Справа №2-2196/07
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 серпня 2007року м. Бориспіль
Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого - судді Вознюка С.М.
при секретарі Алфімовій І.М. ,
за участю ОСОБА_1. , ОСОБА_3.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2, третя особа на стороні позивача: ОСОБА_3, - про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, -
встановив:
ОСОБА_1. 11.07.2007 року звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому вказувала, що вона є власником квартири АДРЕСА_1, яка подарована її матір'ю ОСОБА_3. - третьою особою по справі. Відповідач по справі ОСОБА_2. - її брат, зареєстрований в даній квартирі, але не проживає в ній і не з'являється, проживає за іншою адресою. Близько десяти років відповідач спірною квартирою не користувався, мешкає за іншою адресою, участі в оплаті комунальних послуг не приймає.
У зв'язку з цим позивачка просить визнати останнього таким, що втратив право користування житловим приміщенням, оскільки вона несе за нього додаткові витрати по оплаті комунальних послуг.
Суд прийняв рішення про заочний розгляд даної цивільної справи відповідно до ст. ст. 224, 225 ЦПК України, оскільки позивачка та третя особа проти цього не заперечував.
В судовому засіданні позивачка свої позовні вимоги підтвердила та наполягала на визнанні ОСОБА_2. таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1, в тому числі, оскільки це є ї власністю.
Відповідач в судове засідання неодноразового не з'являвся, місце проживання його невідоме, у зв'язку з чим було надруковано оголошення в газеті про виклик до суду. Тому суд вважає що він належним чином був повідомлений про день, час та місце розгляду справи. Письмових пояснень від нього не надійшло, як і не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.
Третя особа в судовому засіданні позов підтримала в повному обсязі, також просила визнати відповідача таким, що втратив право користування житлом, незважаючи на те, що це її син.
Свідки ОСОБА_4. та ОСОБА_5. кожний окремо суду пояснили, що відповідач ОСОБА_2. не проживає в зазначеній квартирі 10-11 років, до житла не з'являється, не надає допомоги в оплаті комунальних послуг за квартиру, його місце знаходження їм невідоме.
Суд, заслухавши позивачку, третю особу, свідків, дослідивши матеріали справи й оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню.
Під час судового розгляду встановлено, що згідно договору дарування від 28.12.2004 року, квартира АДРЕСА_1 належить позивачці - ОСОБА_1. , про що свідчить витяг з реєстру права власності на нерухоме майно (а.с. 7, 8).
Після оформлення договору дарування і по теперішній час відповідач по справі ОСОБА_2. не знявся з реєстрації і на даний час має право користування жилим приміщенням
2
зазначеної квартири, де він зареєстрованим разом з третьою особою - ОСОБА_6., що підтверджується довідкою КП "ЖРЕУ" від 18.06.2007 року № 701 (а.с. 9).
Договір дарування від 28.12.2004 року нотаріально засвідчений й у суду немає даних про визнання його недійсним.
Судом на підставі свідчень позивачки, третьої особи та свідків встановлено, що відповідач близько 10 років в даній квартирі не проживає та не бере участі в веденні господарства, не сплачує комунальні послуги, проживає за іншою адресою, яка невідома учасникам процесу.
З акту обстеження житлових і матеріально-побутових умов від 06.08.2007 року, вбачається, що ОСОБА_1. стоїть на обліку щодо працевлаштування, проживає в АДРЕСА_2, їй належить на праві власності квартира АДРЕСА_1, також підтверджується факт, що ОСОБА_2. не проживає за зазначеною адресою більше 10 років.
Відповідно до ст. 405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають займати, визначається його власником.
Згідно ч. 2 зазначеної статті член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Зважаючи на встановлені судом обставини та вказані норми закону відповідач втратив право користування житловим приміщенням, яке належить на праві власності ОСОБА_1. , оскільки домовленостей щодо користування квартирою між нею та ОСОБА_2. не було, про що підтвердила сама позивачка, й він відсутній за адресою реєстрації понад 10 років.
Поважність причин відсутності відповідача судом не встановлено.
Судом враховано, що позивачкою не ставилось питання про зняття ОСОБА_2. з реєстрації.
Судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи за бажанням позивачки покладені лише на неї.
На підставі ст. 321, ч.2 ст.405 ЦК України та керуючись ст. ст. 10, 60, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
вирішив:
Позов ОСОБА_1задовольнити.
Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, таким, що втратив право користування житловою площею в квартирі АДРЕСА_1.
Від оплати судових витрат ОСОБА_2. звільнити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії до Бориспільського міськрайонного суду Київської області.
Рішення суду може бути оскаржене позивачем до апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення до апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд Київської області.