Справа № 22-а-3547/08

донецький апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

8 травня 2008 р.                                                                                             місто Донецьк

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді:                                  Шаптала Н.К.

            суддів апеляційного суду:                      Дяченко С.П., Ляшенко Д.В.

при секретарі судового засідання:          Агейченковій  К.О.

З участю сторін: представника позивача ОСОБА_1., інші сторони до суду не з'явилися про час та місце слухання справи були повідомлені належним чином;

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Северодонецького міського суду Луганської області від 16 січня 2008 року було відмовлено в задоволенні уточнених позовних вимог ОСОБА_2. до Северодонецької міської Ради про визнання незаконними та скасування рішеннь  відповідача  №852 від 28.05.2002 року, № 237 від 30.07.2002 року (частково),  №34 від 12.01.1999 р.(частково), № 1398 від 27.07.1999р., та зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, а саме, подати до суду позов про перебудову  спірних гаражів в господарську будівлю.

Позивачка з даним судовим рішенням не погодилась та подала апеляційну скаргу, в якій просила постанову суду першої інстанції скасувати та задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, представника позивача, перевіривши матеріали справи в межах апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2. задоволенню не підлягає, а постанова суду першої інстанції має бути залишена без змін.

 До такого висновку колегія прийшла з огляду на наступне:

          Як правильно встановлено судом першої інстанції  позивачка ОСОБА_2звернулася до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з адміністративним позовом до Сєвєродонецкої міської ради про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певну дію, визнання незаконними і скасування рішень Сєвєродонецької міської ради та зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти рішення.

            В обґрунтування своїх вимог позивачка  вказала, що в районі будинку АДРЕСА_1,  де вона мешкає знаходяться  господарські будівлі №№ 56, 58, 54, 59, 60, 61 - перебудовані громадянами  в гаражі з істотними порушеннями державних будівельних норм (ДБН 360 - 92* пункти 7.49, 7.50), ці перебудови  порушують її права на нормальне життя в цьому районі.

Ці порушення норм законів та прав позивачки полягає в наступному.

Пункт 7.50 ДБН 360-92* вимагає щоб відстань від гаражів до житлового будинку була не менше 15 метрів, тому що у блоці гаражів і господарських споруд де знаходяться гаражі налічується 22 гаража. Насправді відстань від цих гаражів до житлового будинку по периметру будинку до 9 метрів, що істотно порушує пункт 7.50 ДБН 360-92*. Пункт 7.49 ДБН 360-92* вимагає, що ділянки гаражів боксів і автостоянок постійного зберігання треба проектувати з окремими в'їздами і виїздами завширшки 3,5 м. Насправді в'їзд і виїзд в ці гаражі відбувається по при домовій території на якій по плану повинен бути і був палісадник, який тепер повністю знищений. Все це відбувається у позивачки під вікнами, що створює небезпечні для життя і здоров'я умови проживання.

Спірні господарські будівлі, на думку позивачки, були перебудовані самовільно, без належного на те дозволу відповідно до п.п.З п. б ч. 1 ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», та з істотними порушенням будівельних норм, були  перебудовані в різний час, а саме: господарська будівля № 56 перебудована в гараж ОСОБА_3. в 1992 році. З 1996 року гараж використовується ОСОБА_4. Господарська будівля № 58 перебудована в гараж в 1995 році ОСОБА_5. З 1999 року будівлю № 58 в якості гаража використовує ОСОБА_6. Господарська будівля № 54 перебудована в гараж в 1992 році ОСОБА_7. Господарська будівля № 59 перебудована в гараж в 1996 році ОСОБА_8. Господарська будівля № 60 перебудована в гараж в 1995 році ОСОБА_9. Господарська будівля № 61 перебудована в гараж в 1993 році ОСОБА_10.

За даних обставин, позивачка просила визнати незаконними і скасувати рішення Сєвєродонецької міської ради № 34 від 12.01.1999 року в частині підпунктів 1.2, 3.2 про надання ОСОБА_4 у тимчасове довгострокове користування земельної ділянки в районі АДРЕСА_1,  та рішення виконкому  Сєвєродонецької міської ради № 1398 від 27.07.1999 року про видачу свідоцтва на право власності на гараж № 56 квартал 11а,  - ОСОБА_4; зобов'язати Сєвєродонецьку міську раду відповідно до п.7 ст. 376 ЦК України подати позов до суду в якому просити суд постановити  рішення, яким зобов'язати ОСОБА_4.  перебудувати гараж № 56 в рйоні АДРЕСА_1, в господарську будівлю.

Також позивачка просила  визнати незаконними і скасувати рішення виконкому Сєвєродонецької міської ради №852| від 28.05.2002 року про затвердження акту про прийняття в експлуатацію гаражу самовільно реконструйованого з господарської будівлі № 58 в районі будинкуАДРЕСА_1, а також сам акт про прийняття в експлуатацію зазначеного гаража рішення сесії Сєвєродонецької міської ради № 237 від 30.07.2002 року в частині підпунктів 1.2, 2.2, 3.2 про передачу в довгострокову оренду ОСОБА_6 земельної ділянки № 58   в   районі   буд.   23-а   по   вул.   Жовтнева,   м.   Сєвєродонецька,   квартал  11а;   та зобов'язати Сєвєродонецьку міську раду відповідно до п.7 ст. 376 ЦК України подати позов до суду   яким   зобов'язати   ОСОБА_6- перебудувати гараж  № 58 в районі АДРЕСА_1- в господарську будівлю.

Крім того,  Василюк  просила зобов'язати Сєвєродонецьку міську раду вчинити  певні дії, а саме:  відповідно до п.7 ст. 376 ЦК України подати позов до суду в якому просити суд постановити рішення, яким зобов'язати  ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9і ОСОБА_10перебудувати гаражі №№ 54, 59, 60, 61 в районі АДРЕСА_1,  в господарські будівлі.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та відповідні до них правовідносини і правильно прийшов до висновку про необгрунтованість позовних вимог, оскільки дії відповідача та прийняті їм рішення  були в межах його повноважень,   та приймалися  на підставі та в спосіб встановлений законом.

Також суд першої інстанції прийшов до правильних висновків, що відповідно до ст. 105 ЦК України (1963 року), який діяв на час перебудови спірних  господарських будівель в гаражі, -  господарські і побутові будівлі та споруди  зведені громадянином без встановленого дозволу або належно затвердженого проекту, чи з  істотними відхиленнями від проекту, або з грубим порушенням основних будівельних норм та правил, за рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів зносяться громадянином, який провадив самовільне будівництво, або за його рахунок.

Також, суд першої інстанції вірно послався на  ч. 7 ст. 376 ЦК України, відповідно до вимог якої,  у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить  суспільним інтересам або порушує права інших осіб, або істотного порушення будівельних норм та правил, суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування  може  постановити  рішення,  яким  зобов'язати  особу,  яка  здійснила  будівництво,   провести  відповідну перебудову.

Про те, суд прийшов до правильного висновку, що  позивачка  не довела  свої позовні вимоги, та не спростувала доказів наданих відповідачем, які свідчать про те, що розташування спірних  гаражів №№ 56, 58, 54, 59, 60, 61 в районі АДРЕСА_1 з порушенням ДБН 360-92* які  не  є істотним або грубим порушенням будівельних норм і  правил,  тобто такими, які тягнуть за  собою порушення Конституційних немайнових прав позивачки на безпечне довкілля, оскільки позивачка не надала жодних доказів того, що у неї відбулося  погіршилися екологічні умови проживання, шумовий фон в квартирі, погіршився чи погіршується стан її здоров'я, і  що між цими обставинами та між такими  порушеннями будівельних норм є причинний зв'язок.

Беручи до уваги вищенаведене, колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанова суду має бути залишена без змін.

Повний текст ухвали  виготовлено 13 травня 2008 року.

На підставі викладеного та керуючись вимогами ст. ст. 195, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Северодонецького міського суду Луганської області від 16 січня 2008 року щодо відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2. до Северодонецької міської Ради про  визнання незаконними та скасування рішення  відповідача  №852 від 28.05.2002 року, № 237 від 30.07.2002 року (частково),  №34 від 12.01.1999 р.(частково), № 1398 від 27.07.1999р., та зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії,- залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом місяця безпосередньо до Вищого адміністративного суду України з дня виготовлення повного тексту ухвали.

              Колегія суддів: