ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 січня 2012 року справа № 5020-1553/2011
Господарський суд міста Севастополя у складі судді Янюк О.С.,
за участю представників:
позивача – ОСОБА_1. (довіреність від 12.12.2011 б/н);
відповідача – ОСОБА_2.(довіреність від 10.01.2012 б/н);
ОСОБА_3. (довіреність від 30.06.2010 б/н);
Максимчука В.В. (наказ № 01 від 28.04.2010);
третьої особи –ОСОБА_4. (довіреність від 13.01.2012 №17/10)
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Інкерманської міської ради
(99703, м. Інкерман, вул. Шевкопляса, 37)
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Севморверф”
(99001, м. Севастополь, вул. Гер. Севастополя, 13)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державна податкова інспекція в Балаклавському районі м. Севастополя
(99042, м. Севастополь, вул. 7 Листопада, 3)
про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення 1 365 854,60 грн.
ВСТАНОВИВ:
28.09.2011 Інкерманська міська рада (далі –позивач) звернулась до господарського суду міста Севастополя (далі –суд) із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Севморверф” (далі –ТОВ «Севморверф», відповідач) про розірвання договору оренди земельної ділянки від 12.04.2006 № 12/06-3 та стягнення 1 365 854,60 грн. Позов обґрунтовує ст.ст.93, 96, 141 Земельного кодексу України, ст.ст.173,174,175 Господарського кодексу України, ст.ст.526, 610, 651 Цивільного кодексу України, ст.ст.1,13,15,31 Закону України «Про оренду землі»та зазначає, що відповідач порушує умови договору в частині сплати орендної плати, в результаті чого у останнього утворилась заборгованість, наявність якої є підставою для розірвання договору.
Ухвалою суду від 29.09.2011 порушено провадження у справі та до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Державну податкову інспекцію в Балаклавському районі м. Севастополя (далі –ДПІ у Балаклавському районі, третя особа). У порядку ст.65 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) зобов’язано сторін надати суду документи, необхідні для вирішення даного спору. Черговий розгляд справи призначений на 27.01.2012.
Разом із позовною заявою позивач подав суду заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, у задоволені якій ухвалою суду від 29.09.2011 було відмовлено.
Під час судового засідання 07.12.2011 представником позивача заявлено суду клопотання про уточнення позовних вимог, проте у судовому засіданні 25.01.2012 позивач відкликала зазначену заяву, у результаті чого суд залишив її без розгляду.
Під час судового засідання представник позивача підтримала позовні вимоги, та надала пояснення, аналогічним викладеним у позовній заяві.
Представники відповідача проти позову заперечили, та надали пояснення аналогічним викладеним у відзиві (т.1 а.с.98-99, 145-146), зокрема зазначили, що розмір штрафних санкцій, визначених позивачем по даним податкової інспекції, неможна вважати належним доказом правомірності позовних вимог в цій частині; орендодавець не має права вимагати судового захисту його грошових вимог по орендним платежам за частину земельної ділянки, право власності на яку у нього припинено. Відсутність вірного розрахунку боргу відповідача перед позивачем виключає можливості задоволення позову в цій частині. При цьому сам факт визнання розміру орендних платежів відповідачем неможна вважати правовою підставою для задоволення. До того ж, вважає, що позивач звернувся з вимогою про стягнення боргу, який вже був предметом судового розгляду і по якому прийняті відповідні рішення. В той же час відповідач має право ставити питання про зайво сплачену оренду плату. Відсутність доказів розміру грошової вимоги робить безпідставним твердження позивача про порушення договору в частині розміру оплати орендних платежів та, відповідно, вимоги про розірвання договору. З урахуванням зазначеного, просять у задоволені позову відмовити повністю.
Представник третьої особи підтримав вимоги позовної заяви в частині розірвання договору (т.1 а.с.100-101), та зазначив, що відповідач має заборгованість перед бюджетом з орендної плати за землю. Зокрема, зазначає, що податковими органами вживались заходи щодо стягнення існуючої заборгованості шляхом зверненням із відповідними позовами до суду. Так, за рішеннями судів з відповідача за квітень 2009 року по лютий 2010 року стягнуто 901 678,73грн, а з березня 2010 по січень 2011 роки стягнуто лише 461 544,12грн. За таких умов договір оренди землі між позивачем та відповідачем може бути достроково розірваний у судовому порядку.
Під час судового засідання 27.01.2012 представник відповідача заявив суду клопотання про призначення судової експертизи, на вирішення якої просить поставити питання щодо правильності визначення ДПІ у Балаклавському районі м. Севастополя суми заборгованості позивача по орендній платі за землю по спірному Договору. Розглянувши заявлене клопотання, суд визнав його таким, що не підлягає задоволенню, оскільки при вирішенні даного спору суд не вбачає необхідності отримання спеціальних знань.
На підставі ст.85 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення прокурора та представника сторін, судом встановлені наступні обставини.
12.04.2006 між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладений договір оренди землі №12/06-З (т.1 а.с.12-18, далі-Договір), відповідно до умов якого орендодавець відповідно до рішення Інкерманської міської ради депутатів від 23.12.2005 №24/536 (т.1 а.с.20-21) надає, а орендар приймає у строкове платне користування (оренду) земельну ділянку для обслуговування будівель та споруд виробничо-майнового комплексу, який знаходиться по Сімферопольському шосе,36 в місті Інкерман Балаклавського району міста Севастополя, на умовах даного договору та діючого законодавства (п.1.1 Договору). Договір зареєстрований у Севастопольській міській філії ДП «Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 19.05.2006 №040666200012 (т.1 а.с.18).
Як зазначено у абз.2 п.2.2 Договору на земельній ділянці є будівлі та споруди орендаря на підставі свідоцтва про право власності виданого Управлінням з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації від 28.10.2003, що становить єдиний виробничий та майновий комплекс (т.1 а.с.36-37).
Договір укладений на 50 років (п.3.1 Договору).
Відповідно до п.4.1 Договору орендна плата вноситься орендарем виключно в національній валюті України на спеціальний бюджетний рахунок Інкерманської міської ради депутатів. Вирахування розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексу інфляції (п.4.3 Договору). Орендна плата вноситься орендарем рівними частинами щомісячно до 15 числа місяця, наступним за звітним періодом (п.4.4 Договору). Орендар самостійно вираховує суму орендної плати щорічно станом на 1 січня та до 1 лютого поточного року надає відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, із розбивкою річної суми рівними частинами по місяцям. Надання такої декларації звільняє від обов’язку надання щомісячних декларацій. Орендатор має право надавати щомісячно нову звітну податкову декларацію, що не звільняє його від обов’язку надання податкової декларації до 1 лютого поточного року (п.4.5 Договору).
Дія Договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду за вимогою однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов’язків, встановлених даним Договором, та у разі випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке суттєво перешкоджає його використанню, а також з інших підстав, визначених законом (п.13.4 Договору).
Пунктом 13.6 Договору встановлено, що умовами розірвання даного Договору в односторонньому порядку є: використання орендарем земельної ділянки не за цільовим призначенням; несплати орендарем протягом трьох місяців орендної плати у повному об’ємі.
12.04.2006 сторонами складений та підписаний акт прийому-передачі земельної ділянки (т.1 а.с.19).
На виконання п.4.5 Договору відповідачем до ДПІ у Балаклавському районі м. Севастополя подано податкові декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, зокрема, за 2009-2011 роки (т.1 а.с.76-81). Із змісту наданих декларацій вбачається, що орендна плата:
за 2009 рік становила 973 209,63грн (з січня по листопад –81 100,80грн за місяць, у грудні - 81 100,83грн);
за 2010 рік становила 1 030 629,00грн (з січня по грудень –85 855,75грн за місяць);
за 2011 рік становила 1 030 629,00грн (з січня по грудень –85 855,75грн за місяць).
У зв’язку з несплатою у добровільному порядку зазначеної орендної плати ДПІ у Балаклавському районі м. Севастополя, на підставі п.11 ч.1 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу»,звернулась із відповідними позовами до суду.
Так, постановою окружного адміністративного суду міста Севастополя від 30.06.2010 у справі 2а-1192/10/2770, залишеною в силі ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 09.03.2011 (т.1 а.с.114-116), стягнено з відповідача на користь ДПІ у Балаклавському районі м. Севастополя заборгованість з орендної плати за землю за квітень-грудень 2009 року та січень-лютий 2010 року у розмірі 901 678,73грн (т.1 а.с.111-113).
Постановою окружного адміністративного суду міста Севастополя від 31.05.2011 у справі 2а-886/11/2770, залишеною в силі ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2011 (т.2 а.с.34-36) стягнено з відповідача на користь ДПІ у Балаклавському районі м. Севастополя заборгованість з орендної плати за березень 2010 року, квітень 2010 року, травень 2010 року, липень 2010 року, грудень 2010 року та січень 2011 року у розмірі 461 544,12грн (т.1 а.с.107-110).
Починаючи з травня 2010 року відповідачем здійснювались сплати орендної плати за землю, що підтверджується платіжними дорученнями: від 30.07.2010 № 8240 –за травень 2010 року (т.2 а.с.71); від 30.07.2010 № 8239 –за червень 2010 року (т.2 а.с.70); від 30.09.2010 № 8278 –за серпень 2010 року (т.2 а.с.69); від 29.10.2010 № 8295 –за вересень 2010 року (т.2 а.с.68); від 30.11.2010 № 8304 –за жовтень 2010 року (т.2 а.с.67); від 28.12.2010 № 8316 –за листопад 2010 року (т.2 а.с.66); від 28.01.2011 № 28 –за грудень 2010 року (т.2 а.с.77); від 02.03.2011 № 8342 – за січень 2011 року (т.2 а.с.76); від 12.04.2011 № 35 –за лютий 2011 року (т.2 а.с.75); від 29.04.2011 № 8358 –за березень 2011 року (т.2 а.с.78); від 31.03.2011 № 8372 –за квітень 2011 року (т.2 а.с.74); від 05.07.2011 № 8387 –за травень 2011 року (т.2 а.с.72); від 29.07.2011 № 8402 –за червень 2011 року (т.2 а.с.73).
Проте, на підставі п.87.9 ст.87 Податкового кодексу України кошти, що були сплачені позивачем, зокрема за грудень 2010 року, за січень-лютий 2011 року, квітень-червень 2011 року зараховані ДПІ у Балаклавському районі м. Севастополя в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напрямку сплати, визначеного платником податків (т.2 а.с.79- 80).
Під час судового розгляду справи, 01.12.2011 відповідач звернувся з листом до позивача у якому зазначає, що рішеннями судів не стягнутим лишається борг з орендної плати за землю за період з 01.02.2011 по 30.06.2011 рік. У зв’язку з цим, заборгованість відповідача, яка може бути предметом мирової угоди становить 429 428,75грн (т.2 а.с.52).
Про наявну заборгованість відповідача відповідні податкові органи неодноразово інформували позивача та зазначали про необхідність вжиття заходів для розірвання Договору (т.1 а.с.29-35).
Так, рішенням Інкерманської міської ради від 13.04.2011 №07/158 «Про неналежне виконання умов договору оренди землі №12/06 від 12.04.2006, укладеного між Інкерманською міської радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Севморверф»доручено виконкому Інкерманської міської ради у місячний строк з моменту винесення зазначеного рішення вжити заходів щодо розірвання Договору (т.1 а.с.28).
Зазначені обставини і стали підставою для звернення позивача із даним позовом до суду.
Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (далі-ЗК України), Цивільним кодексом України (далі-ЦК УКраїни), Законом України «Про оренду землі»від 06.10.1998 №161-XIV (далі - Закон №161-XIV), законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (ст.2 Закону №161-XIV).
Відповідно до ст.13 Закону 161-XIV договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Згідно з ст. 21 Закону 161-XIV орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Статтею 24 Закону 161-XIV встановлено, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати. При цьому органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, зобов’язані до 1 лютого надавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган державної податкової служби про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.
Як зазначається у позові заборгованість з орендної плати за землю з відповідача стягується за період з 01.01.2010 по 01.07.2011 роки. Проте, заборгованість з орендної плати за землю за договором оренди земельної ділянки від 12.04.2006 № 12/06-3 за період з 01.01.2010 по 01.02.2011 роки була предметом спору в адміністративних справах №2а-1192/10/2770, №2а-886/11/2770, за результатом розгляду яких були прийняті відповідні рішення, які набрали законної сили.
Також, із матеріалів справи вбачається та представником позивача підтверджується, що свої позовні вимоги, зокрема, розмір заборгованості, позивач обґрунтовує виключно інформацією наданою ДПІ у Балаклавському районі м. Севастополя. В свою чергу під час судового розгляду справи ДПІ у Балаклавському районі м. Севастополя не надано суду належних доказів, які б підтверджували розмір заборгованості (у т.ч. розмір пені), що заявлена у позові, зокрема з урахуванням рішень адміністративного суду та особливостей податкового законодавства.
Інформація ДПІ у Балаклавському районі м. Севастополя щодо існуючої заборгованості відповідача (т.1 а.с.103, т.2 а.с.92), судом до уваги не приймається, оскільки зазначена інформація надається останнім поза межами періоду який зазначений у позові (з 01.01.2010 –01.07.2011) та без урахування рішень адміністративного суду та особливостей податкового законодавства.
Проте, як встановлено судом та визнається відповідачем у останнього існує заборгованість з орендної плати за землю у розмірі 429 428,75грн (5 місяців*85 855,75грн), яка виникла у період з 01.02.2011 по 01.07.2011 рік, оскільки на підставі п.87.9 ст.87 Податкового кодексу України кошти, що були сплачені позивачем зараховані ДПІ у Балаклавському районі м. Севастополя в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напрямку сплати, визначеного платником податків.
А тому, аналізуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з орендної плати підлягають частковому задоволенню у розмірі 429 428,75грн.
Твердження відповідач про відсутність права у позивача вимагати судового захисту його грошових вимог по орендним платежам за частину земельної ділянки, право власності на яку у нього припинено, суд до уваги не приймає, оскільки визначення встановленого розміру орендної плати не є предметом даного спору.
Щодо вимоги позивача про розірвання Договору суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.3, 4 ст.31 Закону №161-XIV договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.
Статтею 32 Закону №161-XIV встановлено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Так, ст.143 ЗК України встановлено, що примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі:
а) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;
б) неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об'єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров'ю населення) в терміни, встановлені вказівками спеціально уповноважених органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів;
в) конфіскації земельної ділянки;
г) примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності;
ґ) примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов'язаннях власника цієї земельної ділянки;
д) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.
Наведений перелік є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Обґрунтовуючи позовну вимогу про розірвання договору оренди позивач послався на порушення відповідачем умови договору щодо своєчасного внесення орендних платежів (заборгованість більше трьох місяці підряд).
З цього, приводу п.«д»ч.1 ст.141 ЗК України встановлено, що систематична несплата земельного податку або орендної плати є підставою припинення права користування земельною ділянкою.
Між тим невиконання умов договору щодо внесення орендних платежів не може бути підставою для його розірвання у судовому порядку.
При цьому, відсутні передумови для застосування ч.2 ст.651 ЦК України, як підстави розірвання у судовому порядку договору у зв'язку з несплатою орендних платежів, оскільки ч.3 цієї статті, так само як і ст.782 ЦК України, п.«д»ч.1 ст.141 ЗК України так і п.13.6 Договору встановлює для таких випадків право на односторонню відмову від договору.
При цьому наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України при здійсненні перегляду судових рішень у справах, пов'язаних з розірванням договорів оренди (постанова ВСУ від 22.02.2005 у справі №34/400).
Отже, як зазначалось вище, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором (ст. 188 ГК України, ч.4 ст.31 Закону №161-XIV).
Так, за змістом наведених норм, розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору
Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути встановлені законом або безпосередньо в договорі.
Одностороння відмова від договору не потребує узгодження, так як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли право на односторонню відмову у сторони відсутнє, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а у разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору, - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін. (ч.4 ст.188 ГК України).
Частиною 3 ст.651 ЦК України встановлено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Положення ст.782 ЦК України передбачають право наймодавця відмовитися від договору найму (оренди), якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. При цьому, у разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
Проте, як зазначає позивач повідомлення про відмову від Договору відповідачу не надсилалась.
Таким чином, пред'явлений позов про дострокове розірвання договору оренди з мотивів невнесення орендної плати не відповідає способам захисту цивільних прав наймодавця, а тому за вказаних обставин, суд вважає в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
За правилами ст. 49 ГПК України (у редакції, що діяла на час звернення до суду) державне мито в розмірі 4 294,29 грн (1% від 429 428,75 грн) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85, 116, 117 ГПК України, суд –
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Севморверф” (ідентифікаційний код 23664754; 99001, м. Севастополь, вул. Гер. Севастополя, 13; з будь-якого рахунку) у доход місцевого бюджету міста Інкерман (МФО 824509, ОКПО 24035629, р/р 33213812700003 –орендна плата з юридичних осіб в УДК м.Севастополя, код призначення платежу - 13050200) заборгованість по оренді за користування земельною ділянкою у розмірі 429 428,75 грн (чотириста двадцять дев’ять тисяч чотириста двадцять вісім грн 75 коп.).
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Севморверф” (ідентифікаційний код 23664754; 99001, м. Севастополь, вул. Гер. Севастополя, 13; з будь-якого рахунку) в доход державного бюджету (р/р 31210206700001, одержувач: Державний бюджет міста Севастополя, банк отримувача: ГУ ДКСУ в місті Севастополі, МФО 824509, код 38022717) державне мито у розмірі 4 294,29 грн (чотири тисячі двісті дев’яносто чотири грн 29 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн (двісті тридцять шість грн 00 коп.)
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
4. В інший частині позовних вимог відмовити.
Суддя підпис О.С. Янюк
Рішення оформлено відповідно до вимог ст.ст 84-85 Господарського
процесуального кодексу України і підписано 31.01.2012