Справа № 2-2475/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          "12" січня 2011 р.            Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

          головуючого - судді  Бучківської В.  Л.

          при секретарі             Березіній Л.В.

       розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стрий цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Стрийського міжрайонного бюро технічної інвентаризації Львівської області, Стрийської міської ради Львівської області, Державного підприємства Міністерства оборони України «Укроборонресурси»про визнання права власності на самовільно переобладнану будівлю,

в с т а н о в и в :

          Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати за нею право власності на самовільно переобладнаний гараж «П-1», що розміщений по АДРЕСА_1 В обґрунтування позову покликається на те, що 05.03.2010 року, відповідно до договору купівлі-продажу, вона придбала у власність 3/100 (три соті) ідеальні частини будівель та споруд військового містечка А 2735, а саме: сховище (склад) "П-1" загальною площею 461,9 кв.м., огорожі № 5 - 172,0 м/п, огорожі № 8 176,0 м/п, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 Відповідно до технічного паспорта,   вартість придбаного нею майна становить 445 665 грн. З метою визначення відповідності державним стандартам, будівельним нормам і правилам, можливості надійної та безпечної експлуатації гаражу "П-1", що розміщений по АДРЕСА_1, був складений відповідний звіт про проведення технічного огляду на відповідність державним стандартам, будівельним нормам і правилам. Відповідно до Звіту, складеного ТОВ "Бутон", встановлено, що стан основних конструктивних елементів добрий, фізичний знос становить 9,8%; при технічному огляді і оцінці стану будівлі не виявлено суттєвих пошкоджень і деформації конструктивних елементів будівлі; на дату огляду, вимоги щодо експлуатації придатності будівлі з технічної надійності (міцність, стійкість несучих конструктивних елементів) та з функціональної придатності виконується. Гараж "П-1", що розміщений по АДРЕСА_1, відповідає державним стандартам, будівельним нормам і правилам. Відповідно до технічного паспорта Стрийського МБТІ, без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, гараж був самовільно переобладнаний зі сховища (склад) "П-1" під гараж. Тому для вирішення питання про реєстрацію права власності на цей гараж вона вимушена звернутись до суду.

          В судовому засіданні позивач позов підтримала, дала пояснення аналогічні вищенаведеному, просить позов задоволити.

          Відповідач –представник Стрийського міжрайонного бюро технічної інвентаризації Львівської області в судовому засіданні позовні вимоги про зобов’язання Стрийського МБТІ зареєструвати право власності не визнав і пояснив, що правових підстав для реєстрації права власності немає, якщо суд прийме рішення про визнання права власності, МБТІ зареєструє його відповідно до рішення суду, у порядку встановленому законом.

          Відповідач –представник виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області у вирішенні позову поклалася на розсуд суду.

          Відповідач –представник Державного підприємства Міністерства оборони України «Укроборонресурси»позов не визнав і пояснив, що відповідно до Біржового контракту №29-10/4 від 23 грудня 2009 року ОСОБА_1 придбала у власність нерухоме майно, а саме: сховище (склад) «П»-1, загальною площею 461,9 кв.м., огорожу №5-172 м/п, огорожу №8-176 м/п, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 договір купівлі-продажу зареєстровано в державному реєстрі правочинів. Відповідно до Акту приймання-передачі нежитлових будівель від 18 лютого 2010 року ДП МОУ «Укроборонресурси»передало у власність, а ОСОБА_1 прийняла у власність будівлі промислові із складськими приміщеннями, що розташовані за вищевказаною адресою. 31 березня 2010 року був укладений Договір №24/з про відшкодування витрат ДП МОУ «Укроборонресурси», в якому в п. 1.1 вказано, що ОСОБА_1 щомісячно, починаючи з моменту підписання Акту приймання-передачі нежитлових будівель відшкодовує (компенсує) підприємству суму податку за земельну ділянку площею 6900 кв.м. Але, ОСОБА_1 не виконувала умови п.2. договору щодо розрахунку за користування земельною ділянкою. У зв'язку з цим ДП МОУ «Укроборонресурси»направило до Стрийського міськрайонного суду Львівської області позовну заяву щодо стягнення з ОСОБА_1 боргу по компенсації земельного податку на користь ДП МОУ «Укроборонресурси», яка була розглянута 15 липня 2011 року, судом було прийнято рішення на користь ДП МОУ «Укроборонрурси»щодо стягнення з ОСОБА_1 вартості компенсації земельного податку у сумі 20 373 грн. ДП МОУ «Укроборонресурси»до теперішнього часу продовжує сплачувати самостійно земельний податок за користування земельною ділянкою на якій знаходяться будівлі, що були придбані у власність ОСОБА_1, що є для підприємства додатковим фінансовим навантаженням. Просить суд при прийнятті рішення щодо визнання права власності на самовільно переобладнаний гараж «П-1», який розташований за адресою: АДРЕСА_1 врахувати вищевказану інформацію.

          Суд, заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

          Відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України Цивільний кодекс  України  застосовується  до  цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. А відтак, при постановленні рішення по даній справі,  слід керуватися положенням ЦК України.

          Відповідно до п.5 ст.376 ЦК України, суд може на вимогу власника земельної ділянки визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб та не суперечить суспільним інтересам.

          За змістом ч. 5 ст. 319 ЦК України власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

          В силу ч. 3 ст. 375 ЦК України право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

          В судовому засіданні встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

          Згідно договору купівлі-продажу від 05.03.2010 р. Державне підприємство Міністерства оборони України «Укроборонресурси»передало у власність ОСОБА_1 3/100 ідеальної частини будівель та споруд військового містечка А 2735, а саме: сховище (склад) «П-1»загальною площею 461.9 кв.м., сховище (склад) «П-1»загальною площею 439,1 кв.м., пожежно-інвентарний пункт «Я-1»загальною площею 4,1 кв.м., огорожі №5-172,0 м/п, огорожі №8-176,0 м/п, що розташований за адресою: АДРЕСА_1. Даний договір зареєстрований в КП «Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації»16.03.2010 р.

          Як вбачається з технічного паспорту на будівлі: «Й-1», «К-1», «Л-1», «П-1», «П-1-1», «П-2-1», «Я-1», споруди:1; 4/1; 5/3; 5/7; 8/1; 17/1 по АДРЕСА_1 які належать ОСОБА_1: гараж «П»-1»самовільно переобладнано в сховище (склад) «П»-1»ту гараж.  

          Згідно звіту про проведення технічного огляду на відповідність державним стандартам, будівельним нормам і правилам, гараж «П-1», що розміщений по АДРЕСА_1 фізичний знос конструктивних елементів гаражу становить 9,8%, стан несучих і ненесучих конструктивних елементів добрий, при технічному огляді і оцінці стану гаражу не виявлено суттєвих пошкоджень. Гараж «П-1», що розміщений по АДРЕСА_1 відповідає державним стандартам, будівельним нормам і правилам.   

          Суд вважає безпідставними твердження представника відповідача Державного підприємства Міністерства оборони України «Укроборонресурси»про неможливість задоволення позовних вимог позивача про задоволення позову у зв’язку з невиконанням ОСОБА_1 умов п.2 договору №24/з про відшкодування витрат ДП МОУ «Укроборонресурси»та несплатою суми податку за земельну ділянку, оскільки в даному випадку відсутній причиновий зв’язок між невиконання вказаних зобов’язань позивачем та позовною вимогою про визнання права власності на самочинно переобладнаний гараж.

          Враховуючи наведене, зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що у суду є всі підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та визнання за останньою права власності на самовільно переобладнаний гараж «П-1», що розміщений по АДРЕСА_1 оскільки самочинне будівництво не суперечить будівельним нормам та правилам, не порушує права інших осіб, а тому є всі підстави для визнання права власності на самочинне будівництво за ОСОБА_1

          Що стосується позовних вимог позивача про зобов’язання Стрийського міжрайонного бюро технічної інвентаризації Львівської області зареєструвати право власності на самовільно переобладнаний гараж «П-1», що розміщений по АДРЕСА_1 то в задоволенні вказаної позовної вимоги слід відмовити за безпідставністю, суд вважає, що така позовна вимога є передчасною, та такою, що не ґрунтується на вимогах закону, оскільки до звернення позивача з позовом до суду та прийняття судового рішення у вказаній справі правових підстав у відповідача Стрийського міжрайонного бюро технічної інвентаризації для реєстрації права власності не було, рішення про відмову в реєстрації права власності вказаним органом не приймалося, а тому відсутні правові підстави для задоволення вказаної позовної вимоги.

          Керуючись ст.376 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215\ ЦПК України, суд –

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 задоволити частково.           

Визнати за ОСОБА_1 право власності на самовільно переобладнаний гараж «П-1», що розміщений по АДРЕСА_1

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зобов’язання Стрийського міжрайонного бюро технічної інвентаризації Львівської області зареєструвати право власності на самовільно переобладнаний гараж «П-1», що розміщений по АДРЕСА_1 відмовити за безпідставністю.

          Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Львівської області через районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя:В. Л. Бучківська