УХВАЛА

 ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

16 липня 2007 року                                                                                                 м. Харків

Колегія суддів з касаційного розгляду справ судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

Луспеника Д.Д., Коваленко І.П., Швецової Л.А.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про встановлення факту прийняття спадщини, визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом і визнання права власності, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Білгород-Дністровського районного суду Одеської області від 21 січня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 16 вересня 2004 року,

встановила:

У січні 2003 року ОСОБА_1 звернувся в суд зі вказаним позовом.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_4відкрилася спадщина, в тому числі на жилий будинок, розташованого по АДРЕСА_1, за яким закріплена земельна ділянка, площею 0,35 га. Спадщину фактично прийняли три сини померлого - позивач ОСОБА_1, відповідачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3. Позивач зазначає, що він брав участь в похоронах батька, здійснював і здійснює догляд за будинком, присадибною територією, збираючи врожай на земельній ділянці, поділеній між синами батьками. За усною домовленістю документи по оформленню спадщини на трьох братів повинен був здійснити ОСОБА_1, проте він їх обманув, оформивши спадщину на будинок лише на себе, тому з таким же позовом до суду звернувся і його брат ОСОБА_3.

Справа № 534-кс-07

У зв'язку з наведеними просив позов задовольнити, а також визначити порядок користування земельною ділянкою відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи.

Рішенням Білгород-Дністровського районного суду Одеської області від 21 січня 2004 року позов задоволений. Встановлено факт прийняття спадщини ОСОБА_1, визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 14.06.2000 p., за позивачем визнано право власності на 1/3 частину жилого будинку АДРЕСА_1. Між сторонами встановлений порядок користування земельною ділянкою згідно з частками у справі власності на будинок.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 16 вересня 2004 року рішення суд залишене без змін, доповнено зазначенням про розмір земельної ділянки.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені судові рішення та направити справу на новий судовий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

У запереченні на касаційну скаргу позивач ОСОБА_1 просить відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити без змін ухвалені судові рішення, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1., суд першої інстанції, з висновками якого правомірно погодився й апеляційний суд, обґрунтовано виходив з того, що позивач здійснив фактичні дії, направлені на прийняття спадщини, що підтверджено належним чином оціненими судом доказами, у зв'язку з чим суд визнав за ним право власності на третину батьківського жилого будинку, а також визначив порядок користування земельною ділянкою згідно з висновком експертизи відповідно до часток у праві власності на будинок.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЩІК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Посилання касаційної скарги на те, що позивач відмовився від прийняття спадщини не мають правового значення, оскільки така заява могла бути подана лише протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, тоді як позивач написав таку заяву вже після того, як відповідач оформив спадкові права на весь будинок, умисно не повідомивши нотаріуса про існування інших спадкоємців, безпідставно повіривши брату, що той пізніше розділить спадщину порівну.

Доводи касаційної скарги про те, що права на земельну ділянку батьками не були оформлені, тому вона не могла входити в спадщину не дають підстав для скасування судових рішень, оскільки суд не визнавав право власності на землю, а лише визначив порядок користування земельною ділянкою, закріпленою за будинком.

Інші посилання касаційної скарги є формальними і відповідно до положень ч. 2 ст. 337 ЦГТК України не можуть бути підставою для скасування законного по суті і справедливого рішення.

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Керуючись статтями 332, 335, 345 ЦПК України, колегія суддів з касаційного розгляду справ судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Білгород-Дністровського районного суду Одеської області від 21 січня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 16 вересня 2004 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.