30.06.2011

                                                                                                            Справа № 2-324/11

                                                   Р І Ш Е Н Н Я

                                                Іменем  України                                               

02 лютого 2012 року. Дзержинський районний суд міста Харкова

у складі:  головуючого судді - Федосенко В.В.

                   при секретарі - Прядко Н.І.

                   за участю адвоката -  ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Харківської міської ради, Адміністрації Дзержинського району міста Харкова, третя особа - Комунальне підприємство «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»про припинення права власності та анулювання реєстрації, визнання права власності на 12/100 частини житлового будинку та визнання права власності на самочинно збудовану будівлю, –

                                                      ВСТАНОВИВ:

До Дзержинського районного суду міста Харкова звернулась з позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Харківської міської ради, Адміністрації Дзержинського району міста Харкова, третя особа - Комунальне підприємство «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» про узаконення самочинно збудованої будівлі, визнання права власності у порядку спадкування, виділі частки з загальної часткової власності, реальному розподілу та визначення порядку користування земельною ділянкою.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_2 та адвокат ОСОБА_1 уточнили заявлені позовні вимоги і просили суд припинити право власності на 12/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 на ім’я ОСОБА_3, анулювати реєстрацію, визнати за позивачкою, ОСОБА_2, право власності на 12/100 части будинку АДРЕСА_1 та визнати право власності на самочинне збудоване житлову прибудову літ. «а9», яка складається з приміщення 1-5 (санвузол) площею 3,3 кв.м, яке знаходиться в житловому будинку літ. «А-1»за вищезазначеною адресою. Від вимог визнання порядку користування земельною ділянкою позивачка відмовилась у зв’язку з тим, що між нею та відповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було досягнуто згоди про порядок користування земельною ділянкою по фактично існуючому.

Свої позовні вимоги позивачка обґрунтовує тим, що вона є власником 12/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, яке було видане 07 квітня 2006 року Десятою Харківською державною нотаріальною конторою під реєстровим № 2-1634.

Також право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 зареєстровано за: ОСОБА_3 - 12/100 частин на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 20.05.2011 року Славянською державною нотаріальною конторою Донецької області, реєстраційний № 414; ОСОБА_4 - 24/100 частин на підставі рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 12.02.1992 року (справа № 2-138/1992); ОСОБА_5 - 24/100 частин на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 31.05.1989 року Шостою Харківською державною нотаріальною конторою, за реєстровим № 1-2884.

Після перерозподілу ідеальних часток не зареєстровано: 14/100 часток за ОСОБА_8 та 14/100 часток за ОСОБА_9.

Будинок АДРЕСА_1 має три самостійних виходи, тобто розподілене на три частини: власником однієї частини є позивачка, ОСОБА_2, та ОСОБА_3, другої частини –ОСОБА_4 та незареєстровані частини ОСОБА_10 і ОСОБА_11, третьої частини –ОСОБА_12

Частина житлового будинку, в якій мешкає позивачка, раніш належала на праві власності ОСОБА_13, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року. ОСОБА_13 –це перша дружина чоловіка позивачки –ОСОБА_14.

Позивачка з чоловіком займала наступні приміщення: 1-1 (коридор), 1-2 (житлова), 1-3 (житлова), 1-4 (кухня), 1-5 (санвузол) –був збудований самочинно чоловіком після смерті першої дружини, 1-6 (коридор), прибудова літ. «а9», сіні 1. Окрім цього, в користуванні знаходились надвірні будівлі: літня кухня літ. «Б», сарай літ. «Е», бесідка літ. «Д»та вбиральня літ. «В».

Співвласниця позивачки ОСОБА_3 –дочка ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, ніколи не доглядали  належну їм частиною будинку, ніколи нею  не цікавились.

За належною їм частиною житлового будинку завжди доглядала  позивачка з чоловіком.

20 травня 2011 року ОСОБА_3 отримала Свідоцтво про право на спадщину на 12/100 частин житлового будинку по АДРЕСА_1 після смерті батька, ОСОБА_7.

Після отримання свідоцтва про право на спадщину, ОСОБА_3 зареєструвала його в КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації». З обліком понесених позивачкою витрат по утриманню належної ОСОБА_3 частини будинку, та сплаті податків, ОСОБА_3 за домашнім правочином переуступила позивачці належну їй частину будинку, про що було складено заяву від 03 серпня 2011 року, з якої вбачається, що позов позивачки ОСОБА_3 визнала в повному обсязі, та претензій ні матеріального, ні морального характеру не має.

На самочинно збудоване приміщення було отримано технічний висновок, а також отримано згоду усіх необхідних служб: санітарного лікаря, пожежної служби та архітектурного відділу. Ніхто із співвласників не заперечує проти визнання права власності на самочинно збудоване приміщення санвузла.

Позивачка просить припинити право власності ОСОБА_3, анулювавши її реєстрацію, визнати за нею право власності на 12/100 части будинку з надвірними будівлями та визнати право власності на самочинне збудоване приміщення.

В судове засідання позивачка не з’явилась та просила розглядати справу за її відсутності, позов підтримує, про що надала суду письмову заяву.

Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 в судове засідання не з’явились та просили розглядати справу за їх відсутності, позо повністю визнають, про що надали суду письмові заяви.

Представники відповідачів Харківської міської ради, Адміністрації Дзержинського району в місті Харкові та Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»до суду не з’явилися, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином та своєчасно, про що свідчать розписки про отримання судових повісток.

Суд дослідивши матеріали справи приходить до наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що Будинок АДРЕСА_1 з надвірними будівлями належить: 12/100 частин –ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, яке було видане 07 квітня 2006 року Десятою Харківською державною нотаріальною конторою під реєстровим № 2-1634, 12/100 частин - ОСОБА_3 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 20.05.2011 року Славянською державною нотаріальною конторою Донецької області, реєстраційний № 414; 24/100 частин - ОСОБА_4 на підставі рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 12.02.1992 року (справа № 2-138/1992); 24/100 частин - ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 31.05.1989 року Шостою Харківською державною нотаріальною конторою, за реєстровим № 1-2884.

Після перерозподілу ідеальних часток не зареєстровано: 14/100 часток за ОСОБА_10 та 14/100 часток за ОСОБА_9, згідно рішення Дзержинського районного суду міста Харкова (справа № 2-1273 від 27.05.1986 року).

На аркуші справи  7 знаходиться ксерокопія Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, яке було видане 07 квітня 2006 року Десятою Харківською державною нотаріальною конторою під реєстровим № 2-1634 на ім’я ОСОБА_2 та зареєстрованого 20.04.2006 року в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно під реєстраційним № 14123970.

Судом встановлено, що будинок АДРЕСА_1 має три самостійних виходи, тобто розподілене на три частини: власником однієї частини є позивачка, ОСОБА_2, та ОСОБА_3, другої частини –ОСОБА_4 та незареєстровані частини ОСОБА_10 і ОСОБА_11, третьої частини – ОСОБА_12

Будинок було інвентаризовано в КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», про що був виданий технічний паспорт (арк.с.  13-1).

Частина житлового будинку, в якій мешкає позивачка, раніш належала на праві власності ОСОБА_13, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року (свідоцтво про смерть знаходиться на аркуші справи  12). ОСОБА_13 –перша дружина чоловіка позивачки –ОСОБА_14.

Позивачка з чоловіком займала наступні приміщення: 1-1 (коридор), 1-2 (житлова), 1-3 (житлова), 1-4 (кухня), 1-5 (санвузол) –був збудований самочинно чоловіком після смерті першої дружини, 1-6 (коридор), прибудова літ. «а9», сіні 1. Окрім цього, в користуванні знаходились надвірні будівлі: літня кухня літ. «Б», сарай літ. «Е», літ. «Д»бесідка та вбиральня літ. «В».

20 травня 2011 року ОСОБА_3 отримала Свідоцтво про право на спадщину (т.2 а.с. 10) на 12/100 частин житлового будинку по АДРЕСА_1 після смерті батька, ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року (свідоцтво про смерть знаходиться на аркуші справи  136 т.1).

В судовому засіданні встановлено, що ні ОСОБА_7, ні ОСОБА_3 ніколи не цікавились належною їм частиною будинку. Цю частину житлового будинку завжди доглядали позивачка з чоловіком.

З обліком понесених позивачкою витрат по утриманню належної ОСОБА_3 частині будинку, та сплаті податків, ОСОБА_3 за домашнім правочином переуступила позивачці належну їй частину будинку, про що було складено заяву від 03 серпня 2011 року (арк.с. 5 т.2), з якої вбачається, що позов позивачки ОСОБА_3 визнала в повному обсязі, та претензій ні матеріального, ні морального характеру не має.

Таким чином, суд вважає, за можливе  припинити право власності ОСОБА_3, анулювавши право власності на 12/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 на ім’я ОСОБА_15 за Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, виданого 20.05.2011 року Славянською державною нотаріальною конторою Донецької області, реєстраційний №414, та визнати за позивачкою право власності на 12/100 части будинку з надвірними будівлями.

На підставі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, одним з способів захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права, визнання правочину недійсним, відновлення становища, яке існувало до правопорушення і інше.

У відповідності до ст. 319 ЦК України право власності складається з права володіння, користування та права розпорядження та може набуватися тільки на законних підставах. На підставі ст. 321 ЦК України право власності є непорушним.

Відповідно статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, воно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно п. 1 статті 346 ЦК України право власності припиняється у разі відчуження власником свого майна. Право власності може бути  припинене в інших випадках, встановлених законом.

Позивачкою на самочинно збудовану житлову прибудову літ. «а9», яка складається з приміщення 1-5 (санвузол) площею 3,3 кв.м був виготовлений технічний висновок стану будівельних конструкцій та інших елементів будівлі, відповідність вимогам СНіП, ДБН, відповідність вимогам будівельних, санітарних, екологічних і протипожежних норм та правил, можливості подальшій експлуатації в цілому.

Технічний висновок було виготовлено Товариством з обмеженою відповідальністю «Контур –С», яке діє на підставі Державної ліцензії на проектування та будівництво АБ № 208593 від 09.02.2005 року. Відповідно до даного висновку, будівельні конструкції та елементи будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 на період обстеження знаходяться у доброму технічному стані і відповідають нормативним вимогам по несучої спроможності, дефекти відсутні. За несучою спроможністю будівельні конструкції відповідають вимогам СНіП, ДБН, роботи з будівництва виконані з дотриманням технології будівництва та повністю забезпечують подальшу експлуатацію будівельних конструкцій та будівель в цілому.

Будівлі виконані з дотриманням вимог будівельних, санітарних екологічних і протипожежних норм та правил.

Будівництво закінчено, що підтверджується даними технічного паспорту та технічного висновку.

Відповідно до ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинку, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту закінчення будівництва.

За таких обставин, суд вважає, що зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для визнання за позивачем права власності на самочинне будівництво. Визнання права власності за позивачкою на самочинно збудоване приміщення не тягне за собою перерозподілу ідеальних часток між співвласниками.

Таким чином, позов підлягає задоволенню

На підставі ст.ст. 15, 319, 328, 331, 346, 349, 376 ЦК України та  керуючись ст.ст. 10, 11, 27, 59, 60, 79, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд –

                                                        В И Р І Ш И В:

Позов  задовольнити.

Припинити право власності на 12/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 на ім’я ОСОБА_15 за Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, виданого 20.05.2011 року Славянською державною нотаріальною конторою Донецької області, реєстраційний № 414 та анулювати реєстрацію.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 12/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 які раніш належали ОСОБА_15.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на житлову прибудову літ. «а9», яка складається з приміщення 1-5 (санвузол) площею 3,3 кв.м, яка розташована в житловому будинку АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через Дзержинський районний суд міста Харкова в 10-денний строк з дня проголошення рішення, а  разі  якщо  рішення  було  постановлено  без  участі  особи,  яка  її оскаржує,  апеляційна скарга подається протягом десяти  днів  з  дня  отримання  копії рішення

Суддя: