Справа №1-130/11 Головуючий у суді у 1 інстанції - Степаненко

Номер провадження 11/1890/8/12 Суддя-доповідач - Сахнюк

Категорія - 3

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2012 року колегія суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді -  Сахнюка В. Г.,

суддів -  Борсая  В. М.,  Забари  І. К.,

з участю прокурора -    Мусіяки В.В.,

засудженого – ОСОБА_2 ,

адвоката – ОСОБА_3-

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Суми кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Сумського районного суду Сумської області, від 21 жовтня 2011 року, яким:                                               

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканець АДРЕСА_2, до 2007 року не судимого в порядку ст. 89 КК України,  судимий:

          1.  вироком Сумського районного суду Сумської області від 23 березня 2007 року   за ч. 3 ст. 187, 69 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, звільненого з місць позбавлення волі за постановою Ковпаківського районного суду м. Сум від 6 липня 2010 року  умовно-достроково на не відбутий строк 1 рік 9 днів;  

          2. вироком Сумського районного суду Сумської області від 15 квітня 2011 року   за  ч. 2 ст. 187, 71 КК України до 7 років 3 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна, -

   засуджений:

-          за ч. 2 ст. 185 КК України – до позбавлення волі на строк 2 роки;

-          за ч. 4 ст. 187 КК України  - до позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього належного йому майна, крім житла;

-          за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України – до позбавлення волі на строк 12 років з конфіскацією всього належного йому майна, крім житла.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_2 визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 12 років з конфіскацією всього належного йому майна, крім житла.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначеного покарання та покарання, призначеного ОСОБА_2 за вироком Сумського районного суду Сумської області від 15 квітня 2011 року, яким він засуджений за  ч. 2 ст. 187, 71 КК України до 7 років 3 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна, крім житла,  остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 15 років з конфіскацією всього належного йому майна, крім житла.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 в доход держави 168 грн. 84 коп. витрат, пов’язаних з проведенням товарознавчої експертизи.

 Постановлено стягнути з ОСОБА_2 в доход держави 492 грн. 24 коп. витрат, пов’язаних з проведенням криміналістичної експертизи.

 Постановлено стягнути з ОСОБА_2 в доход держави 1.125 грн. 12 коп. витрат, пов’язаних з проведенням дактилоскопічної експертизи.

 Постановлено стягнути з ОСОБА_2 в доход держави 3.436 грн. 80 коп. витрат, пов’язаних з проведенням трасологічної експертизи.

Вирішено питання про речові докази по справі.

ВСТАНОВИЛА:

 ОСОБА_2  засуджено за вчинення наступного.

 Так, 31.12.2010 року,   близько 23.30 год. ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, після перебування в магазині «Талісман» с. В. Сироватка  Сумського району повернувся до місця свого проживання, розташованого за адресою: АДРЕСА_2. Зайшовши до однієї з кімнат будинку, ОСОБА_2 побачив на столі мобільний телефон NOKIA 5130 XPRESS MUSIK, який належав його рідній сестрі ОСОБА_4 Скориставшись відсутністю власниці телефону та переконавшись, що за ним ніхто не спостерігає, ОСОБА_2 таємно, повторно, викрав мобільний телефон та поклав його до кишені своєї куртки, попередньо вийнявши з нього sim –картку, яку залишив на тому ж місці, де до цього лежав мобільний телефон. Після цього, будучи впевненим, що його дії залишились непоміченими, ОСОБА_2 вийшов з будинку та поїхав до м. Суми, де розпорядився викраденим на власний розсуд, збувши телефон невстановленій особі, чим спричинив ОСОБА_4 шкоди,   відповідно до висновку експерта НДЕКЦ при УМВС України в Сумській області №396 від 25.02.2011 року, в розмірі 925 грн. 35 коп.

 Крім того, 28.01.2011 року близько 19.00 год. ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, з метою особистого протиправного збагачення, будучи упевненим у наявності в помешканні потерпілої  певних грошових заощаджень,   вирішив шляхом вчинення розбійного нападу заволодіти грошовими коштами своєї сусідки - пенсіонерки ОСОБА_5, 1940 року народження,  яка самотньо проживала за адресою: АДРЕСА_1.

Реалізуючи свій злочинний намір, направлений на незаконне заволодіння чужим майном, будучи обізнаним з самотнім  способом життя власниці господарства та знаючи, що ОСОБА_5 перебуває вдома, ОСОБА_2 переліз через паркан вказаного домоволодіння та постукав у двері житлового будинку.

ОСОБА_5, впізнавши по голосу свого сусіда, не підозрюючи про його злочинні наміри та не передбачаючи будь-якої загрози для себе, впустила його до будинку, де ОСОБА_2 з метою заволодіння чужим майном вчинив напад на жінку та з погрозою застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров’я потерпілої почав вимагати від останньої негайної передачі грошей. Реально сприймаючи погрози нападника та будучи наляканою, ОСОБА_5 дістала з шафи сумку з грошима та віддала їх ОСОБА_2, які той поклав собі до кишені.

Таким чином, ОСОБА_2, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, направленого на незаконне заволодіння чужим майном, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді завдання матеріальної шкоди та бажаючи їх настання, діючи умисно, з корисливою метою, відкрито, шляхом розбійного нападу заволодів та привласнив собі належні ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 400 грн.

Проте, не вдовольнившись отриманою грошовою сумою та будучи впевненим у наявності у потерпілої інших грошових коштів, ОСОБА_2, переслідуючи власні протиправні корисливі наміри наживи, знову почав вимагати від ОСОБА_5 передачі йому залишків її грошових заощаджень, продовжуючи погрожувати потерпілій застосуванням фізичного насильства.

Отримавши від ОСОБА_5 відповідь про відсутність будь-яких інших коштів, сп’янілий ОСОБА_2, будучи упевненим у неправдивості слів потерпілої, продовжуючи свої злочинні дії, направлені на  злочинне заволодіння її майном, сподіваючись на отримання залишку грошових коштів, наніс жінці декілька ударів металевою кружкою та дерев’яною палкою по голові, застосовуючи таким чином насильство, небезпечне для життя та здоров’я.

Реально сприймаючи погрози нападника щодо спричинення шкоди її життю та здоров’ю, будучи наляканою діями ОСОБА_2, відчуваючи фізичний біль від нанесених їй ударів, ОСОБА_5 почала голосно кликати на допомогу. З метою уникнення можливої появи сторонніх осіб, перешкоджання заволодінню грошовими коштами та їх подальшого утримання, а також з метою припинення опору потерпілої, ОСОБА_2 під час розбійного нападу вирішив позбавити потерпілу життя.

Реалізуючи свій злочинний намір, направлений на вбивство  потерпілої ОСОБА_5 з корисливих мотивів, 28.01.2011 року близько 19.10 год., перебуваючи у приміщенні житлової кімнати  будинку АДРЕСА_1, ОСОБА_2 схопив металеву кочергу і, долаючи опір потерпілої, з метою вбивства із значною силою почав наносити кочергою численних ударів по голові потерпілої, розуміючи, що такі його дії, направлені на завдання тілесних ушкоджень, призведуть до смерті ОСОБА_5   

Через деякий час, усвідомивши, що ОСОБА_5, не чинить опір і не виказує ознак життя, упевнившись у настанні смерті потерпілої, ОСОБА_2, продовжуючи свої умисні дії, направлені на заволодіння чужим майном, обшукав будинок та, не знайшовши більше грошей, залишив територію домоволодіння потерпілої разом з належними  їй грошовими коштами в сумі 400 грн., якими у подальшому розпорядився на власний розсуд, витративши на особисті потреби.

 30.01.2011 року близько 14.30 год. в одній з кімнат  будинку АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_5, було виявлено труп власниці з ознаками насильницької смерті.

 Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 82 від 28.02.2011 року смерть ОСОБА_5 наступила в результаті відкритої черепно-мозкової травми, яка наявна у вигляді множинних відкритих ран волосистої частини голови, множинних осколкових переломів кісток склепіння черепу, крововиливами під тверду та м'яку мозкові оболонки, розміщенням речовини правої тім'яної частки головного мозку з множинними крововиливами в тканини мозку та його шлуночки.   

 Наносячи ОСОБА_5 під час розбійного нападу  чисельних ударів із значною силою в життєво-важливий орган людини - голову, використовуючи при цьому металеву кочергу, тобто знаряддя, здатне спричиняти небезпечні для життя тілесні ушкодження, ОСОБА_2 усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння - посягання на життя іншої особи, передбачав його суспільно небезпечні наслідки у вигляді настання смерті потерпілої і бажав їх настання, тобто діяв з прямим умислом.   

В апеляції та доповненнях до неї, засуджений ОСОБА_2, просить вирок суду скасувати у зв’язку з однобічністю досудового та судового слідства, істотним порушенням норм кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону, кримінальну справу закрити у зв’язку з відсутністю в його діях складу злочину.

Також, просить призначити повторну експертизу щодо непричетності його до вбивства потерпілої ОСОБА_5 Свої вимоги мотивує тим, що кримінальна справа відносно нього сфабрикована, на досудовому слідстві обмовив себе під впливом психічного впливу та застосування фізичного насильства працівниками міліції, досудове та судове слідство мало обвинувальний нахил, а висновки суду суперечать фактичним обставинам справи,  вину свою не визнає, висновки експертизи не відповідають вимогам кримінально-процесуального законодавства через протиріччя наявним доказам по справі.

Вислухавши доповідь судді, міркування прокурора про залишення вироку суду без змін, апеляції без задоволення, засудженого ОСОБА_2 та адвоката ОСОБА_3 про підтримку апеляції, а також перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція до задоволення не підлягає.

Колегія суддів вважає, що суд, дослідивши належним чином докази, на законних підставах дійшов до висновку про винність ОСОБА_2 у вчиненому і вірно кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 185 КК України.

Суд на законних підставах прийняв до уваги пояснення потерпілих та свідків щодо обставин вчиненого, оскільки ці пояснення знаходяться в логічному взаємозв’язку з іншими доказами, які були вірно досліджені судом.

Колегія суддів вважає, що у суду не було підстав для сумніву в цих поясненнях, оскільки вони знайшли своє підтвердження при дослідженні судом інших доказів.

Так, в ході досудового слідства ОСОБА_2 пояснив, що дійсно 31.12.2011 року  увечері, коли він знаходився вдома за адресою: АДРЕСА_2, він побачив на столі мобільний телефон NOKIA 5130, який належить його сестрі ОСОБА_4. Скориставшись тим, що його ніхто не бачить, він викрав даний телефон, після чого згодом продав його на Центральному ринку м. Суми невідомому чоловіку.

З пояснень потерпілої  ОСОБА_4 вбачається, що з ОСОБА_2 вони проживали в одному будинку, вели  окремі господарства. Вона ніколи не дозволяла ОСОБА_2 користуватися належними їй речами, і він  знав, що вона придбала мобільний телефон  5130, бачив, що вона користується цим телефоном. Вона ніколи не давала ОСОБА_2 дозволу користуватися мобільним телефоном.

Свідок ОСОБА_6 пояснив суду, що зі слів ОСОБА_2 він  дізнався, що він без дозволу сестри взяв вдома мобільний телефон NOKIA 5130 та продав його в м. Суми. Через декілька днів, під час зустрічі з ОСОБА_4, вона підтвердила слова ОСОБА_2, про те, що ОСОБА_2 взяв без її дозволу телефон та продав його в м. Суми.

 Свідок ОСОБА_7 пояснив суду, що вранці 01.01.2011 року близько 08.00 год. від ОСОБА_8 він дізнався про те, що ОСОБА_2 зізнався в тому, що вкрав мобільний телефон та продав його.

 Також, всупереч мотивам апеляції ОСОБА_2, суд вірно кваліфікував дії засудженого  і обґрунтовано визнав його винним у вчиненні злочину за ч. 4 ст. 187, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України по епізоду розбійного нападу та вбивства ОСОБА_5

Так, допитаний в якості підозрюваного з застосуванням відеозапису безпосередньо після вчинення злочину ОСОБА_2 свою вину у вбивстві ОСОБА_5 визнав в повному обсязі і пояснив, що дійсно 28 січня 2011 року близько 19 години він, перебуваючи в стані сильного алкогольного сп’яніння, через огорожу переліз до домоволодіння потерпілої, викрутив лампочку, постукав у двері, а коли ОСОБА_5 відчинила двері він накинувся на неї з вимогою віддати гроші. ОСОБА_5 вимушена була  дістати з шафи сумку з грошима і віддати йому 400 гривень. Після цього він наніс їй кілька ударів по голові  металевою кружкою, а коли вона впала від ударів наніс декілька ударів палкою по голові; потім обшукав шафу, грошей не знайшов та пішов з будинку.

        Окрім того, неодноразово допитаний в якості обвинуваченого в ході досудового слідства ОСОБА_2  повністю визнав себе винним  у розбійному нападі та вбивстві  ОСОБА_5 , а у власноручно написаній явці з повинною ОСОБА_2 повністю визнав себе винним у розбійному нападі та вбивстві   ОСОБА_5

  З пояснень потерпілої  ОСОБА_9 вбачається, що ОСОБА_5 доводиться їй рідною тіткою по матері, інших родичів у ОСОБА_5 немає. ОСОБА_5 мешкала самотньо.   У кінці грудня 2010 р. ОСОБА_5 приїжджала до неї і розповідала, що до неї увечері хтось приходив і стукав у двері. Коли вона спитала «хто там», ніхто не відповів. Коли вона ще раз перепитала, невідомий почав шкрябати двері. Злякавшись того, що невідомий може вдертися в хату, вона через вікно почала кликати на допомогу, після чого він втік. Після цього випадку ОСОБА_5 стала побоюватися за своє життя, навіть декілька днів після цього випадку ночувала у своїх сусідів. Приблизно 09-10 січня 2011 року ОСОБА_5 знову приїжджала та казала, що отримала пенсію і хоче придбати собі мобільний телефон та залишила гроші в сумі 300 гривень на його придбання. Наступного дня ОСОБА_5 знову приїхала до неї, забрала свої гроші, які залишала на придбання телефону і сказала, що попрохає когось із села купити їй телефон. 30.01.2011 близько 13.00 год. їй на мобільний телефон зателефонувала соціальний працівник та повідомила, що ОСОБА_5 вбито у власному домі.

Крім того, свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що 28.01.2011 року її син ОСОБА_2 близько 06.30 год. поїхав на роботу. З вечора він попрохав у неї мобільний телефон «Самсунг», який вона дозволила йому взяти із собою на роботу. Близько 18.00 год. вона лягла відпочивати. Крізь сон чула, як близько 18.30 год. додому повернувся син. Коли вона прокинулася близько 20.00 год., ОСОБА_2 дома не було. Донька сказала, що  ОСОБА_2 повернувся випивши, поїв і знову кудись пішов. Близько 20.30 год. вона вийшла на подвір'я і почула сигнал машини біля двору. Вийшовши на вулицю, вона побачила, що біля двору стоїть автомобіль таксі темного кольору, з якого вийшов    її син, який перебував в стані сильного алкогольного сп’яніння, при цьому поводив себе неадекватно, був дуже знервований. Вона спитала у нього де він взяв гроші на таксі, на що він відповів, що йому на роботі дали зарплату. Вона здивувалася, так-як їй відомо, що зарплата у нього 07-10 числа. Не повіривши, що ОСОБА_2 на роботі дали зарплатню, вона з доньчиного мобільного телефону зателефонувала колезі по роботі сина та запитала чи дійсно вони отримали гроші, на що він відповів, що ніяких грошей на роботі їм не давали. 30.01.2011 р. до них додому прийшли працівники міліції і викликали до сільської ради. Вона одягнула  Олексієву куртку і в ній пішла до сільради, де її попросили видати всі речі, в які був одягнений ОСОБА_2 28.01.2011 року;  серед вказаних речей була також і куртка, яка була одягнена на ній і яку вона добровільно видала працівникам міліції.

Також, вина засудженого ОСОБА_2 підтверджується висновками експертиз.         

Зокрема, з висновку  імунологічної експертизи №141 від 22.03.2011 року  вбачається, що на хустці потерпілої ОСОБА_5 знайдено кров людини, походження якої можливе від самої потерпілої і не виключаються домішки крові  ОСОБА_2

 З висновку  імунологічної експертизи №140 від 23.02.2011 року   вбачається, що    на гребінці потерпілої ОСОБА_5 знайдено кров людини, походження якої можливе від самої потерпілої і не виключаються домішки крові ОСОБА_2

 З висновку  імунологічної експертизи №142 від 23.02.2011 року вбачається, що   на одязі та взутті потерпілої ОСОБА_5 (фуфайці, светрі, сукні, нічній сорочці, бурках з калошами) знайдено кров людини, походження якої можливе від самої потерпілої і не виключаються домішки крові ОСОБА_2

 З висновку  цитологічної експертизи №104 від 10.03.2011 року   вбачається, що    на емальованій кружці,  вилученій з місця події, знайдено кров і епітеліальні клітини людини, походження яких можливе від потерпілої ОСОБА_5 Не виключається можливість виникнення накладень на емальованій кружці і за рахунок змішування крові та епітеліальних клітин потерпілої  та ОСОБА_2

З висновку трасологічної експертизи №14 від 14.03.2011 року  вбачається, що слід низу підошви взуття на відрізку лінолеуму, виявлений в кімнаті біля трупу, залишений взуттям того ж типу, що і кросівки, вилучені 30.01.2011 року у ОСОБА_10, які зі слів останнього належать ОСОБА_2

 З висновку трасологічної експертизи №15 від 14.03.2011 року  вбачається, що слід низу підошви взуття, який відобразився на фрагменті лінолеуму №1 на відстані 216 мм від лівого краю та 268 мм від верхнього краю, слід низу підошви взуття, який відобразився на фрагменті лінолеуму №1 на відстані 21мм від лівого краю та 139 мм від верхнього краю, слід низу підошви взуття, який відобразився на фрагменті лінолеуму №1 на відстані 10 мм від лівого краю та 44 мм від верхнього краю, слід низу підошви взуття, який відобразився на фрагменті лінолеуму №2, вилучені під час огляду місця події - залишені взуттям того ж типу, що і кросівки, видані 30 січня 2011 року органам слідства  ОСОБА_10 і які з його слів належать ОСОБА_2 Слід низу підошви взуття, який відобразився на фрагменті лінолеуму №1 на відстані 92 мм від лівого краю та 308 мм від верхнього краю –залишений кросівкою на праву ногу, вилученою 30.01.2011 року у ОСОБА_10, яка зі слів останнього належить  ОСОБА_2

 З висновку дактилоскопічної експертизи №20 від 02.03.2011 року  вбачається, що три сліди пальців рук, виявлені в ході огляду місці події 30.01.2011 року на поверхні дверей шафи біля трупа в кімнаті №1 залишені  відповідно вказівним, середнім та безіменним пальцями правої руки ОСОБА_2 Слід пальця руки, вилучений на лампочці на вулиці, залишений вказівним пальцем правої руки  ОСОБА_2

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд обґрунтовано дійшов до висновку про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні  розбійного нападу з метою заволодіння майном потерпілої ОСОБА_5, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров»я особі, яка зазнала нападу та з погрозою застосування такого насильства, з проникненням у житло та із заподіянням потерпілій тяжких тілесних ушкоджень. Тому, суд вірно кваліфікував дії засудженого ОСОБА_2 за ч. 4 ст. 187 КК України.

Також, колегія суддів вважає вірною кваліфікацію дій  засудженого ОСОБА_2 за  п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, оскільки він під час розбійного нападу з корисливих мотивів вчинив вбивство ОСОБА_5

При вирішення питання про призначення покарання ОСОБА_2 за вчинене, судом з урахуванням вимог ст. 65 КК України, було враховано ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_2 злочинів, його особа та обставини, що обтяжують та пом’якшують покарання, тому колегія суддів не знаходить підстав для пом’якшення призначеного покарання.

Доводи засудженого в апеляції щодо застосування до нього недозволених методів працівниками міліції спростовуються проведеною перевіркою за його заявою на працівників міліції до прокуратури Сумської області, за результатами якої в порушенні кримінальної справи відносно працівників Сумського РВ ГУМВС України  ОСОБА_11, ДІМ Сумського РВ УМВС України в Сумській області ОСОБА_12, а також інших працівників Сумського РВ ГУМВС України в Сумській області, відмовлено на підставі ст.6 п. 2 КПК України за відсутністю в їх діях ознак злочинів, передбачених ст. ст. 364, 365, 373 КК України (матеріали №37 ПР-11, про відмову у порушенні кримінальної справи).

Таким чином, у процесі досудового слідства та при розгляді справи в суді були встановлені і досліджені всі обставини, з’ясування яких мало істотне значення для правильного вирішення справи, допитані всі особи, показання яких мають істотне значення для справи, тому колегія суддів вважає, що доводи апеляції засудженого є безпідставиними.

З огляду на викладене. знаходячи вирок суду законним, колегія суддів не вбачає підстав для його зміни чи скасування, а відповідно, і для задоволення апеляції.

         Керуючись ст. ст. 366; 377 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Вирок Сумського районного суду Сумської області від 21 жовтня 2011 року відносно ОСОБА_2 - залишити без змін, а  апеляцію засудженого ОСОБА_2 - без задоволення.   

СУДДІ:

Сахнюк В. Г.        Борсай В. М.         Забара І. К.