Справа № 10- 247 Головуючий у 1 інстанції Сова Т.Г.
Категорія - санкція Доповідач Зенченко Т.С.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 вересня 2007 p. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
головуючого - Зенченко Т.С.
суддів - Акуленко CO., Борисенка І.П.3 участю прокурора - Засоби О.В. слідчого - Євтухова Д.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за апеляцією помічника прокурора Менського району на постанову Менського районного суду Чернігівської області від 6 вересня 2007 року.
ВСТАНОВИЛА:
Цією постановою відмовлено в обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця с Миколаївка Менського району Чернігівської області, жителя с Комарівка Менського району Чернігівської області, неодруженого, працюючого пастухом в КСП „Дружба", раніше судимого: 29.10.1998 року за ст. ст. 81 ч.3, 140 ч.2, 42 КК України до 5 років позбавлення волі; 26.09.2003 року за ст. 185 ч.3 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі.
Не погоджуючись з постановою суду прокурор подав апеляцію, в якій просить постанову суду скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд. Доводи апеляції зводяться до того, що судом не враховані підстави, передбачені ст. ст. 148, 155, 165-2 КПК України. При винесенні постанови про відмову в обранні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, судом не було враховано, що ОСОБА_1. раніше був судимий за корисні злочини, відбував реальну міру покарання, вчинив злочин в стані алкогольного сп'яніння та злочин середньої тяжкості, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав апеляцію і просив її задовольнити, слідчого Євтухова Д.О., який вважав, що обвинувачений може вплинути на хід слідства, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів кримінальної справи, на час розгляду подання та апеляції ОСОБА_1 було пред'явлено обвинувачення у скоєні злочину, передбачено ст. 185 ч. 2 КК України.
Відмовляючи в обиранні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту ОСОБА_1, суд в повній мірі виконав вимоги ст. 148 КГЖ України, а саме те, що запобіжний захід застосовується з метою запобігти спробам ухилитися від слідства та суду, продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних дій .
У відповідності до ст. 5 п. „С" Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод", допускається взяття особи під варту з метою запобігти цій особі зникнути після скоєння злочину.
Як установлено в суді першої інстанції та підтверджено в апеляційному суді, будь-яких даних, які б свідчили про те, що перебуваючи на волі ОСОБА_1. може ухилитися від слідства та суду, продовжити злочинну діяльність або перешкоджати встановленню істини надано не було.
Доводи слідства про вплив обвинуваченого на хід досудового слідства є голослівними і не підтверджуються ніякими доказами.
Перешкоджання ОСОБА_1. процесуальним рішенням слідчого в ході розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції не встановлено.
Тяжкість злочину, в скоєні якого обвинувачується ОСОБА_1. та наявність непогашених судимостей, не являються тими обставинами, які обов'язково тягнуть за собою обрання такого запобіжного заходу, як взяття під варту.
Відповідно до роз'яснення, яке дав Пленум Верховного Суду України у п.10 постанови від 25 квітня 2003 року № 4 „Про практику застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства" при розгляді подання про взяття під варту суддею досліджуються обставини, які відповідно до ст. 150 КГЖ України мають бути враховані, а саме: вік обвинувачено, стан здоров'я, сімейний і матеріальний стан, вид діяльності, а також з'ясовуються дані про попередні судимості, соціальні зв'язки особи, її схильності, спосіб життя.
Дані вимоги були взяті суддею до уваги при розгляді подання слідчого.
За таких обставин, колегія суддів вважає правильним рішення суду про відмову в застосуванні до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту. Підстав, які б свідчили про порушення кримінально-процесуального законодавства судом першої інстанції при обранні міри запобіжного заходу не встановлено.
Керуючись ст. ст. 148, 165-2, 382 КПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляцію помічника прокурора Менського району залишити без задоволення, а постанову Менського районного суду Чернігівської області від 6 вересня 2007 року щодо ОСОБА_1 про відмову в обранні йому запобіжного заходу у вигляді взяття під варту - без зміни.