Справа № 2-4940/11

  Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

11 січня  2012 року                                                                    м. Дніпропетровськ

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

                                                                  головуючого судді                           Мовчан Д.В.

                                                                  при секретарі                                    Волкобоєвій О.А.

за участю: представника позивача –ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні  в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Сектору громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Ленінського районного відділу Дніпропетровського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ у Дніпропетровській області, про усунення перешкод у володінні,   користуванні і розпорядженні однокімнатною квартирою, та про вселення , -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 (далі - Позивач)  звернулася до  суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Сектору громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Ленінського районного відділу Дніпропетровського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ у Дніпропетровській області, про усунення перешкод у володінні,   користуванні і розпорядженні однокімнатною квартирою, та про вселення.

В обґрунтування своїх позовних вимог Позивач вказала, що вона на підставі протоколу №2670/4 від 18.02.2010року, виданого Філією «Дніпропетровський акційний центр»державної акціонерної компанії «Національна мережа аукціонних центрів»на публічних торгах придбала нерухоме майно під Лотом №1, а саме: однокімнатну квартиру АДРЕСА_1  в житловому будинку літ.А-16, яка складається із: 1 –коридор, 2 –житлова кімната, 3 –кухня, 4 –туалет, 5 –ванна, 6 –шафа, І, ІІ –лоджія, загальною площею –35,5 кв.м., житловою площею –16,5 кв.м. Позивач зазначає, що грошові кошти за придбане нею нерухоме майно у сумі 123 000 грн., сплачені нею в повному обсязі. На підставі вказаного вище протоколу та акта про проведення прилюдних торгів від 26.03.2010року, затвердженого Ленінським відділом державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7, їй, ОСОБА_2,   було видано відповідне свідоцтво на право власності на квартиру АДРЕСА_1 від 09.04.2010 року, бланк ВМР № 325778, реєстр № 486. Вказана квартира зареєстрована за позивачем, що також підтверджується витягом про державну реєстрацію прав за № 29675730 від 14.04.2011 року виданим КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»м. Дніпропетровська.  Продаж вказаного вище нерухомого майна відбувався в рамках проведення виконавчих дій по виконанню вимог виконавчого напису виданого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_8 від 27.05.2008 року реєстр № 1749 про звернення стягнення на предмет іпотеки (вказаної вище квартири) на користь ВАТ «Кредитпромбанк», яка належала відповідачам ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, на праві  власності. Про вказаний виконавчий напис всі відповідачі були обізнані повністю, а також знали про реалізацію вказаної квартири. Позивач також зазначає, що з 09.04.2010року, тобто з моменту отримання свідоцтва про право власності, відповідачі   ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ухиляються від отримання письмової вимоги про звільнення квартири, розташованої за адресою: 49128, АДРЕСА_1 Фактично, на теперішній час відповідачі  ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,  знаходяться у її  квартирі, також безпідставно поселивши у неї свого родича ОСОБА_6, який також не допускає позивача у квартиру та ухиляється від отримання письмової вимоги. Вказані дії відповідачів порушують права позивача як власника, у зв’язку з чим, позивач змушена звернутися до суду і просити суд усунути їй перешкоди у володінні, користуванні, і розпорядженні однокімнатною квартирою, що розташована за адресою: 49128, АДРЕСА_1, шляхом виселення ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 з спірної квартири, без надання іншого житла, та зобов’язати Сектор громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Ленінського районного відділу Дніпропетровського міського управління ГУ МВС у Дніпропетровській області зняти з реєстрації ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 з спірної квартири, а також вселити ОСОБА_2 в вищевказану однокімнатну  квартиру.

           Представник  Позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, та просила позов задовольнити з викладених у позовній заяві підстав.

          Відповідач ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_9 в судове засідання призначене до розгляду справи по суті не з’явились, про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином. До суду надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв’язку з тим, що ОСОБА_9  приймає участь у розгляді іншої справи в Саксаганському районного суду м. Кривий Ріг. Дослідивши матеріали справи, та розглянувши вказану заяву, суд визнав неявку вказаних осіб, що беруть участь у справі, такою, що відбулася без поважних на те причин. Про день та час проведення такого судового засідання сторони повідомлялись завчасно (23.12.2011 р., а.с. 42), про ознайомлення з інформацією про день та час проведення такого судового засідання, заяв щодо неможливості брати участь в судовому засіданні в означений час від вказаних осіб не надходило, про ознайомлення з такою інформацією сторони власноруч розписались у відповідній розписці. Клопотання про відкладення розгляду справи надійшло до суду напередодні проведення судового засідання (10.01.12. р). Суд враховуючи ту обставину, що  відповідачі та вказаний представник ОСОБА_4, також не з’явились на раніш призначене о 14.12.2011 р. судове засідання, про яке повідомлялись належним чином, і причини неявки суду не повідомили.  Відповідно до вимог ч. 2., 4 ст. 169 ЦПК України суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних доказів, та зауважити, що систематичне відкладення судового засідання з вказаних причин фактично призводе до безпідставного затягування розгляду такої справи, що як наслідок, обумовлює перебування в проваджені суду не вирішеної по суті справи поза строками, що передбачені цивільним процесуальним законодавство для розгляду такої справи по суті.

Відповідач ОСОБА_6 під час проведення попереднього судового засідання  позовні вимоги не визнав, в судове засідання призначене до розгляду справи по суті не з’явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить розписка про ознайомлення про ознайомлення з інформацією про день та час проведення судового засідання, заяв чи клопотань до суду від нього не надходило.        

Відповідачі Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_5  в судове засідання призначене до розгляду справи по суті не з’явились, про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином, надали суду письмові заяви, в яких просять справу розглянути без їх участі,   

              Суд, заслухавши осіб, які беруть участь у справі, з’ясувавши обставини справи та перевіривши  їх доказами, знаходить позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.  

Судом встановлено, що ОСОБА_2 відповідно до протоколу №2670/4 від 18.02.2010року, придбала на аукціоні, проведеному філією «Дніпропетровський акційний центр»державної акціонерної компанії «Національна мережа аукціонних центрів»на публічних торгах нерухоме майно, а саме: однокімнатну квартиру АДРЕСА_1  в житловому будинку літ.А-16, яка складається із: 1 – коридор, 2 –житлова кімната, 3 –кухня, 4 –туалет, 5 –ванна, 6 –шафа, І, ІІ –лоджія, загальною площею –35,5 кв.м., житловою площею –16,5 кв.м. Продаж вказаного вище нерухомого майна відбувався в рамках проведення виконавчих дій по виконанню вимог виконавчого напису виданого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_8 від 27.05.2008 року реєстр № 1749 про звернення стягнення на предмет іпотеки (вказаної вище квартири) на користь ВАТ «Кредитпромбанк», яка належала відповідачам   ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, на праві  власності.

Як вбачається із матеріалів справи, на підставі вказаного вище протоколу та акта про проведення прилюдних торгів від 26.03.2010 року, затвердженого Ленінським відділом державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7, їй, ОСОБА_2,   було видано відповідне свідоцтво на право власності на квартиру АДРЕСА_1 від 09.04.2010 року, бланк ВМР № 325778, реєстр № 486.

Частиною першою статті 182 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Частина четверта статті 334 Цивільного кодексу України передбачає, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Судом встановлено, що право власності на вказану квартиру зареєстровано за позивачем у встановленому порядку шляхом внесення реєстратором запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно, що підтверджується витягом про державну реєстрацію речового права за № 29675730 від 14.04.2011 року, виданим КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»Дніпропетровської обласної ради.

Суд не може погодитись з доводами відповідачів щодо того, що звернення стягнення на вказану квартиру відбулося в порушення вимог чинного законодавства з боку органів ДВС у зв’язку з чим в позові має бути відмовлено. Так судом встановлено, що відповідачі добровільно вказане житлове приміщення не звільняють знали  про процедуру звернення стягнення на вказане спірне нерухоме майно,   мали  реальну   можливість проявити   інтерес   до процедури   викупу    такої  квартири  та прийняти  участь в публічних  торгах,  якщо  вони  на  той  час   мали  відповідну  суму   грошей або оскаржити дії органу ДВС в установленому порядку. Однак, ні під час проведення попереднього судового засідання, ні під час розгляду справи по суті суду не було повідомлено, та не було надано відповідно жодного належного та допустимого доказу (відповідного судового рішення тощо) щодо незаконних дій органу ДВС з приводу звернення стягнення на вказане майно або правил порушення проведення прилюдних торгів з приводу продажу такого майна. У відповідності зі ст.11 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі представлених доказів.  Відповідно до змісту ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Судом також встановлено, а  сторонами не спростовувалось, що відповідачі у добровільному порядку звільняти житлове приміщення відмовляються, ігноруючи з квітня 2011 року вимоги нового власника (позивача) через ухилення від їх отримання, та фактично не допускаючи позивача, як власника, у вказану квартиру.

Згідно ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу.

Відповідно до вимог ст. 319 ЦК України власнику належить право володіння, користування та розпорядження належним йому майном. При цьому ніхто не може бути протиправно позбавлений або обмежений в здійсненні права власності (ч.2 ст. 321 ЦК України).

Згідно із ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійснені ним права користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 177 Цивільного кодексу України встановлено, що об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші і цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Відповідно до частини першої статті 40 Закону України «Про іпотеку»,  звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Аналогічна за своїм змістом правова норма міститься у ч.3 ст. 109 Житлового Кодексу України відповідно до якої звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення всі громадяни, що мешкають у ньому, зобов’язані на письмову вимогу кредитора або нового власника цього жилого приміщення добровільно звільнити його протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.  

Згідно ст. 50 Закону України «Про іпотеку» після продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах припиняються будь-які права та вимоги інших осіб на нерухоме майно, що було предметом іпотеки, які виникли після державної реєстрації іпотеки за іпотечним договором, згідно з яким було звернене стягнення на предмет іпотеки.

Згідно до ст. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) щодо нерухомого майна встановлюється для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволенні іншим способом.

З аналізу вказаної норми вбачається, що чинне законодавство пов’язує право користування чужим майном (сервітут) з потребами інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. При встановлені права членів сім’ї власника квартири користуватися жилим приміщенням, належним власнику, законодавство виходить з того, що такий сервітут пов’язується виключно з неможливістю ведення спільного господарства членами однієї сім’ї без їх спільного проживання, зокрема ст. 64, 156 ЖК України відповідно до яких до членів сім’ї власника квартири належать їх діти, батьки, ст. 3 СК України, згідно з якою сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки. Згідно з п.4 ст. 406 ЦК України сервітут припиняється у разі припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту.

В даному випадку, оскільки права колишнього власника та членів сім’ї є похідними від права власників, то з припиненням для власників права власності на жиле приміщення члени його сім’ї також втрачають право користування цим приміщенням та підлягають виселенню.

Відповідно до вимог  ч. 1 ст. 109 ЖК України виселення  із  займаного  жилого  приміщення  допускається з підстав,  установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

Згідно ст. 7 Закону України „ Про свободу пересування і вільному виборі міста мешкання в Україні” зняття з реєстрації міста мешкання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації по новому місту мешкання особи, остаточного рішення суду ( про позбавлення права власності на жиле приміщення або права користування жилим приміщенням).

За вказаних обставин та вимог чинного законодавства, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення в повному обсязі.

Також, на підставі ст. 88 ЦПК України з Відповідачів –ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 слід стягнути на користь Позивача судові витрати, понесені Позивачем по оплаті судового збору у розмірі 8 (вісім) грн. 50 коп. Суд позбавлений можливості стягнення з відповідачів на користь позивача суми витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу у зв’язку із тим, що статтю 81 ЦПК України виключено на підставі Закону України «Про судовий збір»№ 3674-VI (3674-17) від 08.07.2011року.   

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 16,177, 321, 391, 401, 406 ЦК України, ст.ст. 40, 50 Закону України «Про іпотеку», ст. 109, ЖК України, ст. 7 Закону України „ Про свободу пересування і вільному виборі міста мешкання в Україні”,   ст. 5, 6, 10, 27, 57-60, 130, 174, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги  ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Сектору громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Ленінського районного відділу Дніпропетровського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Дніпропетровській області, про усунення перешкод у володінні,   користуванні і розпорядженні однокімнатною квартирою, та про вселення –задовольнити.

2. Усунути ОСОБА_2  (ІПН  НОМЕР_1) перешкоди у володінні, користуванні, і  розпорядженні однокімнатною     квартирою,     що     розташована     за     адресою:      АДРЕСА_1, шляхом   виселення ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН   НОМЕР_2), ОСОБА_4  ІНФОРМАЦІЯ_2  (ІПН НОМЕР_3), ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_4), ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 (ІПН  НОМЕР_4)з квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, без надання їм іншого житла.

3. Усунути ОСОБА_2  (ІПН НОМЕР_1) перешкоди у володінні, користуванні і розпорядженні однокімнатною     квартирою,     що     розташована     за     адресою:     АДРЕСА_1 шляхом зобов'язання Сектору громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Ленінського районного відділу Дніпропетровського міського управління    Головного    управління  Міністерства   внутрішніх справ України     у Дніпропетровській області зняти з реєстрації ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН      НОМЕР_2),     ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_3), ОСОБА_5  (ІПН  НОМЕР_4), з квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1

4. Вселити ОСОБА_2  (ІПН НОМЕР_1) в квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1

5. Судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 8 грн. 50 коп. покласти на відповідачів.

  Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи,  які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10-ти днів з дня отримання копії цього рішення.   

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя:                                                                                      Мовчан Д.В.