Справа №1-63/11 Головуючий у суді у 1 інстанції - Толстой

Номер провадження 11/1890/42/12 Суддя-доповідач - Сахнюк

Категорія - 21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2012 року колегія суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді -  Сахнюка В. Г.,

суддів -  Борсая  В. М.,  Забари  І. К.,

з участю прокурора -    Кравцової Л.М.,

засудженого – ОСОБА_2,

адвоката – ОСОБА_3,

захисника – ОСОБА_4,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Суми кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь в суді першої інстанції, Микитенка В.П., засудженого ОСОБА_2 та його захисника – адвоката ОСОБА_6 на вирок  Путивльського районного суду Сумської області, від 10 жовтня 2011 року, яким:                                               

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканець АДРЕСА_1, раніше не судимий    

 засуджений:

 - за ч. 2 ст. 189 КК України у виді позбавлення волі на строк  3 роки;

 - за ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі на строк  4 роки.

 На підставі ст. 70 КК України за сукупністю цих злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_2 до відбування покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 задоволений частково та стягнуто на її користь з ОСОБА_2 3600 грн. компенсації за спричинену моральну шкоду.

 Стягнуто з ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Сумській області за  проведення автотоварознавчої експертизи 168 грн. 84 коп.

   Вирішено питання про речові докази по справі.

ВСТАНОВИЛА:

  ОСОБА_2  засуджено за вчинення наступного.

27.09.2009 р., близько 14-ї год., ОСОБА_2 разом з невстановленою слідством особою та ОСОБА_8, якого засуджено за вчиненого цього злочину вироком Путивльського районного суду Сумської області від 02.09.2010 р., перебуваючи в с. Лінове Путивльського району Сумської області побачили автомобіль “Мерседес-Бенц 312” держ. номер НОМЕР_2, який належить потерпілій ОСОБА_9, під керуванням її чоловіка –потерпілого ОСОБА_10, мешканців  м. Ясинувате Донецької області.

Вважаючи, що ці особи закупляють картоплю, ОСОБА_2, ОСОБА_8 і невстановлена слідством особа узгоджено обрали їх об’єктом свого злочинного посягання, вступивши у попередню змову на скоєння вимагання належного їм майна з корисливих мотивів.      

Діючи як співучасники, на керованому ОСОБА_2 автомобілі ВАЗ-217030 держ. номер НОМЕР_1  вони обігнали та зупинили автомобіль потерпілих, а надалі пред’явили до них протиправну вимогу про передачу грошових коштів у сумі 500 грн. за те, що ті приїхали закупляти в район картоплю, а в разі невиконання цієї вимоги - погрожували, що вони застосують до них  фізичну силу,  поріжуть колеса або спалять їхній автомобіль.    

Перебуваючи в іншій області, серед незнайомих людей, потерпілі ОСОБА_9 і ОСОБА_10 сприйняли ці погрози як реальну небезпеку для свого життя, здоров’я та належного їм майна, і намагаючись врятуватись від протиправного посягання шляхом втечі, почали рух автомобілем.

ОСОБА_2, ОСОБА_8 і невстановлена слідством особа за для досягнення своєї протиправної мети почали кидати каміння в автомобіль потерпілих, розбивши його заднє скло, чим заподіяли матеріальну шкоду потерпілим в розмірі 697 грн.

Своїми діями змусили потерпілих зупинити автомобіль, однак коли потерпіла ОСОБА_9 почала викликати по мобільному телефону міліцію, остерігаючись бути затриманими покинули місце злочину.    

08.05.2010 р. близько 12-ї год. ОСОБА_2 разом з особою, справу стосовно якої виділено в окреме провадження в зв’язку з її розшуком, на автомобілі ВАЗ-217030 держ. номер  НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2, приїхали до належного ОСОБА_7 магазину “ІНФОРМАЦІЯ_2”, що розташований по АДРЕСА_2, де діючи з корисливих спонукань, з метою таємного викрадення чужого майна, вступили у попередню змову та розподіли між собою ролі.

Діючи відповідно до розподілених ролей, ОСОБА_2 зайшов до приміщення працюючого магазину та попросив продавця ОСОБА_11 показати автомобільну антену, відволікаючи у такий спосіб його увагу від дій співучасника. В цей час особа, матеріали справи стосовно якої виділено в окреме провадження,  згідно з домовленістю з ОСОБА_2 шляхом вільного доступу потрапила до приміщення магазину й непомітно для продавця ОСОБА_11 в іншій кімнаті магазину таємно, умисно, з корисливою метою заволоділа автомобільними покришками фірми “Amtel Planet” вартістю  600 грн., які винесла на вулицю.

Надавши співучаснику достатнього часу для реалізації спланованого злочину, ОСОБА_2 також покинув магазин.   Однак такі дії були помічені ОСОБА_5, яка повідомила про  це  по  мобільному   телефону  ОСОБА_11,  який  виявивши  пропажу покришок  вибіг  на вулицю, де побачив як особа, матеріали справи стосовно якої виділено в окреме провадження, завантажує викрадене в багажник автомобіля ВАЗ-217030. Намагаючись завадити викраденню майна ОСОБА_11 підбіг до зазначеного автомобіля, під керуванням ОСОБА_2, вимагаючи повернення покришок.

Усвідомлюючи, що їхні дії викрито ОСОБА_5, ОСОБА_11 і ОСОБА_2 та особа, матеріали справи стосовно якої виділено в окреме провадження,  проігнорувавши вимоги ОСОБА_11 про повернення викраденого майна, продовжили свої узгоджені дії відкрито та поїхали з місця злочину, розпорядившись в подальшому викраденим на власний розсуд, чим заподіяли потерпілій ОСОБА_7 матеріальну шкоду на вказану суму.

В поданих апеляціях:

- засуджений ОСОБА_2, просить вирок суду скасувати у зв’язку з однобічністю  судового слідства, невідповідності висновків суду викладених у вироку фактичним обставинам справи, неправильним застосуванням кримінального закону, а кримінальну справу повернути до суду першої інстанції на новий судовий розгляд. Свої вимоги мотивує тим, що суд не взяв до уваги його правдиві покази, які підтверджуються вироком  від  02  вересня 2010 року, яким було засуджено ОСОБА_8, де він був допитаний як свідок. Крім того, судом безпідставно взято до уваги покази свідків  ОСОБА_9 та  ОСОБА_10, оскільки вони  не є послідовними. Також, суд не взяв до уваги його щире каяття і що він крадіжку автопокришок скоїв одноособово.

- прокурор, який брав участь в суді  першої інстанції, просить вирок суду скасувати у зв»язку з неправильним застосуванням кримінального закону, а справу направити на новий судовий розгляд. Не оспорюючи кваліфікацію дій підсудного за ч.2 ст. 189 КК України та доведеності його вини у вчиненні даного злочину, прокурор вважає, що перекваліфікація судом дій підсудного з ч.3 ст. 186 КК України на ч.2 ст. 186 КК України та виключення кваліфікуючої ознаки «з проникненням в інше приміщення» є неправильною. При кваліфікації дій підсудного судом не було враховано те, що даний злочин було вчинено за попередньою змовою групою осіб, з розподілом ролей.

- адвокат ОСОБА_3, просить вирок суду скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд, з підстав однобічності судового слідства, невідповідності  висновків суду, викладених у вироку фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного застосування кримінального закону.  Свої вимоги мотивує тим, що покази потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10  не є послідовними, так як потерпілі були заведені в оману досудовим слідством і, що до ОСОБА_2 вони не мають претензій, так як не заявляли цивільного позову. Крім того, судом не взято до уваги щире каяття  ОСОБА_2 та те, що він крадіжку автопокришок скоїв одноособово.

Вислухавши доповідь судді, міркування прокурора про скасування вироку суду за апеляцією прокурора, засудженого ОСОБА_2 та адвоката ОСОБА_3 про підтримку своїх апеляцій, а також перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція  прокурора підлягає до повного задоволення, а апеляції засудженого та його захисника підлягають частковому задоволенню.

Згідно ст. ст. 323, 324 КПК України вирок суду повинен бути  законним і обгрунтованим. Суд обгрунтовує   вирок   лише   на  тих  доказах,  які  були
розглянуті в судовому засіданні. Суд оцінює   докази  за  своїм  внутрішнім  переконанням,  що ґрунтується на всебічному,  повному і об'єктивному  розгляді  всіх
обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Висновки суду повинні відповідати фактичним обставинам справи.

Вказані вимоги закону судом не виконані.

Постановлюючи  вирок, суд допустився невідповідності своїх висновків фактичним обставинам справи.

Так, описуючи епізод №2 (а.с.293, т.2), суд зазначає, що до початку  злочинної діяльності, ще не заходячи до магазину, ОСОБА_2, з особою, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, вступив у попередню змову про викрадення чужого майна.

Однак, в подальшому суд перекваліфіковує дії ОСОБА_2 з ч. 3 ст. 186 КК України  на ч. 2 ст. 186 КК України, зазначивши, що в діях засудженого відсутня кваліфікуюча ознака викрадення  чужого майна з проникненням в інше приміщення, навівши для цього зовсім не переконливі та помилкові мотиви.

Формально зазначивши, що суд постановлюючи вирок, керується  Роз’ясненнями  п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини проти власності» від 06.11.2009 року, №10, разом з тим прийняв протилежне рішення.

За таких обставин, суд допустився невідповідності своїх висновків фактичним обставинам справи, а тому вирок підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, в ході якого необхідно ретельно дослідити всі обставини справи, дати  належну оцінку наявним доказам і виходячи з добутого, прийняти рішення, яке відповідатиме вимогам закону.

В зв’язку зі скасуванням вироку, колегія суддів не входить в обговорення обґрунтування апеляцій засудженого та його захисника, оскільки їх доводи будуть предметом дослідження судом при новому судовому розгляді.

           Керуючись ст. ст. 366, 367, 369, 377 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляцію прокурора, який брав участь в суді першої інстанції - задовольнити повністю, а апеляції засудженого ОСОБА_2 та його захисника – адвоката ОСОБА_3 – задовольнити частково.

Вирок Путивльського районного суду Сумської області від 10 жовтня 2011 року відносно ОСОБА_2 – скасувати у зв’язку  з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, а справу  направити  на новий судовий розгляд в той же суд іншим складом суду.

СУДДІ:

Сахнюк В. Г.        Борсай В. М.         Забара І. К.