Справа 2-361/07р.
Категорія справи 18
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
8 серпня 2007 року
Богуславський районний суд Київської області в складі
головуючого судді Чумаченка О.В.,
при секретарі Ткаченко НА.,
з участю позивача ОСОБА_1,
відповідачки ОСОБА_2.,
представника відповідачки Науменка О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Богуслав цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про стягнення витрат на користування телефонним зв"?зком,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1. звернувся з позовом до ОСОБА_2. і просить стягнути з неї на його користь 7701 грн. 08 коп. в рахунок відшкодування завданих йому збитків. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що рішенням Богуславського районного суду від 22.03.2007 року з нього, як з абонента, на користь Богусласького Центру електрозвязку №11 стягнуто 7701,08 грн. заборгованості за користування телефонним зв"язком, що утворилася протягом 2006 року. Посилаючись на те, що вказана заборгованість виникла з вини відповідачки, яка не забезпечила належний догляд за їх неповнолітньою дочкою, з якою відповідачка проживає, внаслідок чого дочка безконтрольно користувалась телефонним зв"язком та утворила заборгованість на вказану суму.
В судовому засіданні ОСОБА_1. свої позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві і пояснив, що він раніше перебував в зареєстрованому шлюбі з відповідачкою і проживав разом з нею та двома їх дітьми в належному їм на праві власності будинку, що знаходиться в м.Богуслав по вул.АДРЕСА_1. Із середини 2005 року він явліяється абонентом Богуславського ЦЕЗ №11 і користувався послугами стаціонарного телефонного зв"язку, що підключений до вищевказаного будинку. В кінці 2005 року він з відповідачкою шлюб розірвав та перейшов проживати до іншої жінки, а відповідачка з дітьми залишилась проживати в їх будинку. За їх з відповідачкою усною домовленістю він залишив телефон в користування відповідачки, а вона зобовязалась сплачувати рахунки за користування зв"язком. З кінця 2005 року до середини 2006 року він у вказаному будинку не проживав, а лише час від часу приходив до будинку щоб доглянути пасіку та по господарських справах. Будинок в цей час за рішенням суду формально був розділений між ним та відповідачкою, однак в зв"язку з тим, що прохід, який розділяв його на дві половини був закритий відповідачкою лише в середині 2006 року, то остання, а також їх діти мали можливість вільного доступу до всього будинку. Весною 2006 року йому повідомили, що в нього утворилась заборгованість за користування телефонним зв"язком на суму понад 7000 грн. Він разом із відповідачкою пішли в центр електрозв"язку, щоб з"ясувати звідки виникла така заборгованість. В центрі електрозв"язку суму заборгованості підтвердили і видали роздруківку телефонних переговорів з якої було видно, що заборгованість утворилася на протязі лютого-березня 2006 року і за виключенням декілької дзвінків, всі інші дзвінки були зроблені на один і той же номер мобільного телефону. Згодом він з"ясував, що цей номер мобільного телефону належав повнолітньому хлопцю на ім"я ОСОБА_3, з яким його 12-річна дочка ОСОБА_4 в 2006 році підтримувала дружні стосунки. Він був категорично проти цих стосунків і вигонив з їх будинку цього хлопця, але відповідачка заборонила йому втручатися в ці стосунки їх дочки. І їх дочка,
2
користуючись безконтрольністю відповідачки, на протязі лютого-березня 2006 року здійснювала із радіотелефонного апарата, що стояв в їх будинку, дзвінки на мобільний телефон вищевказаного хлопця. Після встановлення причини виникнення заборгованості, він з відповідачкою домовився про те, що вищевказану заборгованість вони сплатять порівну, однак відповідачка в подальшому відмовилась сплачувати навіть частину цієї заборгованості.
Відповідачка ОСОБА_2. в судовому засіданні позов не визнала і пояснила, що дійсно з 2005 року вони розірвали шлюб із позивачем. На початку 2006 року вони з позивачем уклали мирову угоду, згідно з якою розділили належний їм на праві власності будинок. Позов вона не визнає тому, що і вона і їх дочка ОСОБА_4 користувались телефонним апаратам, що стояв в половині будинку, який належить позивачу лише з дозволу останнього і їх дочка не здійснювала телефонних дзвінків на вищевказаний номер мобільного телефона.
Допитаний в судовому засіданні малолітній свідок ОСОБА_4 ОСОБА_4ОСОБА_4 пояснила, що на початку 2006 року вона дійсно підтримувала дружні стосунки ізОСОБА_3, але із стаціонарного телефона, що знаходився в їх будинку вона йому не телефонувала, оскільки цей телефон знаходився в частині будинку, що належить її батькові - позивачу по справі і користувалась вона ним лише з дозволу останнього.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 ОСОБА_3 Олександрович засвідчив, що на початку 2006 року він познайомився із ОСОБА_4 ОСОБА_4 і підтримував з нею дружні стосунки декілька місяців. він приходив до ОСОБА_4 додому, але її батько - позивач по справі вигонив його. Власного мобільного телефона він не мав і не має, а в 2006 році інколи користувався мобільним телефоном свого брата. Йому невідомий номер мобільного телефонаІНФОРМАЦІЯ_1 і телефоном з таким номером він ніколи не користувався. ОСОБА_4 телефонувала йому на телефон його брата з мобільного телефона своєї матері. Він також в разі потреби телефонував на мобільний номер матері ОСОБА_4 і просив позвати її до телефона.
Допитаний в судовому засіданні неповнолітній свідок ОСОБА_4 Василь Вікторович пояснив, що він є сином позивача та братом ОСОБА_4 ОСОБА_4. Він особисто в 2006 році не користувався стаціонарним телефоном, що знаходився на половині будинку його батька і йому не відомо чи користувалась цим телефоном його сестра.
Допитана в судовому засіданні свідокОСОБА_5 засвідчила, що вона працює оператором зв"язку в Богуславському відділенні "Укртелекому". Позивач та відповідачка приходили до неї, щоб перевірити правильність нарахування заборгованості на суму близько 7000 грн., що утворилась в лютому-березні 2006 року. Вона особисто намагалась з"ясувати, кому належить номер мобільного телефону, в зв"язку зі з"єднанням з яким виникла ця заборгованість. В зв"язку з цим вона телефонувала в с.Чайки, але якась дівчина їй відповіла, що цей номер належить її брату, який в даний час перебуває в армії. Позивачка лише заперечувала, що така заборгованість могла утворитись.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснив, що в кінці січня чи на початку лютого 2006 року він особисто виконав монтажні роботи по закриттю проходу між частинами будинку, що належить позивачу та його сестрі - відповідачці.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 засвідчила, що в січні 2006 року вона приходила в гості до відповідачки, з якою давно підтримує дружні стосунки і бачила, що прохід між половинами будинку, що належать відповідно позивачу та відповідачці, був вже замурований.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 засвідчила, що в лютому 2006 року вона приходила в гості до відповідачки, з якою давно підтримує дружні стосунки і бачила, що прохід між половинами будинку, що належать відповідно позивачу та відповідачці, був вже замурований.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3ОСОБА_3 ОСОБА_3засвідчив, що позивач ОСОБА_1. в 2005-2006 роках більше року не проживав за адресою до.Богуслав вул.АДРЕСА_1, а лише інколи навідувався до свого будинку.
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10засвідчили, що були в будинку, який належить сторонам по справі, значно пізніше ніж квітень 2006 року і в той час прохід між частинами будинку, що належить відповідно позивачу та відповідачці, закритий не був.
3
Заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши надані сторонами письмові докази та перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню із слідуючих підстав.
Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.
В грудні 2005 року був розірваний шлюб між позивачем ОСОБА_1. та відповідачкою. На початку 2006 року сторони уклали мирову угоду між собою про розподіл в натурі житлового будинку, який до цього належав їм на праві спільної сумісної власності, і який знаходиться в м.Богуслав по вул.АДРЕСА_1. З 2005 року позивач є абонентом Богуславського ЦЕЗ №11 і йому за вищевказаною адресою встановлено стаціонарний телефон з номером 4-26-01. Ці факти визнаються сторонами, а тому не підлягають доказуванню.
Згідно рішення Богуславського районного суду від 22.03.2007 року з позивача на користь Богуславського ЦЕЗ №11 Київської обласної філії ВАТ "Укртелеком" стягнуто 7620,08 грн. заборгованості за послуги електрозв"язку, яка утворилася за період лютого-березня 2006 року, 51 грн. судового збору та 30 грн. судових витрат.
Згідно із ст.ст. 1166 та 1178 ЦК України підставами для відповідальності батьків за заподіяну їх малолітніми дітьми шкоду є факт заподіяння цими дітьми шкоди, яка є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою.
Відповідно до ст.60 ч.1 ЦПК України, кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків передбачених ст.61 цього Кодексу.
Позивач, як на підставу своїх вимог посилається на те, що шкоди йому заподіяно з вини його малолітньої користуючись безконтрольністю з боку відповідачки, використовувала його стаціонарний радіотелефон, здійснюючи дзвінки на протязі двох місяців на номерІНФОРМАЦІЯ_1. В судовому засіданні позивач не довів факт здійснення його дочкою телефонних дзвінків із належного йому номера стаціонарного телефона на номерІНФОРМАЦІЯ_1, а тому його позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені витрати. Якщо позов задоволено частково. Судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві було відмовлено. Тому витрати відповідачки ОСОБА_2 на надання їй правової допомоги на суму 510 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок позивача, оскільки ці витрати належним чином документально підтверджені та заявлені в межах визначених постановою КМУ №590 від 27.04.2006р «Про граничні розміри компенсації витрат, пов»язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави».
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212-215 ЦПК України, ст. 1166 Цивільного Кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1до ОСОБА_2про стягнення витрат на користування телефонним зв"язком.
Звільнити позивача від сплати державного мита на підставі п.18 ст.4 Декрету КМУ "Про державне мито".
Стягнути з ОСОБА_1на користь ОСОБА_2в рахунок відшкодування понесених нею судових витрат 510 грн.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через суд першої інстанції, шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку визначеному ч.4 ст 295 ЦПК України.