Справа № 2-1782/11

                                                 Р І Ш Е Н Н Я

                                        І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

  02 лютого 2012 року                                                            Ленінський районний суд  м. Вінниці

в складі: головуючого судді Федчишена С.А.,

при секретарі Підвисоцькій О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці цивільну справу  за позовом ОСОБА_1 до закритого акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія», ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дії джерела підвищеної      небезпеки, -

В С Т А Н О В И В :

  ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до  ЗАТ «Українська  екологічна страхова компанія», ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що 22 травня 2010 року, біля 16 години 50 хвилин, відповідач ОСОБА_2,  керуючи за дорученням технічно справним автомобілем марки «ВАЗ 2108»д.н. НОМЕР_6,  рухаючись по вул. Хмельницьке шосе в напрямку центра м. Вінниці, на перехресті вул. Хмельницьке шосе –вул. Єрмака, виконуючи поворот  ліворуч на вул. Єрмака,  перед зміною напрямку руху не переконався  в безпеці свого маневру для інших учасників руху, не надав переваги  в русі автомобілю  «Део»д.н. НОМЕР_7 під  керуванням позивача, який рухався у зустрічному напрямку, що призвело до зіткнення зазначених транспортних засобів та їх пошкодженню. Своїми діями відповідач ОСОБА_2 грубо порушив вимоги п.п.10.1., 16.13. ПДР України і такі порушення знаходяться у прямому причинному зв’язку із настанням шкідливих наслідків.  

На місце ДТП, внаслідок якого було пошкоджено два транспортних засоби,  були викликані працівники ДАІ. Після огляду місця пригоди  було складено схему ДТП, протоколи огляду пошкоджених транспортних засобів, у учасників ДТП  було відібрано пояснення.

Зважаючи на очевидність вини в ДТП відповідача,  інспектором ВОДТП ВДАІ м. Вінниці Лисим О.В., відносно ОСОБА_2  було складено адміністративний протокол. В адміністративному протоколі ОСОБА_2 власноручно зазначив, що із вчиненим порушенням ПДР України погоджується.

Постановою Ленінського районного суду  від 07 червня.2010 року ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні  адміністративного  правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено  адміністративне  стягнення у вигляді штрафу  в розмірі 400 гривен.

Внаслідок неправомірних дій ОСОБА_2, вчиненої ним  дорожньо-транспортної пригоди, належний позивачу  автомобіль марки «Део»д.з. НОМЕР_7  отримав значні  пошкодження, чим йому, як потерпілому за ст.269 КУпАП, спричинено значну матеріальну та моральну шкоду.

Матеріальна шкода, завдана позивачу, полягає у пошкодженні його автомобіля та розміру завданої шкоди. Відповідно до висновку  автотоварознавчого дослідження № 10/541 від 09.06.2010 року матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля  «Део»д.зн.з. НОМЕР_7.,  внаслідок його пошкодження  при ДТП становив 30466 грн.74 коп..

Моральну шкода позивачем визначено у суму  3000 грн. і полягає така шкода у тому, що внаслідок значного пошкодження автомобіля було порушено його право власності на автомобіль, оскільки позивач не мав можливості використовувати його за призначенням, не мав можливості використовувати його роботі, для відпочинку та для потреб сім’ї. Неможливість використання автомобіля за призначенням призвело до зміни встановленого, звичайного, особистого  ритму життя, та ритму життя родини в якій виховується малолітній син ОСОБА_4  ІНФОРМАЦІЯ_1, зміни розпорядку та планування роботи  Позивач  вимушений  займатися ремонтом свого автомобіля, підшукувати кваліфікованих майстрів, запасні частин і  матеріали для його якісного ремонту, що створювало для нього великі труднощі і негаразди. В зв’язку із пошкодженням  автомобіля позивач вимушений оплачувати експертизи, нотаріальні та юридичні послуги, витрачатися на ремонт. Витрачати значну кількість власного  часу на  численні поїздки в міліцію, суд, страхову компанію, вимушений займатися справами, які не планував, якими ніколи не займався, витрачатися на які  не розраховував. В наслідок неправомірних дій  відповідача  порушилися особисті   плани позивача на майбутнє щодо оздоровлення та відпочинку в АР Крим,  поїздку куди вони завчасно спланували з сім’єю, ретельно готувалися до неї. Замість відпочинку і оздоровлення отримав пошкоджений, непридатний до експлуатації автомобіль, можливість відпочивати із сім’єю  на природі впродовж теплої пори року –літа 2010р.. Такі обставини  вимусили позивача відсунути у бік всі свої особисті і сімейні справи, вимусили його нервувати,  внаслідок чого він втратив душевний спокій і рівновагу, що призвело до сильних моральних страждань і переживань, які потягнули за собою втрату сну і апетиту.

Позивач зазначив, що цивільна відповідальність відповідача ОСОБА_2 застрахована, відповідно до страхового полісу № ВС/ 7535970 ЗАТ «УЕСК»в період з 20.08.2009р. по 19.08.2010р., з лімітом відповідальності 25500грн. за шкоду заподіяну майну (на одного потерпілого).Саме тому  відшкодування завданої шкоди законодавцем покладено як  на  ЗАТ «УЕСК», в  межах страхового  ліміту в сумі  відшкодування 25500грн., за виключенням франшизи 510 грн., так і на ОСОБА_2 в сумі  що виходить за межі страхового відшкодування.  

Станом на день подання позовної заяви відповідачем ЗАТ  «УЕСК»частково відшкодовано  шкоду на суму 15490 грн., а тому стягненню з ЗАТ «УЕСК»підлягала сума 9500грн., з відповідача ОСОБА_2 підлягала до стягнення сума 5476,74 грн., а також судові витрати, пропорційно, на загальну суму 3080грн..

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, аргументуючи їх мотивами викладеними в позовній заяві.  В ході розгляду справи 08.11.2011р. до суду надійшла заява від позивача ОСОБА_1 про зміну та уточнення позовних вимог в частині збільшення розміру завданої матеріальної шкоди та судових витрат.  Посилаючись на висновок судової атотоварознавчої експертизи № 40 від 18.08.2011р. позивач зазначив, що завдана йому матеріальна шкода, внаслідок пошкодження автомобіля  становить 45192,57 грн.,  витрати на нотаріально  посвідчену видачу доручення представнику становлять 160грн.. Разом  така сума  становить 45352,57грн.. Позивачем наведено розрахунки відповідно до яких  з відповідача ЗАТ «УЕСК»слід стягнути  на користь позивача у відшкодування матеріальної шкоди 9500грн., з відповідача ОСОБА_2 стягнути  45352,57-( 15490+9500)=20362,57 грн..

В зв’язку із оплатою позивачем витрат на проведення судової автотоварознавчої експертизи, відповідно до квитанції від 25.10.2011р.  в сумі  562,56грн. та 7 грн., позивачем збільшено вимоги щодо судових витрат  на вказану суму і визначено розмір судових витрат на суму  3489,56 грн..      .

27.12.2011р. від  представника позивача ОСОБА_5 до суду  надійшла  заява про уточнення позовних вимог  в частині збільшення  судових витрат які пов’язані із сплатою  судового збору в сумі 191,2 грн. за  збільшення позовних вимог в частині збільшення матеріальної шкоди та судові витрати в сумі 97,1грн. за подання заяви про  забезпечення позову. Представником наведено розрахунки відповідно до яких визначено остаточний розмір судових витрат на загальну суму  3777,86грн.

 Представник ЗАТ «УЕСК»в судові засідання жодного разу не з’явився, хоча своєчасно та належним чином повідомлявся про час та місце розгляду цивільної справи.

Відповідач ОСОБА_2  в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, мотивуючи тим, що  висновок автотоварознавчого дослідження № 10/541,  який  виготовлено за заявою страхової компанії ЗАТ «УЕСК»є неправильним, визначений розмір завданої шкоди є значно завищений, такий що не відповідає дійсності. З даного приводу надав суду письмові заперечення. Використовуючи свої права позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із клопотанням про проведення судової автотоварознавчої експертизи для вирішення питання про визначення розміру шкоди завданої власнику автомобіля  «Део»д.н.з. НОМЕР_7 внаслідок його пошкодження при ДТП. Проведення такої експертизи відповідач просив доручити експертам НДЕКЦ при УМВС України у Вінницькій області. Оплату за проведення експертизи позивач просив покласти на нього. Таке клопотання  було підтримано представником позивача ОСОБА_5.

По справі встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до висновку  судової автотоварознавчої експертизи № 40 виготовленої 17.08.2011р.:  «Розмір матеріального збитку, завданий власнику автомобіля «DAEWOO LANOS TF 69Y»д.н.з. НОМЕР_7, 2007 року випуску, в результаті його пошкодження, з урахуванням втрати товарної вартості та  без урахування коефіцієнту фізичного зносу, (див. п.2) з ПДВ складає: 45192грн. 57 коп.»

На супровідному листі, щодо спрямування висновку експерта на адресу судді Ленінського районного суду м. Вінниці Зайцеву А.Ю., міститься позначка: «без оплати», зазначено, що матеріали  цивільної справи № 2-1782/11 отримала  на руки помічник судді Фещук К.М. 15.09.2011р., відповідно до штампу, висновок експерта отримано судом 28.10.2011р..

Постановою Ленінського районного суду  провадження по справі відновлено 31.10.2011р.

З пояснень  ОСОБА_2 та його представника вбачається, що вони не згодні з уточненими позовним вимогами, вважають, що висновок експерта № 40 від 18.08.2011р. є недостовірний, оскільки експертом  завищені ціни на запасні частини, що підлягають заміні, та завищені ціни на вартість ремонтно-відновлювальних робіт та матеріали. Вважають, що експертом неправильно  вчинено розрахунки  станом на час проведення експертизи  травень –серпень 2011р. і такі розрахунки експерт мав проводити станом на день спричинення шкоди –тобто станом на 22 травня 2010р., оскільки ціни на запасні частини та послуги значно змінилися.

Заподіяння позивачу моральної шкода відповідачем та його представником не визнано з посиланням на те, що сам факт визнання ОСОБА_2 вини  у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди  є тим чинником який  повністю задовольняє  спричинену позивачу моральну шкоду.    

Заслухавши в судовому засіданні пояснення сторін, та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до повного задоволення в частині стягнення матеріальної шкоди,  судових витрат, витрат пов’язаних з наданням  правової допомоги. В частині відшкодування моральної шкоди позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, 22 травня 2010 р. о 16 год. 50 хв. в м. Вінниці по вул. Хмельницьке шосе сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів «Део»д.н. НОМЕР_7 під керуванням ОСОБА_1  та «ВАЗ-2108»д.н.  НОМЕР_5 під керуванням ОСОБА_2.

Постановою Ленінського районного суду  від 07 червня.2010 року ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні  адміністративного  правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено  адміністративне  стягнення у вигляді штрафу  в розмірі 400 гривен. Постанова набула чинності.

Відповідно до ст.61 ЦПК України дана постанова  про адміністративне правопорушення є обов’язковою для суду, що розглядає цивільно-правові наслідки  дій особи  стосовно якої ухвалено постанову суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією  особою, тобто є обставиною, яка не потребує доказування.

Відповідно до ст.10, ст.60 ЦПК України кожна сторона  повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Докази подаються  сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб які беруть участь у справі виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до страхового полісу № ВС/ 7535970 ЗАТ «Українська екологічна страхова компанія»цивільна правова відповідальність ОСОБА_2 в період з 20.08.2009р. по 19.08.2010р., з лімітом відповідальності 25500грн. за шкоду заподіяну майну (на одного потерпілого).Саме тому  відшкодування завданої шкоди законодавцем, відповідно до вимог ст.1194 ЦК України, покладено як  на  ЗАТ «УЕСК», в  межах страхового  ліміту в сумі  відшкодування 25500грн., за виключенням франшизи 510 грн., так і на ОСОБА_2 в сумі  що виходить за межі страхового відшкодування.

Відповідно із наданих виписок із поточного  рахунку позивача ОСОБА_1 відповідачем по справі - ЗАТ «Українська екологічна страхова компанія», де застрахована цивільна відповідальність ОСОБА_2, в відшкодування завданої матеріальної шкоди, на  особистий рахунок позивача в період з 16.08.2010р. по 10.12.2010р. перераховано:

- за платіжним дорученням  № 3882  - кошти в сумі 1990 грн.00 коп.,

- за платіжним дорученням  № 3981  - кошти в сумі 1000 грн.00 коп.,

- за платіжним дорученням  № 4072  - кошти в сумі 1000 грн.00 коп.,

- за платіжним дорученням  № 4115  - кошти в сумі 1000 грн.00 коп.,

- за платіжним дорученням  № 4150  - кошти в сумі 1000 грн.00 коп.,

- за платіжним дорученням  № 1540  - кошти в сумі 1000 грн.00 коп.,

- за платіжним дорученням  № 4186  - кошти в сумі 1500 грн.00 коп.,

- за платіжним дорученням  № 4405  - кошти в сумі 2000 грн.00 коп.,

- за платіжним дорученням  № 5187  - кошти в сумі 1500 грн.00 коп.,

- за платіжним дорученням  №2194   - кошти в сумі 1500 грн. 00 коп.,

- за платіжним дорученням № 2486 - кошти в сумі  2000 грн. 00коп., а всього на суму 15490,00 грн.

Згідно ст.9 п.9.1 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»обов’язковий ліміт відповідальності страховика –це грошова сума, в межах якої страхових забовязаний провести виплату страхового відшкодування  відповідно до умов договору страхування. Відповідно до ст.12 п.12.1. розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування  завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.

З врахуванням зазначеного в страховому полісі № ВС/ 7535970  про те, що в любому разі страхова компанія не сплачує франшизу в сумі 510 грн.,   а ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну потерпілого обмежений сумою 25500 грн.,  з    відповідача ЗАТ «УЕСК»підлягає стягненню  на користь позивача ОСОБА_1 сума  (25500 –15490) - 510 =  9500 грн. 00 коп. у відшкодування матеріальної шкоди. Таким чином з відповідача ОСОБА_2 підлягає стягненню 45352,57-( 15490+9500)=20362,57 грн. на користь позивача  ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди.

Згідно  ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті  порушення її цивільного права, має  право на їх відшкодування.

Згідно  ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана  неправомірними діями особистим немайновим  правам фізичної особи, а також шкода завдана майну фізичної особи, відшкодовується  в повному обсязі, особою, яка її завдала.

Згідно ч.2 ст. 1187 ЦК України  шкода, заподіяна  джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка  на відповідній правовій  підставі володіє транспортним засобом.

Згідно  ч.1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел  підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме : 1)шкода завдана одній особі  з вини іншої  особи, відшкодовується винною особою.

Згідно  ст. 979 ЦК України  за договором страхування  одна сторона (страховик) забовязується  у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити  другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначений у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник  забовязується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно  ст.988 ЦК України страховик забовязаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Згідно   ст.1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності  страхової виплати(страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди забовязана сплатити  потерпілому різницю між фактичним  розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно  ч.2 ст.1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому визначається  відповідно до реальної  вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконаних робіт, необхідних для  відновленої пошкодженої речі.

Згідно із Постановою Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992р №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»(із змінами),п.9 «Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовується в повному обсязі збитки відповідно до реальної  вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити  пошкоджені річ, усунути  інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди.»

Згідно  ст.23 ЦК України  особа має право на відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок порушення її прав, яке може полягати, зокрема,  у знищенні або пошкодженні її майна.

Згідно  ч.1 ст.1167 ЦК України  моральна шкода, завдана фізичній особі  неправомірними  діями, відшкодовується особою, яка її завдала  за наявності її вини. Проте, суд вважає, що сума  моральної шкоди 3000грн., яка заявлена позивачем не повністю відповідає  характеру тих страждань, яких вона зазнала  внаслідок пошкодження автомобіля, тому позов в цій частині слід задовольнити в межах доведеного на суму 1000 грн..

Відповідно   ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої  ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони   понесені нею і документально підтверджені  судові витрати. Позивачем  понесені судові витрати пов’язані  із сплатою судового збору на суму 300+ 191,2+97,1=588,3 грн., витрати на забезпечення судового розгляду справи в сумі 120грн., витрати на проведення автотоварознавчої експертизи в сумі 569,56грн., які підтверджено документально відповідними квитанціями, а всього на суму 1277,86грн..

Витрати позивача за надання юридичної допомоги в сумі 2500грн., пов’язані із наданням позивачу юридичних консультацій, ознайомленням із матеріалами адміністративної справи, збору документів для подання позовної заяви, складанням позовної заяви, безпосередня участь у судових засіданнях, складанням інших  документів та поданням їх до суду щодо збільшення позовних вимог та  забезпечення позову, на що витрачено вісім годин,  підлягають повному відшкодуванню.

Згідно п.2 ч.3 ст.79 ЦПК України до судових витрат  належать, зокрема, витрати  на правову допомогу. Постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2006р. № 590 «Про граничні  розміри компенсації витрат, пов’язаних  із розглядом  цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації  за рахунок держави»встановлено граничний розмір який не може перевищувати 40 відсотків  від розміру  мінімальної заробітної плати за годину роботи адвоката. Мінімальний розмір заробітної плати  станом на час подання позовної заяви –березень 2011р.  становив 941 грн., 40% від цієї суми становить 376,4грн.. На  день прийняття рішення мінімальний розмір заробітної плати становить1073грн., 40 відсотків від цієї суми становлять 429,2 грн..   Виходячи із мінімальної ставки на день подання позовної заяви, березень 2011р., граничні розміри компенсації витрат за 8 годинну правову допомогу  не можуть перевищувати суму 376,4 х 8 = 3011.2грн..   Таким чином суд приходить до висновку, що сплачений гонорар (витрати на правову допомогу) в сумі 2500 грн., підтверджений  угодою № 76 про надання юридичних послуг та квитанцією про сплату позивачем 2500грн. є законним по формі та порядку внесення і розумно обґрунтованим за розміром.

Враховуючи наведене, згідно ст.ст. 22, 23, 1166,1167,1187, 979, 988, 1192, 1194 ЦК України, ст.ст.9, 12 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», та керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд

                                                  В И Р І Ш И В :

  Позов задовольнити частково.

Стягнути з закритого акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія»на користь ОСОБА_1 9 500 гривень у відшкодування матеріальної шкоди та 1 888, 93 гривеньі у відшкодування судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_2  на користь ОСОБА_1 20 362, 57 гривні у відшкодування матеріальної шкоди, 1 000 гривень у відшкодування моральної шкоди та 1 888, 93 гривень у відшкодування судових витрат.   

В решті позові про відшкодування моральної шкоди відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

  Суддя:         

Дата документу 08.02.2012