К О П І Я

Справа № 2-389/11

рішення

Іменем України

24 листопада 2011 року                                                                                                  м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого                                                                                           судді       Дмитрієвої М.М.,

при секретарі                                                                                                         Новіцькій М.Ф.,

за участю представника позивача                                                                              Грона Д.С.,

відповідача                                                                                                                    ОСОБА_2,

представника відповідача                                                                                           ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СоцСфера»до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про виселення без надання іншого житлового приміщення, -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СоцСфера»звернулося до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з позовною заявою про стягнення заборгованості та виселення без надання іншого житлового приміщення ОСОБА_2, ОСОБА_4, що проживають за адресою: АДРЕСА_1, посилаючись на те, що відповідачі несвоєчасно та не в повному обсязі сплачують кошти за отримані послуги з проживання, мають заборгованість. Крім того, закінчився строк дії договору найму, а відповідачі відмовляються укласти договір на новий строк, що підтверджується актами, продовжують користуватися кімнатою без правових підстав, чим порушують умови договору найму, норми законодавства України.

24.03.2011 року до Комунарського районного суду м. Запоріжжя надійшла заява від ТОВ «СоцСфера», якою останній уточнив позовні вимоги, зазначивши, що відповідачами сплачено заборгованість у зв’язку з чим просив провадження по справі в частині стягнення заборгованості припинити, а позовні вимоги в частині виселення без надання іншого житлового приміщення залишилися без змін.

 В судовому засіданні представник позивача Грон Д.С. уточненні вимоги підтримав у повному обсязі. При цьому суду пояснив, що 01 листопада 2005 року за договором оренди № 5890 будівля за адресою АДРЕСА_1 була передана власником (ЗАТ «ЗАЗ») для ведення господарчої діяльності орендарю (ТОВ «СоцСфера»), за що ТОВ «СоцСфера»сплачувало орендну плату ЗАТ «ЗАЗ». 01.11.2006 року договором оренди № 7855, укладеним між ЗАТ «ЗАЗ»та ТОВ «СоцСфера», було подовжено термін оренди. 06.04.2007 року на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між ЗАТ «ЗАЗ»та ТОВ «СоцСфера», право власності перейшло до останнього та оформлено у встановленому законом порядку.  

ОСОБА_2 була поселена у кімната ту АДРЕСА_1 за клопотанням від адміністрації ЗАТ «ЗАЗ», яке надійшло на адресу ТОВ «СоцСфера». Адміністрація ТОВ «СоцСфера»дала згоду на поселення за договором строком на 1 рік з передплатою. 20.09.2006 року ТОВ «СоцСфера»з ОСОБА_2 уклало договір найма житлового приміщення, строк дії якого, відповідно до п.1.2 Договору, становив 11 місяців.

09.02.2009 року, о 17 годин 20 хвилин, ОСОБА_2 було запропоновано укласти договір найму на новий строк, проте вона від цієї пропозиції відмовилась, про що було складено відповідний акт.

17.02.2009 року, о 10 годині, ОСОБА_2 було вручено повідомлення про виселення, однак вона від підписання та взяття цього повідомлення відмовилась, про що було складено відповідний акт.

Представник позивача Грон Д.С. зазначив, що вказаними діями відповідачі порушують право приватної власності ТОВ «СоцСфера»на житлове приміщення, крім того останні відмовою від укладання договорів на проживання порушуються норми Закону України «Про Житлово-комунальні послуги», відповідно до підпункту 3 пункту 2 статті 21 якого ТОВ „СоцСфера” повинно підготувати та укласти із споживачем (орендарем житлового приміщення) договір на надання житлово-комунальних послуг, а споживач, в свою чергу, укласти такий договір із постачальником послуг.

Представник позивача Грон Д.С. також пояснив, що у зв’язку з викладеними фактами та конфліктними ситуаціями, ініціаторами яких були відповідачі, адміністрація ТОВ „СоцСфери” не має наміру продовжувати договірні відносини з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 щодо подальшого проживання, оскільки викладені обставини та протиправні дії відповідачів порушують право приватної власності ТОВ «СоцСфера», позбавляють його права вільно користуватися та розпоряджатися своїм майном, отримувати прибуток.

У судовому засіданні відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_4, а також їх представник ОСОБА_3 позов не визнали повністю.  Зазначивши при цьому, що ОСОБА_2 була прийнята на роботу на посаду комірника відділу кооперованих поставок комплектуючих до ЗАТ «ЗАЗ»згідно наказу №989 від 15.04.2004 року. Даним підприємством було направлено лист-клопотання до позивача про вселення до гуртожитку ОСОБА_2 На підставі цього листа-клопотання ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було надано житлову площу.

Наказом № 1103-к від 03.06.2009 року ОСОБА_2 було звільнено з посади у зв’язку із скороченням, у зв’язку з чим відповідачі вважають, що нормами житлового законодавства передбачено збереження житла за скороченими особами. Вказують, що оскільки після спливу терміну дії договору ТОВ «СоцСфера»не пред’явило вимог про виселення, сторони фактично продовжували виконувати свої зобов’язання за договором найму. Оскільки сторони продовжили виконувати умови договору найму, основні умови якого (в тому числі й термін дії договору) не зазначено, то, відповідно до ч. 1 ст. 821 ЦК України, вважається, що він укладений на строк 5 років, тому, згідно із ч. 2 ст. 825 ЦК України, у позивача немає підстав для дострокового розірвання зазначеного договору. Зазначили також, що акти, надані позивачем, про відмову ОСОБА_2, укласти договір складені з порушенням, тому не можуть бути прийняті судом в якості доказів.

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, вивчивши і дослідивши письмові матеріали справи, аналізуючи і оцінюючі всі надані сторонами докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позов є обґрунтованим, та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

         01 листопада 2005 року між ЗАТ «ЗАЗ»та ТОВ «СоцСфера»було укладено договір оренди № 5890строком на 1 рік, відповідно до якого будівля за адресою АДРЕСА_1 була  передана для ведення господарчої діяльності ТОВ «СоцСфера», за що останній сплачував орендну плату ЗАТ «ЗАЗ».

01.11.2006 року між ЗАТ «ЗАЗ»та ТОВ «СоцСфера»було укладено новий договір оренди № 7855 строком на 1 рік.

06.04.2007 року на підставі договору купівлі-продажу № 1100, укладеного між ЗАТ «ЗАЗ»та ТОВ «СоцСфера»право власності перейшло до нового власника, яким стало ТОВ «СоцСфера», що було оформлено у встановленому законом порядку.  

У серпні 2006 року на адресу ТОВ «СоцСфера»надійшло клопотання від ЗАТ «ЗАЗ»про вселення ОСОБА_2 у гуртожиток, який, відповідно договору оренди № 5890 від 01 листопада 2005 року, ТОВ «СоцСфера»використовувало у своїй господарській діяльності.

Адміністрація ТОВ «СоцСфера»надало згоду на поселення за строковим договором терміном на 1 рік з передплатою.

20.09.2006 року було укладено договір найму житлового приміщення, відповідно до якого, ОСОБА_2 було передано у строкове платне користування житлове приміщення, що складається з 1 кімнати АДРЕСА_1, строком на 11 місяців.

Пунктом 5.1. вказаного Договору передбачено порядок сплати за користування житлом та зазначено, що оплата здійснюється за двох осіб, оскільки, як встановлено в судовому засіданні, разом з ОСОБА_2 проживає її мати –ОСОБА_4

06.04.2007 року, на підставі договору купівлі-продажу № 1100, укладеного між ЗАТ «ЗАЗ»та ТОВ «СоцСфера», право власності перейшло до нового власника, яким стало ТОВ «СоцСфера», що було оформлено у встановленому законом порядку.

Після закінчення терміну дії договору, відповідачі продовжували проживати у наданій їм кімнаті.

У зв’язку із закінченням терміну дії попереднього договору у лютому 2009 року відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було надано примірники договорів найму житлового приміщення, проте ОСОБА_2, яка була відповідальним квартиронаймачем, відмовилась від підписання та взяття цих договорів, що підтверджується актом від 09.02.2009 року, підписаного ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7

17.02.2009 року ОСОБА_2 було вручено повідомлення про виселення, від підпису якого остання відмовилась та не взяла повідомлення. Цей факт підтверджується актом від 17.02.2009 року, який підписала ОСОБА_8, а також ОСОБА_9 та ОСОБА_10

У судовому засіданні, в якості свідка була допитана ОСОБА_7, яка пояснила, що відповідачі дійсно проживають за адресою АДРЕСА_1 з 2006 року по теперішній час. У лютому 2009 року їм було запропоновано укласти договори найму житлового приміщення, проте з невідомих підстав, Відповідачі відмовилися. Договори не взяли. 17.02.2009 року ОСОБА_2 було вручено повідомлення про виселення, проте, вона це повідомлення не взяла, від підпису відмовилась. Підпис ОСОБА_7 на акті, а також підпис ОСОБА_10 відсутні з технічних підстав, оскільки у той час вони були зайняті господарськими справами та з неуважності не поставили його. Проте свідок ОСОБА_7 дійсно засвідчує, що була присутня під час складання акту та факту відмови від взяття повідомлення про виселення.

Факт пропонування підписання нового договору та відмови від вчинення цієї дії відповідачі не заперечують.

Наказом № 1103-к від 03.06.2009 року ОСОБА_2 було звільнено з посади у зв’язку зі скороченням.

Однак, суд дійшов висновку, що норми ст.ст. 124-125, 132 Житлового кодексу УРСР на відповідачів не поширюються, оскільки, як встановлено судом, житлове приміщення за адресою АДРЕСА_1, не є службовим, воно надавалось відповідачам не підприємством, на якому працювала відповідач ОСОБА_2, а іншою юридичною особою, яке взяло будівлю за адресою м. Запоріжжя, Космічна, 90 в оренду, та надавало громадянам послуги з проживання.

Крім того, з 06.04.2007 року право власності на будівлю в цілому перейшло до ТОВ «СоцСфера», а відповідачі не були і не цей час пов’язані з позивачем трудовими відносинами.

Відповідно до ст.ст. 128, 129 ЖК України жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації та відповідного профспілкового комітету.

На підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку видається спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

Судом установлено, що після закінчення строку дії договору оренди спеціальний ордер відповідачам на право проживання в гуртожитку не видавався, у зв'язку з чим передбачені законом підстави для проживання відповідачів у спірних кімнатах гуртожитку відсутні.

Статтею 109 ЖК України передбачено, що виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, встановлених законом.

Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

На час розгляду позову судом, договір найму житлового приміщення між власником приміщення та відповідачами не укладено.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно зі ст. 116 Житлового кодексу УРСР осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що позов є законним та обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати підлягають стягненню з відповідачів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 109, 116, 128, 129 ЖК УРСР, ст.ст. 317, 319, 321, 391 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 11, 60, 61, 208, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СоцСфера»до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про виселення без надання іншого житлового приміщення –задовольнити повністю.

Виселити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, з кімнати АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь позивача сплачені ним державне мито в розмірі 51 (п’ятдесят одна) грн. та витрати на інформаційно –технічне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 120 (сто двадцять) грн.  

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя                                                        /підпис/                                             М.М. Дмитрієва

копія вірна:

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя                                                                                                               М.М. Дмитрієва