Справа №11-501/2007                                            Головуючий у суді 1 -ї інстанції  Руденко З.Б.

Категорія ч.3 ст.358,  ч.2ст190 КК України          Доповідач у суді 2-ї інстанції      Зав'язуй С. М.

 

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 

4 вересня 2007 року апеляційний суд Житомирської області в складі:

головуючого-судді                                Фоміна Ю.В.,

суддів                                                     Зав'язуна СМ.  та Широкопояса Ю.В.,

з участю прокурора                              Воронухи Д.С. ,

засудженої                                             ОСОБА_1,

 

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальну справу за апеляцією прокурора Ружинського району на вирок Ружинського районного суду Житомирської області від 24 травня 2007 року,  яким ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,  раніше не судиму,

засуджено за ч.1  ст.366 КК України та призначено покарання із застосуванням ч.2  ст.69 КК України - 2 роки обмеження волі без позбавлення права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю.

На підставі  ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням та з встановленням іспитового строку 2 роки.

На підставі  ст.76 КК України покладено на ОСОБА_1 обов'язок протягом іспитового строку повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну свого місця проживання,  роботи або навчання.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу ОСОБА_1 залишено попередню - підписку про невиїзд.

ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2,  раніше не судимого,

 

 

2

засуджено:

·  за ч.2  ст. 190 КК України   на 3 роки обмеження волі;

·  за ч.3  ст.358 КК України на 1 рік та 6 місяців обмеження волі.

На підставі  ст.70 КК України ОСОБА_2  визначено остаточну міру покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим - З роки обмеження волі.

На підставі  ст.75 КК України ОСОБА_2  звільнено від відбування покарання з випробуванням та з встановленням іспитового строку 2 роки.

На підставі  ст.76 КК України покладено на ОСОБА_2  обов'язок протягом іспитового строку повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну свого місця проживання,  роботи або навчання та періодично з'являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу ОСОБА_2  залишено попередню - підписку про невиїзд.

Речові докази по справі:

-    трудову книжку, яка знаходиться при справі, передати власнику - ОСОБА_2;

·  розрахунково-платіжні відомості за 2004-2006рр.,  табеля явки на роботу адмінперсоналу 2004-2006рр.,  які знаходяться при справі,  передати в відділ освіти Ружинської районної державної адміністрації;

·  З журнали вихідної документації за 2004-2006рр.; книгу наказів №9 по особовому складу працівників і учнів Ружинської ЗОШ 1-3  ст.,  які знаходяться при справі,  передати Ружинській загальноосвітній школі 1-3  ст. Житомирської області;

·  заяву ОСОБА_2  від 09.12.2001 року; дві особові справи ОСОБА_2  з Ружинського районного центру зайнятості за 2004 р. та 2006 p.,  залишити зберігати при справі.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України в Житомирській області кошти,  витрачені на виконання експертизи,  в сумі 146 грн. 63 коп.

Відповідно до вироку суду першої інстанції ОСОБА_1 та ОСОБА_2  засуджено за вчинення злочинів при наступних обставинах.

В червні 2004 року ОСОБА_1,  працюючи головним бухгалтером відділу освіти Ружинської районної державної адміністрації,  будучи службовою особою,  достовірно знаючи,  що її син ОСОБА_2  з 2001 року працює оператором газових котлів в Ружинській загальноосвітній

 

3

школі 1-3  ст.,  з метою сприяння останньому в незаконній постановці на облік в Ружинському районному центрі зайнятості та в незаконному отриманні допомоги по безробіттю,  виготовила довідку від 18.06.2004 року без номера,  в яку внесла завідомо неправдиві відомості про те,  що ОСОБА_2  працював у Немиринецькій загальноосвітній школі 1-3  ст. і за період з листопада 2003 року по квітень 2004 року отримав там заробітну плату в сумі 3615 грн.81 коп.,  і середньоденна заробітна плата його за цей період склала 20 грн.31 коп.

ОСОБА_2 ,  отримавши від матері вказану довідку та завідомо знаючи,  що вона є підробленою,  оскільки в неї було внесено неправдиві відомості,  18 червня 2004 року використав її,  надавши її в Ружинський районний центр зайнятості для постановки на облік як безробітного.

Разом з вищевказаною підробленою довідкою,  діючи з корисливих мотивів,  маючи на меті незаконне отримання грошових коштів,  ОСОБА_2 18.06.2004р. подав до Ружинського районного центру зайнятості заяву про надання йому статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю,  а також інші документи: паспорт,  трудову книжку,  довідку про склад сім'ї тощо,  необхідні для присвоєння йому статусу безробітного та отримання допомоги по безробіттю.

На підставі вказаних документів ОСОБА_2  було надано статус безробітного і до 21.08.2005 року він перебував на обліку в Ружинському районному центрі зайнятості як безробітний та незаконно отримав за цей період допомогу по безробіттю в сумі 3009 грн. 19 коп.

Повторно,  в травні 2006 року ОСОБА_1,  працюючи головним бухгалтером відділу освіти Ружинської районної державної адміністрації,  будучи службовою особою,  достовірно знаючи,  що її син ОСОБА_2  продовжує працювати оператором газових котлів в Ружинській загальноосвітній школі 1-3  ст.,  з метою сприяння останньому в незаконній постановці на облік в Ружинському районному центрі зайнятості та в незаконному отриманні допомоги по безробіттю,  виготовила довідку №432 від 05.05.2006 року,  в яку внесла завідомо неправдиві відомості про те,  що ОСОБА_2  працював у Немиринецькій загальноосвітній школі 1-3  ст. і за період з листопада 2005 року по квітень 2006 року отримав там заробітну плату в сумі 6344 грн. 34 коп.,  і що його середньоденна заробітна плата за вказаний період склала 33 грн. 05 коп.

Діючи повторно,  ОСОБА_2 ,  отримавши від своєї матері ОСОБА_1 вищевказану довідку та достовірно знаючи,  що в неї було внесено неправдиві відомості,  26 червня 2006 року використав її,  надавши її в Ружинський районний центр зайнятості для постановки на облік як безробітного.

Разом з вищевказаною підробленою довідкою,  діючи з корисливих мотивів,  маючи на меті незаконне отримання грошових коштів, 

 

4

ОСОБА_2  повторно подав до Ружинського районного центру зайнятості заяву про надання йому статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю,  а також інші документи: паспорт,  трудову книжку,  довідку про склад сім'ї тощо,  необхідні для присвоєння йому статусу безробітного та отримання допомоги по безробіттю.

На підставі вказаних документів ОСОБА_2  було надано статус безробітного і до 15.11.2006 року він перебував на обліку в Ружинському районному центрі зайнятості як безробітний та незаконно отримав за цей період допомогу по безробіттю в сумі 2543 грн. 41 коп.

Не оспорюючи фактичні обставини справи та кваліфікацію дій засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ,  а також міру покарання останньому,  прокурор в своїй апеляції вважає,  що вирок Ружинського районного суду щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню у зв'язку з призначенням їй надто м'якого покарання. Зазначає,  що суд призначаючи покарання ОСОБА_1 за ч.1  ст.366 КК України,  безпідставно застосував ч.2  ст.69 КК України та не призначив засудженій додаткового покарання визначеного санкцією ч.1  ст.366 КК України. Суд у вироку необгрунтовано визнав як обставини,  що пом'якшують покарання ОСОБА_1 - щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку.

У зв'язку з цим,  прокурор просить відносно ОСОБА_1 постановити новий вирок,  яким їй за ч.1  ст.366 КК України призначити 2 роки обмеження волі з позбавленням права обіймати посади пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків строком на 2 роки. На підставі  ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням і з встановленням іспитового строку 2 роки та з покладенням на неї виконання відповідних зобов'язань,  передбачених п.3  ст.76 КК України.

На апеляцію прокурора засудженою ОСОБА_1 подано заперечення,  в якому вона просить апеляцію прокурора залишити без задоволення. При цьому зазначає,  що свою вину визнає повністю,  у вчиненому щиро розкаюється,  хворіє,  має предпенсійний вік. Збитки відшкодувала разом із сином ОСОБА_2,  який проживає з нею.

Заслухавши доповідь судді,  пояснення засудженої ОСОБА_1,  яка просила апеляцію прокурора залишити без задоволення,  думку прокурора,  який підтримав апеляцію,  перевіривши матеріали кримінальної справи,  обговоривши доводи апеляції,  перевіривши вирок суду першої інстанції в межах,  передбачених  ст.365 КПК України,  апеляційний суд вважає,  що апеляція прокурора не підлягає задоволенню з таких підстав.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні злочину за обставин зазначених у вироку,  підтверджується сукупністю доказів,  зібраних у встановленому

 

5

законом   порядку,    досліджених   у судовому засіданні і належно оцінених судом.  Діям засудженої дана правильна юридична оцінка.

Твердження,  наведені в апеляції прокурора,  про безпідставність застосування судом першої інстанції щодо засудженої ОСОБА_1  ст.69 КК України не ґрунтуються на законі та матеріалах справи.

Вирішуючи питання призначення покарання ОСОБА_1,  суд виходив з вимог  ст.65 КК України,  ступеню тяжкості вчиненого злочину,  даних про особу засудженої та з урахуванням всіх обставин справи.

Згідно вимог  ст.69 КК України за наявності декількох обставин,  що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину,  з урахуванням особи винного суд,  умотивувавши своє рішення може не призначати додаткове покарання,  що передбачене в санкції статті Особливої частини цього Кодексу,  як обов'язкове.

Як убачається з вироку та матеріалів справи,  при призначенні засудженій ОСОБА_1 покарання,  суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку,  що пом'якшуючими покарання обставинами є її щире каяття та добровільне відшкодування завданих збитків.

Так,  з протоколу судового засідання убачається,  що ОСОБА_1 на початку судового слідства хоч і зазначала,  що свою вину визнає частково,  в подальшому в ході судових дебатів та в останньому слові вину визнала повністю та дала критичну оцінку своїм злочинним діям.

Засуджені ОСОБА_1 та ОСОБА_2  є близькими родичами (відповідно матір та син),  проживають разом,  працюють,  мають спільний сімейний бюджет. Сума,  яка відшкодована Ружинському райцентру зайнятості є значною і становить 5552 грн. 60 коп.,  а тому висновок суду про добровільне відшкодування збитків обома засудженими,  з врахуванням їх показань,  є правильним.

Крім того,  судом першої інстанції при застосуванні ч.2  ст.69 КК України також враховано особу ОСОБА_1,  яка працює,  має позитивні характеристики з місця проживання та роботи,  раніше не судима,  має предпенсійний вік.

З урахуванням наведених обставин,  що пом'якшують покарання й істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину,  який є невеликої тяжкості,  з урахуванням особи засудженої ОСОБА_1,  апеляційний суд вважає,  що суд першої інстанції,  належно умотивуваши,  законно та обгрунтовано при призначенні їй покарання застосував до неї ч.2  ст.69 КК України - не призначивши додаткове покарання у вигляді обіймати певні

 

6

посади чи займатися певною діяльністю. Призначене судом покарання ОСОБА_1 є необхідним та достатнім для її виправлення,  а тому його не можна визнати м'яким,  як про це зазначив в апеляції прокурор.

Підстав для скасування вироку апеляційний суд не вбачає.

На підставі викладеного,  керуючись  ст. ст.365,  366 КПК України апеляційний суд,  -

 

УХВАЛИВ:

 

Апеляцію прокурора Ружинського району Житомирської області залишити без задоволення,  а вирок Ружинського районного суду Житомирської області від 24.05.2007 року,  відносно засудженої ОСОБА_1 - без зміни.