Справа № 22-964-2007р. Головуючий в 1 інстанції: Мельник О.В.
Доповідач: Демянчук С.В.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2007 року м.Рівне
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Рівненської області у складі:
Головуючого судді: Буцяка З.І. суддів: Демянчук С.В., Шимківа С.С. при секретарі:Сеньків Т.Б.
з участю представника позивача, відповідачки ОСОБА_1, її представника адвоката ОСОБА_2, розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою закритого акціонерного товариства "Рівне-Борошно" на рішення Рівненського міського суду від 26 квітня 2007 року у справі за позовом закритого акціонерного товариства "Рівне-Борошно" до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про виселення з кімнати гуртожитку.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-
встановила:
Рішенням Рівненського міського суду від 26 квітня 2007 року відмовлено ЗАТ "Рівне-Борошно" в позові про виселення ОСОБА_3, ОСОБА_1 з гуртожитку по АДРЕСА_1.
Не погодившись з судовим рішенням ЗАТ "Рівне-Борошно" оскаржили його в апеляційному порядку.
У поданій апеляційній скарзі ЗАТ "Рівне-Борошно" вказує на те, що судом допущено порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 128, 129 ЖК України, допущено неповноту судового розгляду.
Зазначають, що суд дійшов помилкового висновку про те, що відповідачі на законних підставах набули права на користування кімнатою у гуртожитку по АДРЕСА_1.Однак, жодних правових підстав для вселення відповідачів не встановлено.
Просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про виселення з гуртожитку відповідачів та членів їх сім"ї з підстав самовільного зайняття та проживання їх у зазначеному гуртожитку.
В поданих на апеляційну скаргу запереченнях ОСОБА_3, ОСОБА_1 вказують на законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції. Зазначають, що вселилися в гуртожиток на законних підставах в зв"язку з перебуванням ОСОБА_3 з власником на той час гуртожитку в трудових стосунках. Просять апеляційну скаргу відхилити, а рішення залишити без змін.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі.
2
Відповідачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 апеляційну скаргу не визнали, вважають висновки суду першої інстанції правильними. Просили апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, а також вимог, заявлених в суді першої інстанції, правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог З AT "Рівне-Борошно" про виселення відповідачів з спірного гуртожитку з підстав самовільного зайняття та проживання їх у зазначеному гуртожитку, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі за законних підставах вселилися проживати до спірнного гуртожитку , що узгоджується з положеннями ст.127 ЖК України. А, оскільки, з ВАТ "Рівненський комбінат хлібопродуктів", який поселяв відповідачів в гуртожиток з підстав перебування ОСОБА_3 в трудових правовідносинах, останній звільнився в зв"язку з ліквідацією цього підприємстава , та оскільки ОСОБА_3 є інвалідом першої групи, тому суд обгрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав, визначених ст.132 ЖК України для виселення відповідачів без надання їм іншого жилого приміщення.
Щодо даного висновку , суд першої інстанції навів відповідні мотиви і докази, з якими погоджується і апеляційна інстанція.
Колегія суддів вважає, що посилання апелянта на неправомірність вселення відповідачів в спірний гуртожиток є безпідставними, оскільки вони спростовуються сукупністю встановлених обставин, які свідчать про законність вселення до гуртожитку відповідачів. Так, відповідач ОСОБА_3, працюючи на Рівненському комбінаті хлібопродуктів, 03.10.1996 року був з членами сім"ї поселений в кімнати АДРЕСА_1, де і був прописаний постійно та продовжував працювати до ліквідації підприємства до 31.12.1996 року. Проживає там з членами сім"ї до цього часу постійно. Як стверджують відповідачі, вони були поселені в спірне житло за спеціальним ордером, виданий за спільним рішенням адміністрації та профкому. Доказів в спростування даних обставин позивачем не надано.
Окрім того, не заслуговують на увагу і доводи апелянта про те, що до відповідачів не можуть бути застосовано обставини, які забороняють виселення останніх, а саме, те, що відповідач був звільнений з підприємства ВАТ "Рівненський комбінат хлібопродуктів" в зв"язку з ліквідацією , та те, що відповідач ОСОБА_1 не є інвалідом праці. Так, з матеріалів справи, а саме з запису в трудовій книжці позивача, беззаперечно вбачається, що відповідач звільнений з підприємства, яке забезпечило його кімнатою в спірному гуртожитку, саме в зв"язку з ліквідацією.
Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідач є інвалідом першої групи загального захворювання, відповідно до роз"яенень Державного комітету праці та соціальним питанням від 11.11.1982 року до інвалідів праці Іта 2 групи відносяться інваліди, в тому числі, робітники, які втратили працездатність внаслідок загального захворювання..
Оскільки обставини на які посилається З AT "Рівне-Борошно" в апеляційній скарзі щодо невідповідності висновків суду обставинам справи, були предметом перевірки судом першої інстанції в повному обсязі відповідно з вимогами
3
цивільно-процесуального законодавства і судом не встановлено порушень норм житлового законодавства при поселенні відповідачів і навпаки, встановлені підстави, які не дозволяють позивачу виселити відповідачів без надання іншого житлового приміщення , тому вони не заслуговують до уваги.
Відповідно до норм процесуального права передбачається, що обставини цивільних справ з"ясовуються судом на засадах змагальності; в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов"язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів заслуговуючих на увагу і спростовуючих висновки суду представин позивача суду не надав.
Поскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, та, враховуючи, що суд першої інстанції, вирішуючи спір, правильно встановив дійсні обставини справи, з"ясував характер взаємовідносин сторін, постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права, та зважаючи, що не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, ЦПК України колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства "Рівне-Борошно" відхилити.
Рішення Рівненського міського суду від 26 квітня 2007 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею чинності.