Справа № 22-а-3955/08                                          

донецький апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 травня 2008 рік                                                                                                    місто Донецьк

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді:                                  Шаптала Н.К.

            суддів апеляційного суду:                      Дяченко С.П., Ляшенко Д.В.

при секретарі судового засідання:              Агейченковій К.О.

З участю сторін:   сторони або їх представники до суду не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені;

ВСТАНОВИЛА:

            Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2007 року були визнані неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в місті Алчевську Луганської області щодо відмови ОСОБА_1. у перерахунку пенсії відповідно до вимог ст. ст. 54, 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб та відповідача зобов'язано провести такий перерахунок з 01.11.2006 року, також постановою суду зобов'язано відповідача проводити такий перерахунок у разі підвищення прожиткового мінімуму для відповідної категорії населення.

З даною постановою не погодився відповідач та подав апеляційну скаргу в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову, оскільки їх дії ґрунтуються на нормах закону  і усі розрахунки пенсій позивачу були зроблені відповідно до вимог постанов Кабінету Міністрів України.

Колегія суддів заслухавши доповідача, перевіривши матеріалами справи в межах апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню,  а постанова  суду  першої інстанції - зміні, в частині зобов'язання відповідача проводити перерахунок пенсії у разі підвищення прожиткового мінімуму для відповідної категорії населення.

Перевіривши матеріали справи за доводами апеляційної скарги, колегія встановила, що при вирішенні даного спору,  суд першої інстанції виходив з того, що позивачу як особі, яка постраждала від ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС була встановлена 2-га група інвалідності, пов'язана  з ліквідацією наслідків аварії.

Відповідно до норм ст.ст. 54, 50  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ОСОБА_1., як інвалід 2-ї групи пов'язаної з наслідками ліквідації аварії на ЧАЕС,  має право на основну - державну пенсію у розмірі 8 - мінімальних пенсій за віком, а також на додаткову пенсію у розмірі 75 % - мінімальної пенсії за віком.

Про те, при зверненні ОСОБА_1. за перерахунком пенсії  до Управління Пенсійного фонду йому було відмовлено в такому перерахунку, з тих підстав, що усі пенсійні виплати пенсійний фонд здійснює відповідно до норм чинного законодавства.

Судова колегія, аналізуючи норми права відносно пенсійного забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, вважає, що при вирішенні даного спору, суд першої інстанції, прийшов до правильного та обґрунтованого  висновку, про необхідність, при розгляді даної справи, керуватися саме нормами ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно з якими розмір основної - державної пенсій для інвалідів 2-ї групи постраждалих від Чорнобильської катастрофи, не може бути нижчим 8 - ми мінімальних пенсій за віком, а додаткова пенсія має складати 75 % мінімальної пенсії за віком.

Колегія вважає, дані висновки суду першої інстанції обґрунтованими, оскільки відповідно до вимог ст.ст. 46, 48 Конституції України громадяни України мають право на достатній життєвий рівень та соціальний захист, що включає в себе  і  право громадянина на пенсійне забезпечення в старості. Більш того, пенсії та інші соціальні  виплати та допомоги мають забезпечувати рівень життя громадянина не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні  гарантії» (далі ЗУ №2017 від 05.10.2000р.), визначаються правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України - основних соціальних гарантій.

Відповідно до норм ст.ст. 5,6 ЗУ № 2017, основним державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, на підставі якого встановлюються та визначаються державні гарантії та стандарти в усіх сферах життєдіяльності населення, в тому числі й щодо дотримання соціальних гарантій  та стандартів підтримки інвалідів, осіб похилого віку. Статтею 17 ЗУ  №2017 основні  державні  соціальні гарантії  встановлюються законами України, з метою забезпечення конституційних прав громадян на достатній життєвий рівень - до таких гарантій віднесено і  мінімальний розмір пенсії за віком та мінімальний розмір заробітної плати, - які не можуть бути меншими від прожиткового мінімуму встановленого законом.

 Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що пенсія позивача має бути перерахована саме відповідно до норм ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з мінімальної пенсії за віком, розмір якої не може бути нижчим за прожитковий мінімум для непрацездатних осіб.

Разом з тим, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про законність вимог позивача в частині подальшого перерахунку пенсії відповідно до збільшення прожиткового мінімуму для відповідної категорії громадян, оскільки відповідно до вимог ст.ст. 2, 6 КАС України в порядку адміністративного судочинства захисту підлягають тільки порушені права, а не ті, які можуть бути порушені в майбутньому.

Враховуючи наведене, колегія суддів, приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції -зміні, в частині зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в місті Алчевську Луганської області проводити перерахунок пенсії ОСОБА_1. у разі підвищення прожиткового мінімуму для відповідної категорії населення, з відмовою позивачу в цій частині позову.

Керуючись ст.ст. 195, п.2 ч.1 ст. 198, 201, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія;  -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Алчевську Луганської області - задовольнити частково.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2007 року, якою були визнані неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в місті Алчевську Луганської області щодо відмови ОСОБА_1у перерахунку пенсії відповідно до вимог ст. ст. 54, 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб та відповідача було  зобов'язано провести такий перерахунок з 01.11.2006 року, також постановою суду було зобов'язано відповідача проводити такий перерахунок у разі підвищення прожиткового мінімуму для відповідної категорії населення - скасувати, в частині зобов'язання відповідача проводити перерахунок пенсії ОСОБА_1. в подальшому у разі підвищення прожиткового мінімуму для відповідної категорії населення.

Відмовити ОСОБА_1 в частині позову щодо зобов'язання відповідача проводити йому перерахунок пенсії в подальшому у разі підвищення прожиткового мінімуму для відповідної категорії населення.

В іншій частині постанову суду залишити без змін.

Постанова набуває чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Колегія суддів:                                                                                                       Н.К.Шаптала     

Д.В.Ляшенко

С.П.Дяченко