Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

08 лютого 2012 року                                                                                            м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:

     Головуючого судді   Собіни І.М.

     Суддів:   Ковалевича С.П.,    Ковальчук Н.М.

     При секретарі судових засідань   Сеньків Т.Б.

     З участю представників ОСОБА_2 та ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 22 грудня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, треті особи –Комунальне підприємство „Архітектор”, ОСОБА_3 і ОСОБА_5 про витребування майна з чужого незаконного володіння,       

                                          в с т а н о в и л а:

      Рішенням Дубенського міськрайонного суду від 22 грудня 2011 року позов задоволено. Витребувано з чужого незаконного володіння, а саме ОСОБА_2 3/8 частини домоволодіння, яке знаходиться по АДРЕСА_1.

     У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2 вказує на незаконність рішення суду у зв”язку з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

     Доводив, що ним 30 грудня 2010 року було придбано спірний будинок у ОСОБА_5 за 128037 гривень. Договір купівлі-продажу був оформлений у приватного нотаріуса під реєстровим № 5560 та пройшов державну реєстрацію 17 січня 2011 року у Комунальному підприємстві ( далі КП ) „Архітектор”.

         Справа №22-ц 1790/305/2012                         Головуючий у 1інст.Федорова Л.П.

            Категорія                                                           Суддя-доповідач  Собіна І.М.

     До попереднього власника ОСОБА_5, будинок АДРЕСА_1 перейшов на підставі договору дарування від 8 липня 2009 року посвідченого приватним нотаріусом Дубенського нотаріального округу під реєстровим № 2870.

     Позивачка не зареєструвала право власності на частку у спірному будинку, тому не набула права власності на неї відповідно до п. 2 ч.2 ст. 331 ЦК України, а тому немає підстав припускати, що даний будинок знаходився у спільній частковій власності позивачки та ОСОБА_5

      Вважає себе добросовісним набувачем і володіє будинком на підставі договору купівлі-продажу, який не визнаний недійсним і вимоги такої позивачка не заявляла.

      Прийнявши рішення про витребування 3/8 частин будинковолодіння, суд не зазначив у рішенні, яка саме частина його витребовується. Предметом позову може бути лише індивідуально визначене майно, а не його частка, яка не виділялася в натурі.

      Просив оскаржуване рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в позові за безпідставністю.

      У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду.

      Доводила, що вона успадкувала після смерті ОСОБА_7 спірне будинковолодіння, на яке отримала свідоцтво про право на спадщину 22 квітня 2009 року. Ставши одноосібним власником майна вона подарувала його 8 липня 2009 року своїй доньці ОСОБА_5 та зареєструвала право власності за нею у КП „Архітектор”. Після чого, новий його власник  продала будинковолодіння  ОСОБА_2

      Судом також встановлено, що 7 травня 2010 року Дубенський міськрайонний суд своїм рішенням визнав право власності на 3/8 частин спірного будинковолодіння за ОСОБА_4 але вона право власності на вказану частину будинку в КП „Архітектор” не зареєструвала.

      Вважає невірним висновок суду про те, що спірне будинковолодіння належало ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності, оскільки позивачка у встановленому законом порядку право власності на 3/8 частини будинковолодіння не зареєструвала, а тому і не набула його.

      Просила скасувати оскаржуване рішення і ухвалити нове, яким у позові відмовити за безпідставністю.               

      В запереченні на апеляційні скарги ОСОБА_4 вказує на законність та обґрунтованість рішення суду і просить залишити його без змін, а апеляційні скарги відхилити.

      Колегія суддів, заслухавши доводи та заперечення осіб, які беруть участь у справі і з”явились в судове засідання, в межах поданих апеляційних скарг перевіривши матеріали справи, дійшла висновку про їх задоволення з таких підстав.

       З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є рідними сестрами і спадкоємцями першої черги після смерті своєї матері ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

       Спадщина відкрилася на будинковолодіння АДРЕСА_1.       

       Оскільки державним нотаріусом Першої Дубенської державної нотаріальної контори 22 квітня 2009 року було видано свідоцтво про право власності на все спадкове майно ОСОБА_3, ОСОБА_4 зверулась до суду з позовом про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину за законом та визнання за позивачкою права власності на 3/8 частин спадкового майна.

       Рішенням Дубенського міськрайонного суду від 7 травня 2010 року позов ОСОБА_4 задоволено. Вказане рішення суду набрало законної сили 13 липня 2010 року.

       Згідно ст. 1299 ЦК якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов”язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна (стаття 182 цього Кодексу).

       Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна.

       ОСОБА_4 в установленому законом порядку право власності на 3/8 частин спадкового майна не зареєструвала.

       8 липня 2009 року ОСОБА_3 подарувала спірне будинковолодіння ОСОБА_5, а остання 30 грудня 2010 року продала його ОСОБА_2 (а.с.23).

      Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1)          було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння,

2)          було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння,

3)          вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.   

    Задовольняючи вимоги ОСОБА_4 суд у рішенні не навів доказів, які б підтверджували наявність обставин зазначених у ст. 388 ЦК.

     Задовольнивши віндикаційний позов суд мав вирішити питання про відшкодування добросовісному набувачеві понесених ним витрат на придбання майна за рахунок сторони, якій було заплачено за  правочином.

     Окрім того, колегія суддів вважає, що пред”явлення цього позову, є передчасним оскільки, позивачка не захистила своє право власності шляхом оскарження відмови державного реєструючого органу у реєстрації права власності на нерухоме майно.   

     На підставі наведеного, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,

                                        в и р і ш и л а :

     Рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 22 грудня 2011 року скасувати, в позові ОСОБА_4 відмовити.

     Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.

     Сторони мають право оскаржити рішення місцевого суду та рішення апеляційної інстанції безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили.

      Головуючий                                                           І.М.Собіна

      Судді:                                                                      С.П.Ковалевич

                                                                                      Н.М.Ковальчук