УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

16 липня 2007 року                                                                                                  м. Харків

Колегія суддів з касаційного розгляду справ судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

Луспеника Д.Д., Коваленко І.П., Швецової Л.А.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до представництва „ГлакоСмітКляйн Експорт Лімітед" (надалі - представництво) про зміну формулювання підстав звільнення, стягнення вихідної допомоги і середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 01 жовтня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 09 лютого 2005 року,

встановила:

ОСОБА_1 у травні 2004 р. звернулася в суд зі вказаним позовом. Позовні вимоги мотивовані тим, що 29.01.2004 р. досягла угоди з керівництвом представництва про звільнення з посади менеджера зовнішньої служби представництва за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України, проте свою заяву до видачі наказу вона відкликала і трудові правовідносини продовжились. Наказом від 6.08.2004 р. її незаконно звільнили на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогул, якого вона не вчиняла.

З урахуванням наведеного, позивач просила змінити формулювання підстав звільнення на ч. З ст. 38 КЗпП України у зв'язку з порушенням роботодавцем законодавства про працю, оскільки мали місце затримки видачі зарплати (бонусів), зміни її службових обов'язків, а також стягнути з відповідача вихідну допомогу в сумі

547-кс/2007

26540,42 грн., одноразову допомогу у зв'язку з переведенням в іншу місцевість в розмірі 6442,80 грн. і середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 1 жовтня 2004 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 9 лютого 2005 року, у задоволенні позову ОСОБА_1. відмовлено.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені судові рішення та направити справу на новий розгляд, посилаючись па порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1., суд першої інстанції, з висновками якого правомірно погодився й апеляційний суд, обґрунтовано виходив з того, що з 5.05.2004 р. позивачка перестала виходити на роботу, здійснивши прогули, тому правильно була звільнена. Доказів порушення відповідачем трудових прав позивачкою не надано, у зв'язку з чим відсутні підстави для зміни формулювання підстав звільнення та виплати грошової допомоги і середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Керуючись статтями 332, 335, 345 ЦПК України, колегія суддів з касаційного розгляду справ судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 01 жовтня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 09 лютого 2005 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.