009/7243/11 (суддя Соловйов В.М.) у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕП Транско», Черкаська область, с. Геронимівка, до Приватного підприємця ОСОБА_6, м. Бердянськ, відмовлено.
Позивач з прийнятим рішенням господарського суду Запорізької області від 07.12.2011 р. по справі № 3/5009/7243/11 не погодився та звернувся до Донецького апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив суд скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 07.12.2011 р. по справі № 3/5009/7243/11 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕП Транско», Черкаська область, с. Геронимівка, у повному обсязі.
Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт вважає те, що господарський суд Запорізької області, неповно з»ясовано обставини, що мають значення для справи та неправильно застосувані норми матеріального та процесуального права.
Крім того, апелянт стверджує про те, що місцевий суд не дотримався передбаченої статтєю 84 Господарського процесуального кодексу України послідовності викладення рішення в описовій та мотивувальній частинах та жодним словом не згадав у винесеному рішенні про визнаний борг з боку відповідача перед позивачем у розмірі –6 898, 48 грн., що, на думку скаржника, вбачається з акту звірки взаємних розрахунків станом на 31.10.2011 р.
Водночас в апеляційній скарзі заявник просив Донецький апеляційний господарський суд відновити пропущений строк для апеляційного оскарження, посилаючись на те, що рішення господарського суду Запорізької області від 07.12.11 р. направлено на адресу позивача лише 14.12.11р.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 12.01.12 р. Товариству з обмеженою відповідальністю «ТЕП Транско», Черкаська область, с. Геронимівка, відновлено процесуальний строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Запорізької області від 07.12.11 р. по справі № 3/5009/7243/11.
Розпорядженням заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 06.02.12 р. змінено колегію суддів та сформовано її у наступному складі: Донець О.Є.(головуючий), Приходько І.В., Скакун О.А.
31 січня 2012 року від представника третьої особи до Донецького апеляційного господарського суду надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому остання вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, а рішення господарського суду Запорізької області від 07.12.2011 р. законним та обґрунтованим, у зв’язку із чим просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а зазначене рішення суду - без змін.
Представник позивача у судовому засіданні 06.02.2012 р. підтримав вимоги скарги та наполягав на скасуванні рішення господарського суду Запорізької області від 07.12.2011 р. по справі № 3/5009/7243/11 та прийнятті нового рішення, яким просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач та його представник у судовому засіданні 06.02.12 р. проти задоволення апеляційної скарги заперечували, та просили рішення місцевого господарського суду залишити без змін.
Представник третьої особи у судове засідання 06.02.12 р. не з’явився, причин нез’явлення апеляційному суду не повідомив.
Неявка без поважних причин у судове засідання представника третьої особи не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється учасникам процесу в установленому порядку.
Фіксування судового засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку, встановленому ст.ст.4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне:
Як вбачається з матеріалів справи, 18.12.2008 р. Товариством з обмеженою відповідальністю “ТЕП Транско” (далі-Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Аквалайф” (далі-Замовник) укладено договір № 1812-Д (далі-Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору, Виконавець надає за плату та за рахунок Замовника послуги з транспортно-експедиційного обслуговування, пов’язаного з відвантаженням та відправленням вантажів з усіх залізниць “Укрзалізниці” за реквізитами Замовника, в тому числі - відправка в порти для експорту за кордон України
Додатком № 3 від 24.12.2008р. до Договору № 1812-Д від 18.12.2008р. сторони встановили, що ТОВ “ТЕП Транско” забезпечує подачу вагонів до місця завантаження, сертифікацію і відвантаження на умовах DAF (Україна-Росія) до станції переходу Красна могила –експорт 12 вагонів насіння соняшника з Троянівського елеватору станція Трояни, до станції призначення Андіжан Республіка Узбекистан, одержувач вантажу ТОВ “Omadyor-Savdo”.
Актом № 4 про виконання робіт (надання послуг) від 31.12.2008р. згідно із Договору № 1812-Д від 18.12.2008р. сторони засвідчили, що ТОВ “ТЕП Транско” в повному обсязі і якісно надало транспортно-експедиційні послуги згідно із додатку № 3 від 24.12.2008р. до Договору ТЕО № 1812-Д від 18.12.2008р. та оформило і відправило до станції Андіжан республіки Узбекистан 6 вагонів з насінням соняшнику. ТОВ “Аквалайф” перерахувало ТОВ “ТЕП Транско” за експедиційні послуги 3 360, 02 грн., за транспортно-експедиційні послуги 51 331, 82 грн., а всього 54 691,84 грн.
З матеріалів справи вбачається, що 19.11.2008р. Товариством з обмеженою відповідальністю “ТЕП Транско” (далі-Довіритель) та Приватним підприємцем ОСОБА_6 (далі-Повірений) укладено договір доручення № 19/11 (далі-Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору, Повірений зобов’язується за винагороду здійснювати подачу належним чином заповненої вантажної митної декларації і пакета супровідної документації в митні органи України на товари та інші предмети, що переміщуються через митний кордон України і належать Довірителю, здійснювати від імені та за рахунок Довірителя оплату митних платежів (митних зборів, податків, мита і акцизного збору), в подальшому «Дії», права і обов’язки за якими набуває безпосередньо Довіритель.
Згідно із п. 5.1 вищевказаного Договору, за виконану роботу Довіритель оплачує Повіреному винагороду за згодою сторін в залежності від об’єму та важкості виконуємих дій, але не більше 1 000, 00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що позивач платіжним дорученням № 971 від 26.12.2008р. перерахував відповідачу 1 600,00 грн., із призначенням платежу “Предоплата за оформлення декларації згідно рахунку б/н від 25.12.2008р., ПДВ 266, 67 грн.”
31 грудня 2008р. декларантом ОСОБА_6 була подана вантажна митна декларація (ВМД) типу “ЕК” до відділу митного оформлення № 1 Бердянської митниці на товар “насіння соняшнику неподріблене в лушпинці чорного кольору, харчового призначення, врожаю 2008р., 221, 400 т, насипом” (далі-ВМД), митною вартістю 426 195,00 грн., експортер ТОВ “Аквалайф”, відправник ТОВ “ТЕП Транско”, одержувач ТОВ “Omadyor-Savdo”, Республіка Узбекистан, м. Ташкент. Разом з ВМД був поданий пакет документів, перелік яких міститься в гр. 44 ВМД “Додаткова інформація/Подані документи/Сертифікати і дозволи”.
Товар та документи до нього були прийняті до митного контролю та митного оформлення 31.12.2008р., про що свідчить проставлення на митній декларації та товаросупровідних документах штампу “Під митним контролем”.
ВМД був присвоєний № 111000001/8005896.
Митне оформлення товару за ВМД № 111000001/8005896 було завершене 31.12.2008р., про що свідчить відбиток особистої номерної печатки посадової особи митниці.
При цьому, згідно із графою 47 “Нарахування платежів”, на товар були нараховані:
040 – вивізне мито (для суб’єктів підприємницької діяльності) –у сумі 59 667, 30 грн.;
071 – митний збір за оформлення поза місцем розташування митних органів або поза робочим часом –у сумі 434, 22 грн.
Матеріали справи свідачать про те, що позивач перерахував платіжним дорученням № 1059 від 30.12.2008р. ПП ОСОБА_6 67 000,00 грн., із призначенням платежу: “Предоплата за митне оформлення згідно рах б/н від 30.12.08, без ПДВ”.
Таким чином, нараховані митницею платежі сплачені декларантом 31.12.2008р., про що свідчить відбиток печатки на ВМД № 111000001/8005896.
Приватний підприємець ОСОБА_6 17.03.2009р. листом № 17/03-1 звернувся до Бердянської митниці стосовно повернення суми сплаченого експортного мита, нарахованого за ВМД № 111000001/8005896, мотивуючи це тим, що зазначений товар звільнений від справляння вивізного мита на підставі угод України про вільну торгівлю.
15 квітня 2009р. Бердянською митницею заявнику була надана відповідь на звернення, в якій зазначені вимоги законодавства, дотримання яких звільняє від справляння вивізного мита на підставі угод України про вільну торгівлю.
Також, листом від 23.06.2009р. № 23/06-1 ПП ОСОБА_6 Бердянській митниці була надана додаткова інформація на підтвердження того, що ТОВ “Omadyor-Savdo” є резидентом республіки Узбекистан, а також повноважень ОСОБА_8
Однак, інші умови, визначені законодавством, дотримані не були, а саме - п.2 додаткової угоди № 2 від 18.12.2008р. до зовнішньоекономічного контракту 2sf-08/09 від 16.12.2008р. не відповідав пункту 2 наказу Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 15.01.2002р. № 12 “Про заходи щодо запобігання реекспорту товарів українського походження в рамках міждержавних двосторонніх Угод про вільну торгівлю”, що є невиконанням вимог абз. 6 пп.1 п. 3 розділу 3 Порядку справляння митними органами ввізного (вивізного) та особливих видів мита під час митного оформлення товарів, що переміщується через митний кордон України, затвердженого наказом Держмитслужби України від 23.01.06 р. №30. Крім того, у пакеті документів, який був наданий під час митного оформлення вантажу за ВМД № 111000001/8005896, був відсутній оригінал сертифікату СТ-1, що є невиконанням вимог абзацу 2 п.п. 1 п. 3 розділу 3 Порядку справляння митними органами ввізного (вивізного) та особливих видів мита під час митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Держмитслужби України від 23.01.2006р. № 30.
З огляду на вищевикладене, правові підстви для звільнення від справляння вивізного мита з товару «насіння соняшника», задекларованого за ВМД №111000001/8/005896 у Бердянської митниці, були відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно із ст. 193 Господарського кодексу України та ст. ст. 525 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є:
1) договори та інші правочини;
2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;
3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;
4) інші юридичні факти.
Цивільні права та обов’язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки можуть виникати з рішення суду.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов’язків може бути настання або ненастання певної події.
З огляду на вищевикладене вбачається, що підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, є договір доручення від 19.11.2008р. № 19/11 укладений між ТОВ “ТЕП Транско” (далі-Довіритель) та ПП ОСОБА_6 (далі-Повірений).
Статтею 1000 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.
Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.
Отже, за своєю правовою природою укладений сторонами по справі Договір є договором доручення.
Відповідно до ст. 1003 Цивільного кодексу України, у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.
Відповідно до ст. 1005 Цивільного кодексу України, повірений повинен виконати дане йому доручення особисто.
Предметом спору у данні справі є вимога про стягнення з відповідача на користь позивача збитків в розмірі 67 000,00 грн. внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов’язань під час оформлення ВМД № 111000001/8005896 та безпідставної сплати вивізного мита.
Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, збитки визначаються, як втрата, якої особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно із ст. 623 Цивільного кодексу України, сторона, яка порушила зобов'язання повинна відшкодувати заподіяні в результаті цього збитки.
Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Пунктом 4 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків.
Згідно із ст.225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, в тому числі, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
З огляду на вищевикладене, вбачається, що обов»язковою умовою для застосування відповідальності у вигляді стягнення збитків є наявність складу правопорушення, а саме –наявність збитків, протиправна поведінка заподіювача збитків, причинний зв’язок між збитками та протиправною поведінкою заподіювача, його вина.
Таким чином, якщо хоча б один елемент складу правопорушення відсутній, то за загальним правилом, це виключає настання відповідальності у вигляді стягнення збитків.
Матеріали справи не свідчать про те, що позивачем належними та допустимими документами доведено наявність усіх складових господарського правопорушення, вчиненого відповідачем, внаслідок чого відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.
В листі від 23.06.2009 р. №23/06-1 Бердянської митниці зазначено, що при митному оформленні товару за ВМД № 111000001/8005896 умови, визначені законодавством, дотримані не були, а саме:
- п.2 додаткової угоди № 2 від 18.12.2008р. до зовнішньоекономічного контракту 2sf-08/09 від 16.12.2008р. не відповідає пункту 2 наказу Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 15.01.2002р. № 12 “Про заходи щодо запобігання реекспорту товарів українського походження в рамках міждержавних двосторонніх Угод про вільну торгівлю”;
- в пакеті документів, який був наданий під час митного оформлення вантажу був відсутній оригінал сертифікату СТ-1, що є невиконанням вимог абзацу 2 п.п. 1 п. 3 розділу 3 Порядку справляння митними органами ввізного (вивізного) та особливих видів мита під час митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Держмитслужби України від 23.01.2006р. № 30.
З матеріалів справи не вбачається, що саме відповідач є винним в недотриманні вищезазначених вимог чинного законодавства України, що внаслідок його дій (бездіяльності) позивачеві заподіяно збитків, що при цьому відповідач діяв неправомірно.
З огляду на вищевикладене слід зазначити, що у разі незгоди з діями митного органу та надмірної сплати вивізного мита при митному оформленні товару за ВМД № 111000001/8005896, позивач мав право оскаржити їх у встановленому законом порядку.
Докази такого оскарження в матеріалах справи відсутні.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, яке прийнято за результатами повного, всебічного та об»єктивного розгляду всіх матеріалів справи в їх сукупності.
На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕП Транско», Черкаська область, с. Геронимівка, не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Запорізької області від 07.12.2011 р. по справі № 3/5009/7243/11 слід залишити без змін.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕП Транско», Черкаська область, с. Геронимівка.
Керуючись ст. ст. 4-7, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕП Транско», Черкаська область, с. Геронимівка, на рішення господарського суду Запорізької області від 07.12.2011 р. по справі № 3/5009/7243/11 –залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 07.12.2011 р. по справі № 3/5009/7243/11 –залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя О.Є.Донець
Суддя І.В.Приходько
Суддя О.А.Скакун
Надруковано 6 прим.:
1. Позивачу;
1. Відповідачу;
1 Третій особі
1. У справу,
1. ДАГС,
1. ГСЗО