УХВАЛА

 ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

30 серпня 2007 року                               Колегія суддів судової палати в цивільних

справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого Гірського Б.О.

Суддів ХодоровськогоМ. В. Кузьми P.M.

при секретарі Любчик Л.В.

з участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

адвоката ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.  Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на рішення Бережанського районного суду від 4 червня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1,  ОСОБА_4 до Бережанської міської ради про безпідставне виселення з квартири,  покращення житлових умов та надання однокімнатної квартири, -

ВСТАНОВИЛА:

У  квітні  2007  року ОСОБА_1,   ОСОБА_4 пред"явили позов до Бережанської міської ради про безпідставне виселення їх з квартири по АДРЕСА_1 та покращення житлових умов шляхом надання однокімнатної квартири.

Позивачі зазначили,  що у 1979 році їм було надано однокімнатну квартиру по АДРЕСА_1.

З метою покращення житлових умов рішенням Бережанської міської ради від 7 травня 1993 року їхньому сину ОСОБА_5  на склад сім"ї 7 осіб,  в тому числі і на них,  була надана трикімнатна квартира АДРЕСА_2,  а з однокімнатної квартири по АДРЕСА_1 їх виселено.

Посилаючись на те,  що надавши їм трикімнатну квартиру і безпідставно забравши у них однокімнатну квартиру міська рада не забезпечила їх жилою площею,  щоб відповідала рівню середньої забезпеченості громадян в даному населеному пункті,  позивачі просили їхні вимоги задовольнити.

Справа №22А-820                                 Головуючий у 1 -й інстанції - Статків Б.І.

Категорія - 29                                         Доповідач - Ходоровський М. В.

Рішенням Бережанського районного суду від 4 червня 2007 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_4 просять скасувати рішення суду і справу направити на новий судовий розгляд,  посилаючись на неповне з"ясування судом обставин справи,  та порушення норм матеріального права.

Зокрема,  вони зазн"ачіШй7''що'суд "безпідставно у рішенні послався про їхню згоду на отримання жилого приміщення за розміром менше від рівня середньої забезпеченості та про звільнення однокімнатної квартири,  оскільки вони такої згоди не давали. Підписи на заяві їм не належать,  про що було заявлено в суді першої інстанції,  однак суд цих тверджень не перевірив та не розглянув клопотання про призначення почеркознавчої експертизи підписів на заяві.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду,  пояснення учасників апеляційного розгляду справи,  перевіривши матеріали справи,  колегія суддів вважає,  що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Відмовляючи у задоволенні позову,  суд виходив з того,  що позивачі дали згоду на отримання житла за розміром менше рівня середньої забезпеченості та про звільнення однокімнатної квартири,  добровільно переселилися із однокімнатної у трикімнатну квартиру та на квартирному обліку у міській раді не перебувають. Крім цього ними пропущено строк позовної давності.

З таким висновком суду слід погодитись,  оскільки він відповідає вимогам закону та грунтується на матеріалах справи.

Судом встановлено,  що позивачі разом із сім"єю сина ОСОБА_5 ,  всього 8 осіб,  проживали у однокімнатній квартиріі АДРЕСА_1.

У зв"язку із смертю дружини сина,  рішенням виконкому Бережанської міської ради №86 від 7 травня 1993 року,  йому на склад сім"ї 7 осіб(ОСОБА_5,  четверо неповнолітніх дітей,  2 батьків) була надагіа трикімнатна квартира АДРЕСА_2 жилою площею 38, 8 кв.м.  із залишенням на квартирному обліку по місцю проживання. Позивачі у справі погодилися на отримання житла за розміром менше рівня середньої забезпеченості по м. Бережани,  норма якої становить 8, 7 кв.м.  на одну особу та дали згоду на звільнення квартири АДРЕСА_1.

15 травня 1993 року отримавши ордер на вселення,  ОСОБА_5  разом з членами сім"ї,  в тому числі й позивачами,  із однокімнатної переселилися у трикімнатну квартиру,  а однокімнатна квартира,  в якій проживали позивачі,  згідно вищезгаданого рішення міської ради надана гр.ОСОБА_6

Дані обставини стверджуються матеріалами справи.

Таким чином,  колегія суддів вважає,  що права позивачів щодо їхнього виселенння із квартири АДРЕСА_1 відповідачем не порушені.

Доводи апелянтів про те,  що вони не давали згоди на отримання трикімнатної квартири АДРЕСА_2 жилою площею 38, 8 кв.м. ,

що за розміром є менше від рівня середньої забезпеченості та про звільнення однокімнатної квартири,  спростовуються їхніми підписами на заяві на ім"я голови виконкому Бережанської міської ради від 10 травня 1993 року.

їхні твердження про те,  що підписи на заяві щодо звільнення квартири зроблені   не - ними,    не   підтверджені' жодними  доказами.   Клопотання  про призначення почеркознавчої експертизи позивачами не заявлялось,  а тому з огляду на це є й надуманимиїхні доводи     щодо відмови суду задовольнити таке клопотання.

Колегія суддів також погоджується з рішенням суду щодо відмови в позові про надання квартири,  оскільки із матеріалів справи вбачається,  що рішенням виконкому Бережанської міської ради від 11 вересня 2006 року сім"ю ОСОБА_1 знято з квартирного обліку у зв"язку з виїздом на постійне місце проживання до іншого населеного пункту. Дане рішення позивачами не оскаржено,  на час пред"явлення позову вони на квартирному обліку у міській раді не перебували.

Рішення суду є законне,  підстав для його скасування не має.

Керуючись  ст.   ст.  307, 308, 312, 315 ЦПК України,  колегія суддів , -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Бережанського районного суду від 4 червня 2007 року залишити без зміни.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення,  однак може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.