УХВАЛА

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

16 липня 2007 року                                                                                                  м. Харків

Колегія суддів з касаційного розгляду справ судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

Луспеника Д.Д., Коваленко І.П., Швецової Л.А.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Арцизької міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області (далі - Арцизька ДПІ) про визнання права власності на будинок у порядку спадкування, за касаційною скаргою представника Арцизької ДПІ на рішення Т арутинського районного суду Одеської області від 20 вересня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 22 лютого 200S року,

встановила:

У липні 2004 року ОСОБА_1. звернулася в суд зі вказаним позовом.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що після смерті чоловіка Фоміна Михайла Терентійовича, яка настала 1 липня 2003 p., фактично прийняла спадщину, яка ним залишена на підставі заповіту від 27.06.2003 р., у тому числі й належний йому жилий будинок АДРЕСА_1. Проте нотаріальна контора не видала свідоцтво про право на спадщину за заповітом через відсутність правоустановчих документів на будинок.

Рішенням Тарутинського районного суду Одеської області від 20 вересня 2004 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 22 лютого 2005 року, позов задоволено. За ОСОБА_1 визнано право власності на жилий будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування.

529-кс/2007

У касаційній скарзі представник Арцизької ДП1 просить скасувати ухвалені судові рішення та направити справу на новий судовий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1., суд першої інстанції, з висновками якого правомірно погодився й апеляційний суд, обгрунтовано виходив з того, що позивачка здійснила дії, направлені на фактичне прийняття спадщини, тобто прийняла спадщину після смерті чоловіка, проживала й проживає у спадковому будинку, який згідно довідки Олександрівської сільради був належним чином зареєстрованим за померлим ОСОБА_2.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Посилання касаційної скарги на те, що4 позивачка не надавала доказів фактичного прийняття спадщини протягом шести місяців після її відкрипя, спростовуються наявними у справі доказами, оціненими судами у відповідності до вимог процесуального закону. Доводи про те, що суди не з'ясували наявності інших спадкоємців та не притягли їх до участі у справі не дають підстав для скасування ухвалених судових рішень, оскільки таких спадкоємців автор касаційної скарги не назвав, самостійно вони скарг не подавали, а суди розглядають справи лише в межах заявлених вимог та на підставі наданих їм доказів (суди самостійно докази не витребовують).

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Керуючись статтями 332, 335, 345 ЦПК України, колегія суддів з касаційного розгляду справ судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області

ухвалила:

Касаційну скаргу представника Арцизької міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області відхилити.

Рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 20 вересня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 22 лютого 2005 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.