Справа №22-896        Головуючий у 1 інст.Незнамова І.М.

Доповідач - Собіна І.М.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМУКРАЇНИ

19 вересня 2007 року                                                                        м. Рівне

Колегія судців судової палати в цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:

Головуючого судді Собіни І.М.

Суддів Ковалевича С.П., Пашкевича О.О.

При секретарі судового засідання Колесовій Л.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кузнецовського міського суду від 11 травня 2007 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітніх дітей,

встановила:

Рішенням Кузнецовського міського суду від 11 травня 2007 року ОСОБА_1 в позові відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на незаконність рішення суду, через неповне з"ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального і процесуального права.

Судом не взято до уваги, що двоє її дітей хворіють

хронічними        захворюваннями,                                     перебувають        на

диспансерному обліку потребують медичного обстеження та лікування.

В порушення вимог ст. 212 ЦПК суд при ухваленні рішення безпідставно надав перевагу одним доказам над

2

іншими, невірно витлумачив положення статей 185 та 192 СК України.

Просила оскаржуване рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача кошти на додаткові витрати на двох дітей у розмірі 1/4 частки заробітної плати платника аліментів.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, прийшла до висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 на підставі рішення Кузнецовського міського суду від 17 серпня 2005 року сплачує аліменти в розмірі 1/3 частини заробітної плати на двох неповнолітніх дітей.

Посилаючись на те, що діти хворіють, а її заробітної плати та аліментів чоловіка не вистачає на їх лікування, просила суд стягнути 1/4 частину заробітку відповідача на додаткові витрати.

Відмовляючи у позові суд першої інстанції вірно виходив з вимог ч. 2 ст. 185 СК України про те, що додаткові витрати можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Позивачка не надала суду жодних доказів необхідності фінансування додаткових витрат які очікуються або вже понесених нею.

Враховуючи, що докази у справі не можуть грунтуватись на припущеннях, суд першої інстанції вірно відмовив у позові.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Кузнецовського міського суду від 11 травня 2007 року залишити без змін.

3

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена сторонами безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців починаючи з дня її проголошення.